Рішення № 97420523, 04.06.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4335/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в письмовому провадженні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Білгород-Дністровського прикордонного загіну Державної прикордонної служби України (вул.. Військової слави,14, м.Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Білгород-Дністровського прикордонного загіну Державної прикордонної служби України за результатом якого позивач просить:

визнати протиправними дії Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України які виразилися у відмові донарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;

зобов`язати Білгород-Дністровський прикордонний загін Державної прикордонної служби України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889. з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

В обґрунтування позовних вимог, зокрема зазначено, що відповідачем протиправно відмовлено донарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу передбачену ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 календарних років з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889, з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Ухвалою суду від 26.03.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (ст. 262 КАС України).

27.04.2021 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги не визнає та просить відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій" та відповідно до Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини або вищого командира залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Білгород-Дністровському прикордонному загону Державної прикордонної службі України на посаді заступника начальника відділу-начальника відділення проходження служби особовим складом відділу кадрів.

Відповідно до витягу з наказу про виключення зі списків особового складу №297-ос від 01 серпня 2017 року позивача звільнено з військової служби з 1 серпня 2017 року у запас за підпунктом «ї» які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу, крім випадків, визначених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону) пункту 1 частини восьмої статті 26 Закону та підпункту «Б» частини другої статті 26 Закону у запас, 01 серпня 2016р.

Абзацом 5 пункту 1 вищезазначеного наказу було визначено виплатити Позивачу одноразову грошову допомогу по звільненню за 26 повних календарних років військової служби.

Зазначена одноразова грошова допомога по звільненню була нарахована та виплачена без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди, яка, відповідно до особистої картки грошового забезпечення ф. 10 №36 з січня по грудень 2016 та з січня 2017 по грудень 2017 року входила до складу отримуваного позивачем грошового забезпечення, і яку він отримував на момент звільнення з військової служби.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про донарахування та виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

02.03.2021 року за №11/М-32 позивачу було відмовлено в задоволенні його заяви, посилаючись на наказ Міністра Внутрішніх Справ України від 02.02.2016 року №73 “Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України”, відповідно до якого підстави для нарахування щомісячної додаткової грошової винагороди до одноразової грошової допомоги при звільненні відсутні.

Позивач вважає таку відмову протиправною та звернувся до суду.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «;Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «;Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «;Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Постановою Кабінету Міністрів України № 889 від 22 вересня 2010 року «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби надзвичайних ситуацій», встановлено щомісячну додаткову грошову винагороду: військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади у військових частинах, підрозділах, закладах, установах та організаціях Збройних Сил (за переліком згідно з додатком), посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення: з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Конституційний Суд України у рішенні від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004 вказав, що визначений законами України відповідно до положень статті 17 Конституції України комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту військовослужбовців та працівників правоохоронних органів, зумовлений не їх непрацездатністю або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю професійних обов`язків, пов`язаних з ризиком для життя та здоров`я, певним обмеженням конституційних прав і свобод, у тому числі і права заробляти матеріальні блага для забезпечення собі і своїй сім`ї рівня життя, вищого за прожитковий мінімум. Тобто соціальні гарантії військовослужбовців та працівників правоохоронних органів випливають з характеру покладених на них службових обов`язків у зв`язку з виконанням ними державних функцій.

Як встановлено вище судом, право на одноразову допомогу при звільненні у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення позивач набув у відповідності до статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв`язку із звільненням з військової служби у запас за пунктом «б» ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» .

Також, суд встановив, що позивачу, на підставі Постанови № 889, виплачувалася під час проходження служби щомісячна додаткова грошова винагорода, проте, вказана виплата не була врахована відповідачем під час нарахування та виплати одноразової допомоги при звільненні.

Відмова відповідача, з огляду на відзиві на адміністративний позов, включити до складу грошового забезпечення, з якого розраховується одноразова грошова допомога при звільненні, суму щомісячної додаткової винагороди ґрунтується на нормах Інструкції № 595 від 15.11.2010 року, яка була чинною станом на час звільнення позивача з військової служби.

Так, приписами п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України 15.11.2010 № 595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 вересня 2012 року за № 1540/21852 передбачено, що винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Аналогічні положення містить п. 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України 24.10.2016 № 550, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2016 року за № 1470/29600.

При цьому, суд наголошує, що приписами ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять, у тому числі, щомісячні додаткові види грошового забезпечення.

Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягають саме норми ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.

Ознаки щомісячної додаткової грошової винагороди, визначені Постановою № 889, відповідають ознакам додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер.

Матеріалами справи підтверджується, що дана винагорода виплачувалась позивачу постійно щомісяця з дня запровадження до дня звільнення його із військової служби.

Суд, також, зазначає, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17.

Зокрема, у постанові від 06.02.2019 року Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.

Суд зазначає, що з огляду на архівну довідку, яка наявна в матеріалах справи, вбачається, що додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, у зв`язку із чим, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.

Зазначені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, що наведені у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 826/11679/17, від 19.09.2019 року у справі № 826/14564/17.

При цьому, суд зазначає, що не приймає до уваги посилання відповідача на рішення Верховного Суду у справах з аналогічними спірними правовідносинами, в яких викладена позиція з приводу того, що додаткова грошова винагорода має тимчасовий характер та не включається до складу грошового забезпечення як розрахункової величини, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приписами ч. 2 ст. 356 КАС України, у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися вказівка про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду.

Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Тобто, за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду мають перевагу над висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду.

Як вказав вище суд, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 року у справі № 522/2738/17 зробила висновок про те, що щомісячні додаткові види грошового забезпечення входять до складу грошового забезпечення.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням вищевикладеного, суд робить висновок, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить до задоволення.

Дана справа вирішується судом у перший робочий день після виходу судді з відпустки.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України (вул.. Військової слави,14, м.Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700, код ЄДРПОУ 14321831) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Білгород-Дністровського прикордонного загону Державної прикордонної служби України які виразилися у відмові донарахування та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди.

Зобов`язати Білгород-Дністровський прикордонний загін Державної прикордонної служби України (вул.. Військової слави,14, м.Білгород-Дністровський, Одеська область, 67700, код ЄДРПОУ 14321831) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 26 календарних роки з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889. з урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Єфіменко