Рішення № 97421142, 04.06.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 червня 2021 року м. Рівне №460/4149/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги, -В С Т А Н О В И В:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2021 № Ф-71640-51 У на суму 33970,76 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив що він є застрахованою особою, перебуває у трудових відносинах з Державним підприємством "Українська геологічна компанія", яке в свою чергу виплачує позивачу заробітну плату, отримує та перераховує до відповідних бюджетів усі обов`язкові платежі, в тому числі єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Зокрема, вказує, що з 2014 року і поданий час роботодавцем сплачується з нього єдиний внесок. Зауважує, що у вільний від роботи час нерегулярно здійснює адвокатську практику на підставі відповідного свідоцтва, зареєстрований належним чином як самозайнята особа, є платником єдиного соціального внеску як фізична особа, яка забезпечує себе роботою самостійно, зазначаючи, що згідно з укладеними цивільно-правовими договорами отримує відповідні доходи не за основним місцем роботи, з яких сплачує самостійно єдиний внесок у встановленому порядку. Водночас відповідач здійснив нарахування позивачу єдиного внеску, як самозайнятій особі за аналогічний період, протягом якого його роботодавець вже сплатив за нього єдиний внесок. Крім того, вказує, що він досяг пенсійного віку та звільнений від сплати єдиного соціального внеску взагалі. Відтак, оскаржувана вимога, на думку позивача, порушує його права як застрахованої особи, що означає безпідставне стягнення єдиного соціального внеску у подвійному розмірі.

Ухвалою суду від 05.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачу строк для подання до суду відзиву.

У строк встановлений судом, відповідач без поважних причин, відзив на адміністративний позов не подав. Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 02.06.2021 розгляд справи продовжено у письмовому провадженні.

Ухвалою суду від 04.06.2021замінено первісного відповідача – Головне управління ДФС У Рівненській області, його правонаступником Головне управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, код ЄДРПОУ ВП 44070166).

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію за вислугу років з 25.01.2012.

Крім того, ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано відповідне свідоцтво за № 1075 від 08.10.2013 та з 24.02.2014 перебуває на обліку у податковому органі за № 468 як самозайнята особа.

З 01.01.2015 позивач прийнятий на посаду заступника начальника партії Державного підприємства "Українська геологічна компанія".

За 2017, 2018 та 2019 роки роботодавець позивача – Державне підприємство "Українська геологічна компанія" сплачувало єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_1 , що підтверджується Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5.

На звернення позивача про надання індивідуальної податкової консультації щодо застосування ЄСВ, відповідачем листом від 27.05.2020 № 2231/Ф/ІПК/17-00-08-02-04 надав індивідуальну податкову консультацію з питань застосування законодавства в частині необхідності сплати єдиного соціального внеску, в якій зазначено, що ОСОБА_1 , який перебуває у трудових відносинах і мінімальний страховий платіж за якого сплачує роботодавець, не зобов`язуваний сплачувати єдиний внесок як самозайнята особа за періоди, в яких не отримав доходу від провадження діяльності за неосновним місцем роботи як адвокат.

Відповідно до змісту позовної заяви позивач отримавши дохід у 2017 році на суму 3600 грн. та у 2018 році – на суму 3200 грн. нарахував та сплатив ЄСВ, як само зайнята особа, а у 2019-2020 роках доходу від адвокатської діяльності не отримував, що підтверджено Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5.

Згідно інформації Національної асоціації адвокатів України, адвокату ОСОБА_1 , було зупинено право на зайняття адвокатською діяльністю на період з 05.12.2019 по 14.01.2021.

Відповідно до спірної вимоги станом на 31.01.2021 за позивачем рахується борг (недоїмка) зі сплати ЄСВ в загальній сумі 33970,76 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд зазначає таке.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” (надалі також - Закон № 2464-VI) в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа – платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України дано визначення поняттю “працівник”. Згідно з цією нормою це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону;

За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” (надалі також – Закон № 5076-VI) адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Статтею 13 Закону № 5076-VI передбачено, що адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) – консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 2 Закону № 2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Згідно з абзацом другим пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску віднесено також осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI (в редакції, чинній з 1 січня 2017 року) єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, – на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України “Про оплату праці”, та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, – на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В той же час відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа у відповідні періоди фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема, адвокати, які здійснюють адвокатську діяльність індивідуально. Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір єдиного соціального внеску не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування єдиного соціального внеску у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відтак, з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З урахування встановлених обставин та зазначених нормативно-правових положень можна дійти висновку, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема, адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем у розмірі не меншому за мінімальний.

Таким чином, оскільки єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, то в розумінні Закону № 2464-VI позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у відповідний період нараховував та сплачував роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, проте не отримувала дохід від неї у відповідному періоді.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом зокрема у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №160/3114/19), від 05 грудня 2019 року (справа №260/358/19), від 23 січня 2020 року (справа №480/4656/18), від 27 лютого 2020 року (справа №0440/5632/18), 05 листопада 2020 року (справа № 460/2442/19).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як підтверджується матеріалами справи, позивач вказував на те, що він у вільний від роботи час нерегулярно здійснював адвокатську практику, внаслідок чого отримував доходи, і вважаючи відповідні доходи з адвокатської діяльності базою нарахування, як самозайнята особа, нараховував єдиний соціальний внесок.

Так, судом встановлено, що позивач отримавши дохід у 2017 році на суму 3600 грн. та у 2018 році – на суму 3200 грн. нарахував та сплатив ЄСВ, як само зайнята особа, а у 2019 та 2020 роках доходу від адвокатської діяльності не отримував, що підтверджено Індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5.

Крім того, згідно інформації Національної асоціації адвокатів України, адвокату ОСОБА_1 , було зупинено право на зайняття адвокатською діяльністю на період з 05.12.2019 по 14.01.2021.

До того ж суд звертає увагу на те, що індивідуальні акти, з приводу правомірності яких виник спір, визначають обов`язок щодо сплати Позивачем єдиного соціального внеску за 2017, 2018 та 2019 роки.

Також, судом встановлено, що відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу форми ОК-5 За ОСОБА_1 роботодавцем Державним підприємством "Українська геологічна компанія" (код ЄДРПОУ 38078094) було сплачено єдиний соціальний внесок за 2017-2020 роки.

Таким чином, оскільки сплату за позивача єдиного внеску було здійснено роботодавцем за 2017-2020 роки в розмірі не менше мінімального, що виключає обов`язок по сплаті у цей період єдиного внеску позивачем ще і як особою, що має право провадити адвокатську діяльність при відсутності доходу, та сплату ОСОБА_1 єдиного соціального внеску із доходу отриманого від адвокатської діяльності за вказаний період, то вимога Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 , як самозайнятою особою станом на 31.01.2021, № Ф-71640-51 від 12.02.2021 є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом з тим, твердження позивача щодо застосування до нього пільги визначеної частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, є безпідставними та відхиляються судом, оскільки вони стосуються лише осіб, зазначених у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, до яких самозайнята особа ОСОБА_1 не відноситься.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.

Згідно з ч. 1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судові витрати понесені відповідно до квитанції № 4441 від 28.04.2021 у розмірі 908,00 грн., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, код ЄДРПОУ ВП 44070166) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2021 № Ф-71640-51, задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.02.2021 № Ф-71640-51.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, код ЄДРПОУ ВП 44070166) судові витрати на суму 908 (дев`ятсот вісім) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

У разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 04 червня 2021 року

Суддя Д.П. Зозуля