Рішення № 97433545, 31.05.2021, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 947/2052/20

Провадження № 2/947/370/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2021 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_2 ,

Приватного акціонерного товариства

«Українська пожежно-страхова компанія»

про відшкодування матеріальної шкоди

завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

03.02.2020 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 , яку позивач під час розгляду справи уточнив та згідно з останньою редакцією від 21.01.2021 року, до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, просить суд стягнути з ПрАТ «УПСК» на свою користь у відшкодування майнової шкоди – 38640,57 грн. та з ОСОБА_2 – 110663,58 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 28.09.2019 року сталась дорожньо-транспортна пригода з вини ОСОБА_2 , що підтверджується постановою Київського районного суду міста Одеси від 14.11.2019 року по справі №947/26478/19. Внаслідок зазначеної транспортної пригоди було пошкоджено транспортний засіб належний позивачеві – марки «Лексус», реєстраційний номер НОМЕР_1 , у зв`язку з чим позивач звернувся до страховика відповідача – ПрАТ «УПСК», якою йому було відраховану завдану майнову шкоду і виплачено страхове відшкодування в сумі 54022,00 грн.

Однак, як стверджує позивач, у відповідності до висновку експерта ОНДЕКЦ за №155 ОД від 16.11.2020 року вартість матеріального збитку завданого власникові автомобіля марки «Лексус», реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає в сумі 79990,99 грн., вартість відновлювального ремонту – 203326,35 грн. Також як стверджує позивач ним були понесені витрати на послуги стоянки в сумі 12672,00 грн.

У зв`язку з чим, позивач вважає, що з ПрАТ «УПСК» підлягає стягненню недоплачену сума страхового відшкодування в межах ліміту у розмірі 38640,57 грн., з розрахунку суми матеріального збитку у розмірі 79990,99 грн. разом з сумою понесених витрат на стоянки в сумі 12670,00 грн., за виключенням виплаченої суми шкоди у розмірі 54022,42 грн.

Також, оскільки сума відновлювального ремонту перевищує вартість матеріальної шкоди, позивач вважає, що різниця між матеріальною шкодою і сумою відновлювального ремонту у розмірі 110663,58 грн. (203326,35 – 79990,99 – 12670,00) підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 13.02.2020 року на підставі вищевказаної позовної заяви відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 13.02.2020 року за клопотанням позивача витребувано з ПАТ «УКРАЇНСЬКА ПОЖЕЖНО-СТРАХОВА КОМПАНІЯ» (код ЄДРПОУ 20602681) належним чином завірені копії усіх документів, що стосуються виплати здійсненого страхового відшкодування у розмірі 54022 гривні 00 копійок, на користь ОСОБА_1 , за збитки, заподіяні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28 вересня 2019 року, у тому числі, однак без виключення: рішення про виплату ОСОБА_1 від 08.11.2019 року, ремонту калькуляцію №7181_А від 23.10.2019 року, протокол огляду транспортного засобу марки «Лексус», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

01.04.2020 року до суду на виконання вказаної ухвали суду, надійшли з ПрАТ «УПСК» витребувані судом документи.

07.04.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача ОСОБА_2 , в якому відповідача вважає вимоги необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

14.07.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника ПрАТ «УПСК», в якому представник просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав того, що позивачеві в належному розмірі було здійснено виплату страхового відшкодування.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 30.07.2020 року призначено по цивільній справі №947/2052/20, судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, на вирішення якої поставити наступні питання:

- Який розмір матеріального збитку, завдано власнику транспортного засобу марки «Lexus ES350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28 вересня 2019 року?

- Яку вартість становить відновлювальний ремонт транспортного засобу марки «Lexus ES350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , за наслідком отриманих пошкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28 вересня 2019 року?

На час проведення експертизи провадження по справі зупинено.

26.10.2020 року до суду надійшли матеріали вказаної цивільної справи, разом з клопотанням експерта №155ОД від 16.09.2020 року про здійснення оплати за проведення експертизи та забезпечення доставки до експертної установи об`єкту дослідження. У клопотанні повідомлено суд, що проведено експертизи на час розгляду вказаного клопотання призупинено.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.10.2020 року поновлено провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення судового засідання.

01.12.2020 року з ОНДЕКЦ надійшов до суду висновок експерта за №155 ОД від 16.11.2020 року на виконання вказаної ухвали суду.

21.01.2021 року позивач надав до суду позовну заяву в уточненій редакції, з вищевикладеними вимогами, яку було прийнято судом до розгляду в судовому засіданні 21.01.2021 року.

Позивач та його представник в судове засідання призначене на 31.05.2021 року не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, однак в матеріалах справи наявна заява від представника про підтримання позовних вимог та розгляд справи за її відсутності.

Відповідачі та їх представники в судове засідання також не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, однак в матеріалах справи наявні відзиви на позовну заяву від останніх, що підтверджує безпосередню обізнаність останніх про наявне судове провадження.

Відповідно до частини 2 статті 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані:

1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу;

2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи;

3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою;

4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази;

5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні;

6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки;

7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі зокрема: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до статті 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом також враховується, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі „Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Також, у відповідності до ч.4 ст.44 ЦПК України, суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

З урахуванням викладеного, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за відсутності сторін по справі.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.09.2019 року о 15 годині 45 хвилин, ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом «Toyota Corolla», реєстраційний номер НОМЕР_2 в м. Одесі по вул. Академіка Вільямса, 84, виїжджаючи на дорогу з житлової зони не надав перевагу в русі автомобілю марки «Lexus ES350», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок якого скоїв з ним зіткнення, в результаті якого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 10.2 Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП.

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 14.11.2019 року по справі №947/26478/19 водія ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України, накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень 00 копійок. Зазначена постанова набрала законної сили 26.11.2019 року.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили.

Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені невірно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.

З огляду на викладене та відповідно до положення частини 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Київського районного суду м. Одеси від 14.11.2019 року по справі №947/26478/19, згідно засад інституту доказування у цивільному судочинстві, яка не оскаржувалась та набрала законної сили.

Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_2 у скоєні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.09.2019 року, додатковому доказуванню не підлягає.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, у тому числі автомобіль марки «Лексус», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на праві власності на момент дорожньо-транспортної пригоди належав позивачу ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Як вбачається з наданих до суду документів, цивільно-правова відповідальність перед третіми особами, ОСОБА_2 , як водія винного у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на час пригоди була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», поліс АО/1264486, зі строком дії з 02.07.2019 року по 01.07.2020 року, а відтак був дійсний на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.09.2019 року. Відповідно до полісу ліміт відшкодування за завдану майнову шкоду складає в сумі 100 000 гривень, сума франшизи становить – 2 000 гривень.

З наданих до суду доказів вбачається, що позивач у встановлений п.п.33.1.4. п.33.1 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк звернувся до ПрАТ «УПСК» з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 28.09.2019 року, з вини забезпечувального СК транспортного засобу, а 07.10.2019 року з заявою про страхове відшкодування.

У відповідності до страхового акту №ОЦ/216/000/19/0065 від 29.10.2019 року, ПрАТ «УПСК» визначено вартість відновлювального ремонут, з урахуванням зносу деталей, без ПДВ, в сумі 56022,42 грн., а суму страхового відшкодування, за виключенням суми франшизи у розмірі 2000,00 грн., в сумі 54022,42 грн.

Зазначена сума страхового відшкодування - 54022,42 грн. була виплачена ПрАТ «УПСК» позивачеві ОСОБА_1 19.11.2019 року, що підтверджується платіжним дорученням №17 від 19.11.2019 року.

Позивач будучи незгодним з сумою вказаного страхового відшкодування звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про страхування», передбачено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Відповідно до статті 980 ЦК України, предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст. 12 Закону, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Пунктом 9.1 статті 9 зазначеного Закону визначено, що страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Пунктом 34.4 статті 34 Закону встановлено, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Пунктом 36.2 статті 36 зазначеного Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Як вбачається, страховиком було здійснено виплату потерпілій особі – ОСОБА_1 суми страхового відшкодування у розмірі 54022,42 грн., з урахуванням виключення суми ПДВ та суми франшизи, вартість якого встановлювалась страховиком на підставі ремонтної калькуляції №7181_А від 23.10.2019, відповідно до якої вартість ремонту автомобіля марки «Лексус», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з урахуванням ПДВ, склала 158282,82 грн.

Під час розгляду справи, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, за клопотанням позивача по справі, ухвалою суду від 30.07.2020року призначено судову авто-товарознавчу експертизу.

На виконання вказаної ухвали суду, судовим експертом ОНДЕКЦ було надано висновок №155 ОД від 16.11.2020 року, відповідно до якого встановлено, що вартість матеріального збитку завданого власникові автомобіля марки «Лексус», р.н. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження станом на 28.09.2019 року склала 79990,99 грн., вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Лексус», р.н. НОМЕР_1 , станом на момент пошкодження склала 203326,35 грн.

Як вбачається зазначений висновок проведено з урахуванням даних визначених в калькуляції №7181_А від 23.10.2019 року та на підставі методики товарознавчої експертизи і оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом МЮ України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року за №142/5/2092, зареєстрована в МЮ України 24.11.2003 року за №1074/8395, у редакції наказу МЮ України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 року за №1335/5/1159, а також на підставі Методики визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу.

Під час оцінки доказів, судом враховується, що згідно зі ст.1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно зі ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Як роз`яснено у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997р., при перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Оцінюючи наданий суду висновок експерта, проведений на підставі призначеної судом автотоварознавчої експертизи, судом не встановлено обставин недотримання вимог закону експертом при складанні висновку.

Як вбачається, висновок експерта є логічним, послідовним і містить опис та обґрунтування зроблених висновків, відповідей на поставлені питання та ґрунтується на дослідженні доказів, які містяться в матеріалах справи, експерт попереджений про кримінальну відповідальність, має фахову підготовку в даній області знань, у зв`язку із чим сумнівів у їх безсторонності у суду не виникає.

На підставі вищевикладеного, суд приймає висновок судового експерта №155 ОД від 16.11.2020 року, як належний доказвстановлення вартості матеріального збитку (шкоди), заподіяного власнику транспортного засобу марки «Лексус», реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.09.2019 року, яка становить в сумі 79990,99 грн., а також встановлення вартості відновлювального ремонту автомобіля у розмірі 203326,35 грн.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки страховик ПрАТ «УПСК» за договором страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує лише шкоду, яка визначена та оцінена у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням того, що розмір шкоди позивача оцінений у встановленому законом порядку, висновком судової автотоварознавчої експертизи №155 ОД від 16.11.2020 року та з урахуванням заявлених позовних вимог позивача, суд доходить про часткову обґрунтованість вимог позивача в цій частині та слід стягнути з ПрАТ «УПСК» на користь позивача невідшкодовану частину матеріальної шкоди у розмірі 23968,57 грн. (що складає різницю між встановленою сумою матеріальної шкоди у розмірі 79990,99грн., сумою франшизи – 2000,00 грн., сумою виплаченого відшкодування – 54022,42 грн., що підлягає виплаті в межах встановленого ліміту відповідальності – 100 000,00 грн.).

Одночасно, судом враховується, що відступаючи від правового висновку Верховного Суду України, наведеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, згідно з яким право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і за вибором потерпілого вимога про відшкодування шкоди може бути пред`явлена безпосередньо до винної особи, навіть якщо його цивільно-правова відповідальність застрахована, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) вказала, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

З урахуванням викладеного, оскільки судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу, винного у дорожньо-транспортні пригоді, перед третіми особами, була застрахована в ПрАТ «УПСК», а відтак наявні підстави для стягнення з останнього невідшкодованої суми матеріальної шкоди у межах страхового відшкодування на користь позивача.

Стосовно посилань позивача про стягнення зі страховика суми витрат на послуги стоянки в сумі 12672,00 грн., на підставі акту виконаних робіт від 19.01.2021 року, суд вважає необґрунтованими, з наступних підстав.

У відповідності до зазначеного акту, наявна інформація про нарахування суми витрат у розмірі 12672,00 грн. за послуги зі стоянки транспортного засобу марки «Лексус», р.н. НОМЕР_1 , які були сплачені позивачем, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 19.01.2021 року.

У відповідності до статті 29 Закону встановлено, що якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Позивачем не надано до суду жодних доказів на підтвердження того, що транспортний засіб засобу марки «Лексус», р.н. НОМЕР_1 , було поміщено на стоянку з поважних причин, зазначені послуги пов`язані з проведеними відновлювальними ремонтними роботами стосовно транспортного засобу пошкодженого у дорожній транспортній пригоді 28.09.2019 року, а також вказаний акт виконаних робіт не містить інформації про період часу перебування вказаного транспортного засобу на автостоянці.

За наслідком викладеного, суд позбавлений можливості встановити, що понесені позивачем витрат на стоянку транспортного засобу марки «Лексус», р.н. НОМЕР_1 , пов`язані з витратами за наслідком дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.09.2019 року, а також були наявні поважні причини для поміщення транспортного засобу на автостоянку, у зв`язку з чим, суд вважає в цій частині вимогу позивача не підлягаючою задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з ОСОБА_2 різниці між сумою вартості матеріального збитку та вартістю відновлювального ремонту, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з вимогами цієї статті коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

У разі якщо на час виконання рішення суду про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти зросли ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких було присуджено відшкодування, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після зростання цін і тарифів.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатньої страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до ст. 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у постанові №686/17155/15-ц від 03.10.2018 року підтримав правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, стосовно вірності стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов`язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту – безпосередній винуватець.

Окрім цього, Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 року у справі №676/518/17 доходить наступного висновку, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Крім того, аналогічного висновку дійшов Верховний Суд також і у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17 вказавши, що системний аналіз п.32.7 ч.1 ст.32 закону №1961-IV, ст.22, абз.3 п.3 ч.1 ст.988, стст.1166, 1187, 1194 ЦК, пп.1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й уразі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі така майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 , різниці між фактичною вартістю відновлювального ремонту встановленого висновком експерта №155 ОД від 16.11.2020 року в сумі 203326,35 грн. та страховим відшкодуванням, підлягаючим виплаті страховиком за виключенням суми франшизи, в сумі 77990,99 грн. (79990,99-2000,00=77990,99), що становить у загальному розмірі 125335,36 грн.

Позивачем у позові до стягнення з відповідача ОСОБА_2 заявлено вимоги у розмірі 110663,58 грн. та враховуючи, що у відповідності до ст. 13 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи в межах заявлених вимог та позбавлений виходити за їх межі, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.09.2019 року, грошові кошти в сумі 110663,58 грн.

Одночасно судом враховується, що Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, дослідивши та надавши оцінку усім доказам в їх сукупності та надаючи оцінку кожному доказу окремо, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, як обґрунтовані та доведені.

Згідно з ч.1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем під час розгляду справи було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1463,00 грн. (1042,60+420,40).

Розрахунок судового збору, який підлягає відшкодуванню позивачеві, судом здійснюється наступним чином.

Судом задоволені позовні вимоги позивача у розмірі 134632,15 грн. (110663,58+23968,57), що становить 90% від заявлених позовних вимог позивачем в сумі 149304,15 (110663,58+38640,57).

Задоволені судом вимоги до відповідача ОСОБА_2 (110663,58 грн.), у відсотковому співвідношенню від задоволених судом в цілому (134632,15), складають 82% (110663,58*100/134632,15), а до відповідача ПрАТ «УПСК» - 18% (23968,57*100/134632,15) відповідно.

На підставі викладеного та у відповідності до ст. 141 ЦПК України, позивачеві підлягає відшкодуванню судовий збір пропорційно частині задоволених судом позовних вимог у розмірі 90% від понесених витрат в сумі 1463,00 грн., що складає в сумі 1316,70 грн., з яких пропорційно до задоволених позовних вимог до кожного з відповідачів, підлягає стягненню з ПрАТ «УПСК» на користь позивача у відшкодування судового збору в сумі 237,00 грн. (18%/1316,70), а з ОСОБА_2 в сумі 1079,70 грн. пропорційно 82% від загальних задоволених судом вимог.

Також відповідачем у зв`язку з розглядом справи понесені витрати за проведення судової авто товарознавчої експертизи в сумі 1015,20 грн., що підтверджується квитанцією №ПН2061 від 02.11.2020 року, з яких відшкодуванню відповідачами на користь позивача підлягає 90%, пропорційно до задоволених судом вимог від заявлених позивачем, а саме в сумі 913,68 грн., з яких відповідачем ОСОБА_2 підлягає відшкодуванню позивачеві в сумі 749,21 грн., з розрахунку 82% від задоволених судом вимог, та з ПрАТ «УПСК» в сумі 164,46 грн. пропорційно.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідачів у відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Відповідно до ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Натомість позивачем в порушення ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано до суду жодного доказу на підтвердження складу та розміру понесених витрат на правничу допомогу, якими може бути договір про надання правничої допомоги, з визначенням гонорару адвоката, акт виконаних робіт, опис їх складових, тощо.

За наслідком викладеного, суд вважає в цій частині вимогу позивача необґрунтованою та не підлягаючою задоволенню.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 4, 5, 6, 76-78, 81, 82, 89, 102, 110, 141, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40) про відшкодування матеріальної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; код ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) суму страхового відшкодування, в рахунок відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.09.2019 року, у розмірі 23968 (двадцять три тисячі дев`ятсот шістдесят вісім) гривень 57 (п`ятдесят сім) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.09.2019 року – 110663 (сто десять тисяч шістсот шістдесят три) гривні 58 (п`ятдесят вісім) копійок.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; код ЄДРПОУ 20602681) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у відшкодування витрат зі сплати судового збору – 237 (двісті тридцять сім) гривень 00 копійок та у відшкодування витрат з проведення експертизи 164 (сто шістдесят чотири) гривні 46 (сорок шість) копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у відшкодування витрат зі сплати судового збору – 1079 (одна тисячу сімдесят дев`ять) гривень 70 (сімдесят) копійок та у відшкодування витрат з проведення експертизи 749 (сімсот сорок дев`ять) гривень 21 (двадцять одну) копійку.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено – 04.06.2021 року.

Головуючий Калініченко Л. В.