Рішення № 97426241, 03.06.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року справа № 580/1847/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

секретар судового засідання – Попельнуха Ю.І.,

за участю представників:

позивача – Савенко Ю.Н.,

відповідача – Власенко У.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства “Азот” до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

Приватне акціонерне товариство “Азот” (далі – товариство, позивач) подало позов до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі – відділ, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не направлення приватному акціонерному товариству “Азот” постанови № 56922143 від 24.02.2021 про стягнення виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 56922143 від 24.02.2021 про стягнення виконавчого збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що у березні 2021 року позивач отримав від відповідача постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 24.02.2021 ВП № 56922143, однак в порушення вимог статті 28 Закону України “Про виконавче провадження” станом на час подання позову позивач не отримав від відповідача самої постанови про стягнення виконавчого збору, що свідчить про бездіяльність відповідача.

Також позивач зазначає, що виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, примусового виконання рішення фактично не відбулося, сума з боржника стягнута не була, тому правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору відсутні, а відтак, оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору від 24.02.2021 ВП № 56922143 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки не відповідає вимогам статті 27 Закону України “Про виконавче провадження”.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 позовну заяву приватного акціонерного товариства “Азот” залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки.

14 квітня 2021 року представник позивача подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 30.04.2021.

29 квітня 2021 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що боржник постійно був проінформований про хід проведення виконавчого провадження та обізнаний про наявність рішень суду, які набрали законної сили, оскільки з метою дистанційного доступу до автоматизованої системи виконавчих проваджень сторін виконавчого провадження в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначається ідентифікатор доступу, який дає можливість ознайомитися з виконавчим провадженням за відповідною електронною адресою.

Також, відповідач зазначив, що на відповідь на запит ПАТ “Азот” від 11.03.2021 № 501-06/104 відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВ МУЮ повторно направлено копії постанови про стягнення виконавчого збору від 24.02.2021 ВП № 56922143, чим спростовуються посилання позивача щодо того, що відповідач залишив без реагування клопотання позивача щодо негайного направлення на його адресу постанови від 24.02.2021 ВП № 56922143.

Окрім того, відповідач зазначив, що підставою для стягнення у виконавчому провадженні № 56922143 був виконавчий документ, а саме: постанова про стягнення виконавчого збору, яка відповідно до закону, є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню та який виноситься одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження.

Також, у постанові про стягнення виконавчого збору від 24.02.2021 ВП № 56922143 державним виконавцем чітко визначено, що в примусовому порядку було стягнуто на користь стягувача 1694858,20 грн боргу та 169485,82 грн виконавчого збору, що спростовує твердження позивача щодо того, що примусового виконання рішення фактичного не відбулося, сума з боржника стягнута не була, тому правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору відсутні.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 17.05.2021.

14 травня 2021 року представник позивач подав до суду заяву, в якій зазначив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом, а оскільки державний виконавець не стягнув у примусовому порядку суму у розмірі 643184552,60 грн з боржника, то правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 64318455,26 грн відсутні.

Крім того, представник позивача наголосив, що на даний момент з ПрАТ “Азот” вже тричі стягнуто виконавчий збір/основну винагороду за виконання одного й того ж виконавчого документу – наказу господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 № 925/819/17, який фактично ніким не виконаний.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2021.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у розгляді справи по суті до 31.05.2021.

Усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року, занесеною до протоколу судового засідання, оголошено перерву у розгляді справи по суті до 03.06.2021.

У судовому засіданні 03 червня 2021 року представник позивача просив адміністративний позов задовольнити повністю, а представник відповідача – відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 03 серпня 2018 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, розглянуто заяву стягувача про примусове виконання наказу господарського суду Черкаської області № 925/819/17, виданого 24.07.2018 та винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 56922143. У цій постанові вказано, зокрема про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 71833045,35 грн.

17 травня 2019 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про стягнення з боржника – публічного акціонерного товариства “Азот” виконавчого збору у розмірі 67608455,27 грн. У вказаній постанові зазначено, що ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 у справі № 925/819/17 затверджено мирову угоду. Відповідно до заяви стягувача ПАТ “Азот” добровільно було сплачено до моменту відкриття виконавчого провадження 40551042,57 грн. Крім того в примусовому порядку стягнуто на користь стягувача 1694858,21 грн та 169485,82 грн виконавчого збору.

24 лютого 2021 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 56922143 відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Цією ж датою старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України керуючись статтями 3, 27, 40 Закону України “Про виконавче провадження” у виконавчому провадженні № 56922143 винесено постанову про стягнення з боржника – публічного акціонерного товариства “Азот” виконавчого збору у розмірі 64318455,26 грн.

Також 24 лютого 2021 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відповідно до статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України “Про виконавче провадження” відкрито виконавче провадження з виконання постанови № 56922143 від 24.02.2021 про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 64318455,26 грн.

Позивач вважає дану постанову протиправною, а тому просить її скасувати.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами першою, другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 2 червня 2016 року (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року (станом на час відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Черкаської області від 24.07.2018 № 925/819/17), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України “Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії”, а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Частиною дев`ятою цієї ж статті 27 встановлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

За правилами частини п`ятої вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

Приписами статей 40, 42 Закону № 1404-VІІІ передбачено порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.

Частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно частиною четвертою статті 42 Закону № 1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.

Отже, аналіз вищенаведених норм Закону № 1404-VІІІ у редакції, що діяла до 28 серпня 2018 року, свідчить, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Однак, Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання”, який набрав чинності 28 серпня 2018 року, внесені зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ.

З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Тобто, з урахуванням редакцій Закону № 1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28 серпня 2018 року розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28 серпня 2018 року - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, положення статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, фактично зменшували відповідальність позивача, як боржника, у порівнянні з нормами статті 27 Закону № 1404-VІІІ в редакції, чинній після 28 серпня 2018 року, оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28 січня 2021 року у справі № 420/769/19, від 29 липня 2020 року у справі № 1340/5050/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20.

Як свідчать матеріали справи, виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Черкаської області № 925/819/17, виданого 24.07.2018 відкрито 03.08.2018 (тобто до 28.08.2018).

24 лютого 2021 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України у виконавчому провадженні № 56922143 відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України “Про виконавче провадження” винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Таким чином, з урахуванням того, що внесені Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII зміни до статті 27 Закону № 1404-VІІІ погіршили становище боржника – приватного акціонерного товариства “Азот”, а також того, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника всіх коштів за наказом господарського суду Черкаської області № 925/819/17, виданого 24.07.2018, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 64318455,26 грн.

Окрім того, суд наголошує, що у постанові старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ВП № 5692214 від 17.05.2019 про стягнення виконавчого збору з боржника – публічного акціонерного товариства “Азот” зазначено, що:

- ухвалою господарського суду Черкаської області від 12.04.2019 у справі № 925/819/17 затверджено мирову угоду;

- відповідно до заяви стягувача ПАТ “Азот” добровільно було сплачено до моменту відкриття виконавчого провадження 40551042,57 грн.

- в примусовому порядку було стягнуто на користь стягувача 1694858,21 грн та 169485,82 грн виконавчого збору.

Тобто, виконавчий збір у розмірі 169485,82 грн був стягнутий державним виконавцем із позивача із суми, що була стягнута в примусовому порядку на користь стягувача – 1694858,21 грн.

Окрім того, як свідчать матеріали справи, 04 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Черкаської області розглянуто заяву про примусове виконання наказу Господарського суду Черкаської області № 925/819/17, виданого 24.07.2018 та винесено постанову ВП № 64717206 про стягнення з публічного акціонерного товариства “Азот” боргу у розмірі 643184552,60 грн та постанову ВП № 64717206 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 64318455,26 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова ВП № 56922143 від 24.02.2021 про стягнення виконавчого збору, не відповідає вимогам та принципам, передбаченим у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки прийнята без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не направлення приватному акціонерному товариству “Азот” постанови № 56922143 від 24.02.2021 про стягнення виконавчого збору суд зазначає таке.

Відповідно до статті 28 Закону № 1404-VІІІ копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

В матеріалах справи відсутні докази того, що не пізніше наступного робочого дня з дня винесення постанови ВП № 56922143 від 24.02.2021 про стягнення виконавчого збору відповідачем направлена копія зазначеної постанови відповідною кореспонденцією або доставлялась кур`єром, а тому у даному випадку суду вважає, що відповідач не вчинив дії, передбачені статтею 28 Закону № 1404-VІІІ, чим проявив свою бездіяльність.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги приватного акціонерного “Азот” підлягають задоволенню, то всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 122, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо не направлення приватному акціонерному товариству “Азот” постанови № 56922143 від 24.02.2021 про стягнення виконавчого збору.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України № 56922143 від 24.02.2021 про стягнення виконавчого збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь приватного акціонерного товариства “Азот” судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 22700 (дві тисячі двісті сімсот) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Учасники справи:

1) позивач – приватне акціонерне товариство “Азот” (18028, м. Черкаси, вул. Героїв Холодного Яру, 72, код ЄДРПОУ 00203826);

2) відповідач – відділ примусового виконання рішень департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13).

Суддя В.О. Гаврилюк