Рішення № 97425796, 02.06.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3188/20

Провадження № 2/740/131/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої – судді Ковальової Т.Г.,

за участі секретаря судових засідань – Дьоміної Н.А.,

з участю: представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Куровського В.В.,

представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – адвоката Луєнка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Ніжинський м`ясокомбінат» та Ніжинської міської ради Чернігівської області про скасування реєстрації місця проживання та визнання недійсними ордерів,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просить скасувати реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в гуртожитку ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» за адресою: АДРЕСА_1 та визнати недійсними ордер №2 від 03 грудня 2010 року на вселення до вказаного гуртожитку ОСОБА_2 та ордер на вселення до гуртожитку ОСОБА_3 , як таких що порушують її законні права на житло.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що з 16 липня 1992 року вона проживає та зареєстрована з малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в спірній квартирі.

В грудні 2010 року в її квартирі без погодження з нею та без її відома були зареєстровані незнайомі їй особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які проживають в квартирі, чим порушують її право на житло та позбавили її реалізації права на приватизацію житла.

Через її неодноразові звернення до Ніжинської міської ради у 2018 році їй стало відомо, що підставою вселення відповідачки ОСОБА_2 до її квартири є ордер №2 від 03 грудня 2010 року на вселення до гуртожитку ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» із зазначенням неправдивої інформації про те, що її квартира є гуртожитком, який є власністю ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат».

У грудні 2014 року було видано ще один ордер на вселення до гуртожитку ОСОБА_3 .

Про зазначені порушення її права на житло їй стало відомо після отримання на її звернення офіційної відповіді від виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 26.03.2018, в якій вказано на відсутність у Ніжинської міської ради підстав для перевірки законності реєстрації місця проживання сторонніх осіб за адресою належної їй квартири по тій причині, що реєстрацію здійснювали працівники Ніжинського МВ УДМС в Чернігівській області.

Оскільки у ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» не існувало та не було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , тому ПАТ не мало права видавати у грудні 2010 року та у грудні 2014 року ордери на вселення. Також спірна квартира не ввійшла до статутного капіталу ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат», а отже жодних речових прав на її квартиру у відповідача не існувало.

Рішенням Ніжинської міської ради №289 від 17 жовтня 1989 року визнано право державної власності на будинок АДРЕСА_3 в цілому, а тому її квартира, яка визнанна державною власністю, не могла одночасно входити до статутного капіталу акціонерних товариств на праві їх приватної власності, як і не може бути гуртожитком.

17 вересня 2020 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає, що позивачка в позові вказала недостовірну інформацію та не повідомила суд про існуючі рішення, які набрали законної сили, що стосуються спірнимх правовідносин.

Так, рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21.07.2003 у цивільній справі №2-1947/2003 за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» про вселення та за зустрічним позовом про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням; рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 31.01.2011 у справі №2-93/11 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , треті особи: ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» та КП «СЄЗ», про встанвлення порядку користування житловим приміщенням; рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 05.01.2012 у справі №2-61/12 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , треті особи: ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат», КП «СЄЗ» та ОСОБА_5 , про виселення з квартири; постановою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 01.04.2014 в адміністративній справі №740/948/14 за позовом ОСОБА_1 до Ніжинської міської ради, треті особи: ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат», ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії; рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 27.05.2015 у справі №740\1558/15 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про припинення права користування житловим приміщенням та виселення; рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 08.08.2017 у справі №740/3569/16 за позовом заступника керівника Ніжинської місцевої прокуратури Сидоренка О.В. в інтересах малолітнього ОСОБА_7 , законним представником якого є ОСОБА_1 , до Ніжинської міської ради та ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат», треті особи: регіональне відділення Фонду державного майна по Чернігівській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 встановлені наступні обставини стосовно позивачки та відповідачів, що не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи.

Згідно рішення №36 від 11.02.1970 виконкому Ніжинської міської ради депутатів трудящих кв.48 площею 48,69 кв.м з трьох кімнат і кухні по АДРЕСА_3 була виділена Ніжинському м`ясокомбінату під службове приміщення (гуртожиток).

Спірний гуртожиток не належить до приватної власності сторін, не включений до статутного капіталу ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» в процесі приватизації та не перебуває у державній чи комунальній власності, перебуває на балансі КП «СЄЗ», а квартира АДРЕСА_4 в цьому будинку має статус гуртожитку м`ясокомбінату.

Позивачка зареєстрована та проживає у спірному житловому приміщенні з 16.07.1992. Рішенням Ніжинського міського суду Чернігівської області від 21.07.2003 у цивільній справі №2-1947/2003 позивачку вселено в приміщення гуртожитку ВАТ «Ніжинський м`ясокомбінат», розташоване у кв. АДРЕСА_2 . Таким чином, позивачка вселена та проживає зі своєю сімєю не у своїй квартирі, а в приміщенні гуртожитку, про що вона знає та що неодноразово встановлено рішеннями суду.

Зазчає, що спірні правовідносини за їх характером регулюються нормами глави 4 «Користування гуртожитками» ЖК УРСР, які не передбачають при поселенні до гуртожитку осіб одержання на це згоди від інших мешканців гуртожитку.

Відповідно до ст.59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу уполіпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

ОСОБА_2 вселилася в спірний гуртожиток на підставі ордеру від 03.12.2010, виданого ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» на підставі спільного рішення дирекції та наглядової ради цього товариства від 02.12.2010.

Він вселився в спірний гуртожиток на підставі ордеру від 17.12.2014, виданого ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» на підставі спільного рішення дирекції та наглядової ради цього товариства від 15.12.2014.

Щодо застосування строку позовної давності відносно позовних вимог позивачки в частині визнання ордеру недійсним Ніжинський міськрайонний суд дійшов висновку ще в рішенні від 27.05.2015 у цивільній спарві №740/1558/15. Вказаим рішенням суду також встановлено, що позивачці надана частина житлової площі в гуртожитку, а не вся квартира. Вселенням відповідачки ОСОБА_2 в гуртожиток не були порушені права позивачки на користування частиною гуртожитку.

Вважає, що наявні підстави для застосування строків позовної давності і щодо позовних вимог про визнання недійним ордеру, виданого йому, оскільки він проживає в приміщенні гуртожитку з 2014 року, про що позиачці було відомо.

В задоволенні позову просить відмовити.

08 жовтня 2020 року від представника позивачки – адвоката Куровського В.В. надійшла відповідь на відзив, де він зазначає, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст.328 ЦК україни). Рішенням Чернігівської обласної ради народних депутатів від 30.03.1993 «Про зведений перелік об`єктів, що належать до комунальної власності обласної ради народних депутатів» Ніжинський м`ясокомбінат був віднесений до комунальної вдасності обласної ради.

Згідно з приписами п.8 ст.60 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що право комінальної власності захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди територіальної громади або відповідного рішення ради.

Про те, що Ніжинський м`ясокомбінат рішенням Чернігівської обласної ради від 30.03.1993 було віднесено до об`єктів права власності комунального майна Чернігівської обласної ради також було зазначено у рішенні Ніжинського міськрайонного суду від 08 серпня 2017 року у справі №740/3569/16.

Крім того, територіальне відділення ФДМУ по Чернігівській області у своєму поясненні, наданому на адресу суду в межах справи №740/3569/16 підтвердило, що кв. АДРЕСА_2 або будь-якій інший об`єкт житлової нерухомості, розташований за цією адресою, ніколи не був об`єктом приватизації з боку відповідача - ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» та не включався до його статутного капіталу, а отже, не був власником цього об`єкту житлового фонду, ніколи не отримував і ніколи не мав жодних речових прав на це житло та не мав жодного права на видачу будь-яких ордерів на вселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Отже, квартира в якій вона проживає зі своєю родиною безперевно з 1992 року і яка належала Ніжинському м`ясокомбінату, є об`єктом комунальної власності Чернігівської обласної ради, оскільки з моменту прийняття Чернігівською обласною радою народних депутатів свого рішення від 30.03.1993 право власності на неї у встановленому законом порядку до інших осіб не переходило і вона ніколи не приватизувалася.

Отже, ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» не мав жодних законних підстав на розпорядження квартирою в якій вона проживає, в тому числі і видавати ордери на вселення до неї відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , що протиправно обмежує її законні права на житло.

Про ту обставину, що ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» не має жодного відношення до її квартири та видає ордери на вселення до неї, як нібито до свого гуртожитку, достовірно стало відомо лише з рішення Ніжинського міськрайонного суду від 08 серпня 2017 року у справі №740/3569/16, отже початок відліку перебігу позовної давності, пов`язаного з порушенням у особи права на житло в зв`язку з реєстрацією місця постійного проживання сторонніх осіб за адресою її мешкання на підставі протиправно виданих ордерів визначається з дати, коли особа достовірно дізналася про порушення свого права на житло, тобто після офіційного підтвердження факту проведення реєстрації місця проживання сторонніх осіб за тією адресою житла, в якому вона проживає, а не з датою ознайомлення з ордерами, які самі по собі без їх використання не є достатніми та належними доказами порушення житлового права особами, які ними володіють. За таких умов, про факт порушення своїх прав на житло з боку відповідача ОСОБА_3 вона дізналася тільки після отримання від Ніжинської міської ради офіційного повідомлення від 26.10.2018, в якому міститься підтвердження реєстрації відпвідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на підставі ордерів, виданих ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат».

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Куровського В.В. підтримав позов за вищевикладених в позові обставин.

Представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 – адвокат Луєнко Ю.В. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиву на позов, викладених вище.

Представники відповідачів - приватного акціонерного товариства «Ніжинський м`ясокомбінат» та Ніжинської міської ради Чернігівської області в судове засідання не з*явилися, належним чином повідомлені.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши усі докази по справі та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні, суд дійшов наступного висновку.

За правилами ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення про гуртожитки вселення до гуртожитків проводиться власником гуртожитку або уповноваженою ним особою на підставі ордера, форма якого наведена в додатку до цього Положення, виданого відповідно до статті 129 Житлового кодексу Української РСР, з одночасним укладенням договору найму жилого приміщення в гуртожитку.

Статтями 58, 59 ЖК Української РСР визначені підстави і порядок видачі ордера та визнання ордера на жиле приміщення недійсним. Зокрема, ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень. Вимогу про визнання ордера недійсним може бути заявлено протягом трьох років з дня його видачі.

В судовому засіданні встановлено, що у 1992 році ОСОБА_1 для проживання було надано кімнату в гуртожитку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_1 , оскільки вона перебувала у трудових відносинах з Ніжинським м`ясокомбінатом.

Встановлено також, що відповідно до рішення № 36 виконавчого комітету Ніжинської міської ради депутатів трудящих від 11 лютого 1970 року квартиру АДРЕСА_5 надано Ніжинському м’ясокомбінату під службове приміщення (гуртожиток). Рішення на цей час є чинним.

Рішенням Ніжинського міського суду від 21 липня 2003 року за позовом ОСОБА_1 , заявленим нею до ВАТ “Ніжинський м”ясокомбінат”, останню вселено в приміщення гуртожитку ВАТ “Ніжинський м’ясокомбінат”, розташованого у квартирі АДРЕСА_2 . Вказане рішення ухвалою Апеляційного суду Чернігвської області від 16 грудня 2003 року залишено без змін.

Відповідно до ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, тому не підлягає доказуванню по цій справі, що за вищезазначеним рішенням суду позивачка ОСОБА_1 була вселена саме в приміщення гуртожитку, розташованого у квартирі АДРЕСА_2 , а навпаки, з пояснень самої позивачки у спарі випливає, що на час її вселення за рішенням суду у зазначеному нею житловому приміщенні проживали інші працівники м”ясокомбінату, які періодично вселялися, а в подальшому вселилися і відповідачка ОСОБА_2 та пізніше – і відповідач ОСОБА_3 , тобто, і на цей час зазначене житло використовується як гуртожиток.

Відомості щодо створення публічного акціонерного товариства “Ніжинський м`ясокомбінат” та чи є воно правонаступником відкритого акціонерного товариства “Ніжинський м”ясокомбінат” в матеріалах справи відсутні.

Встановлено, що відповідач у справі - ПРАТ “Ніжинський м`ясокомбінат” не є правонаступником ПАТ “Ніжинський м`ясокомбінат”.

Згідно матеріалів справи, встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_3 зареєстровано за Ніжинською житлово-експлуатаційною конторою 17 грудня 1989 року на підставі рішення Ніжинської міської ради народних депутатів від 17 жовтня 1989 року №289 і знаходиться на балансовому обліку КП «СЕЗ», яке є лише виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.

Постановою Ніжинського міськрайонного суду від 01.04.2014 у справі №740/948/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.06.2014, зазначено, що статус спірного приміщення не змінився і на даний час використовується як гуртожиток ПАТ "Ніжинський м"ясокомбінат".

Жодні інші докази, які б давали підстави дійти висновку про зміну правового статусу спірного житлового приміщення після вселення позивачки за рішенням суду позивачкою ОСОБА_1 та її представником не надані.

Порядок користування гуртожитками визначається главою 4 Житлового Кодексу УРСР та Примірним положенням про гуртожитки, яке затверджене постановою Ради міністрів УРСР №208 від 03.06.1986.

З аналізу 4 глави кодексу та Положення про гуртожитки вбачається, що гуртожитки це є жилі приміщення для тимчасового проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання та жила площа у гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (с. 76 ЦПК України).

Як встановлено судом, відповідачі на законних підставах користуються спірним житлом, при цьому звертаючись до суду із позовом у зв`язку із порушенням житлових прав, позивачка не довела, що відповідачами ці права порушені, доказів на підтвердження того, що спірна квартира виділялися особисто позивачці в матеріалах справи відсутні, оскільки спірне приміщення позивачці не належить та не перебуває у її власності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо визнання ордерів недійсними є безпідставним та задоволенню не підлягають.

Згідно довідки виконавчого комітету Ніжинської міської ради відділу квартирного обліку, приватизації житла та ведення реєстру територіальної громади №18-31/3372 від 31.10.2017 у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1 , 1971 року народження, ОСОБА_7 2008 року народження, ОСОБА_2 1960 року народження, ОСОБА_3 , 1980 року народження.

Суд дійшов висновку, що позивачка та відповідачі проживають у житловому приміщенні на правах мешканців гуртожитку і ОСОБА_1 , як особа, що тимчасово проживає у гуртожитку, не має права вимагати скасувати реєстрацію місця проживання інших осіб з гуртожитку.

ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» Гавриль Г.І. був виданий ордер №2 від 03.12.2010 на вселення до гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Кількість жильців в гуртожитку на дату видачі ордеру: 2 чоловіки. Підстава видачі ордеру: спільне рішення дирекції та Наглядової ради ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» від 02.12.2010. (а.с.19).

17 грудня 2014 року ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» був виданий ордер Бутку С.В. на право зайняття жилого приміщення в гуртожитку ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» за адресою: АДРЕСА_1 . Кількість жильців в гуртожитку на дату видачі ордеру: 3 чоловіки. Підстава видачі ордеру: спільне рішення дирекції та Наглядової ради ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» від 15.12.2014. (а.с.66).

Таким чином, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вселилася та зареєструвалися у гуртожитку на підставі рішення ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» та тривалий час проживають у приміщенні, тобто вонине самоуправно зайняли житлову площу, а на підставі ордерів. Щодо незаконності реєстрації відповідачів в гуртожитку, то вони зареєстровані на підставі виданих на заселення ордерів і підстав вважати їх реєстрацію незаконною немає.

Крім того, позивачці надана частина житлової площі в гуртожитку, а не вся квартира. Вселенням відповідачів в гуртожиток не порушені права позивачки на користування частиною гуртожитку.

Враховуючи викладене, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вселилися до спірного житлового приміщення на підставі виданих 03.12.2010 та 17.12.2014 ордерів, як на законній підставі, обґрунтованих доводів для визнання вказаних ордерів недійсними, відповідно до положень ст. 58, 59 ЖК Української РСР, судом не встановлено, а тому заявлена вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Таким чином, відповідно до зазначеної норми зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про: 1)позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

Оскільки суд дійшов висновку про правомірність зайняття відповідачами спірних кімнат, тому вимога про скасування реєстрації їх місця проживання за вказаною адресою є безпідставною. Крім того, позивачка не є а ні власником, а ні користувачем спірних кімнат, тому вона не наділена правом звертатися до суду з такою вимогою.

Крім того, вимога позивачки про скасування реєстрації місця проживання відповідачівОСОБА_2 та ОСОБА_3 в гуртожитку ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» за адресою: АДРЕСА_1 свідчить про те, що сама позивачка визнає статус цього приміщення як гуртожиток, і не підлягає задоволенню, оскільки вирішення питань реєстрації осіб не підлягає судовому розгляду, а вирішується в порядку, передбаченому ст. 7Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Представник відповідачів – адвокат Луєнко Ю.В. просив застосувати положення про позовну давність та з цієї підстави відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що з часу заселення відповідачів в гуртожиток пройшло більше трьох років і позивачка знала про це.

Суд вважає, що оскільки позивачка є неповноважною особою для звернення з вимогою про визнання ордерів недійсними, а заявлена нею вимога про зняття відповідачів з реєстрації не підлягає судовому розгляду, то її позовні вимоги не підлягають задоволенню незалежно від дотримання строку позовної давності.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.9, 58, 59, 129, 132 ЖК Української РСР, ст.15, 16, 256, 257, 261 ЦК України, ст.4, 12, 13, 76, 80, 81,82, 89, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватного акціонерного товариства «Ніжинський м`ясокомбінат» та Ніжинської міської ради Чернігівської області про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 як у гуртожитку приватного акціонерного товариства «Ніжинський м`ясокомбінат» та визнання недійсними ордеру №2 від від 03 грудня 2010 року на вселення до гуртожитку ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» ОСОБА_2 та ордеру на вселення до гуртожитку ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» Буток Сергія Вікторовича, - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Ніжинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 04 червня 2021 року.

Головуюча суддя Т. Ковальова