Рішення № 97420646, 04.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2960/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» до Одеської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000007/2 від 23 січня 2021 року;

- визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між Товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» та Одеською митницею Держмитслужби відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000007/2 від 23 січня 2021 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що 12.06.2020 року між компанією Fairdeal Mills (Pvt) Ltd (Ісламська Республіка Пакистан) (як продавцем) та ТОВ «Барбатекстіль» (як покупцем) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №06/12, відповідно до п. 1 якого продавець продає текстильні тканини власного виробництва, а покупець їх купує.

На виконання умов зазначеного контракту відправник (підприємство-нерезидент) Fairdeal Mills (Pvt) Ltd поставило позивачу тканину.

З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем 22.01.2021 року була подана до Одеської митниці Держмитслужби митна декларація №UА500500/2021/001092, а також повний та змістовний пакет документів, передбачених Митним кодексом України.

Проте, відповідачем було необґрунтовано винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000007/2 від 23 січня 2021 року.

Також позивач посилається на бездіяльність відповідача щодо проведення в письмовому вигляді консультації між ним та Одеською митницею Держмитслужби відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000007/2 від 23 січня 2021 року.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідача та бездіяльністю щодо не проведення консультації, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 05.04.2021 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» до Одеської митниці Держмитслужби було прийнято судом до розгляду, у справі було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України. Відповідачу запропоновано в 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на адміністративний позов.

Одеська митниця Держмитслужба адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» з додатками, а також ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05.04.2021 року про відкриття спрощеного позовного провадження у справі №420/2960/21 отримала 26.04.2021 року, що підтверджується матеріалами адміністративної справи (а.с. 73).

У визначений КАС України п`ятнадцятиденний строк відзив на адміністративний позов відповідачем наданий не був.

При цьому судом було роз`яснено Одеській митниці Держмитслужби, що неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом, як визнання позову.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» зареєстровано як юридична особа 02.03.2016 року (Номер запису: 15561020000057431) та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами (основний); 13.92 Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; 13.99 Виробництво інших текстильних виробів, н.в.і.у.; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.51 Роздрібна торгівля текстильними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 14.12 Виробництво робочого одягу.

12.06.2020 року між компанією Fairdeal Mills (Pvt) Ltd (Ісламська Республіка Пакистан) (як продавецем) та ТОВ «Барбатекстіль» (як покупцем) було укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) №06/12, відповідно до п. 1 якого продавець продає, а покупець купує продукцію в асортименті, а саме текстильні тканини власного виробництва (а.с. 11-12).

Згідно п. 2 Контракту, ціна товару визначається на умовах СIF-Одеса, Україна та має бути вказана в інвойсі на поставку. Загальна сума договору складається з суми усіх інвойсів в рамках контракту. Валюта контракту – долар США.

Пунктом 3 Контракту передбачено, що базисними умовами поставки товару є CIF Одеса, Україна Basic (Інкортермс 2010). Поставка товару здійснюється не пізніше 60 днів з моменту погодження кольорової гами та кількості товару.

Якість товару, що постачається, повинна повністю відповідати зразкам, узгодженим сторонами при укладенні цього контракту, а також відповідати вимогам чинних стандартів країни продавця і міжнародним стандартам. Загальна кількість товару, що постачається, повинна бути узгоджена сторонами. Загальна кількість товару, що постачається, обмежена і складається з кількості, зазначеної в інвойсі на поставку (п. 4 Контракту).

Відповідно до п. 5 Контракту упаковка та маркування відвантаженого товару повинні відповідати стандартам, технічним умовам та зразкам, узгодженим сторонами при укладенні контракту. Партія товару від продавця супроводжується коносаментом, комерційним інвойсом.

17.10.2020 року між компанією Fairdeal Mills (Pvt) Ltd (Ісламська Республіка Пакистан) (продавець) та ТОВ «Барбатекстіль» (покупець) укладено Додаткову угоду до Контракту №2 до Контракту, якою доповнено пункт 2 Контракту таким абзацом: “За домовленістю сторін оплата може бути проведена на умовах 100% передплати” (а.с. 13).

З метою митного оформлення імпортованого товару позивачем 22.01.2021 року була подана до Одеської митниці Держмитслужби митна декларація №UА500500/2021/001092, у якій товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» в графі 31 було зазначено опис товару: тканину вибивну, текстильну, полотняного переплетення, виготовлену з синтетичних штапельних поліефірних волокон (50,5-81)% та бавовняних волокон (49,5 – 19)%, просочення, дублювання та покриття пластмасами, які спостерігаються неозброєним поглядом, відсутні, з надрукованим малюнком, в рулонах, шириною 220 +/- 5 см, поверхневою щільністю 120 (+/-)10% г/м2, в кількості 222109,80 кв.м – 100959 погонних метрів. Країна виробництва РК, виробник Fairdeal Mills (Pvt) Ltd (а.с. 16).

В графі 42 митної декларації товариство з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» зазначило, що вартість товару за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються становить 107 766, 540 доларів США.

При цьому позивачем, разом із митною декларацією будо надано наступні документи:

- сертифікат якості б/н від 23.11.2020 року (а.с. 19);

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №EXP/FDW/2033/2020 від 23.11.2020 року (а.с. 15);

- коносамент (Bill of lading) №HLCUKHI201138512 від 01.12.2020 року (а.с.20, 57-58);

- навантажувальний документ (Bordereau) – наряд №123 від 22.01.2021 року;

- декларація про походження товару (Declaration of origin) №EXP/FDW/2033/2020 від 23.11.2020 року;

- висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №1420003600-0648 від 21.08.2020 року;

- заключна виписка за період від 22.01.2021 року (а.с. 17);

- банківський платіжний документ №39 від 20.01.2021 року (а.с. 18);

- страховий поліс №2020/12/03МЕХDС00209 від 01.12.2020 року (а.с. 54-55);

- додаткова угода №3 від 30.12.2020 року (а.с. 14);

- додаткова угода №2 від 17.10.2020 року (а.с. 13);

- контракт №06/12 від 12.06.2020 року (а.с. 11-12);

- договір про надання послуг митного брокера №ДГ-0000205 від 16.03.2016 року;

- доручення №б/н від 03.01.2021 року;

- експортна декларація б/н від 23.12.2020 року (а.с. 21, 59-60).

Під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль», та перевірки документів, поданих декларантом до митного органу з метою підтвердження митної вартості товарів разом з митною декларацією №UА500500/2021/001092 від 22.01.2021 року, контролюючим органом було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також, на думку контролюючого органу, надані товариством документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) відповідно до п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенім митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням рулонів тканини в полімерну упаковку; згідно інвойсу від 23.11.2020 року №EXP/FDW/2033/2020 та інших документах поданих до митного оформлення відсутні відомості щодо суми даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар;

2) в коносаменті від 01.12.2020 року №HLCUKHI201138512 зазначено назва іноземного судна: Ningbo Express, що відрізняється від відомостей заявлених в ЕМД від 22.01.2021 №UА500500/2021/001092, а саме Piraeus Trader 29375350;

3) підписи та печатки в інвойсі №EXP/FDW/2033/2020 від 23.11.2020 року та зовнішньоекономічному договорі від 12.06.2020 № 06/12 візуально відрізняються;

4) в копії митної декларації країни відправлення не зазначено номер митної декларації та назву морського іноземного судна, що унеможливлює ідентифікувати поставку даної партії товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларанту було запропоновано надати (за наявності) протягом 10 календарних днів такі додаткові документи.

23.01.2021 року на вимогу митного органу декларантом були надані відповідні пояснення №2301/21-01, у яких позивач, серед іншого, просив провести письмову консультацію між ним та митним органом та надав додаткові докази, а саме: роздруківку з офіційного веб-сайту компанії Hapag-Lloyd Aktiengesellschaft з інформацією станом на 23 січня 2021 року про перевезення контейнера BEAU4997876 у період з 21 листопада 2020 року по 23 січня 2021 року та листа Fairdeal Mills (Pvt) Ltd, №Exp/Fdw/2020 від 20 жовтня 2020 року (а.с. 23-26).

Разом з тим, Одеською митницею Держмитслужби було винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000007/2 від 23 січня 2021 року (а.с. 27). При цьому у рішенні зазначено, що на підставі аналізу баз даних ЄАІС Держмитслужби України відповідачем встановлено, що по товару №1 рівень митної вартості за товарами, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить 5,86 доларів США/кг та 0,721 доларів США за 1 квадратний метр (митна декларація №UА500050/2020/021322 від 04.11.2020 року), ніж заявлено декларантом 3,94 доларів США/кг та 0,485 доларів США за 1 квадратний метр.

Не погоджуючись із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та вважаючи його необґрунтованим та протиправним, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про його оскарження.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» та надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Засади державної митної справи, зокрема, правовий статус органів доходів і зборів, митну територію та митний кордон України, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, митні режими та умови їх застосування, заборони та/або обмеження щодо ввезення в Україну, вивезення з України та переміщення через територію України транзитом окремих видів товарів, умови та порядок справляння митних платежів, митні пільги, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України, МКУ) та іншими законами України.

Відповідно до п.п. 23, 24 ч.1 ст. 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 49 МК України, митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів (ст. 50 МК України).

Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).

Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.

Керуючись ч. 1 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа зобов`язані подавати митниці достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, а митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (п. 1 ч. 5 ст.54 МК України).

Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно із ч. 2 ст. 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.ч. 5 та 6 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно з ч. 1 ст. 54 МКУ, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 4 ст. 54 МКУ, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до ч. 5 ст. 54 МКУ, орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (ч. 3 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 МК України.

За результатами контролю митний орган визнає заявлену митну вартість або ж приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 МК України (ч.3 ст.54 МК України).

Рішення про коригування митної вартості товарів приймається митним органом у письмовій формі, якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість (ч.1 ст.55 МК України).

Таке рішення має містити необхідні реквізити, визначені ч.2 ст.55 МК України, а форма рішення затверджена наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598 (далі - Правила №598).

Так прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у випадках визначених даною частиною.

У разі відмови у митному оформленні складається картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, форма та порядок заповнення якої визначено Порядком, затвердженим Міністерством фінансів України №631 від 30.05.2012 року.

Як було встановлено судом, позивачем було визначено митну вартість товару за основним методом – за ціною контракту. Водночас відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2)щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, з оскарженого рішення про коригування митної вартості судом встановлено, що митний орган не застосував другого-п`ятого методів визначення митної вартості у зв`язку з відсутністю інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, інформації щодо обчислення вартості наданої виробником товарів.

Водночас відповідач застосував шостий резервний метод і джерелом для коригування митної вартості слугував аналіз баз даних ЄАІС, зокрема митної декларації №UА500050/2020/021322 від 04.11.2020 року.

З даного приводу суд зазначає, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором під час прийняття рішення про коригування митної вартості товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювалися цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР).

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними контрагентами здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Верховним Судом було сформовано правову позицію, що «формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід урахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню» (постанови від 21.02.2018 року по справі №820/17417/14, від 04.09.2018 року по справі №818/1186/17).

Також суд зазначає, що згідно з наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів всупереч положенням п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК України (крім номеру митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів), не містить жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань, зокрема, умов поставки, комерційних умов подібних (аналогічних) товарів, та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

З огляду на викладені вище обставини суд доходить висновку, про недотримання митним органом вимог МК України при здійсненні перевірки правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу та визначення більшої митної вартості за резервним методом.

При цьому суд критично ставиться до посилання відповідача у спірному рішенні на те, що згідно інвойсу від 23.11.2020 року №EXP/FDW/2033/2020 та інших документів, поданих до митного оформлення відсутні відомості щодо складової митної вартості товару, такі як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням рулонів тканини в полімерну упаковку, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товар, суд зазначає наступне.

Так, пункт 3 Контракту та інвойс від 23.11.2020 року №EXP/FDW/2033/2020 передбачають, що поставка товару відбувається на умовах СІF м. Одеса, Україна (відповідно до Incoterms 2010).

Суд зазначає, що термін Інкотермс СІF (вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення) означає, що продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, придбати морське страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення та сплатити страхові внески.

Вказані умови передбачають, зокрема, те, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна СІF на продавця покладається також обов`язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення.

Також, за вказаними умовами продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до названого порту призначення звичайним судноплавним маршрутом морським (або, у відповідному випадку, внутрішнім водним) судном такого типу, що звичайно використовується для перевезення товарів з характеристиками, аналогічними визначеним у договорі купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4. Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відвантажувати товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

При цьому, відповідно до підпункту в) пункту 1 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: зокрема, витрати, понесені покупцем: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням.

Частина десята статті 58 МК України визначає умови, за яких до митної вартості товару необхідно додавати витрати, понесені покупцем на упаковку товарів. Такою умовою є невключення таких витрат до ціни товару.

Таким чином, з викладеного вбачається, що вартість упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням, на умовах поставки СІF м. Одеса, Україна була понесена продавцем, а не позивачем, оскільки саме на контрагента позивача покладений обов`язок щодо забезпечення пакування товару.

При цьому суд наголошує, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі, митної декларації поданої Декларантом зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.

При цьому, відповідачем не доведено понесення позивачем додаткових витрат на упаковку товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №815/6794/17 і від 18.12.2019 року у справі №160/8775/18.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що в коносаменті від 01.12.2020 року №HLCUKHI201138512 зазначено, назва іноземного судна: Ningbo Express, що відрізняється від відомостей заявлених в ЕМД від 22.01.2021 №UА500500/2021/001092, а саме Piraeus Trader 29375350, суд зазначає наступне.

Так, згідно наданих позивачем у листі від 23.01.202021 року №2301/21-01 пояснень Одеській митниці Держмитслужби, спірний товар, який транспортувався у контейнері BEAU4997876 у період з 21 листопада 2020 року по 23 січня 2021 року, був відправлений із м. Карачі, Ісламська Республіка Пакистан на судні «Ningbo Express», але в подальшому був перевантажений в м. Пірей, Грецька Республіка на судно «Piraeus Trader» та на цьому судні товар прибув в порт м. Одеси, Україна.

Вказаний шлях транспортування контейнера BEAU4997876 вбачається з роздруківки з офіційного веб-сайту компанії Hapag-Lloyd Aktiengesellschaft та такі доводи позивача жодним чином не спростовані відповідачем.

Також суд критично ставиться до посилання відповідача на те, що підписи та печатки в інвойсі №EXP/FDW/2033/2020 від 23.11.2020 року та зовнішньоекономічному договорі від 12.06.2020 № 06/12 візуально відрізняються, оскільки таке посилання не свідчить про наявність розбіжностей або підробки у наданих декларантом документах.

Суд звертає увагу, що не ідентичність підписів можливо встановити лише за наслідками відповідної почеркознавчої експертизи, чого відповідачем зроблено не було.

Крім того суд зазначає, що підписання вказаних документів може здійснюватись різними особами. Жодним нормативно-правовим актом не визначений обов`язок підписання інвойсу виключно директором підприємства. Відповідно не є таким, що суперечить вимогам законодавства, оформлення інвойсу особою, відповідальною за здійснення розрахунку, або особою, уповноваженою таким правом.

Так позивач надавав контролюючому органу пояснення з даного приводу та зазначив, що відмінність відписів у контракті та інвойсі пояснюється тим, що контракт був підписаний зі сторони продавця його директором із використанням печатки продавця, а інвойс – менеджером з питань експорту продавця з використанням його печатки для щоденних транзакцій продавця.

Щодо посилань відповідача у оскаржуваному рішенні на те, що в копії митної декларації країни відправлення не зазначено її номеру та назву морського іноземного судна, що унеможливлює ідентифікувати поставку даної партії товару, суд зазначає, що заповнення такої митної декларації знаходиться поза межами компетенції позивача, та відповідно наявність у ній розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару.

Крім цього, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни. Відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтування невідповідності наданої позивачем копії митної декларації країни відправлення вимогам законодавства країни-відправника.

Також суд зауважує, що у графі 18 експортної митної декларації зазначено її номер, а саме SBL-2020-0000038726 від 23.11.2020 року.

На думку суду, наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, до митного органу декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про його митну вартість за ціною договору, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом і визначив митну вартість за резервним методом.

Крім того суд вказує, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у ч.2 ст.53 МК України, само по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів з тих підстав, коли контролюючий орган вважає, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Суд при вирішенні даної справи також враховує правовий висновок Верховного Суду, зазначений у постанові від 26.03.2019 року у справі №826/17973/14, в якій зазначено, що: «…однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості...».

Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами, наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар. Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає рішення про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000007/2 від 23 січня 2021 року необґрунтованим, а тому протиправним та такими, що підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби, яка полягала в непроведенні в письмовому вигляді консультації між Товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» та Одеською митницею Держмитслужби відповідно до частин п`ятої, шостої статті 55 та частини четвертої статті 57 Митного кодексу України перед винесенням Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000007/2 від 23 січня 2021 року, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи у пункті третьому прохальної частини листа ТОВ «Барбатекстіль» від 23.01.202021 року №2301/21-01, позивач просив, у випадку неможливості на думку Одеської митниці Держмитслужби визнання митної вартості товару за першим методом, провести в письмовому вигляді консультацію між ТОВ «Барбатекстіль» та Одеською митницею Держмитслужби перед винесенням рішення про коригування митної вартості товару з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару.

Згідно з ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 55 Митного кодексу України, декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У той же час, відповідач, незважаючи на вимогу позивача про проведення письмової консультації з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості Товару, таку консультацію перед винесенням оскаржуваного рішення не провів.

За таких обставин суд доходить висновку про обґрунтованість вищевказаної вимоги позивача.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем до позовної заяви були додано платіжне доручення №342 від 22.02.2021 року (а.с. 10), про сплату судового збору за подання адміністративного позову у сумі 6709,71 грн.

На підставі вищезазначеного, враховуючи наявність підстав для задоволення позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» у повному обсязі, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору з Одеської митниці Держмитслужби.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257, 258, 262, 293-295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» (65009, м. Одеса, Французький бульвар, 66/1) до Одеської митниці Держмитслужби (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21А) про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000007/2 від 23 січня 2021 року.

Визнати протиправною бездіяльність Одеської митниці Держмитслужби щодо непроведення в письмовому вигляді консультації між товариством з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» та Одеською митницею Держмитслужби відповідно до частин 5, 6 статті 55 та частини 4 статті 57 Митного кодексу України перед винесенням рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA500050/2021/000007/2 від 23 січня 2021 року.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Барбатекстіль» суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 6 709,71 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя О.В. Білостоцький