Ухвала суду № 97421569, 04.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відмову у відкритті провадження

04 червня 2021 року Справа № 520/9648/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Білова О.В., розглянувши адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Патентно-Інноваційний центр» до Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство «Патентно-Інноваційний центр» з адміністративним позовом до Харківської міської ради, в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Харківської міської ради 4 сесії 8 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок» від 21.04.2021 № 102/21 у частині внести зміни до рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021 №48/21, скасувавши пункту 7 додатку 3, про що зазначено у пункті 20 додатку 3 «Перелік рішень Харківської міської ради, до яких вносяться» до цього рішення.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Позовна заява обґрунтована тим, що на підставі Рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.07.97 № 543 Закритому акціонерному товариству «Патентно- Інноваційний центр» надана у постійне землекористування земельна ділянка площею 7312 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації адміністративної та допоміжних будівель і гаражу. В подальшому позивач отримав Державний акт на право постійного користування землею серія ХР- 31-01-001592 від 31 липня 1997 року, якій був зареєстрований за № 208. Таким чином, право землекористування було оформлено відповідно до норм Земельного кодексу України в редакції від 13.03.1992. З метою відновлення меж земельної ділянки (кадастровий номер земельної ділянки 631013600:10:004:0063) позивач отримав Дозвіл відповідача на відновлення меж земельної ділянки. Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 15.03.2021 підтверджується, що земельна ділянка зареєстрована 12.03.2021 в Державному земельному кадастру. 17.03.2021 позивачем отриманий Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Право постійного землекористування позивача зареєстровано в Державному реєстру речових прав на нерухомо майно 20.04.2021, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав. Рішення ради від 24.02.2021 № 48/21 позивачем виконано в повному обсязі та правовстановлюючі документи приведені до вимог чинного земельного законодавства до 21.04.2021. Проте, Рішенням Харківської міської ради 4 сесії 8 скликання від 21.04.2021 № 102/21 шляхом внесення змін до Рішення 3 сесії Харківської міської ради 8 скликання від 24.02.2021 №48/21 скасований пункт 7 додатку 3 Рішення ради від 24.02.2021 № 48/21, яким надавалася згода на відновлення меж земельної ділянки комунальної власності щодо земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, що підтверджується державним актом на право постійного користування землею. Позивач вважає, що його права порушені вказаним рішенням відповідача у зв`язку з чим звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та наявності підстав для відкриття провадження в адміністративній справі, суддя зазначає про таке.

Відповідно до ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Статтею 395 ЦК України визначено, що речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Статтею 396 ЦК України передбачено порядок захисту речових прав на чуже майно, а саме: особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Статтею 393 глави 29 ЦК України визначений такий спосіб захисту прав особи, як визнання незаконним правового акта, що порушує право власності. Вказаною статтею передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Позивач в обґрунтування позову посилається на прийняття рішення Харківською міською радою, про скасування пункт 7 додатку 3 Рішення ради від 24.02.2021 р № 48/21, яким надавалася згода на відновлення меж земельної ділянки комунальної власності, яка перебуває у користуванні позивача згідно державному акту на право постійного користування землею. Харківська міська рада в обґрунтування скасування пункту 7 додатку №3 Рішення ради від 24.02.2021№48/21 безпідставно вказує, що межи земельної ділянки не були погоджені з суміжними власниками (землекористувачами). В зв`язку з чим позивач акцентує увагу суду, що межи земельної ділянки позивача були встановлені та погоджені ще в 1993 році (див. копію Акту від 11 травня 1993 року), а позивач відновлював їх межи відповідно до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, яка була затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376. Зазначає, що позивач є належним суб`єктом постійного землекористування з часу отримання Державного акту на землю в 1997 році. Непогодження меж земельної ділянки не може слугувати підставою для відмови в реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на земельну ділянку. З огляду на вказане, скасування пункту 7 додатку 3 Рішення ради від 24.02.2021 р № 48/21, яке є фактично виконаним, як наслідок призведе до втручання у право постійного користування земельною ділянкою, яке зареєстроване за позивачем.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Також пунктом 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Згідно із п. 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи – підприємці.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач, звертаючись до суду, мав на меті захистити належне йому та зареєстроване у визначеному законом порядку право постійного користування земельною ділянкою, у здійснення якого, на переконання позивача, протиправно втручається відповідач, прийнявши рішення про скасування пункту 7 додатку 3 Рішення ради від 24.02.2021 р № 48/21.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду, мав намір вирішити питання про захист цивільного права – права постійного користування на земельну ділянку, отже спір у цій справі не має ознак публічно-правового і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, заявлений до вирішення адміністративного суду спір має приватно-правовий характер, у зв`язку з чим підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з чч. 2-6 ст. 170 КАС України про відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу не пізніше п`яти днів з дня надходження позовної заяви. Копія ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надсилається особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі може бути оскаржено. У разі скасування ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду. Повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається. У разі відмови у відкритті провадження в адміністративній справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи.

З огляду на наведене, суддя приходить до висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 12, 72, 77, 80, 160, 161, 170-172, 241, 243, 248, 257-262, 293, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Патентно-Інноваційний центр» до Харківської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз`яснити позивачу, що даний спір має вирішуватися господарським судом в порядку господарського судочинства.

Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів до Другого апеляційного адміністративного суду з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Білова О.В.