Ухвала суду № 97423470, 21.05.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/6639/20

Провадження №2-о/369/32/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Волчко А.Я.,

при секретарі - Миголь А.А.,

за участю заявника - ОСОБА_1 ,

представника заявника - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Макарівська селищна рада про встановлення факту проживання в зоні посиленого радіологічного контролю,

В С Т А Н О В И В:

В червні 2020 року заявник ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з вищевказаною заявою. В обґрунтування заяви вказує, що в період з 15 жовтня 1965 року по 1996 рік вона проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, свідоцтвом про народження та довідкою №949 від 14 квітня 2020 року.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів Української PCP від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанови Верховної Ради Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», селище міського типу Макарів Київської області віднесено до зони посиленого радіологічного контролю.

Оскільки, як зазначалося вище заявник проживала на території зони посиленого радіологічного контролю, тому належить до числа потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням громадянина, яка постійно проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія №, серії НОМЕР_1 , виданим 31 грудня 1993 року.

У квітні 2020 року заявник звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою про визначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку.

На підтвердження факту проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, а саме в смт. Макарів Київської області нею було надано наступні документи: паспорт громадянина України, в якому зазначено місце народження та час зміни місця проживання з смт. Макарів в м. Вишневе (1997 рік), посвідчення потерпілої від аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 4, серії НОМЕР_2 ), трудову книжку та довідку Макарівської селищної ради №949 від 14 квітня 2020 року про час проживання в смт. Макарів з 15 жовтня 1965 року по 12 грудня 1996 року).

Проте, у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку заявнику було відмовлено, у зв`язку з недостатністю доказів, які б підтверджували її проживання (роботу) в зоні посиленого радіологічного контролю.

Оскільки надана заявником довідка про місце проживання в смт. Макарів з 1965 року по 1996 рік не вважається спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області належним доказом проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, що було б підставою для призначення пенсії зі зменшення пенсійного віку, тому заявник вимушена для підтвердження цього факту звернутися до суду.

Тому заявник просила встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ( ОСОБА_1 ) в період з 15 жовтня 1965 року по 12 грудня 1996 року постійно проживала в смт. Макарів Київської області, яке відповідно до постанови Кабінету Міністрів Української PCP від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанови Верховної Ради Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», належало до зони посиленого радіологічного контролю.

В судовому засіданні заявник та її представник вимоги заяви підтримали та просили її задоволити.

Заінтересована особа направила до суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника, рішення по справі прийняти за наявними у ній матеріалами.

Суд, заслухавши пояснення заявника та її представника, заслухавши покази свідків, дослідивши матеріали справи та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що заява підлягає залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено в пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з роз`ясненнями в п.3 цієї ж постанови, у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Тобто, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Із матеріалів справи вбачається що заявник звернулась до суду в порядку окремого провадження та просила встановити факт що вона в період з 15 жовтня 1965 року по 12 грудня 1996 року постійно проживала в смт. Макарів Київської області.

Встановлення даного факту необхідно їй для призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку.

В матеріалах справи наявне рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області від 16.04.2020 р. № 2969, згідно якого відмолено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні пенсії за віком, як потерпілій від Чорнобильської катастрофи 4 категорії.

Відповідно до ч.4 ст. 315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи - залишає заяву без розгляду.

Не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відмова відповідного органу в установленні таких фактів може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19).

Чинним законодавством передбачено позасудовий порядок встановлення факту постійного проживання на територіях радіоактивного забруднення, який надає право на передбачені законом пільги (правовий висновок Верховного Суду у постанові від 02 квітня 2020 року у справі №793/2313/17).

Відповідно до пункту 1 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 року №551 (далі - Порядок) цей порядок визначає процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Порядком чітко визначено в який спосіб та на підставі яких документів підтверджується факт проживання особи на території зони відчуження.

Установлений нормативно-правовими актами порядок призначення пенсії на пільгових умовах передбачає і встановлення органом Пенсійним Фондом України відповідного факту, а рішення вказаного органу щодо призначення підлягає оскарженню у встановленому законом порядку.

З аналізу вказаних вище норм права слід зробити висновок про те, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а у разі відмови у призначені пенсії на пільгових умовах, спір між особою яка має право на пільгову пенсію та управлінням Пенсійного фонду України щодо права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII підлягає вирішенню в порядку позовного провадження.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту проживання в зоні посиленого радіологічного контролю, не підлягає розгляду в порядку окремого провадження.

З урахуванням того, що встановлення факту, про який просить заявник, пов`язаний з наступним вирішенням спору про право, суд приходить до висновку, про необхідність залишення заяви без розгляду.

Керуючись ст. 293, 315 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Макарівська селищна рада про встановлення факту проживання в зоні посиленого радіологічного контролю - залишити без розгляду.

Роз`яснити заявнику право звернення до суду з даними вимогами в порядку позовного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 27.05.2021 року

Суддя: А.Я. Волчко