Рішення № 97421566, 04.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

04 червня 2021 р. № 520/14612/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Полях Н. А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м-н Захисників України, 7/8, 7 пов., м. Харків, 61000), третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 34952461, від 29.07.2020 року у виконавчому провадженні №54330523 про арешт майна боржника.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови

Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України, тобто до Ленінського районного суду м. Харкова.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.04.2021 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 по справі №520/14612/2020 скасовано.

Справу №520/14612/2020 за позовом ОСОБА_1 до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа - ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, зазначену справу розподілено на суддю Н.А. Полях.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що арешт майна був застосований державним виконавцем після набрання законної сили рішенням Ленінського районного суму м. Харкова від 21.05.2020 року по справі №642/1871/20 суду про визнання права власності на вказаний будинок за ОСОБА_2 . Позивач посилається на те, що з часу набрання законної сили рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21.05.2020 року по справі №642/1871/20, а саме з 22.06.2020 року, будинок не належить позивачеві, та не перебуває у нього у власності. Позивач вважає, що відповідач неправомірно наклав арешт на майно, яке не підлягає конфіскації в силу того, що не належить позивачеві. На підставі викладеного просив задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.

Матеріалами справи (а саме телефонограмами та витягами із реєстру поштових відправлень) підтверджено, що сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного провадження.

Відповідач не скористався правом наданим адміністративним процесуальним законодавством та не надав до суду відзив на позовну заяву, та жодних документів на спростування твердження позивача. Суд наголошує, що засобами телефонного зв`язку відповідач був повідомлений про короткий термін розгляду справи.

Третя особа також не скористалася правом наданим адміністративним процесуальним законодавством та жодних документів, пояснень чи заперечень не надала.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивачу та ОСОБА_2 , на праві спільної сумісної власності належав житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 25268491.

На підставі виконавчого листа №2024/1-1062/11, виданого 13.07.2017 року Ленінським р/с м. Харкова, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 364, ч. 2 ст. 365 КК України с конфіскацією всього майна, було відкрито виконавче провадження ВП №54330523.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21.05.2020 року по справі № 642/1871/20 про поділ майна подружжя було визнано право власності ОСОБА_2 на вказаний будинок в порядку поділу майна подружжя.

Постановою ВП №54330523 від 29.07.2020 року державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Барановою Вікторією Володимирівною було накладено арешт на земельну ділянку та нерухоме майно:

- 45/100 домоволодіння: адреса нерухомого майна: АДРЕСА_3 ; Загальна площа (кв.м.): 158,8 житлова площа (кв.м.): 79,9, площа земельної ділянки (кв.м.) : 972, реєстраційний/кадастровий номер 20748351;

- будинок житловий літ. К 2 з нажвірними будівлями за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний/кадастровий номер 25268491.

Позивач вважає, що оскільки зазначене майно йому не належить на праві власності, то дії державного виконавця щодо винесення постанови від 29.07.2020 року у виконавчому провадженні №54330523 про арешт майна боржника є протиправними, а отже, така постанова підлягає скасуванню.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами чинного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 року №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до приписів ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з приписами ч. 1 ст. 27 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" фізичні або юридичні особи мають право вільного вибору приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом України "Про виконавче провадження".

За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятись ним на всій території України.

Частиною першою статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, серед іншого, право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

Згідно до ч.1-4 ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Відповідно до п.8 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року № 512/5 на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.

Згідно до ч.3, 4, 5 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 21.05.2020 року по справі № 642/1871/20 про поділ майна подружжя було визнано право власності ОСОБА_2 на вказаний будинок в порядку поділу майна подружжя.

Після набрання рішенням суду законної сили. ОСОБА_2 звернулась до Департаменту реєстрації Харківської міської ради із заявою про реєстрацію речового права на вказаний Будинок, яка була прийнята державним реєстратором Харківської міської ради 01.07.2020 року.

Для реєстрації було надано необхідний пакет документів, зокрема, копію судового рішення та технічний паспорт будинку.

Відповіддю Державного реєстратора Харківської міської ради № 5945852 від 03.07.2020 року було відмовлено в державній реєстрації речових прав на будинок, з підстав перебування позивача за даним позовом в Єдиному реєстрі боржників та з інших підстав.

Не погоджуючись із діями державного реєстрована ОСОБА_2 звернулася із позовом до Харківського окружного адміністративного суду до Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Шеховцової Маргарити Євгеніївни про визнання незаконною відмови в державній реєстрації речового права, скасування відмови та зобов`язання вчинити дії.

Однак, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.03.2021 року, апеляційну скаргу Департаменту реєстрації Харківської міської ради задоволено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 по справі № 520/10427/2020 скасовано.

Прийнято нову постанову, якою в позові ОСОБА_2 до Державного реєстратора Департаменту реєстрації Харківської міської ради Шеховцової Маргарити Євгенівни, Департаменту реєстрації Харківської міської ради, третя особа - Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

Зазначене судове рішення набрало законної сили.

Суд наголошує, що Другим апеляційним адміністративним судом в справі №520/10427/2020 було зроблено висновок, що "…разом з тим, матеріалами справи встановлено, що 01.07.20 року ОСОБА_2 до Департаменту реєстрації Харківської міської ради було подано заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за реєстраційним номером 40244305 для проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Заявником до заяви подано рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 21.05.2020р. у справі 642/1871/20 про розподіл майна подружжя. Визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Під час розгляду заяви, відповідно до п. 12 Порядку, державним реєстратором отримано відомості: з Реєстру прав власності на нерухоме майно, відповідно до яких право власності на житловий будинок літ. "К-2" з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; відомості з Єдиного реєстру боржників, які містять актуальну інформацію стосовно зареєстрованого виконавчого провадження за номером 54330523; боржник: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; документ видав: Ленінський р/с м. Харкова; категорія стягнення: конфіскація майна; орган ДВС в якому перебуває на виконанні: Московський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

З огляду на викладене, Державним реєстратором Шеховцовою М.Є., розглянувши у сукупності заяву, документи, відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з Єдиного реєстру боржників, зроблено висновок про неможливість проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, за змістом п. 12 ст. 24 Закону у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників…"

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, в даному випадку відсутні підстави вважати, що дії державного виконавця є протиправними.

Щодо майнових прав третьої особи, суд наголошує на тому, що законодавець визначив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно або його частка, - звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно (стаття 59 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.ст. 7, 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За приписами ч. 5 ст.77 КАС України, якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Проаналізувавши матеріали справи та на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат проводиться у відповідності до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись приписами ст. ст. 14, 139, 171, 229, 241-247, 242, 255, 258, 287, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (м-н Захисників України, 7/8, 7 пов., м. Харків, 61000), третя особа - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити в повному обсязі.

Згідно із ч. 6 ст. 287 КАС України, рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04 червня 2021 року.

Суддя Н.А. Полях