Рішення № 97422365, 04.06.2021, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1089/21

Номер провадження 2/213/1061/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 року Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Нестеренка О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з 15.02.1983 року по 31.03.1999 року перебував у трудових відносинах з ПрАТ «ІнГЗК», який є правонаступником «ІнГЗК ім.50-ти річчя СРСР», ВАТ «ІнГЗК», на посадах бурильника свердловин та машиністом бурової установки. 31.03.1999 року переведений слюсарем черговим та з ремонту обладнання на поверхні 4 розряду. Згідно акту розслідування професійного захворювання від 24.03.1999, ДУ «Український НДІПМ» встановив йому професійне захворювання: вібраційна хвороба І-ІІ стадії. Причиною є шкідливі умови праці. Внаслідок професійного захворювання, позивач 19.05.1999 року вперше пройшов огляд МСЕК, якою встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25%, визначено необхідність в санаторному лікуванні. В подальшому 22.05.2000 року, 12.07.2001 року, 23.05.2002 року, 08.06.2004 року, 05.06.2006 року, 26.05.2008 року позивач повторно проходив огляд МСЕК, якою йому встановлено та підтверджено ступінь втрати професійної працездатності 40% та ІІІ групу інвалідності,визначено необхідність в санаторному та медикаментозному лікуванні. 01.06.2010 року позивач повторно пройшов огляд МСЕК, якою встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40% та ІІІ групу інвалідності безстроково, визначено необхідність в санаторному та медикаментозному лікуванні. Позивач зазначає, що відповідач, не створивши безпечні та нешкідливі умови праці на робочому місці, заподіяв шкоду його здоров`ю, що призвело до професійних захворювань. Через хворобливий стан, позивач має регулярно обстежуватись у лікарів та проходити лікування, що призводить до глибоких моральних страждань, оскільки він відчуває постійний біль, недостатність рухливості, та як наслідок відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, почуттях страху та поганому сні на фоні сильних больових відчутті. Він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, що, в свою чергу призводить до зниження якості життя та зменшення благ, які мав до професійного захворювання. Тривалий процес лікування позбавляє його вести повноцінний спосіб життя. Тому позивач просить суд стягнути з ПрАТ «ІнГЗК» на свою користь 150 000, 00 гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, без урахування податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою від 05 квітня 2021 року суд відкрив провадження у справі і призначив його до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Після отримання позовної заяви представник відповідача – ПрАТ «ІНГЗК відзив на позов не подав, але надіслав заяву, в якій зазначив, що тривалість роботи працівника у шкідливих умовах праці, яка збільшує рівень професійного ризику, залежить від самого працівника і лише він сам несе відповідальність за наслідки свого вибору, але Позивач, не дбав належним чином про особисту безпеку і здоров`я, значно перевищив необхідний для отримання права на пільгову пенсію час роботи у шкідливих та важких умовах; при цьому останній знав про їх негативний вплив на його здоров`я та умисно не вчиняв заходів для усунення шкоди, наприклад - переведення на іншу, менш шкідливу роботу. Тому відповідач вважає, що існує причино-наслідковий зв`язок між професійним захворюванням і діями самого позивача, які виражаються у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, а відповідач, в свою чергу не має можливості обмежити термін роботи працівника у шкідливих умовах. Крім того зазначив, що позивач не обґрунтував розмір моральної шкоди своїх доводів з урахуванням характеру і обсягу вини відповідача та душевних страждань позивача, зазначена ним сума моральної шкоди у розмірі 150 000,00 гривень абсолютно не відповідає вимогам розумності та справедливості, є завищеною. Тому виходячи з аналізу фактичних обставин справи та норм діючого в Україні законодавства вважає позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають.

Суд, дослідивши письмові матеріали, оцінивши надані позивачем докази, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно трудової книжки, позивач ОСОБА_1 з 15.02.1983 року по 31.03.1999 року перебував у трудових відносинах з ПрАТ «ІнГЗК», який є правонаступником «ІнГЗК ім.50-ти річчя СРСР», ВАТ «ІнГЗК», на посадах бурильника свердловин та машиністом бурової установки. 31.03.1999 року переведений слюсарем черговим та з ремонту обладнання руднику, на поверхні, 4 розряду (а.с.11-13).

У акті розслідування професійного захворювання від 24.03.1999 року зазначено, що ДУ «Український НДІПМ» встановив ОСОБА_1 професійне захворювання: вібраційна хвороба І-ІІ стадії (а.с.14).

Відповідно до п.15 Акту, причина професійного захворювання - тривала робота в умовах виникнення вібрації доза якої перевищувала допустиму у 2 рази (а.с.14).

Відповідно до Довідок МСЕК від: 19.05.1999 року ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 25%, визначенонеобхідність в санаторному лікуванні; 22.05.2000 року, 12.07.2001 року, встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40% та ІІІ групу інвалідності, визначено необхідність в санаторному лікуванні; 23.05.2002 року, 08.06.2004 року, 05.06.2006 року, 26.05.2008 року встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40% та ІІІ групу інвалідності, визначено необхідність в санаторному та медикаментозному лікуванні; 01.06.2010 року встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40% та ІІІ групу інвалідності безстроково, визначено необхідність в санаторному та медикаментозному лікуванні (а.с.15-17).

Згідно довідки № 623 від 14.07.2001 року, ОСОБА_1 знаходився у неврологічному відділенні УНДІПМ з 23.04. по 14.05.01 з діагнозом: вібраційна хвороба другого ступеня (1994) з вираженим периферичним ангіодистонічним синдромом, з частими акроангіспазмами і полирадикулонейропатією п/крижового рівня з вираженими статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом. Захворювання професійне, Нейросенсорна туговухість І ст., отосклероз; зліва-нормальний слух (а.с.18).

Із виписок з історії хвороби № 867/425 від 01.04.2002 року, №677/377 від 17.03.2003 року, №1210/610 від 16.04.2004 року, № 1092/509 від 11.04.2005 року, № 1145/568 від 17.04.2006 року, №1089/295 від 09.04.2008 року, вбачаються, зокрема, вібраційна хвороба 1-2 ст. з периферичним ангіодистонічним синдромом. Захворювання професійне 1999р. Нейросенсорна туговухість 1 ст.(з легким зниженням слуху), справа Соп.: хр.адгезивний отит справа. Вібраційна хвороба 2 ст. з частими акроангиспазмами і полирадикулонейропатією п/крижового рівня з вираженими статико-динамічними порушеннями та больовим синдромом, нейродистрофія у вигляді ДФА ліктьових ПФ 1 ст. і суглобів кистей. Захворювання проф. з 1999р. Нейросенсорна туговухість Д-І ст., отосклероз справа з початковими явищами приглухуватості, С-нормальний слух. Рекомендовано «Д» нагляд невропатолога, 1-2х разове курортне лікування протягом року, лікування в санаторії-профілакторії, санаторно-курортне лікування, медикаментозне лікування. Протипоказана важка фізична праця в умовах вібрації та переохолодження (а.с.19-25).

Виписками із медичної карти стаціонарного хворого ВАТ «ІнГЗК», цехова поліклініка №2, ТзОВ «ЕДИКОМ» №1437/409 та виписками-епікризом ТзОВ «ЕДИКОМ» №4255/1185, ЦПМСД №7, амб.№1 №123/82 і №4891/1348, встановлено повний діагноз (основне захворювання: супутні ускладнення): Вібраційна хвороба 2 ст., виражений периферичний ангіодистонічний с-м з частими акроангіспазмами і полирадикулонейропатією п/крижового рівня з вираженими статико-динамічними порушеннями та больовим с-мом, нейродистрофія у вигляді де формівного артрозу ліктьових ПФ 1 ст. і суглобів кістей. Захв. проф., 04.03.1999р. Рекомендовано «Д» нагляд лікарів, оздоровлення в профілакторії, санаторно-курортне лікування у теплий період року, медикаментозне лікування. Протипоказано переохолодження (а.с.26-36).

Згідно з ч.4 ст.43 Конституції України, кожен має право на належні, безпечні та здорові умови праці.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

У відповідності до ст.4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.

Стаття 153 КЗпП України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

При цьому суд враховує, що рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 № 1-рп/2004р. встановлено, що ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності заподіюють йому моральні й фізичні страждання (п.4.1).

Таким чином, суд визнає, що, незважаючи на заперечення, ПрАТ «ІнГЗК» є належним відповідачем у справі.

Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Частиною 3 ст.1166 ЦК України визначено, що шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках встановлених законом.

Згідно ст.237-1 КЗпП України, власник або уповноваженим ним органом відшкодовує моральну шкоду працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Отже, суд критично ставиться до заперечень відповідача щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки її наявність спростовується наданими позивачем доказами.

При цьому, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, яким визнана презумпція моральної шкоди, тобто, відповідно до позиції ЄСПЛ, у разі порушення майнових або цивільних прав «середня», «нормально» реагуюча на протиправну щодо неї поведінку, людина повинна відчути страждання (моральну шкоду).

Так, рішенням від 27.07.2004 по справі "Ромашов проти України" Європейський суд з прав людини присудив заявнику у відшкодуванні моральної шкоди 3000 євро, хоча заявник не представив жодного документа на підтвердження своїх вимог про відшкодування моральної шкоди. У процесі розгляду заяви Суд звернув увагу на те, що згідно з правилом 60 Регламенту Суду будь-яка вимога щодо справедливої сатисфакції має містити перелік претензій і може бути представлено письмово разом з відповідними підтверджуючими документами або свідченнями, «без наявності яких (Суд) може відхилити вимогу повністю або частково». Проте суд врахував той факт, що в результаті виявлених порушень заявник зазнав моральної шкоди, який не може бути відшкодована шляхом лише констатації судом факту порушення.

Свої моральні страждання, пов`язані з ушкодженням здоров`я під час роботі в ПРАТ «ІНГЗК», позивач оцінює у розмірі 150 000,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, і доведено наданими позивачем доказами, позивач зазнав ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням трудових обов`язків, у зв`язку з чим на 40% втратив професійну працездатність та отримав ІІІ групу інвалідності безстроково. Згідно виписок з медичної документації, ОСОБА_1 потребує спостереження лікарів, стаціонарного лікування за показаннями, оздоровлення у профілакторіях, санаторно-курортного лікування, медикаментозного лікування тощо.

При вказаних обставинах, суд вважає, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивача, порушено його звичайний життєвий ритм, нормальні життєві зв`язки тощо.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди (суму її компенсації), судом враховано тяжкість завданої позивачу моральної шкоди, глибину, тривалість та характер моральних та фізичних страждань, їх інтенсивність та довготривалість, стан здоров`я, настання у зв`язку з цим негативних змін у житті, необхідність лікування, втрату життєвих зв`язків, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, що вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, обсяг втрати позивачем працездатності внаслідок професійних захворювань на виробництві.

При цьому, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», і вважає, що сума 150 000,00 гривень є дещо завищеною і не відповідає тяжкості та характеру завданої позивачу шкоди, а тому сума компенсації від ПрАТ «ІнГЗК» спричиненої позивачу моральної шкоди повинна складати 120 000,00 гривень.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог, а тому, враховуючи, що позивач від сплати судового збору звільнений, він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави у розмірі 1200 гривень.

Керуючись ст.ст.3, 43, 46 Конституції України, ст.4 Закону України «Про охорону праці», ст.ст.153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст.23, 1166 ЦК України, ст.ст. 81, 141, 228-229, 247, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат», ЄДРПРОУ 00190905, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на відшкодування моральної шкоди 120 000 (сто двадцять тисяч) гривень, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо - збагачувальний комбінат», ЄДРПРОУ 00190905судовий збір у дохід держави у розмірі 1200,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Інформація щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ПрАТ «ІнГЗК» - 50064, м. Кривий Ріг, вул. Рудна, 47.

Повний текст рішення складено 04 червня 2021року.

Суддя О.М. Нестеренко