Ухвала суду № 97431990, 28.05.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/8839/21

№ 1-кс/755/2465/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" травня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

слідчого судді Метелешко О.В.,

при секретарі Нероді В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Дмитренко А.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Києва, громадянину України, українцю, із неповною вищою освітою, не одруженому, працюючому не офіційно, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимому, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040001615 від 26.05.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора Андрєєва Я.А.,

захисника Шевчука А.А.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Слідча СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Дмитренко А.О. звернулася до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_1 .

Клопотання погоджено з прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва Базною Р.В.

Клопотання мотивоване тим, що 26.05.2021 року, ОСОБА_1 , приблизно о 19 годині 20 хвилин, прийшов до магазину «АТБ», що належить ТОВ «АТБ Маркет», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ентузіастів, 7 та перебуваючи в приміщенні магазину, у нього виник злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужою майна з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, а саме, ікри зернистої лососевої. Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований па повторне, таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного протиправного збагачення, ОСОБА_1 підійшов до рибного відділу, де взяв з полиці дві банки з ікрою, а саме: ікру лососеву зернисту ТМ «Рибкоппродукт», вагою 120 г., закупівельною вартістю 195 гривень 15 копійок за одиницю, а всього на загальну суму 390 гривень 30 копійок. У подальшому, ОСОБА_1 перейшов до іншого відділу вказаного вище магазину, де впевнившись, що за його діями ніхто зі сторонніх осіб не спостерігає та його дії є таємними для персоналу магазину, заховав одну банку вищеописаної ікри до лівої внутрішньої кишені куртки, а іншу банку - до лівого зовнішньої кишені куртки. Після чого, ОСОБА_1 пішов по різних відділах магазину, де взяв товар, що не має значення для кримінального провадження, з метою відвернення уваги персоналу магазину. Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на таємне, повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_1 з неоплаченими товарами, які перебували у нього в кишенях одягу, не маючи наміру розраховуватись за вказані товари, з метою відвернення від себе уваги, пройшов на касу та став у чергу разом з іншими покупцями, виклав на касову стрічку товар, який не має значення для кримінального провадження. У подальшому, не розраховуючись за товар , який він виклав на касову стрічку, утримуючи при собі в кишенях товар, що став об`єктом злочинного посягання, а саме: 2 банки ікри лососевої зернистої ТМ «Рибкоппродукт», ОСОБА_1 за спинами покупців, які стояли в черзі, безперешкодно пройшов касову зону та направився на вихід з магазину. ОСОБА_1 , виконавши всі дії, які він вважав необхідними для доведення злочину до кінця, не зміг довести свій злочинний умисел до кінця, а саме, таємно викрасти товари, закупівельною вартістю 390 гривень 30 копійок та розпорядитись ними на власний розсуд, з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками охорони торгової зали при виході з даного магазину.

26 березня 2021 року ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України (час фактичного затримання 26.03.2021 року о 19 годині 22 хвилин).

27 травня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 cт. 15 ч.2 cт. 185 КК України, а саме, закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: протоколами допиту свідків; протоколом огляду місця події від 26.03.2021; протоколом особистого обшуку особи, затриманої в порядку ст. 208 КПК України; іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.

Вищезазначене дає підстави вважати, що ОСОБА_1 після повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, може знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідків, потерпілого, експертів, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Тобто, метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 обов`язків, передбачених КПК України, а також, запобігання настання зазначених вище ризиків.

Наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обумовлена тим, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, яке має високий ступінь суспільної небезпеки, так як саме вказаний вид злочинів на даний час набув значного поширення. Крім того, санкцією статті передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 5 років, що свідчить про обставини, які можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного навмисно переховуватися від слідства та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України встановлено, що запобіжний захід у вигляд тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки. Так, у ході проведення досудового слідства встановлено, що ОСОБА_1 раніше судимий: 06.10.2020 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст.185 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік з іспитовим строком на 1 рік, відповідно до ст.75 КК України; 19.03.2021 року Дніпровським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст.185 КК України до покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік 6 місяців з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, відповідно до ст.75 КК України; 27.02.2021 року направлено до Дніпровського районного суду м. Києва обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст.185 КК України

У ході проведення досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_1 за місцем реєстрації постійно не проживає, а інші місця його перебування не встановлені, в яких він може переховуватись від слідства та суду. Відповідно, у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_1 може переховуватись від суду та слідства.

Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 не працевлаштований, офіційних доходів не отримує, а вчинення злочинів обрав, як основний спосіб для задоволення своїх особистих матеріальних потреб.

Вищевикладене свідчить про неможливість запобіганням наявним ризикам, які передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Крім того, більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

Зокрема, під час проведення досудового розслідування не отримано даних про те, що підозрюваний ОСОБА_1 за станом здоров`я не може утримуватись в умовах Державної установи «Київський слідчий ізолятор».

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки підозра є обґрунтованою та підтверджується доданими до клопотання доказами. Крім того, існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що останній може переховуватись від слідства та суду, може впливати на свідків та представника потерпілого, може вчиняти інші кримінальні правопорушення. Зокрема, дане кримінальне правопорушення підозрюваний ОСОБА_1 вчинив під час перебування на іспитовому строці. Крім того, відносно підозрюваного ОСОБА_1 у провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться обвинувальний акт, в якому не проведено підготовче судове засідання, оскільки останній не з`являється до суду. Таким чином, для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 та недопущення реалізації наведених ним ризиків, прохав застосувати до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Захисник Шевчук А.А. у судовому засіданні заперечив проти застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки зазначені ризики прокурором не доведені, а щодо ризику переховування його підзахисного, то підстав для цього немає, оскільки останній проживає за місцем реєстрації. Щодо впливу на представника потерпілого, то такого ризику немає, оскільки досудове розслідування фактично завершено. Клопотання вважає необґрунтованим, а тому, прохав застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 більш м`який запобіжний захід, зважаючи на невелику суму шкоди, яка вже частково відшкодована. Також, прохав врахувати незадовільний фізичний стан підозрюваного ОСОБА_1 . Зокрема, зазначив, що від батька його підзахисного - ОСОБА_2 надійшло клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 у виді особистої поруки, щодо задоволення якого поклався на розсуд суду.

Особа, що подала клопотання про особисту поруку - поручитель ОСОБА_2 (батько підозрюваного ОСОБА_1 ) у судовому засідання своє клопотання підтримав та зазначив, що його син проживає зі своєю матір`ю і сестрою. Щодо самої події, то про неї він дізнався напередодні, оскільки його син ОСОБА_1 від нього це приховував. Зазначив, що у нього із сином хороші відносини і вони з ним спілкуються, проте разом не живуть. Пояснив, що в його квартирі проживають він, три дитини та його цивільна дружина, яка з його сином ОСОБА_1 не знайома, але їй відомо про його клопотання щодо взяття останнього на особисту поруку. Зазначив, що він готовий забезпечувати явку останнього до органу досудового розслідування та суду, а також, забезпечувати виконання його сином ОСОБА_1 своїх процесуальних обов`язків, зокрема, ручається за належну його поведінку.

Підозрюваний ОСОБА_1 прохав відмовити у задоволенні клопотання та не застосовувати до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, зазначив, він вже сім років вживає наркотики та на даний час, проходить реабілітаційну програму та підтримує свого батька щодо його клопотання.

Зокрема, особа, що подала клопотання про особисту поруку - поручитель ОСОБА_2 зазначив, що не знав про те, що його син ОСОБА_1 вживає наркотики.

Прокурор щодо заяви ОСОБА_2 про бажання взяти на поруки підозрюваного ОСОБА_1 заперечив.

Дослідивши матеріали клопотання, заслухавши думку прокурора, захисника, підозрюваного та особи, що подала клопотання про особисту поруку ОСОБА_2 , слідчий суддя вважає, що клопотання слідчої є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 192 КПК України передбачає право слідчого за погодженням з прокурором звернутися із клопотанням про застосування запобіжного заходу до особи, яку затримано без ухвали про дозвіл на затримання за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч.5 ст.176 цього Кодексу.

Статтею 184 КПК України визначено, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду, і повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу.

Копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання. До клопотання додаються: 1) копії матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання; 2) перелік свідків, яких слідчий, прокурор вважає за необхідне допитати під час судового розгляду щодо запобіжного заходу; 3) підтвердження того, що підозрюваному, обвинуваченому надані копії клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Застосування запобіжного заходу до кожної особи потребує внесення окремого клопотання.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Частиною 5 статті 9 КПК України визначено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 5 ст. 193 КПК України, будь-які твердження чи заяви підозрюваного, обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Відповідно до ст. 198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Судом було встановлено, що 26.05.2021 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040001615 були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.

Клопотання слідчого погоджене із прокурором Дніпровської окружної прокуратури м. Києва Базною Р.В., оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідча обґрунтовує доводи клопотання та якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчою виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.

27 травня 2021 року ОСОБА_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15ч. 2 ст. 185 КК України.

У судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України, наявними доказами, а саме: витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12021100040001615 від 26.05.2021 року; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 26.05.2021 року; протоколом огляду місця події від 26.05.2021 року; протоколами допиту свідка від 27.05.2021 року; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 26.05.2021 року; протоколом обшуку затриманої особи від 26.05.2021 року; протоколом допиту підозрюваного від 27.05.2021 року; повідомленням про підозру від 27.05.2021 року.

Відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, відображеній у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», «термін «обґрунтована підозра» означає те, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32), те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя, на підставі наданих матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_1 кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим, стан здоров`я підозрюваного, міцність його соціальних зв`язків, репутацію підозрюваного, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.

Слідчий суддя, також враховує, що за злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років, офіційно не працевлаштований, раніше неодноразово судимий, зокрема, за злочини проти власності, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення під час перебування на іспитовому строці.

Вказані вище обставини, а також суспільна небезпека злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 , на думку слідчого судді, дають підстави для висновку, що існують з боку підозрюваного ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме, можливість переховування від органів досудового розслідування та суду, вчинення іншого кримінального правопорушення.

Таким чином, враховуючи обставини, перераховані у ст. 178 КПК України, а також доведеність прокурором під час судового розгляду клопотання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не зможе запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам, тому клопотання слідчої про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно задовольнити.

Крім того, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Також ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 180 КПК України, особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Як було встановлено в судовому засіданні, особа, що подала клопотання про особисту поруку - поручитель ОСОБА_2 (батько підозрюваного ОСОБА_1 ), зазначив, що з підозрюваним він не проживає, а в нього на даний час інша сім`я, про судимості сина йому нічого не відомо, а також нічого невідомо з приводу способу його життя, зокрема, те, що останній тривалий час вживає психотропні речовини. З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання ОСОБА_2 щодо обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 у виді особистої поруки - слід відмовити.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 186, 193-196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання слідчої СВ Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві Дмитренко А.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, строком на 60 днів, тобто до 23 липня 2021 року включно.

Визначити ОСОБА_1 заставу в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 22 700 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного, у разі внесення застави, наступні обов`язки: не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження; повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 щодо обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 у виді особистої поруки - відмовити.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя