Рішення № 97420598, 04.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4974/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Свиди Л.І.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Одеської митниці Держмитслужби про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Одеської митниці Держмитслужби про зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 22.08.2017 року по 01.03.2021 року виходячи з розміру посадового окладу інспектора Одеської митниці Держмитслужби на час здійснення розрахунку, але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 2021 рік, враховуючи при цьому положення законодавства України щодо компенсації втрати частини доходів громадян у зв`язку з затримкою термінів їх виплати (Закон України «Про оплату праці», Закон України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2021 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення».

За цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Позов обґрунтований позивачем тим, що виконання постанови суду від 21.08.2017 року про поновлення позивача на роботі, незважаючи на негайне виконання, відбулось лише 01.03.2021 року, а отже період з 22.08.2017 року по 01.03.2021 року є часом затримки виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, тобто є часом затримки в поновленні позивача на посаді інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці.

Відзив на позовну заяву відповідач до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року у справі №815/6611/13-а визнано протиправним та скасовано наказ Голови комісії з реорганізації Південної митниці Державної митної служби України від 16.08.2013 року № 479-к «Про звільнення ОСОБА_1 »; поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці з 19.08.2013 року; стягнуто з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 19.08.2013 року по 21.08.2017 року у розмірі 65435,55 грн.; зобов`язано Одеську митницю ДФС вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу в Одеській митниці ДФС; допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці з 19.08.2013 року та в частині стягнення з Одеської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 1432 грн. 42 коп.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року у справі №815/6611/13-а апеляційну скаргу Одеської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року - без змін.

Наказом Одеської митниці Держмитслужби №158-о від 01.03.2021 року «Про особовий склад» на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року у справі №815/6611/13-а ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці з 19.08.2013 року.

Позивач не погодився із датою його поновлення на посаді та звернувся до суду із даним позовом щодо зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 22.08.2017 року по 01.03.2021 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19, ст. 43 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.

Згідно із положеннями ч. 2 ст. 233, ч. 2 ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Отже, виходячи з аналізу зазначених норм законодавства, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір та при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а враховуючи незаконне звільнення позивача, його поновлення на роботі, він має право на отримання середнього заробітку за період, на який його було позбавлено можливості працювати та отримувати заробітну плату за свою роботу.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 14, 370 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

При цьому, відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає у тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Ця відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.

Такий висновок зроблений Верховним Судом у рішенні від 30 квітня 2020 року у справі №260/1424/18.

Так, відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно якої проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці.

Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Таким чином, згідно статтею 236 КЗпП України проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного для після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.

З матеріалів справи вбачається, що Наказом Одеської митниці Держмитслужби №158-о від 01.03.2021 року «Про особовий склад» на виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року у справі №815/6611/13-а ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора відділу митного оформлення №2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці з 19.08.2013 року.

Однак позивача поновлено на посаді інспектора відділу митного оформлення № 2 митного поста «Іллічівськ» Південної митниці з 19.08.2013 року постановою Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року у справі №815/6611/13-а.

Таким чином, відповідач допустив затримку виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року у справі №815/6611/13-а. Час затримки виконання рішення суду становить період з 21.08.2017 року по 28.02.2021 року.

Згідно зі ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

У постанові від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 Верховний Суд визначив природу вимоги про оплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, та дійшов висновку, що такий спір є спором про оплату праці, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України.

Конституційний Суд України неодноразово надавав офіційне тлумачення частині 2 статті 233 КЗпП України.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року №8-рп/2013 зазначено, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат.

У пункті 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційний Суд України розкрив сутність вимог працівника до роботодавця, зазначених у частині 2 статті 233 КЗпП України, строк звернення до суду з якими не обмежується будь яким-строком.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині 2 статті 233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Однією з таких гарантій Конституційний Суд України визнав оплату за час простою, який мав місце не з вини працівника.

До вимушеного прогулу прирівнюється затримка роботодавцем виконання рішення про поновлення на роботі (стаття 236 КЗпП України).

Середній заробіток за своїм змістом також є державною гарантією, право на отримання якої виникає у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 21.08.2017 року по 28.02.2021 року.

Відповідно до п. 2, 4, 8 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

При обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються, зокрема, одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

З постанови Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року у справі №815/6611/13-а вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача складає 65,11 грн. (з вирахуванням обов`язкової сплати податку на доходи на доходи фізичних осіб), тобто, заробіток, який підлягає стягненню з відповідача за період з 21.08.2017 року по 28.02.2021 року складає 879 х 65,11 = 57231,69 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року у справі №815/6611/13-а за період з 21.08.2017 року по 28.02.2021 року у розмірі 57231,69 грн. (без урахування обов`язкових відрахувань).

При цьому, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо виплати позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника виходячи з розміру посадового окладу інспектора Одеської митниці Держмитслужби на час здійснення розрахунку, але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 2021 рік, оскільки середній заробіток за час затримки виконання судового рішення нараховується відповідно до «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, тобто виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Щодо вимоги позивача про врахування при виплаті позивачу середнього заробітку за час затримки виконання рішення положень законодавства України щодо компенсації втрати частини доходів громадян у зв`язку з затримкою термінів їх виплати (Закон України «Про оплату праці», Закон України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2021 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1, 3, 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Аналогічні вимоги містяться в Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159.

З аналізу вищенаведеного вбачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: - нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); - порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); - затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; - зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; - доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що вимога позивача щодо зобов`язання виплатити йому компенсацію при виплаті середнього заробітку за час затримки виконання рішення та індексацію є передчасною, оскільки середній заробіток за час затримки виконання рішення позивачу станом на момент звернення до суду та прийняття даного рішення ще не нарахований та не виплачено, а відтак у її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року у справі №815/6611/13-а за період з 21.08.2017 року по 28.02.2021 року

у розмірі 57231,69 грн. (без урахування обов`язкових відрахувань), а в іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) про зобов`язання відповідача виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 22.08.2017 року по 01.03.2021 року виходячи з розміру посадового окладу інспектора Одеської митниці Держмитслужби на час здійснення розрахунку, але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на 2021 рік, враховуючи при цьому положення законодавства України щодо компенсації втрати частини доходів громадян у зв`язку з затримкою термінів їх виплати (Закон України «Про оплату праці», Закон України «Про компенсацію громадянам частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2021 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням термінів їх виплати», Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» - задовольнити частково.

Стягнути з Одеської митниці Держмитслужби (вул. Івана та Юрія Лип, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 43333459) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року у справі №815/6611/13-а за період з 21.08.2017 року по 28.02.2021 року у розмірі 57231,69 грн. (без урахування обов`язкових відрахувань).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Одеської митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року у справі №815/6611/13-а за один місяць в розмірі 1367,31 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.І. Свида