Ухвала суду № 97422487, 01.06.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/1792/19

№ 1-кп/183/321/21

У Х В А Л А

01 червня 2021 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Болкарьової О.В.,

секретаря Тесленко А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР № 12018040350002563 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.186 КК України,

за участю прокурора Туз І.І.,

перекладача Зайцевої В.В.,

адвокатів Вісіцької В.В.,

Касумова У.Я.,

Волок Ю.В.,

Вислоцької Г.О.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться обвинувальний акт за фактом вчинення ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. ст.186 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження дії обраного запобіжного заходу, щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, мотивуючи своє клопотання тим, що ризики передбачені ч. 1. ст. 177 КПК України, які слугували підставою для його обрання існують і на цей час.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат Волок Ю.В. заперечувала проти клопотання прокурора, вважаючи його не обґрунтованим, мотивуючи свою позицію тим, що її підзахисний вже тривалий час знаходиться під вартою, а тому ризики, які були встановлені під час досудового розслідування зі сплином часу зменшилися, при цьому ОСОБА_5 має постійне місце мешкання, перед затриманням був офіційно працевлаштований, а тому просила змінити йому запобіжний захід на не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Касумов У.Я. просив відмовити в задоволенні заявленого прокурором клопотання, вважаючи, що ризики на які посилається прокурор перестали існувати у зв`язку з надмірною тривалістю тримання його підзахисного під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Вісіцька В.В. підтримала позицію адвоката Волок Ю.В. та в свою чергу заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, мотивуючи свою позицію знову тим, що вказані прокурором ризики не обґрунтовані та необхідністю проведення операції, а тому просила змінити її підзахисному запобіжний захід на не пов`язаний з триманням під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Вислоцька Г.О. підтримала позицію адвоката Волок Ю.В. та Касумова У.Я.

Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав думку захисника та просив змінити йому запобіжний захід, який не буде пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника - адвоката Касумова У.Я., мотивуючи свою позицію тим, що він на даний час враховуючи стан його здоров`я уже фізично вчинювати злочини ніяк не зможе.

Адвокат Волок Ю.В. та обвинувачений ОСОБА_5 , кожен окремо, підтримали позицію адвоката Касумова У.Я. та клопотання ОСОБА_1 .

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Вислоцька Г.О. та обвинувачений ОСОБА_3 , кожен окремо, підтримали позицію адвоката Касумова У.Я. та адвоката Волок Ю.В.

Прокурор проти задоволення клопотань сторони захисту та обвинувачених про відмову та зміну запобіжних заходів заперечував, наполягаючи на задоволенні заявленого ним клопотання.

Вислухавши заявлені клопотання, думки учасників судового розгляду, дослідивши надані письмові матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків:

25 січня 2019 року під час підготовчого судового засідання обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Положеннями ч.2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В судовому засіданні встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися і на переконання суду залишаються реальними і триваючими та виключають можливість зміни міри запобіжного заходу обвинуваченим на більш м`який. При цьому, вид запобіжного заходу, який необхідно застосовувати до обвинувачених, не може оцінюватися виключно на підставі явки до суду і їх позитивної процесуальної поведінки, а це слід робити з урахуванням низки відповідних обставин, які можуть підтверджувати існування таких ризиків, або свідчити про такий його незначний ступінь зниження, який не може служити підставою для зміни запобіжного заходу. Крім того, судом враховані мета та підстави застосування запобіжних заходів, передбачені ст.ст. 177, 178 КПК України, а також суспільна небезпечність кримінального правопорушення, в скоєнні якого вони обвинувачуються, стан здоров`я та сімейний стан обвинувачених, наявність у них постійного місця мешкання.

Враховуючи, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , спливає 03 червня 2021 року, судове провадження не може бути завершене до спливу цього строку з об`єктивних причин, а тому жодних підстав для зміни обраного обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою навіть на домашній арешт на даний час не має.

При цьому враховується, що у досудовому звільненні (справа «Смірнови проти Росії» (п. 59)), особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі "Вемгофф проти Німеччини".

Що стосується клопотань сторони захисту та обвинувачених про відмову та зміну запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою, суд, вважає, що обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинувачених на даному етапі стороною захисту не доведено. А враховуючи, що санкція ч. 3 ст. 186 КК України передбачає покарання лише у вигляді позбавлення волі, суд не вбачає наразі іншої можливості запобігти ризику переховування обвинувачених від органу досудового розслідування та суду, у інший спосіб, ніж тримання їх під вартою, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , будучи особами, що раніше судимі, знову обвинувачується у скоєнні корисливого тяжкого злочину.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 27, 177, 178, 182, 183, 194, 196, 199 КПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Обвинуваченим:

ОСОБА_1 , продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 29 липня 2021 року включно.

ОСОБА_7 , продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 29 липня 2021 року включно.

В задоволенні клопотань сторони захисту та обвинувачених про відмову та зміну запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою - відмовити.

Копію ухвали направити для виконання командиру батальйону конвойної служби №1 ГУНП в Дніпропетровській області та начальнику Державної установи "Дніпровська установа виконання покарань (№4)".

Ухвала підлягає оскарженню до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.

Суддя О.В. Болкарьова