Ухвала суду № 97426206, 04.06.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/5998/20

УХВАЛА

04 червня 2021 рокум. Хмельницький

Суддя Хмельницького окружного адміністративного суду Петричкович А.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ухвалою від 12.10.2020, суд відкрив спрощене провадження без повідомлення учасників справи за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради, в якому позивач просить: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2020 роки відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-ХІУ від 25.12.1998, у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком; 2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за період з 2018 по 2020 роки у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплачених сум такої допомоги.

Ухвалою суду від 25.01.2021 позовну заяву ОСОБА_1 , залишено без руху. Запропоновано ОСОБА_1 надати до суду письмове обгрунтування причин пропуску строку звернення до суду, і зокрема, реалізувати своє право визначене ч. 3 ст. 123 КАС України.

На виконання вимог зазначеної ухвали, позивач подав заяву, в якій вказує, що про порушення своїх прав щодо не виплати у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за періоди з 2018 по 2019 роки, дізнався після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-рп/2020 по справі №1-247/2018. Тому, до суду звернувся в межах шестимісячного строку.

Ухвалою суду від 02.02.2021, адміністративний позов ОСОБА_1 в частині правомірності розміру виплаченої допомоги до п`ятого травня у 2018-2019 роках, залишено без розгляду. Зазначено, що після відкриття провадження у справі, за сукупністю наведених обставин та наданих доказів, судом виявлено, що адміністративний позов (в частині правомірності розміру виплаченої допомоги до п`ятого травня у 2018-2019 роках) поданий після закінчення строків, установлених законом, і підстави, вказані позивачем у заяві, визнані судом неповажними, тому немає підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду, як наслідок позовну заяву в цій частині слід залишити без розгляду.

Також, 12.02.2021 судом ухвалено рішення по справі №560/5998/20, згідно з яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком. Зобов`язано Департамент соціального захисту населення Кам`янець-Подільської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.

Відповідно до постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2021 по справі №560/5998/20, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року скасовано. Справу направлено до Хмельницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В зазначеній постанові вказано, що у даній справі суд першої інстанції, вказуючи про пропущення позивачем строку і визнаючи причину пропуску неповажною, виходив з того, що рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020, на яке посилається позивач, набирає законної сили з дня ухвалення та не поширюється на правовідносини, що існували до його прийняття. Між тим, у заяві про поновлення строку за звернення до суду позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 по справі №1-247/2018, не як правову підставу позовних вимог, а як на джерело інформації про наявність у нього права на отримання разової допомоги до 5 травня у більшому розмірі, ніж вона виплачена. З цього питання оскаржувана ухвала висновків суду не містить.

Надаючи оцінку поважності причин пропуску строку звернення до суду, суд враховує наступне.

Підставою для звернення до суду з даним позовом слугували, зокрема, протиправні, на думку позивача, дії відповідача щодо недоплати йому допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2018-2019 роки.

Згідно з ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.

З огляду на наведене, перебіг строку звернення особи до суду з позовною вимогою про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування щорічної разової допомоги в необхідному розмірі на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" слід обраховувати з 30 вересня відповідного поточного року.

Ця позиція аналогічна висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.02.2018 по справі №607/7919/17, а саме, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги, і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж та, яка була йому нарахована.

Тобто перебіг строку звернення позивача до суду з позовом, в частині здійснення перерахунку і виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2018 рік, слід обраховувати з 30 вересня 2018 року, а до 5 травня за 2019 рік, слід обраховувати з 30 вересня 2019 року.

Обґрунтовуючи причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, позивач вказує, що дізнався з офіційних видань про Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 по справі №1-247/2018, (опублікованого в Офіційному віснику України №26 від 03.04.2020), що протягом 2018-2020 років йому виплачувалася державна допомога до 5 травня як учаснику бойових дій у зменшеному розмірі.

Суд зазначає, що прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року не може бути обгрунтованою підставою для поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами за 2018-2019 роки. Наявність чи відсутність рішення Конституційного Суду України не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав.

Питання, пов`язані з оцінкою поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, неодноразово вирішувалось й Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 27.05.2020 у справі № 9901/546/19 висловлено правову позицію про те, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Тобто, строк звернення до адміністративного суду може бути поновлений лише за наявності поважних підстав, наявність яких підтверджена відповідними доказами.

Також варто зазначити, що у постанові від 25.03.2020 у справі № 9901/588/19 Велика Палата Верховного Суду вказала, що згідно зі статтею 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Так, ЄСПЛ, у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України", нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть стосуватися реалізації цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ вказав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Від судів вимагається вказувати підстави. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).

Таким чином, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

На цьому наголошено й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 800/474/17 (провадження N 11-337заі18).

Вищенаведене засвідчує, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 30 квітня 2021 року по справі №520/15510/19 (адміністративне провадження N К/9901/10697/20).

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, вказані позивачем в заяві від 29.01.2021 підстави для поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду є неповажними.

Також, суд не знаходить інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, так як позивач інших причин не повідомляв.

Згідно з ч. 2 ст. 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Таким чином суд приходить до висновку про необхідність встановлення позивачу строку для усунення виявлених недоліків, а саме надання до суду письмової заяви, в якій вказати інші підстави для поновлення такого строку, якщо вони є, та надати суду докази поважності причин його пропуску.

Керуючись статтями 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Прийняти до свого провадження адміністративну справу №560/5998/20.

Визнати неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказані ОСОБА_1 у заяві від 29.01.2021.

Позовну заяву ОСОБА_1 , залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому цієї ухвали.

Недоліки усуваються шляхом виконання вимог, зазначених у 30-му абзаці описової частини ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Головуючий суддяА.І. Петричкович