Рішення № 97421360, 02.06.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1410/21

02 червня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи адміністративну справу ОСОБА_1 до Шумської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Шумської міської ради (надалі, відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність Шумської міської ради щодо не розгляду у встановленому законом порядку заяви ОСОБА_1 від 26.10.2020 №12.02.05/3190 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель комунальної власності - землі загального користування, кадастровий номер 6125882800:01:001:0729, яка розташована за межами населеного пункту с.Жолобки Шумського району, Тернопільської області, зобов`язати Шумську міську раду у двотижневий строк з моменту набрання законної сили рішення розглянути подану ОСОБА_1 заяву від 26.10.2020 №12.02.05/3190 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель комунальної власності - землі загального користування, кадастровий номер 6125882800:01:001:0729,яка розташована за межами населеного пункту с.Жолобки Шумського району Тернопільської області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не розглянув належним чином, тобто у спосіб, визначений законом, подану позивачем заяву про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 26.10.2020, а тому вчинив протиправну бездіяльність. Позивач просить врахувати, що на виконання норм Земельного кодексу України ним було подано відповідну заяву та проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га кадастровий номер 6125882800:01:001:0729, яка розташована за межами населеного пункту с.Жолобки Шумського району Тернопільської області, разом з необхідними додатками.

Ухвалою суду від 30.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що відповідно до частини 3 пункту 2 розділу II «Прикінцевих положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID - 19)», якою встановлено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, (пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID - 19) зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Отже, вважає, що виходячи зі змісту вказаної норми Шумська міська рада не порушила строків розгляду заяви ОСОБА_1 , так, як дана норма Закону зупиняє перебіг строків звернення за отриманням адміністративних послуг та строків надання цих послуг. Просить врахувати, що оскільки до проектної документації ОСОБА_1 не було долучено матеріалів погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, заявнику з метою захисту його Конституційних прав та прийняття позитивного колегіального рішення було надіслано лист від 18.12.2020 №02-13/1542 щодо усунення недоліків, а саме, долучити до проектної документації акт приймання - передачі межових знаків на зберігання підписаний суміжними землекористувачами. Вважає, що тільки на етапі здійснення кадастрової зйомки відбувається погодження меж новосформованої земельної ділянки із власниками / користувачами суміжних земельних ділянок. Також вказав, що після отримання листа 18.12.2020 №02-13/1542 щодо усунення недоліків, позивач забрав проектну документацію і більше з питанням щодо її погодженням до міської ради не звертався, не зважаючи на те, що заявнику було запропоновано після доопрацювання документації із землеустрою повторно звернутись до сесії Шумської міської ради.

Ухвалою суду від 22.04.2021 постановлено розгляд даної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання у справі призначено на 19.05.2021 о 12:30 год.

02.06.2021 у відкрите судове засідання позивач та його представник не прибули, представник позивача подав письмову заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати без участі позивача, позовні вимоги підтримує повністю, позов просить задовольнити.

Представник відповідача у відкрите судове засідання не прибув, подав письмову заяву в якій просив розглянути дану справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечує.

Враховуючи положення частини третьої ст.194, частини дев`ятої ст.205, частини четвертої ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України), суд дійшов висновку про наявність підстав розгляду справи у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом встановлено, що 26.10.2020 позивач звернувся із заявою до Шумської міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

18.12.2020 Шумська міська рада Тернопільської області листом №0213/1542 повідомила позивача про те, що документацію із землеустрою необхідно доопрацювати, після чого слід повторно звернутися до Шумської міської ради з аналогічною заявою.

Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що частиною другою ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За змістом ст. 3 Земельного кодексу України (надалі, ЗК України) земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, зокрема, належить: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною другою ст. 78 цього Кодексу передбачено, що право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

За змістом частини першої ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Згідно з частинами восьмою та дев`ятою ст.118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Згідно зі ст. 121 ЗК України, кожен громадянин України має право на безоплатне отримання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності.

Частиною чотирнадцятою статті 186 ЗК України передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) погодженню не підлягає і затверджується: Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у разі якщо земельна ділянка перебуває у державній або комунальній власності; власником земельної ділянки, у разі якщо земельна ділянка перебуває у приватній власності.

Частиною шістнадцятою ст. 186 ЗК України передбачено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування, інші суб`єкти, визначені цією статтею, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання документації із землеустрою безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про її погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері. Строк дії цих висновків є необмеженим.

У розумінні частини сімнадцятої ст.186 ЗК України, підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.

Також, частиною четвертою ст.186-1 ЗК України передбачено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них (частина п`ята ст.186-1 ЗК України).

За змістом частини шостої ст.186-1 ЗК України, підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно частини восьмої ст.186-1 ЗК України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

Аналіз наведених положень ЗК України свідчить, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягають погодженню у порядку статті 186-1 Земельного кодексу України (а в разі необхідності - обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації), після чого відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) зобов`язаний прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність, або відмовити у затвердженні проекту землеустрою у разі невідповідності його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

При цьому, суд вважає, що підстава для відмови у погодженні проекту землеустрою є вичерпною та не підлягає широкому трактуванню.

Крім цього, згідно пункту 34 частини першої ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Проте, як слідує з матеріалів справи, відповідач у спірному випадку у відповідь на заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки направило лист про необхідність доопрацювання поданої документації.

Відтак, суд вважає, що виходячи зі змісту ст.2 КАС України, бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки у розумінні зазначених вище норм рішення щодо затвердження технічної документації для передачі земельної ділянки у власність чи відмову повинно бути прийняте виключено на пленарних засіданнях відповідного органу місцевого самоврядування у формі рішення.

При цьому, на думку суду, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Шумської міської ради Тернопільської області розглянути заяву позивача від 26.10.2020 №12.02.05/3190 про затвердження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га за рахунок земель комунальної власності - землі загального користування, кадастровий номер 6125882800:01:001:0729, яка розташована за межами населеного пункту с.Жолобки Шумського району Тернопільської області.

Частиною другою ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в пункті 58 рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10.05.2011: згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 вказаного Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає до часткового задоволення.

Щодо встановлення судового контролю за виконанням даного судового рішення шляхом зобов`язання Шумської міської ради подати у місячний строк після набрання рішення суду, звіту про виконання судового рішення, суд зазначає, що відповідно до частини першої ст.382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу вказаної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, є правом, а не обов`язком суду. А тому, у даному випадку, у встановленні судового контролю, шляхом встановлення звіту про виконання судового рішення, слід відмовити.

Крім цього, позивач просить стягнути на його користь з Шумської міської ради витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн., з приводу чого суд зазначає наступне.

Згідно частини третьої ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до статей 1, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що дана адміністративна справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Відтак, враховуючи наведені норми КАС України та зважаючи на наявність судових рішень у справах з подібним предметом спору, суд відносить дану справу до категорії незначної складності. Позивачем не надано доказів на підтвердження значення справи, впливу вирішення справи на його репутацію або публічного інтересу до справи.

Оцінюючи співмірність витрат позивача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу фактично наданих адвокатом послуг, суд також зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.03.2021 між позивачем та Адвокатським Бюро "Ростислава Никитюка", в особі керуючого бюро - адвоката Никитюка Ростислава Ігоровича укладено Договір №30 про надання правничої (правової) допомоги.

На підтвердження витрат на правничу допомогу позивач надав такі докази: Додаток №1 до Договору №30 про надання правничої (правової) допомоги від 12.03.2021 "Вартість правничої допомоги", Додаток №2 до Договору №30 про надання правничої (правової) допомоги від 12.03.2021 - Акт 301 приймання - передачі виконаних робіт по наданню правничої (правової) допомоги від 16.03.2021.

Однак, суд зазначає, що дана категорія справ є поширеною, судова практика сформована судами, розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.

Відтак, на думку суду, обсяг часу на підготовку документів не міг бути значним, як і обсяг юридичної і технічної роботи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що слід відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу, понесені у суді першої інстанції, у розмірі 500,00 грн., так як саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Визнати протиправною бездіяльність Шумської міської ради Тернопільської області щодо не розгляду у встановленому законом порядку заяви ОСОБА_1 від 26.10.2020 №12.02.05/3190 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель комунальної власності - землі загального користування, кадастровий номер 6125882800:01:001:0729, яка розташована за межами населеного пункту с.Жолобки Шумського району, Тернопільської області.

3.Зобов`язати Шумську міську раду Тернопільської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.10.2020 №12.02.05/3190 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель комунальної власності - землі загального користування, кадастровий номер 6125882800:01:001:0729, яка розташована за межами населеного пункту с.Жолобки Шумського району, Тернопільської області

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Шумської міської ради Тернопільської на користь ОСОБА_1 500 (п`ятсот) грн. 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 02 червня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідач - Шумська міська рада (місцезнаходження: вул. Українська, 59, м. Шумськ, Тернопільська область,47101 код ЄДРПОУ:04396259).

Головуюча суддя Дерех Н.В.