Рішення № 97429688, 24.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2020 року Справа № 160/9996/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3021 Національної гвардії України про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченого грошового забезпечення,-

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини 3021 Національної гвардії України, в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Військової частини 3021 Національної гвардії України, які полягають у не застосуванні п. 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103) при обчисленні ОСОБА_1 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня 2018 року та 1 січня 2019 року;

- визнати протиправними дії Військової частини 3021 Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за класність/кваліфікацію, надбавки за роботу в режимних обмежень відповідно до довідки від 21.07.2020 №51;

- стягнути з Військової частини 3021 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 недоплачене грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за класність/кваліфікацію, надбавку за роботу в режимних обмежень) за період березень 2018 року-січень 2019 року в розмірі 13289,30 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Військова частина 3021 Національної гвардії України протиправно у 2018, 2019 роках не застосувала пункт 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018, 01.01.2019 рік відповідно, що вплинуло на розмір посадового окладу, окладу за військове звання, надбавок та премій, а в цілому на розмір грошового забезпечення. Позивач стверджує, що такі дії відповідача є протиправними та такими, що порушують гарантовані чинним законодавством України, права.

Ухвалою суду від 28.08.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/9996/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачам надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

На виконання вимог вказаної ухвали 01.10.2020 року Військовою частиною 3021 Національної гвардії України через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог, з огляду на те, що підстав для застосування пункту 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" при обчисленні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018, 01.01.2019 рік, відсутні. Окремо відповідач звертає увагу суду, що 01.01.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ. За змістом пункту 3 розділу ІІ вказаного Закону, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Під час розв`язання правової колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ та п.4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою №103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704 перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили. Зважаючи на вказане, відповідач вважає, що Військова частина 3021 Національної гвардії України діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією за законами України.

12.10.2020 року на адресу засобами поштового зв`язку від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивач посилається на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї, практику Європейського суду з прав людини, яка має застосовуватися судами при розгляді справ. Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем безпідставно не взято до уваги зміст п.1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 Постанови №704, які також визначають базову величину мінімального розміру за розрядами тарифної сітки шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних встановленого законом на 1 січня календарного року, але передбачає, що такий розмір повинен бути не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. Вказані примітки є частиною відповідного нормативно-правового акту та не були скасовані судом, в зазначені пункти додатків Постанови №704 законодавець зміни не вносив, а тому, такі правила повинні застосовуватися відповідачем при визначенні розміру його посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) як на 2018, так і на 2019 рік. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та на їх задоволенні наполягає.

19.10.2020 року на адресу суду засобами поштового зв`язку від Військової частини 3021 Національної гвардії України надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відповідач не погоджується з доводами позивача та вважає, що вимоги є необґрунтованими та такими що суперечать діючому законодавству. Так, відповідач звертає увагу на те, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі №826/6453/18, скасовано п. 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вказаний пункт було викладено в наступній редакції: «4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.». Тобто, лише з 29.01.2020 року підлягає застосуванню первісна редакція п. 4 Постанови № 704 відповідно до якої, «розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14». Тобто, в 2018 та 2019 роках відповідачем здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення позивача, в т.ч. і визначення розміру посадового окладу, окладу за спеціальне звання та надбавок, премій у відповідності до норм Постанови № 704 в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, у зв`язку із чим, вважають, що твердження позивача щодо протиправності дій військової частини у спірних відносинах, є безпідставними.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

У зв`язку із знаходженням судді Тулянцевої І.В. у відпустці та на лікарняному в період, що припадав на час розгляду справи, рішення ухвалено 24.12.2020 року.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесенні рішення виходить з наступного.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 11.11.2015 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій та має право на пільги встановлені законодавством.

Як встановлено судом в ході розгляду справи, ОСОБА_1 з 22.07.2009 по 24.01.2019 року перебував на військовій службі за контрактом у Національній гвардії України та на момент звільнення зі служби у запас (за станом здоров`я) перебував на фінансовому забезпеченні у Військовій частині 3021.

Згідно Витягу з Наказу командира Військової частини 3021 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 24.01.2019 року №19 майора ОСОБА_1 (Г-003832), начальника відділення обліку особового складу, звільнено відповідно за підпунктом „б” (за станом здоров`я) пункту два частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з військової служби наказом командувача Національної гвардії України по особовому складу від 09.01.2019 №3о/с у запас (за станом здоров`я) без права носіння військової форми одягу, 24 січня 2019 року та направлено на військовий облік до Центрально - Чечелівського ОРВК м. Дніпро.

В матеріалах справи також міститься Довідка Військової частини 3021 Національної гвардії України від 21.07.2020 року № 51, яка видана ОСОБА_1 про розмір грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 24.01.2019 роки.

Згідно вказаної довідки вбачається, що станом на 01.01.2018 року посадовий оклад складав – 1050,00 грн.; оклад за військовим званням – 125,00 грн.

З 01.03.2018 року, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідачем було перераховано розмір грошового забезпечення позивача та розмір посадового окладу став складати – 5070,00 грн.; оклад за військовим званням – 1340,00 грн.

Вказаний розмір посадового окладу та окладу за військовим званням не змінювався протягом 2018 – січня 2019 року, що відображено в Довідці від 21.07.2020 року № 51.

При звільненні у запас (згідно з наведеною довідкою) позивач отримав грошове забезпечення: посадовий оклад – 3 925,16 грн., оклад за військове звання – 1 037,42 грн., надбавка за вислугу років – 1 736,90 грн., надбавку за особливості проходження служби – 3 349,74 грн., надбавку за виконання особливо важливих завдань – 392,52 грн., щорічну премію – 6 100,35 грн., індексацію ГЗ 55,03 грн., компенсацію за відпустку – 19 579,88 грн. допомогу при звільненні- 109 087,88 грн.

Вважаючи, що Військова частина 3021 Національної гвардії України протиправно у 2018 та 2019 роках не застосувала пункт 1 Примітки Додатку 1 та Примітки Додатку 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» при обчисленні позивачу розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 01.01.2018 року та 01.01.2019 року відповідно, ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдина система їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовців та членів їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах встановлені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII).

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-XII передбачено що, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (ч.3 ст.9 Закону №2011-XII).

За приписами частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу встановлено постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 за №704 (далі - Постанова № 704).

Згідно із п. 4 Постанови №704 в первинній редакції було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Постанова № 704 набрала чинності з 01.03.2018.

На момент набрання чинності Постановою №704 (01.03.2018 року), п. 4 цього нормативно-правового акту було викладено у редакції п.6 постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 №103 (далі - Постанова № 103), а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин (починаючи з 01.01.2018 року) п.4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

З урахуванням викладеного, суд вважає, що згідно з Постановою №704 (в редакції Постанови №103) розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів у спірний період не застосовується.

Твердження позивача про те, що Постановою № 103 зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 залишено у первинній редакції, суд вважає безпідставним, оскільки Примітка застосовується безпосередньо для супроводу та зв`язку з нормою.

Пунктом 4 Постанови № 704 визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Відповідачем не заперечується факт того, що з урахуванням вказаної редакції Постанови № 704 і було розраховано розмір посадового окладу та окладу за військове звання, а також щомісячних надбавок та премій позивача, починаючи з 01.01.2018 року.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Згідно з ч. 1 ст. 325 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Таким чином, з 29 січня 2020 року (дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18) пункт 6 постанови КМ України №103 втратив чинність та була відновлена дія п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у первісній редакції.

Проте, згідно п. 3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VІІІ«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Суд зазначає, що під час розв`язання правової колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІта п.4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та приміток до додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.99р. №8-рп/99у справі щодо права на пільги, від 20.03.2002р. №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Відповідно до п. п. 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02), Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. У пункті 57 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини «Серков проти України» (39766/05), встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, на підставі того, що органи державної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку. Хоча ця справа стосується податкового спору, у ній закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між фізичною/юридичною особою і суб`єктом владних повноважень, який передбачає, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості.

Оскільки норма п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення п .4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови № 704, суд не знаходить правових підстав для обчислення розміру окладу за посадою заявника та окладу за військовим званням із використанням величини мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Таким чином, суд не вбачає протиправності дій відповідача при визначенні розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням в 2018 і 2019 роках із застосуванням при обчисленні посадового окладу та окладу за військовим званням, що враховуються для такої розрахункової величини як прожитковий мінімум для працездатних осіб, у зв`язку із чим, в цій частині позову слід відмовити.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо нарахування та виплати позивачу надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, надбавки за класність/кваліфікацію, надбавки за роботу в режимних обмежень відповідно до довідки від 21.07.2020 №51, оскільки розрахунок вказаних видів грошового забезпечення відбувається з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розмір яких, як було зазначено раніше, відповідачем у спірний період було визначено вірно.

Як наслідок відсутності протиправності дій відповідача у спірних правовідносинах, оскільки суб`єкт владних повноважень діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений діючим законодавством України, не підлягають задоволенню і позовні вимоги щодо стягнення з Військової частини 3021 Національної гвардії України на користь ОСОБА_1 недоплачене грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, надбавку за класність/кваліфікацію, надбавку за роботу в режимних обмежень) за період березень 2018 року-січень 2019 року в розмірі 13289,30 грн.

Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, суд дійшов висновку про те, що відповідач діяв правомірно, у межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

У відповідності до положень статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 9, 73 - 78, 90, 139, 205, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Військової частини 3021 Національної гвардії України (вул. Н. Алексєєнко, 43, м. Дніпро, 49008, код ЄДРПОУ 08803589) про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченого грошового забезпечення - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева