Рішення № 97420803, 02.06.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 червня 2021 року м. Рівне №460/2335/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (далі - відповідач), в якому просить суд:

зобов`язати державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) вчинити дії по виконанню ухвали Рівненського міського суду від 25.11.2021, у відповідності до п.7 ст.27 Закону України " Про виконавче провадження";

визнати такими, що не підлягають виконанню постанови №50738467 від 27.12.2019 та №63169272 від 01.10.2020 про стягнення виконавчого збору в сумі 19016,27 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі №569/8586/15-ц від 29.10.2015 було видано виконавчий лист за №569/8586/15-ц від 21.01.2016, на підставі якого відкрито виконавче провадження №50738467. В подальшому 01.10.2020 державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Адашинським М.С. відкрито виконавче провадження №63169272 з виконання постанови №50738467 виданої 27.12.2019 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в сумі 19016, 27 грн. Зауважив, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 25.11.2020 виконавчий лист №569/8586/15-ц від 21.01.2016 визнано таким, що не підлягає виконанню. З огляду на вказане, вважає, що наявні підстави для закінчення виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору, у зв`язку з чим звернувся до відповідача із заявою від 23.12.2020 про закінчення виконавчого провадження, однак жодних дій відповідачем вчинено не було. На думку позивача, відповідач протиправно не вчиняє жодних дій, визначених ч.7 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження". За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 06.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У встановлений судом строк відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву. У вказаному відзиві представник відповідача вказав, що на підставі поданої представником АТ "УкрСиббанк" заяви при виконанні виконавчого листа №569/8586/15-ц виданого 21.01.2016 Рівненським міським судом 29.09.2020 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини першої статтиі 37 Закону України "Про виконавче провадження". У зв`язку з цим, за правилами ч.3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 01.10.2020 відкрито виконавче провадження №63169272 з виконання постанови №50738467 виданої 27.12.2019 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в сумі 19016, 27 грн. Зазначив, що винесення судом ухвали про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню після повернення виконавчого документа стягувачу не визначає механізму реалізації цієї ухвали, так як винесена раніше постанова про повернення виконавчого докуменета є чинною, не скасованою, а відтак завершене виконавче провадження не може бути знову завершене з інших підстав. Зауважив, що позивачем вже подавався позов про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження №63169272 від 01.10.2020. Вважає, що всі дії в межах зазначених виконавчих проваджень вчинені на підставі, в межах повноважень та спосіб, що визначені чинним законодавством, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.

13.05.2021 розгляд справи відкладено до 20.05.2021.

В судовому засіданні 20.05.2021 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 25.05.2021.

В судовому засіданні 25.05.2021 протокольною ухвалою суду з метою надання додаткових доказів оголошено перерву до 27.05.2021.

В судовому засіданні 27.05.2021 протокольною ухвалою суду оголошено перерву до 02.06.2021.

02.06.2021 представник позивача подала клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. Просила позов задовольнити повністю.

Того ж дня, представник відповідача подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, у задоволенні позову просив відмовити повністю.

Згідно з ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст.229 КАС України).

Враховуючи подане клопотання та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу №460/2335/21 в порядку письмового провадження

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області по справі №569/8586/15-ц від 29.10.2015 було виданий виконавчий лист за №569/8586/15-ц від 21.01.2016 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в розмірі 8190, 78 доларів США та 48,44 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту.

27.12.2019 відповідачем винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №50738467, згідно з якою постановлено стягнути з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 19016,27 грн.

29.05.2020 на адресу відповідача від стягувача АТ “Укрсиббанк” надійшла заява вих.№24-4/510 від 22.05.2020, якою останній просив повернути виконавчий лист по справі №569/8586/15-ц, виданий Рівненським міським судом 21.01.2016, без подальшого примусового виконання у зв`язку з врегулюванням питання стягнення кредитної заборгованості в добровільному порядку.

Державним виконавцем за вказаною заявою стягувача АТ «Укрсиббанк» про повернення виконавчих листів без виконання, на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України “Про виконавче провадження” №1404-VIII винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №50738467 від 29.09.2020, згідно з якою повернуто виконавчий лист по справі №569/8586/15-ц, виданий Рівненським міським судом 21.01.2016

01.10.2020 державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) Адашинським М.С. відкрито виконавче провадження №63169272 з виконання постанови №50738467 виданої 27.12.2019 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 в сумі 19016,27 грн.

25.11.2020 ухвалою Рівненського міського суду у справі №569/8586/15-ц визнано виконавчий лист №569/8586/15-ц, виданий Рівненським міським судом Рівненської області 21.01.2016, таким, що не підлягає виконанню.

У зв`язку з цим, 23.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до державного виконавця з заявою про закриття виконавчого провадження №63169272, однак відповідь на вказану заяву відповідачем не була надана.

Не погодившись з такими діями відповідача, та вважаючи, що відповідач протиправно не вчиняє жодних дій, визначених ч.7 ст.27 Закону України "Про виконавче провадження" позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

З 05.10.2016 набрав чинності Закон України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII).

Відповідно до ст.1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із ч.1 ст.15 Закону № 1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частина друга статті 15 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.

Частиною 1 ст.19 Закону №1404-VIII визначено, що сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

В свою чергу, п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII визначено, що примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Отже, у відповідності до вимог Закону № 1404-VIII постанова державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору є рішенням, що підлягає примусовому виконанню.

За правилами п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Згідно зі статтею 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Поряд з цим, окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону N1404-VIII підлягають примусовому виконанню визначає Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року N 512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 вересня 2016 року за N1302/29432 (в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваних постанов, далі - Інструкція).

Так, пунктом 8 розділу ІІІ Інструкції встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.

Системний аналіз викладених норм в їх сукупності дає суду підґрунтя для висновку, що підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору є повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто.

При цьому, якщо постанова про стягнення виконавчого збору винесена, однак, виконавчий збір не стягнуто, вона не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ, на підставі якого, державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації.

Як свідчать матеріали справи, постанова про стягнення виконавчого збору №50738467 від 27.12.2019 була прийнята відповідачем в межах виконавчого провадження № 50738467, яке в подальшому було завершене у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу за заявою останнього згідно з п.1 ч.1 ст.37 Закону №1404-VIII. У зв`язку з поверненням виконавчого листа стягувачу, в порядку визначеному ч.3 ст. 40 Закону України №1404-VIII , постанова про стягнення виконавчого збору №50738467 від 27.12.2019 в розмірі 19016,27 грн. зареєстрована відповідачем в автоматизованій системі виконавчих проваджень 01.10.2020 як виконавчий документ, що підлягає виконанню в порядку цього Закону. Внаслідок цього, відповідачем постановою від 01.10.2020 відкрито виконавче провадження ВП №631692272 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору №50738467 від 27.12.2019.

Зі змісту позову слідує, що позивач з посиланням на положення ч.7 ст. 27 Закону №1404-VIII , просить зобов`язати відповідача вчинити дії по виконанню ухвали Рівненського міського суду від 25.11.2020, а саме визнати такими, що не підлягають виконанню постанови №50738467 від 27.12.2019 та №63169272 від 01.10.2020 про стягнення виконавчого збору.

Тобто, фактично позивач просить зобов`язати відповідача закінчити виконавче провадження №63169272 про стягнення виконавчого збору на підставі ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 25.11.2020 у справі №569/8586/15-ц.

Як вже зазначалося судом раніше, ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 25.11.2020 визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист №569/8586/15-ц від 21.01.2016.

За правилами п.5 ч.1 ст. 39 Закону №1404 -VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

В силу вимог ч.7 ст.27 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Водночас, судом встановлено, що виконавчим документом в межах виконавчого провадження №50738467 є постанова Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управлінння Міністерства юстиції (м.Львів) від 01.10.2020 №63169272 про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 судового збору в розмірі 19016,27 грн., а не виконавчий лист №569/8586/15-ц від 21.01.2016, який визнано таким, що не підлягає виконанню.

В контексті викладеного суд зазначає, що вказана постанова про стягнення виконавчого збору в розумінні п.5 ч.1 ст.3 Закону №1404 є окремим виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню, і самостійною підставою для відкриття виконавчого провадження по їх виконанню. Дана постанова про стягнення виконавчого збору такою, що не підлягає виконанню не визнавалися, є чинною, не оскаржувалася, не скасована, а тому підстави для її невиконання, як і підстави для закінчення виконавчого провадження з її примусового виконання на підставі ст. 39 Закону №1404 та виконання ч.7 ст. 27 Закону №1404 у державного виконавця відсутня.

На переконання суду, позивач помилково вважає, що визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа №569/8586/15-ц від 21.01.2016 по стягненню боргу за кредитними зобов`язаннями, за якими стягувачем є АТ «Укрсиббанк», є підставою для закінчення виконавчого провадженння про стягнення виконавчого збору №63169272.

З урахуванням встановлених обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання державного виконавця Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) вчинити дії по виконанню ухвали Рівненського міського суду від 25.11.2021, у відповідності до п.7 ст.27 Закону України " Про виконавче провадження"та визнати таким, що не підлягають виконанню постанови №50738467 від 27.12.2019 та №63169272 від 01.10.2020 про стягнення виконавчого збору в сумі 19016,27 грн. є необґрунтованими, безпідставними, а тому не підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені обставини, дійшов висновку, що дії відповідача вчиненні в порядку та у спосіб, що визначені чинним законодавством, в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано і правомірно.

За наведеного, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити повністю.

Правові підстави для застосування статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненського міського відділу Державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) (33000, м.Рівне, вул.Замкова, 22-а, код ЄДРПОУ 35007146 ) про зобов`язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 02 червня 2021 року

Суддя У.М. Нор