Рішення № 97429566, 03.06.2021, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/2358/21

Провадження № 2/219/1604/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

3 червня 2021 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області в складі головуючого судді Худіної О.О., за участю секретаря судового засідання Курилової А.О., без участі сторін, розглянувши у відкритому заочному судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позовом представника позивача адвоката Галій Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на спадкове майно

В С Т А Н О В И В:

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бахмутсько- Лиманського ОУ ПФУ в Донецькій області про визнання права власності на спадкове майно, а саме просить стягнути з Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошові кошти у вигляді недоотриманої суми спадщини в розмірі 20 629,07 гривень, які належать позивачу на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом та стягнути судовий збір.

В обґрунтування позову вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, 09.01.2020 року державним нотаріусом Першої Горлівської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом відповідно до якого спадкоємцем майна ОСОБА_2 є син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина на яку видано свідоцтво складається з недоотриманої пенсії у розмірі 107 487,64 грн.

На підставі зазначеного свідоцтва про право на спадщину за заповітом відповідачем Бахмутсько- Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області на користь спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 було виплачено недоотриману пенсію у розмірі 86 858,57 грн. Залишок суми заборгованості в розмірі 20 629,07 грн. відповідачем не сплачено. Відповідно до чеку яка була надана відповідачем зазначено, що службова видача виплата пенсії в сумі 86 858,57 грн. Згідно усної відповіді відповідача підставою для невиплати у повному обсязі недоотриманої пенсії померлої особи стало те, що відповідачем була застосована ст. 46 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до вимог якої недоотримання пенсіонером з власної вини пенсія виплачується за минулий час, але не більше ніж за три роки. У зв`язку з відмовою добровільно виплатити решту суми спадщини, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 19.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі, призначено судове засідання.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в матеріалах справи є заява адвоката Галій С.А. про розгляд справи у його відсутність та позивача, позовні вимоги підтримали у повному обсязі згідно заяви, яка мається в матеріалах справи.

Представник відповідача - Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в судове засідання 3.06.2021 року не з`явися, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд вважає можливим проводити заочний розгляд справи за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів, проти чого позивач не заперечує.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Руїз Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994, заява № 18390/91 вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваих прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з вимогами частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи чинних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець міста Красноуральськ, Свердловської області.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Горлівка, Донецької області (а.с.8).

Згідно свідоцтва про право на заповітом від 9.01.2020 року, виданого державним нотаріусом Першої Горлівської нотаріальної контори О.М. Фоменко спадщина на яку видане свідоцтво складається з недоотриманої пенсії у розмірі 107 487,64 гривень, за період з 01.03.2016 року по 30.06.2019 року, яка належала ОСОБА_2 (а.с.6).

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьками значаться: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с.7).

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є рідним сином померлого ОСОБА_5 .

В матеріалах справи міститься документальна інформація надана відповідачем, а саме фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 28.02.2020 року про те,що виплачено 86 858, 57 гривень ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, відповідач не сплатив позивачу за свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 9.01.2020 року суму у розмірі 20 629,07 гривень .

Статтею 41 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 386 ЦК України встановлені засади захисту права власності та передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь неодержану ОСОБА_2 за життя пенсію, яка після її смерті увійшла до спадкового майна, про що державним нотаріусом було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

Тобто правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного Кодексу України про спадкування.

Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до положень статей 1216, 1218, 1219 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до статті 1227 ЦК України, суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Конвенцію ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій статті 52 цього Закону, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Отже, сума пенсії, що належала пенсіонеру і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини та позивач, прийнявши спадщину, має право на виплату відповідної суми.

Таким чином, матеріалами справи встановлено, що позивач отримав частину недоотриману пенсію після смерті своєї матері ОСОБА_2 в сумі 86 858,57 гривень, що не заперечувалось жодною із сторін у справі, але загальна сума недоотриманої пенсії відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом складає 107 487,64 гривень, тобто недоотримана частина пенсії складає 20 629,07 гривень. Разом з тим, відповідач відмовляє позивачу у виплаті цих коштів як спадкоємцю.

Відповідно до положень статті 46 Закону № України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Аналіз зазначеної норми права дає підстави для висновку про те, що дана норма розповсюджується на правовідносини з приводу виплати нарахованих сум пенсії, але своєчасно не отриманих пенсіонером з власної вини та не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину.

Отже, норми ч. 1ст. 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини, що регулюються нормами ст. 1227 ЦК України та ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За наведених норм матеріального права, правові підстави для обмеження виплати недоотриманої спадкодавцем пенсії за період три роки до дня звернення спадкоємця за отриманням пенсії відповідно до ст.46 наведеного Закону у відповідача були відсутні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 9.01.2020 року, є спадкоємцем майна матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з грошової суми недоотриманої пенсії, яка належала спадкодавцю. Вартість спадкового майна 107 487,64 гривень. Сума недоотриманих коштів у розмірі 20 629,07 гривень встановлена свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 9.01.2020 року, яке є правовстановлюючим документом, що офіційно і безперечно підтверджує наявність права власності на майно, що переходить у спадок. Зазначене свідоцтво є чинним та недійсним не визнано. Діючим законодавством України не передбачено права пенсійних органів на перегляд свідоцтва про право на спадщину, в тому числі і щодо застосування до таких свідоцтва положень ч. 1 ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Вище приведені обставини та факти у їх сукупності надають суду можливість зробити висновок про те, що в ході судового розгляду справи позивачем було обґрунтовано доведені ті обставини, на які вона посилався, як на підстави своїх вимог.

З огляду на викладене, суд вважає обмеження виплати недоотриманої пенсії строком три роки необґрунтованими та такими, що спростовуються встановленими судом обставинами та наведеними вище нормами матеріального права, згідно яких сума пенсії, що належала пенсіонерові, але не була ним одержана за життя, передається членам його сім`ї у повному обсязі, тому позовні вимоги ґрунтуються на нормах ст. 1227 ЦК України та ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та підлягають задоволенню.

У зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 гр. 00 коп.

Керуючись ст.ст.2,4,13, 76, 81,89, 141,258-259,263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов представника позивача адвоката Галій Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Бахмутсько-Лиманського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Стягнути з Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишок недоотриманої пенсії, що належала спадкодавцю ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , але не була нею отримана за життя, в сумі 20 629 (двадцять тисяч шістсот двадцять дев`ять) гривень 07 копійок.

Стягнути з Бахмутсько - Лиманського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач має право оскаржити заочне рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Донецького апеляційного суду через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя О.О.Худіна