Рішення № 97430007, 25.05.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

25.05.2021 227/3624/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

25 травня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Левченка А.М.,

за участі секретаря судового засідання Черкасової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ

В вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_3 , про встановлення батьківства та стягнення аліментів на утримання дитини.

Позов обґрунтований тим, що з березня 2006 року по вересень 2008 року позивач проживала спільно з відповідачем за адресою: АДРЕСА_1 . Фактично перебували в шлюбних відносинах, але офіційно їх не реєстрували. ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась спільна дитина – ОСОБА_4 . Через те, що шлюб не було зареєстровано, позивач в свідоцтві про народження батьком вказала вигадану особу. В 2008 році відповідач був позбавлений волі внаслідок скоєного кримінального правопорушення. З моменту народження та по даний час дитина проживає з ОСОБА_1 . Відповідач від допомоги на утримання дитини ухиляється, матеріальну допомогу надавати не збирається, хоча має таку можливість, оскільки працює. У зв`язку з чим позивач просить визнати ОСОБА_3 батьком ОСОБА_4 та стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку, але не менше 50% відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення повноліття дитини.

Ухвалою суду від 01.10.2020р. відкрито провадження по справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження призначивши підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 12.11.2020р. призначено судову молекулярно-генетичну експертизу.

Ухвалою суду від 12.04.2021р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилась, але в матеріалах справи мається її заява про розгляд справи без її участі(а.с.8).

Представник позивача, адвокат Карамян Е.Ф. також в судове засідання не з`явився, надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач та його представник повторно в судове засідання не з`явились. Від представника відповідача, адвоката Катранжи Д.М., надійшла заява із проханням перенести слухання справи на іншу дату, у зв`язку із занятістю та участю в якості захисника при проведенні невідкладних процесуальних дій у кримінальному провадженні, а також необхідністю підготування клопотання по справі №227/3624/20.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Представником відповідача раніше, а саме 11.05.2021 року, на адресу суду надсилалась заява про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв`язку з його надходженням в м.Авдіївка Донецької області.

Проте представник відповідача, адвокат Катранжи Д.М., жодним чином не підтвердив своє знаходження 11.05.2021 року в м.Авдіївка, що фактично виключає можливість буди йому присутнім в судовому засіданні. Крім того, звертаючись до суду 25.05.2021 року із аналогічною заявою, представник відповідача також не надав суду підтверджень причин своєї зайнятості при проведенні невідкладних процесуальних дій у кримінальному провадженні. Отже представник відповідача не надав доказів поважності причин неявки в судове засідання.

З урахуванням того, що цивільна справа перебуває в провадженні суду тривалий час, але слухання якої вже відкладалось за клопотанням представника відповідача, суд вважає за доцільне розпочати судовий розгляд незалежно від чергової причини неявки сторони відповідача та постановити заочне рішення направивши за останнім відомим місцем реєстрації відповідача копію рішення суду для відома.

Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності з повідомленням причин неявки, ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановивши факти та відповідні їм правовідносини дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом та раніше не заперечувалось відповідачем, сторони перебували у близьких стосунках, від яких у них народилась спільна дитина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 14.08.2007 року виконавчим комітетом Святогорівської селищної ради Добропільського району Донецької області зроблено відповідний актовий запис №24 та видане свідоцтво про народження.

За положеннями до ст.125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини.

Відповідно до ч.1 ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно свідоцтва про народження, батьком дитини записаний громадянин України ОСОБА_5 , запис про батька вчинено у відповідності до ст.135 Сімейного кодексу України.

Як вбачається з довідки, яка була видана Святогорівською селищною радою №500/02-21 від 18.08.2020 рок, ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з нею зареєстровані та мешкають її діти: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

За клопотанням позивачки, яке також підтримав відповідач, у справі була проведена молекулярно-генетична експертиза.

За висновком експерта №17 від 21.01.2021 року КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» відділенням судово-медичної генетики встановлено, що громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , народженого громадянкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Вірогідність того, що ОСОБА_3 дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9989 % (а.с.38-40).

Статтею 128 Сімейного кодексу України визначено, що За відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 встановлено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Відповідно до роз`яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2008 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

За положеннями ст.134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 батьком малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки вказане беззаперечно підтверджується судовою молекулярно-генетичною експертизою.

Одночасно, підлягає вирішенню заявлена позивачкою вимога про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини.

В Сімейному кодексі України закріплено обов`язок батьків утримувати своїх дітей. Вказаний обов`язок є рівним, що означає, що той з батьків, який проживає окремо від дитини зобов`язаний нести витрати на утримання та розвиток дитини в тій мірі, в якій вказаний обов`язок несе інший з батьків.

Згідно ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Статтею 141 Сімейного кодексу України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо утримання дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно із ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Виходячи із змісту ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів судом враховуються стан здоров`я та матеріального становища дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, рухомого, нерухомого майна, грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення тощо.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст.192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Суд відзначає, що між сторонами не було досягнуто домовленості щодо способів утримання відповідачем дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визначаючи розмір аліментів суд зазначає, що відповідач є працездатним за віком, про що зазначала позивач у позові та не спростовано відповідачем. Станом на момент розгляду справи відповідачем не надано доказів, що на теперішній час він не працює та не має можливості надавати матеріальну допомогу на утримання дитини ОСОБА_4 . Крім того суду не надано доказів, що на утриманні відповідача є інші особи.

Таким чином, з огляду на досліджені судом докази, врахувавши розмір прожиткового мінімуму на дитину, а також задекларований законодавством обов`язок обох батьків по утриманню неповнолітньої дитини, суд вважає за можливе визначити розмір аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 14 вересня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 81, 141, 137, 139, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, ст.126, 128, 135, 181, 182 СК України, суддя -

ВИРІШИВ

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення батьківства та стягнення аліментів на дитину – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт № НОМЕР_1 , УНЗР НОМЕР_2 , орган що видав 1430, дата видачі 21.11.2019, батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , закордонний паспорт № НОМЕР_3 запис № НОМЕР_4 , орган що видав 1430, дата видачі 14.08.2020.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт № НОМЕР_1 , УНЗР НОМЕР_2 , орган що видав 1430, дата видачі 21.11.2019, (ІПН НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , паспорт № НОМЕР_6 , УНЗР НОМЕР_7 , орган що видав 1430, дата видачі 14.12.2017, (ІПН НОМЕР_8 ) аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , в розмірі ј частини усіх видів заробітку, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 14.09.2020 року, та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , паспорт № НОМЕР_1 , УНЗР НОМЕР_2 , орган що видав 1430, дата видачі 21.11.2019, (ІПН НОМЕР_5 ) на користь держави судовий збір за подання позову в розмірі 840 грн. 80 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складений 04 червня 2021 року.

Суддя А.М. Левченко

25.05.2021