Рішення № 97421460, 04.06.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 червня 2021 року № 520/2749/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Рубан В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ,04053, 43005393) третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, 43143704) про визнання неправомірним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Державної податкової служби України , третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області в якому, з урахуванням уточнень просить суд:

- скасувати, визнати неправомірним, та таким що порушує права ОСОБА_1 та наносить йому моральну та матеріальну шкоду Рішення ДПС України № 3225/6/99-00-06-02-01-06 від 11.02.2021 р. «Про результати розгляду скарги» № б/н від 08.12.2020р., № б/н від 11.01.2021 р., в частині зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області винесення та направлення нового рішення, з урахуванням вищенаведеного, згідно чинного законодавства. ( Абз.4 стор 4. Рішення № 3225/6/99-00-06-02-01-06 від 11.02.2021 року). Та визнати неправомірним дії посадових осіб ГУ ДПС у Харківській області, які здійснили маніпулювання державними коштами ЄСВ сплаченими ОСОБА_1 згідно їх цільового призначення, що повело за собою подання цього позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення ДПС України № 3225/6/99-00-06-02-01-06 від 11.02.2021 р. „Про результати розгляду скарги № б/н від 08.12.2020р., № б/н від 11.01.2021 р., в частині зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області винести та направити нове рішення, згідно чинного законодавства, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача та третьої особи надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов наступного висновку.

Позивач пройшовши визначену діючим законодавством процедуру державної реєстрації набув статусу суб`єкта господарювання фізичної особи - підприємця. Знаходиться на спрощеній системі оподаткування, є платником єдиного податку другої групи.

30.11.2020 року ГУ ДПС у Харківській області прийнято рішення № 0045670432 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування ) єдиного внеску, яким до ОСОБА_1 на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" застосовано штраф та пеню у розмірі 6869,79 грн.

Не погоджуючись з рішенням про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30.11.2020 № 0045670432 ГУ ДПС у Харківській області, ОСОБА_1 подав скарги до Державної податкової служби України, в яких просить скасувати вищезазначене рішення, як таке, що винесено з порушенням чинного законодавства.

11.02.2021 р. за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 № б/н від 08.12.2020 р., № б/н від 11.01.2021 р. ДПС України прийняло рішення № 3225/6/99-00-06-02-01-06 «Про результати розгляду скарг», яким рішення про застосування штрафних санкцій та пені від 30.11.2020 № 0045670432 ГУ ДПС у Харківській області скасовано та вважати відкликаним з дня прийняття, скарги ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язано ГУ ДПС у Харківській області винести та направити нове рішення, з урахуванням вищенаведеного, згідно вимог чинного законодавства.

Позивач з рішенням ДПС України № 3225/6/99-00-06-02-01-06 від 11.02.2021 р. „Про результати розгляду скарги № б/н від 08.12.2020р., № б/н від 11.01.2021 р., в частині зобов`язання ГУ ДПС у Харківській області винести та направити нове рішення, з урахуванням вищенаведеного, згідно чинного законодавства не згоден, вважає його протиправним та таким який підлягає скасуванню, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність положенням ч.2 ст.2 КАС України , суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-УІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ”, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 2464).

Частиною 1 ст. 4 Закону № 2464 визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору і контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців).

Відповідно до зазначених норм позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами

Особи, зазначені у пунктах 4 та 5 частини першої ст. 4 Закону № 2464. звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України від, 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ”, та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (далі - Закон № 1058). Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону № 2464).

При цьому, дія частини 4 ст. 4 Закону № 2464 не поширюється на роботодавців, які мають найманих працівників, роботодавці зобов`язані сплачувати єдиний внесок із заробітної плати своїх працівників на загальних підставах.

Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до ч. 10 ст. 9 Закону № 2464 днем сплати єдиного внеску вважається:

1) у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки податкового органу - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок податкового органу;

2) у разі сплати єдиного внеску готівкою - день прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі.

Згідно ч. 12 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом № 2464 є недоїмкою та стягується з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464).

Одночасно на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону № 2464).

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно (ч. 13 ст. 25 Закону № 2464).

За рахунок сум що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та нені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має Несплачену суму недоїмки, штрафів га пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку \ календарної черговості їх виникнення (ч. 6 ст..25 Закону №2464).

Згідно ч. 16 ст. 25 Закону № 2464 строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно з п.п. 2 п. 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати (даного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449. зареєстрованої в Міністерстві-юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953. зі змінами та доповненнями, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів. При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди (при цьому недоїмка за кожен такий період повинна бути повністю сплачена (погашена)).

В спірному рішенні відповідачем зазначено, що за неналежне виконання вимог ст. 9 Закону № 2464, а саме за порушення законодавчо встановленого терміну сплати єдиного внеску по коду класифікації доходів бюджету 71010000 (єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми заробітної плати, винагороди за договорами цивільно-правового характеру, допомоги по тимчасовій непрацездатності), які самостійно визначені позивачем у звітах про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за листопад, грудень 2013 року, січень 2014 року, липень - грудень 2018 року, січень - грудень 2019 року, січень 2020 року на відповідний рахунок сплачено з порушенням законодавчо встановленого строку. За порушення термінів сплати єдиного внеску ГУ ДПС у Харківській області винесене рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30.11.2020 № 0045670432.

При цьому, Державна податкова служба України дійшла висновку, що дане рішення прийнято без врахування заяви позивача про перерахування помилково сплачених коштів від 03.07.2020 року, що призвело до невірного розрахунку пені, в зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись п. 4, п. 5 розділу IV, п. 3 розділу V Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за № 178/28308, відповідач вирішив рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 30.11.2020 № 0045670432 ГУ ДПС у Харківській області скасувати та вважати відкликаним з дня прийняття даного рішення, а скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 08.12.2020 № б/н, від 11.01.2021 № б/н - задовольнити частково, зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області винести та направити нове рішення, з урахуванням вищенаведеного, згідно чинного законодавства.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.1 розділу IV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124 (далі - Порядку) контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.

Згідно п. 2 розділу V Порядку Рішення про результати розгляду скарги (додаток 4) оформлюється відповідно до вимог законодавства про мови. Рішення складаються зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.

Рішення оформлюється на бланку контролюючого органу, який розглядав скаргу.

У вступній частині рішення зазначаються: повне найменування юридичної особи, код ЄДРПОУ, реєстраційний (обліковий) номер платників єдиного внеску, який присвоюється інвесторам (операторам) за угодою про розподіл продукції, дипломатичним представництвам і консульським установам іноземних держав, прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка подала скаргу; прізвище, ім`я, по батькові громадянина або фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті; відомості про предмет оскарження, якого стосується скарга; дата прийняття скарги до розгляду (дата і номер зазначаються за даними журналу реєстрації вхідної кореспонденції).

Описова частина рішення повинна містити перелік документів, які були взяті до уваги при розгляді скарги, дату і номер акта перевірки або вимоги про сплату недоїмки або оскаржуваного рішення, стисле викладення вимог і клопотання особи, яка подала скаргу.

У мотивувальній частині рішення мають бути наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки посадової особи контролюючого органу, яка розглядала скаргу, а також посилання на конкретні пункти та статті законів України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано прийняте рішення.

Резолютивна частина рішення повинна містити висновок про задоволення чи часткове задоволення скарги або про відмову в задоволенні скарги.

Проаналізувавши зазначені положення Порядку, дослідивши спірне рішення, суд прийшов до висновку, що воно не відповідає вимогам наведеним в розділах IV,V Порядку, оскільки у мотивувальній частині рішення не наведені результати дослідження матеріалів скарги та докази, на яких ґрунтуються висновки посадової особи контролюючого органу, яка розглядала скаргу, а також відсутні посилання на конкретні пункти та статті законів України та інших нормативно-правових актів, якими обґрунтовано прийняте рішення. Не з`ясовано чи були підстави для прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та пені та чи дійсно відбувалась несвоєчасна сплата єдиного внеску.

Суд зазначає, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Отже, лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень.

Про дотримання відповідачем означеної процедури свідчитиме належна мотивація прийнятого рішення: встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення висвітлених у скарзі питань; посилання на докази, якими такі обставини обґрунтовані, із зазначенням причин їх прийняття чи відхилення; оцінка доводів та аргументів особи, яка звернулась зі скаргою; норми права, що застосовані, і ті, що не застосовані, з викладенням мотивів їх незастосування.

І навпаки, не наведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення.

Європейський суд з прав людини в рішеннях неодноразово наголошував, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган державної влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення від 01.07.2003р. у справі «Суомінеен проти Фінляндії» № 3780001/97, п. 36).

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного суду що викладена в постанові від 20.02.2020р. у справі №2040/6763/18.

Крім того, суд зазначає, що згідно з п. 4 розділу IV Порядку контролюючий орган при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: залишає вимогу або рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу - без задоволення; скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржується, не задовольняє скаргу в певній частині; скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу; направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального контролюючого органу; залишає скаргу без розгляду.

Отже Порядок містить вичерпний перелік рішень, які можуть бути прийняті відповідачем за результатами розгляду скарги, відповідно до якого у відповідача відсутня можливість скасувати рішення повністю, а скаргу задовольнити частково.

Таким чином, враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, прийнятим без врахування положень п. 4 IV розділу Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, що є підставою для його скасування.

При цьому, для ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі положень ч. 2 ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправним та скасування рішення про результати розгляду скарги Державної податкової служби України № 3225/6/99-00-06-02-01-06 від 11.02.2021 р. та зобов`язання Державну податкову службу України повторно розглянути скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 08.12.2020 № б/н ( вх.№ 47678/6 від 14.12.2020), від 11.01.2021 № б/н ( вх. № 1008/6 від 13.01.2021) та за результатами їх розгляду прийняте вмотивоване рішення.

Щодо решти позовних вимог, суд вважає, що в їх задоволенні належить відмовити.

Щодо клопотання позивача про застосування до Головного управління ДПС у Харківській області штрафу за зловживання процесуальними правами, суд зазначає, що вказане клопотання є очевидно безпідставним та необґрунтованим, в зв`язку з чим, згідно ч. 2 ст. 167 КАС України вказане клопотання підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до частини другої ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 246, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ,04053, 43005393) третя особа: Головне управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, 43143704) про визнання неправомірним та скасування рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду скарг Державної податкової служби України № 3225/6/99-00-06-02-01-06 від 11.02.2021 р.

Зобов`язати Державну податкову службу України повторно розглянути скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 від 08.12.2020 № б/н ( вх.№ 47678/6 від 14.12.2020), від 11.01.2021 № б/н ( вх. № 1008/6 від 13.01.2021) та за результатами їх розгляду прийняте вмотивоване рішення.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (Львівська площа, буд. 8,м. Київ,04053, 43005393) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Рубан В.В.