Ухвала суду № 97420274, 03.06.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №№380/11750/20

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

03 червня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сасевича О.М.,

за участю секретаря судового засідання Демчини В.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача Редчиць В.І. та Дзядик В.А.,

розглянувши у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження заяву позивача про поновлення строку звернення до суду та клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області із вимогами:

-визнати протиправною бездіяльність начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області Скиби Я.Д. щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.10.2020 року та зобов`язати начальника Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області повторно розглянути вказану заяву, за результатами розгляду якої надати вмотивовану відповідь щодо пунктів 2, 3, 6, 7 прохальної частини заяви в контексті доводів заявника, що викладені в мотивувальній частині його заяви;

-зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області провести службову перевірку по факту протиправного вилучення в ОСОБА_1 паспорта громадянина України та позбавлення його громадянства України, за результатами якої скасувати висновок УГІРФО ГУ МВС України у Львівській області від 21.11.2011 року щодо вилучення паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 ;

-зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України у Львівській області оформити на підставі ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України» (в редакції Закону №2663-IV від 16.06.2005 року) новий паспорт громадянина України взамін паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 від 09.07.1996 року, з внесенням відповідних змін в демографічний реєстр стосовно статусу громадянства ОСОБА_1 .

Ухвалою судді від 14.12.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення її недоліків.

На виконання вимог зазначеної ухвали судді представник позивача усунув недоліки, внаслідок чого ухвалою судді від 18.12.2020 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 01.02.2021 року.

Ухвалою суду від 03.02.2021 року було відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

09.02.2021 року від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

10.02.2021 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

19.03.2021 року від позивача на адресу суду надійшла заява про долучення доказів та заява про поновлення строку звернення до суду. На обґрунтування заяви про поновлення строку звернення до суду позивач вказує, що згідно п 6 та додатком з порядковим номером 35 до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.03.2011 року «Про ліквідацію урядових органів» Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб було ліквідовано. Указом Президента України від 06.04.2011 року №405/2011 було затверджено Положення про Державну міграційну службу України, який набрав чинності 18.04.2011 року. Згідно листа ГУ ДМС України у Львівській області від 20.10.2020 року, відповідач повідомив позивача про те, що ГУ ДМС України у Львівській області не є правонаступником УГІРФО ГУМВС України у Львівській області та, відповідно, не має повноважень відміняти висновок УГІРФО ГУМВС України у Львівській області від 21.11.2011 року. Враховуючи те, що ГУ ДМС України у Львівській області не є правонаступником ВГІРФО, наголошує позивач, то жоден із згаданих органів не міг бути належним відповідачем у справі, у зв`язку із чим ним не заявлявся позов. Окрім цього, позивач звернув увагу на нікчемність висновку УГІРФО від 21.11.2011 року і вказав, що такий не може тягнути за собою юридичних наслідків.

06.04.2021 року від представника позивача на адресу суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском шестимісячного строку звернення до суду з відповідним позовом, в якому він вказує, що як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду стосовно протизаконного вилучення паспорта та позбавлення громадянства України висновком проведення службової перевірки факту оформлення паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 , затвердженим УГІРФО ГУМВС України у Львівській області від 21.11.2011 року. Враховуючи те, що позивач звернувся до суду 18.12.2020 року, представник відповідача просить такий позов залишити без розгляду.

В судове засідання, що відбулось 03.06.2021 року з`явились позивач та представники відповідачів. Позивач підтримав клопотання про поновлення строку звернення до суду, щодо клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечив та просив відмовити в його задоволенні. Представники відповідачів клопотання про залишення позовної заяви без розгляду підтримали та просили таке задовольнити.

Вирішуючи подані клопотання сторін у справі суд керується наступним.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строк звернення до адміністративного суду – це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежуються часом, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Дотримання строку звернення до суду є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.

Відповідно до норм частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

В силу положень частини першої та другої статті 99 КАС України (в редакції, яка діяла на момент винесення висновку від 21.11.2011 року), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення.

При цьому, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).

Рішенням Європейського суду з прав людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки (ч.2 ст.44 КАС України).

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року та рішення у справі «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41 рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Окрім цього, рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом віднесено до принципів здійснення правосудця в адміністративних судах, зміст якого розкриває стаття 8 КАС України, частинами 1, 2 якої встановлено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображенні і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

При цьому, як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 39 справи «Устименко проти України», принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні повинна бути надана можливість знати про зауваження або докази, надані іншою стороною, включаючи апеляційну скаргу, та надати власні зауваження з цього приводу.

У пунктах 46, 47 цього ж Рішення ЄСПЛ вказує на те, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії». Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року).

Зі змісту позовної заяви суд встановив, що предметом звернення ОСОБА_1 до суду є визнання бездіяльності начальника Головного управління ДМС України у Львівській області щодо неналежного розгляду його заяви від 12.10.2020 року, зобов`язання Головного управління ДМС у Львівській області повторно розглянути таку заяву, провести службову перевірку по факту вилучення в ОСОБА_1 паспорта громадянина України та, за наслідком, видати паспорт громадянина України.

Згідно заяви ОСОБА_1 до начальника Головного управління ДМС України у Львівській області від 12.10.2020 року вбачається, що метою його звернення до відповідного контролюючого органу є скасування висновку Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб від 21.11.2011 року та видача йому нового паспорта громадянина України.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, про існування висновку УГІРФО ГУ МВС України у Львівській області від 21.11.2011 року ОСОБА_1 стало відомо з моменту винесення такого. Окрім цього, листом Галицького районного відділу ЛМУ ГУМВС України у Львівській області №67/15635 від 24.12.2011 року позивача було повідомлено про вилучення та знищення його паспорту громадянина України.

Однак, звернувся ОСОБА_1 з відповідною заявою до Головного управління ДМС України у Львівській області та до суду лише у 2020 році, тобто з пропуском строку близько 9 років.

Відтак, в даному випадку суд вбачає «штучне» створення обставин з метою поновлення строку для звернення позивача до суду з відповідним позовом, який, у випадку його задоволення, призведе саме до скасування висновку Державного департаменту у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб від 21.11.2011 року та видачу нового паспорта громадянина України позивачу.

Більше того, суд наголошує, що листом Головного управління ДМС України у Львівській області №Р-371/6/4601-20/4601.3.7/11021-20 від 20.10.2020 року ОСОБА_1 , за результатом розгляду його звернення від 12.10.2020 року, було надано обґрунтовану та вмотивовану відповідь.

Посилання ОСОБА_1 на те, що він не подавав позову до суду про скасування висновку від 21.11.2011 через те, що Державний департамент у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб було ліквідовано а Головне управління ДМС України у Львівській області не було його правонаступником, у зв`язку із чим вони не могли бути належними відповідачами, суд не може вважати поважною причину пропуску звернення до суду, адже такі обставини не свідчать про наявність об`єктивних перешкод для звернення позивача до суду.

Відтак, суд відзначає, що причин інших (поважних), які унеможливлювали чи, незалежно від волі позивача, перешкоджали йому своєчасно звернутись за судовим захистом своєчасно, не встановлено.

Наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.04.2019 року у справі №9901/896/18, від 10.04.2019 року у справі №826/5165/18, від 20.03.2019 року у справі №9901/816/18, від 21.12.2018 року у справі №803/1030/16, від 09.10.2018 року у справі №804/5150/17, від 17.07.2018 року у справі №522/7721/17.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Частиною 3 ст. 240 КАС України передбачено, що про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позову без розгляду може бути оскаржена.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, а тому в задоволенні клопотання про поновлення строку звернення до суду слід відмовити, водночас задоволивши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

Згідно ч.5 ст. 240 КАС України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Нормою п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 року передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Враховуючи те, що позивачем при подачі даного позову було сплачено судовий збір, такий підлягає поверненню на його користь.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 243, 248, 250 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

в задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій – відмовити.

Клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій – задовольнити.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання до вчинення дій – залишити без розгляду.

Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) з Державного бюджету сплачений згідно платіжного доручення №46793161 від 10.12.2020 р. судовий збір в сумі 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) грн. 40 коп.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки згідно статті 256 КАС України, негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено та підписано 03.06.2021 року.

Суддя Сасевич О.М.