Рішення № 97424084, 01.06.2021, Крюківський районний суд м. Кременчука

Номер провадження: 2-а/537/9/2021

Справа № 537/4234/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2021 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Мурашової Н.В.,

за участі секретаря Должаніци В.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Департаменту патрульної поліції за довіреністю Щепілова О.В., Запорожця Б.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Кременчук в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №3 Батальйону патрульної поліції у місті Кременчук Управління патрульної поліції у Полтавській області старшого лейтенанта поліції Роя Миколи Сергійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за участі третьої особи Департаменту патрульної поліції в особі Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №3 Батальйону патрульної поліції №1 у місті Кременчук Управління патрульної поліції у Полтавській області старшого лейтенанта поліції Роя Миколи Сергійовича, за участі третьої особи Департаменту патрульної поліції, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕАМ №3431931 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.11.2020 р., винесену інспектором роти №3 БПП №1 у м. Кременчук УПП в Полтавській області лейтенантом поліції Рой М.С., якою визнано його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.11.2020 року приблизно о 23:40 год. ОСОБА_1 керував автомобілем ГАЗ 33021-212, д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проспекту Лесі Українки в м. Кременчук в напрямку району Молодіжний. В районі будинку 104 по проспекту Лесі Українки в м. Кременчук його зупинили працівники патрульної поліції та повідомили, що він проїхав перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив Правила дорожнього руху. ОСОБА_1 пояснив працівникам поліції, що виїхав на перехрестя на дозволяючий рух зелений миготливий сигнал світлофора і покинув перехрестя вже на жовтий сигнал світлофора. Незважаючи на наведене, інспектор роти №3 Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук УПП в Полтавській області Рой М.С. склав постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3431931, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, із накладенням адміністративного стягнення в виді штрафу в сумі 425 грн. за те, що 14.11.2020 року о 23:40:00 в м. Кременчук проспект Лесі Українки, 120, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал, чим порушив п.8.7.3. «е» ПДР. Проте ОСОБА_1 вважав, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки не відповідає фактичним обставинам справи. Він не порушував вимоги п. 8.7.3 “е” ПДР, оскільки рухався на дозволяючий рух сигнал світлофора, а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Навпаки, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, проїхав регульований пішохідний перехід з дотриманням вимог п.8.11 ПДР, яким встановлено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 ПДР, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху. ОСОБА_1 стверджував, що працівником поліції ОСОБА_2 було порушено його права, передбачені ст.268 КУпАП, під час винесення постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП. Так, працівник поліції безпідставно відмовив ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про надання йому правової допомоги адвокатом, чим порушено його право на захист. Працівники поліції під час розгляду справи не пред*явили йому докази його вини. Відтворення відеозапису події на власному смартфоні працівника поліції є недопустимим доказом у справі про адміністративне правопорушення. Тобто працівник поліції порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, передбачену ст.278, ст.279 КУпАП, виніс постанову без пред`явлення та дослідження доказів. За таких обставин ОСОБА_1 вважав протиправною постанову про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3431931 від 15.11.2020 року, а тому оскаржив її в судовому порядку.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 11.01.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 24.02.2021 року залучено до участі у справі співвідповідачем Департамент патрульної поліції.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05.03.2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Зупинено стягнення в межах виконавчого провадження №64129283, відкритого державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на підставі постанови серії ЕАМ №3431931 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.11.2020 р., винесеної інспектором роти №3 БПП №1 у м. Кременчук УПП в Полтавській області лейтенантом поліції Рой М.С. про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу в сумі 850 грн., до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Відповідач інспектор роти №3 БПП у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області старший лейтенант поліції Рой М.С. подав до суду письмовий відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву зазначено, що інспектор ОСОБА_2 під час несення служби виявив як 14.11.2020 року близько 23:40 год. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом ГАЗ 33021-212, д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Кременчук по просп. Лесі України, 120, проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 “е” ПДР. З цих підстав транспортний засіб було зупинено, а водію повідомлено вказану причину зупинки. Вчинене адміністративне правопорушення було зафіксовано на бодікамеру 01131 та реєстратор 32221, де зафіксовано як 14.11.2020 року під час патрулювання в місті Кременчук був виявлений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора. При цьому з відеозапису, файл 2020_1114_233932_1 вбачається: час 23:39:53 — загорання жовтого сигналу — ТЗ позивача на віддаленій відстані від світлофора; час 23:40:00 — загорання червоного сигналу світлофора — ТЗ позивача наближається до світлофора та продовжує рух через пішохідний перехід. Під час розгляду справи ОСОБА_1 було роз*яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП. ОСОБА_1 було надано для ознайомлення відеозапис з відеореєстратора патрульного автомобіля, на якому зафіксовано факт порушення ним п.п. 8.7.3 “е” ПДР під час керування транспортним засобом. Проте ОСОБА_1 поводив себе неадекватно обстановці. Безпідставно стверджував, що почав рух через пішохідний перехід на дозволяючий сигнал світлофора, а коли сигнал змінився на жовтий, з метою уникнення аварійної ситуації відповідно до п.п. 8.11. ПДР не застосував екстрене гальмування та продовжив свій рух. Проте такі пояснення ОСОБА_1 не були підтверджені належними та допустимими доказами. ОСОБА_1 заявив клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на пізній час, що унеможливлює виклик ним адвоката. Така поведінка ОСОБА_1 була розцінена як намагання уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення. Враховуючи, що справа про притягнення працівником поліції водія за порушення ПДР розглядається за процедурою скороченого провадження на місці вчинення правопорушення, положеннями Закону не передбачено відкладення розгляду такої справи чи обов*язкова участь захисника під час її розгляду. За таких обставин, інспектор Рой М.С. відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи. За таких обставин інспектор Рой М.С. виніс постанову серії ЕАМ №3431931 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, із накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. Постанову негайно оголошено в присутності водія після розгляду справи та надано йому копію. Постанова про накладення адміністративного стягнення складена у відповідності до вимог ст.283 КУпАП, а форма та зміст відповідає вимогам “Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі”, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015 року. За таких обставин інспектор ОСОБА_2 просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідач Депертамент патрульної поліції Національної поліції України подав аналогічний за змістом відзив на позов ОСОБА_1 , в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, Батальйон патрульної поліції в м. Кременчук Укправління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції подав аналогічні за змістом письмові пояснення на позов ОСОБА_1 , в яких просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові, дав суду пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Стверджував, що 15.11.2020 року близько півночі не порушував ПДР під час керування транспортних засобом. Розпочав проїзд регульованого пішохідного переходу на дозволяючий зелений миготовливий сигнал світлофору, а потім з метою уникнення аварійної ситуації продовжив свій рух на жовтий сигнал світлофора, що відповідає п. 8.11. ПДР. ОСОБА_1 стверджував, що працівники поліції зупинили його безпідставно, не повідомили причину зупинки. В установленому законом порядку працівники поліції не надали йому для ознайомлення допустимі докази на підтвердження порушення ним ПДР. ОСОБА_1 заявляв клопотання про перенесення (відкладення) розгляду справи з метою отримання правової допомоги адвоката, проте інспектор поліції безпідставно відмовив в задоволенні такого клопотання. За таких обставин інспектор поліції порушив процедуру розгляду справи. ОСОБА_1 стверджував, що в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а тому оскаржувана ним постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Представники відповідача Департаменту патрульної поліції за довіреністю Щепілов О.В. та Запороженць Б.Є. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві. Вважали, що водій ОСОБА_1 правомірно визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП. Зазначали, що інспектором патрульної поліції Рой М.С. дотримано процедуру розгляду справи та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідач інспектор роти №3 БПП у м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області старший лейтенант поліції Рой М.С. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав заяву, в якій просив розглянути справу без його участі.

Заслухавши пояснення позивача, уповноваженого представника відповідача, дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.11.2020 року інспектором роти №3 Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3431931, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, із накладенням стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 грн. по факту, що 14.11.2020 року о 23:40:00 в м. Кременчук по проспекту Лесі Українки, 120, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом ГАЗ 33021-212, д.н.з. НОМЕР_1 , проїхав регульований пішохідний перехід на заборонений червоний сигнал світлофора, бодікам 01131, реєстратор 32221, чим порушив п.8.7.3. "е" ПДР — Порушення проїзду на заборонений червоний сигнал, або миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Що стосується наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке передбачена відповідальність згідно ч. 2 ст. 122 КУпАП, суд зазначає наступне.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 р. №3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306.

Згідно з п.1.1. ПДР, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до п.1.9 ПДР, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття оскаржуваної постанови став проїзд позивачем ОСОБА_1 пішохідного переходу в АДРЕСА_1 , на забороняючий рух червоний сигнал світлофора, чим порушено п.8.7.3 «е» ПДР, тобто за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 122 КУпАП.

Так, згідно з п.8.1 Правил дорожнього руху, регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою, зокрема, світлофорів.

Відповідно до п.8.7 Правил дорожнього руху, світлофори призначені для регулювання руху транспортних засобів і пішоходів, мають світлові сигнали зеленого, жовтого, червоного і біло-місячного кольорів, які розташовані вертикально чи горизонтально.

Пунктом «ґ» п.п. 8.7.3 п. 8.7 Правил від 10.10.2001 року №1306 встановлено, що сигнали світлофора мають такі значення як жовтий, який забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів.

Пунктом «е» 8.7.3 Правил дорожнього руху встановлено, що червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух.

Згідно із п.п. 8.10, 8.11 Правил від 10.10.2001 року №1306, у разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12 (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 "Місце зупинки", якщо їх немає – не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках - перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів.

Водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП (в редакції станом на 15.11.2020 року), проїзд на заборонний сигнал світлофора тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Водночас, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно із ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 – 279-4 цього Кодексу.

Зазначені положення кореспондуються із приписами ст. 72 КАС України, згідно яких доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з цим, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Судом досліджено відеозапис з відеореєстратора автомобіля поліції №32221, який міститься в матеріалах справи та про який міститься запис в оскаржуваній постанові, з якого підтверджується факт початку перетинання автомобілем ГАЗ-33021-212, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 пішохідного переходу та його проїзд на забороняючий рух червоний сигнал світлофору, який позивач проігнорував, продовживши рух.

Як наголошував позивач, він виїхав на пішохідний перехід на зелений миготливий сигнал світлофора та завершував перетин перехрестя на жовтий сигнал світлофора, щоб не вдаватись до екстреного гальмування та не створювати аварійної ситуації для інших транспортних засобів, що рухалися позаду нього, в тому числі транспортного засобу патрульної поліції.

Із наданого суду належного та допустимого доказу відеозапису події, встановлено, що в той момент, коли позивач на своєму автомобілі проїжджав пішохідний перехід, світлофор було видно заздалегідь, попереду автомобіля позивача інших автомобілів не було, тобто необхідності прискорювати швидкість на пішохідному переході у позивача не було, позаду позивача автомобілів на короткій дистанції не було, ніякої небезпеки позивач взагалі нікому не створював, дорожнє покриття було чисте та сухе, тобто, відсутні підстави вважати, що у випадку гальмування позивачем могла бути створена аварійна ситуація на перехресті, а гальмівний шлях був би довгим. Позивач міг і мав час для зупинки свого транспортного засобу відповідно до ПДР України, але не зробив цього.

Позивач, під`їжджаючи до пішохідного переходу, регульованого світлофором, повинен був бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, при увімкнені зеленого миготливого сигналу, який передує жовтому, врахувати технічний стан транспортного засобу та розрахувати можливість зупинки у місці, визначеному п.8.10 ПДР при увімкнені жовтого сигналу світлофора, а потім червоного. Однак, позивач вищезазначених вимог ПДР не виконав, та доказів про неможливість зупинитися у визначеному ПДР місці при проїзді перехрестя під час розгляду справи про адміністративне правопорушення до суду не надав.

Таких обставин під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено й патрульним поліцейським.

Отже, позивач здійснював проїзд на забороняючий рух червоний сигнал світлофора, не зупинивши свій транспортний засіб у місці, визначеному пунктом 8.10 ПДР України, чим порушив вимоги пункту 8.7.3. «е» ПДР України і правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності.

За таких обставин в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Посилання скаржника на не доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення спростовується відеозаписом з відеореєстратора автомобіля поліції №32221.

Щодо доводів скаржника в частині процедурних порушень відповідачем – інспектором поліції при складанні оскаржуваної постанови, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст.1, 13 Закону України "Про Національну поліцію", поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Систему поліції складають центральний орган управління поліцією та територіальні органи поліції. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Згідно п. 11 ч. 1 ст.23, п.1 ч. 1 ст.35 Закону України "Про Національну поліцію", поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає справу. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.

За положеннями статей 249, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розгляд адміністративної справи проводиться відкрито і за місцем його вчинення.

Як вбачається з відеозапису події, бодікамера 01131, відео реєстратор 32221, дослідженого судом, ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції з підстав порушення ним п. 8.7.3. "е" ПДР, що відповідає положенням ст. 35 Закону України "Про національну поліцію". Одразу працівники поліції представилися ОСОБА_1 , повідомили про причину зупинки, на підтвердження вчинення порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху предоставили останньому відеозапис події з мобільного носія відтворення інформації. Запропонували ОСОБА_1 пройти до автомобіля патрульної поліції, щоб оглянути відеозапис події в оригіналі з відеореєстратора, стаціонарно установленого в автомобілі, на що останній відмовився.

Обраний працівником поліції спосіб ознайомлення ОСОБА_1 з відеозаписом події, на якій зафіксовано порушення останнім п.8.7.3. "е" ПДР" не суперечить положенням ст.251, ст.252 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395.

З відеозапису події вбачається, що у відповідь на вказані законні дії працівника поліції, ОСОБА_1 поводив себе неадекватно, погрожував та виражався нецензурною лайкою на адресу працівників поліції, цинічно принижуючи їх честь та гідність, при цьому відмовлявся представити посвідчення водія, посилаючись на безпідставність зупинки, оскільки він не порушував Правила дорожнього руху.

За таких обставин суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно пп. "б" п. 2.1. Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб чи тимчасовий реєстраційний талон.

Відповідно до пп. "а" пункту 2.4 Правил дорожнього руху, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Разом з тим, відповідно до статті 16 Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі статтею 53 Закону №1961-IV, посадові особи відповідних підрозділів Національної поліції, що мають право здійснювати контроль за дотриманням Правил дорожнього руху, перевіряють документи водія транспортного засобу, які підтверджують наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Водночас, підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України, встановлено обов`язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити реєстраційний документ на транспортний засіб.

Отже, вимозі працівника поліції щодо пред`явлення реєстраційного документа на транспортний засіб не обов`язково має передувати порушення водієм ПДР або скоєння дорожньо-транспортної пригоди, адже обов`язок мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити вказані документи, а також права працівників Національної поліції контролювати дотримання даної вимоги ПДР – не ставляться у залежність від вчинення водієм порушення ПДР чи спричинення ДТП.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 21.11.2018 року у справі №465/6677/16-а та у постанові від 03.04.2019 року № 675/1207/17.

Положеннями п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення Правил дорожнього руху (ч.ч. 1-3 ст.122). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов`язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі – поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07.11.2015 року за № 1395 (далі – Інструкція).

У разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу (п. 4 розділ 1 Інструкції).

Пункт 1 розділу ІІІ Інструкції, визначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення, за місцем проживання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, за місцем реєстрації транспортного засобу та на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, зокрема, ч. 2 ст. 122 КУпАП України.

Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ч. 2 ст. 122 КУпАП України, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення.

Отже, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу.

Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що посадова особа органів Національної поліції наділена повноваженнями щодо здійснення контролю за дотриманням ПДР України його учасниками, які реалізуються, зокрема, шляхом розгляду справ про адміністративні правопорушення у разі їх виявлення.

В свою чергу, у випадку встановлення під час судового розгляду справи відсутності факту скоєння особою адміністративного правопорушення, належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, є скасування відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення у судовому порядку.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення (в даному випадку в місці зупинення правопорушника) винести постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу, при цьому мав право не переносити розгляд справи до Управління патрульної поліції, оскільки це є його правом, а не обов`язком, тому ці обставини не є самостійними підставами для скасування постанови, а доводи позивача не спростовують в цій частині висновків відповідача.

Також, суд зазначає, що за приписами закону про адміністративні правопорушення розгляд справи і накладення штрафу інспекторами поліції фактично відбувається в спрощеному порядку, підстави для відкладення таких контролюючих функцій не передбачено.

Отже, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за порушення правил у сфері дорожнього руху, має спростувати виявлене правопорушення на місці його вчинення, в іншому випадку правомірність дій водія доводиться у судовому порядку шляхом подання позову про скасування відповідного рішення суб`єкта владних повноважень, з можливістю скористатись правовою допомогою.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вказував в своєму позові, що йому не надано можливості користуватися правовою допомогою та не розглянуто клопотання про надання йому правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Проте з відеозапису події та письмового клопотання ОСОБА_1 поданого ним працівникам поліції в момент виявлення правопорушення та розгляду справи вбачається, що ОСОБА_1 просив працівників поліції перенести розгляд справи для отримання ним правової допомоги адвоката. На що працівник поліції запропонував ОСОБА_1 викликати адвоката. У відповідь ОСОБА_1 відмовився викликати адвоката для отримання правової допомоги, посилаючись на нічний час. ОСОБА_1 не заявляв клопотання про те, щоб працівники поліції забезпечили участь адвоката під час розгляду справи на місці події для надання йому правової допомоги. (а.с.108).

Згідно з частиною першою статті 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

Положеннями КУпАП України, що стосуються розгляду справи про адміністративне правопорушення, у даному випадку передбачено спеціальну, спрощену процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності - винесення постанови на місці вчинення правопорушення. Тобто, провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП України, не здійснювалося. Оскаржувана постанова складена на місці вчинення правопорушення, відповідно до положень ч. 4 ст. 258 КпАП України.

Європейський суд з прав людини в пункті 32 справи "Максименко проти України" обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов`язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи.

Санкція ч.2 ст. 122 КпАП України не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

При цьому суд звертає увагу на те, що законом не визнана обов`язкова участь адвоката у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення.

Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач ОСОБА_1 не був позбавлений права скористатися правовою допомогою засобами телефонного зв`язку, не був позбавлений права запросити адвоката на місце розгляду справи, не звертався до працівників поліції з клопотанням про забезпечення його права на захист шлязом запрошення адвоката. Доказів протилежного позивач не надав.

Більш того необхідно зазначити, що під час розгляду цієї справи №537/4234/20 в суді позивач ОСОБА_1 не виявив бажання мати представником своїх інтересів адвоката, самостійно представляв свої інтереси.

З огляду на наведене, суд вважає, що відповідачем-інспектором поліції було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, при розгляді справи та такі права було роз`яснено позивачу, про що крім іншого безпосередньо міститься підпис позивача у оскаржуваній постанові.

Суд оцінює твердження позивача ОСОБА_1 про порушення працівниками поліції його права на захист під час розгляду справи про вчинене ним адміністративне правопорушення, як обраний ним спосіб захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності.

Доводи позивача ОСОБА_1 про порушення його права на захист під час розгляду інспектором поліції справи про притягнення його до адмінстативної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху – не знайшли свого підтвердження.

Аналогічна правова позиція викладена П`ятим апеляційним адімінстративним судом в постанові від 20.04.2021 року у справі №766/21584/20, Другим апеляційним адміністративним судом у постанові від 02.02.2021 року по справі №529/525/20 та у постанові від 09.02.2021 року по справі №539/378/20, Шостим апеляційним адміністративним судом у постанові від 27.04.2021 року по справі №359/3719/20, Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 17.02.2021 року по справі №295/11900/20.

Оцінюючи подані суду об`єктивні та допустимі докази, а саме відеозапис події з бодікамери працівників поліції №01131, з відеореєстратора 32221, суд звернув увагу, що ОСОБА_1 порушив п.8.7.3. "е" ПДР, проїхавши пішохідний перехід на забороняючий червоний сигнал світлофора, навіть ігноруючи той факт, що позаду нього на безпечній відстані рухався транспортний засіб патрульної поліції.

Такий факт вказує на те, що ОСОБА_1 свідомо нехтує Законами України, встановленими Правилами дорожнього руху.

У відповідь на законні дії працівників поліції, ОСОБА_1 поводив себе неадекватно. Незважаючи на те, що ОСОБА_1 є громадянином України, якій мешкає в м. Кременчук Полтавської області – духовному серці країни, а відповідно йому достовірно відомо про те, що частина територій України, а саме Автономна Республіка Крим, окуповані російськіми військовими, він використовуючи російську мову цинічно, із застосуванням нецензурної лайки, висловлював образи щодо гаранта Контституції – Президента України, органів державної влади та правоохоронних органів, висловлював погрози правоохоронцям.

Суд вважає за необхідне відмитити, що у відповідь на висловлені ОСОБА_1 образливі приниження, працівники поліції поводили себе гідно, чемно по відношенню до нього як до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За такої неадекватної, брутальної поведінки ОСОБА_1 було майже унеможливлено конструктивне спілкування з ним працівниками поліції.

Суд вважає, що така поведінка ОСОБА_1 унеможливлює виконання державними органами своїх функцій, в тому числі щодо забезпечення додержання законів, охорони державного і громадського порядку, забезпечення безпеки громадян України та здійснення боротьби з адміністративними правопорушеннями, підриває не лише авторитет держави, а й саме її існування, знищує довіру до її інститутів, веде до анархії та вносить суттєвий вклад у знищення незалежності нашої країни.

Як вбачається з відкритих джерел, ОСОБА_1 неодноразово притягувався працівниками поліції до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. ОСОБА_1 оскаржував раніше постанови працівників поліції про притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху. У справах №537/385/20, №524/5573/18 постановами суду першої інстанції, які набрали законної сили після перегляду в апеляційній інстанції, було скасовано оскаржувані позивачем ОСОБА_1 постанови працівників поліції про притягнення його до адміністративно відповідальності за порушення Правил дорожнього руху з формальних підстав, а саме що відеозапис з нагрудної камери інспектора та реєстратора, на який посилається відповідач як на доказ вчинення позивачем правопорушення, не зазначений в постанові про накладення адміністративного стягнення, а тому був визнаний недопустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Суд вважає, що така неадекватна поведінка ОСОБА_1 , яка мала місце 14-15 листопада 2020 року при зупиненні його працівниками поліції, стала можливою внаслідок уникнення ним з формальних підстав відповідальності за адміністративні правопорушення, за які він раніше визнавався винуватим працівниками поліції.

Надаючи повноваження застосовувати стягнення до особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, Держава в особі суду чи уповноваженого працівника поліції таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно шкідливими і всі особи зобов`язані уникати їх вчинення. Сама можливість караності таких діянь виступає засобом стримування осіб, схильних до протиправної поведінки.

Суд зазначає, що посилання позивача на окремі недоліки розгляду справи чи оформлення оскаржуваної постанови не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності оскарженого рішення інспектора поліції про визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушенняі, як наслідок, про його скасування.

Якщо спірне рішення прийнято контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення.

Вказані позивачем недоліки оформлення оскаржуваної постанови не можуть бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення за умови, якщо позивачем вчинено порушення вимог Правил дорожнього руху, оскільки при розгляді спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 11 вересня 2018 року по справі №826/11623/16 (провадження №К/9901/50453/18) та в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2018 року по справі справа №826/15341/15 (провадження №К/9901/19896/18).

За таких обставин суд вважає, що докази порушення відповідачем процедури винесення постанови про накладання адміністративного стягнення відсутні, а тому доводи відповідача щодо дотримання інспектором поліції вимог КпАП України при розгляді справи є обґрунтованими, що, з огляду на встановлені вище фактичні обставини, свідчить про те, що оскаржувана постанова є правомірною, прийнятою у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, а тому не підлягає скасуванню.

Зважаючи на викладене, оскільки процедурних порушень при прийнятті оскаржуваної постанови судом не встановлено, а вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, яка полягає у проїзді перехрестя на забороняючий червоний сигнал світлофора підтверджується наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, суд дійшов обґрунтованого висновку, що, постанова інспектора патрульної поліції від 15.11.2020 року винесена у відповідності до вимог ст.ст. 7, 279, 280, 285 КПАП України та скасуванню не підлягає.

При цьому, суд не приймає до уваги посилання позивача ОСОБА_1 на судову практику Верховного Суду, викладену в постанові №524/9827/16 від 18.02.2020 року, оскільки правовідносини у справі не є тотожними. Так, у справі, що розглядається судом позивач вказував на порушення його права на захист під час розгляду інспектором поліції на місці події справи про адмінстративне правопорушення з підстав відмови інспектором поліції у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату. При цьому ОСОБА_1 не заявляв працівникам поліції клопотання про забезпечення його захисником на час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Проте Верховним судом висловлена правова позиція у справі щодо порушення працівниками поліції права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з підстав невжиття заходів про забезпечення його адвокатом у відповідь на заявлене клопотання про залучення до участі у справі захисника.

Крім наведеного, суд зазначає, що за правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 року по справі 536/583/17, у визначених законодавством випадках допускається скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення, яке передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладення адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування процедури скороченого провадження у випадках, визначених законом, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених в КУпАП.

Також, суд враховує висновки, викладені Верховним Судом в постанові від 17.05.2018 року по справі № 753/4366/17, згідно з якими, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

З огляду на приписи вищенаведених правил адміністративного процесуального законодавства, суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача ОСОБА_1 та вважає їх такими, що не спростовують оскаржувану постанову.

Крім того, що у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Зокрема, у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Встановлені судом обставини показали, що накладення на позивача стягнення за вчинене ним адміністративне правопорушення відбулось обґрунтовано та у відповідності до чинного законодавства, а тому відсутні підстави для задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення суб`єкта владних повноважень.

Аналізуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства та зважаючи на те, що відповідачем надано докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, а останнім в свою чергу не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 77, 243-246, 250, 286 КАС України, ст. ст. 251, 288 КУпАП, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти №3 Батальйону патрульної поліції у місті Кременчук Управління патрульної поліції у Полтавській області старшого лейтенанта поліції Роя Миколи Сергійовича, Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, за участі третьої особи Департаменту патрульної поліції в особі Батальйону патрульної поліції в м. Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області, про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – залишити без задоволення, а постанову серії ЕАМ №3431931 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 15.11.2020 р., винесену інспектором роти №3 БПП №1 у м. Кременчук УПП в Полтавській області лейтенантом поліції Рой М.С. – залишити без змін.

Інформація про сторони:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 11.02.2019 року органом 5317, РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;

відповідач: інспектор роти №3 Батальйону патрульної поліції у місті Кременчук Управління патрульної поліції у Полтавській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Рой Микола Сергійович, місцезнаходження: Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд 40 років ДАІ, буд.3;

відповідач: Департамент патрульної поліції, ЄДРПОУ 40108646, місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд.3

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному веб-порталі судової влади України.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст.286 КАС України подається протягом десяти днів з дня складення його повного тексту. Відповідно до п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідних положень КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 04.06.2021 року.

Суддя Мурашова Н.В.