Рішення № 97419707, 04.06.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 року м. Київ № 320/6068/20

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія «УКР-ГРАНІТ»

до Головного управління Державної податкової служби у Київській області

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та

податкової вимоги

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія «УКР-ГРАНІТ» з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 18.03.2020 №0008240512 на загальну суму 3373957,50 грн.; визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 18.06.2020 №146421-56.

Позов мотивовано незаконністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на помилковість висновків перевірки про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» договорів та про відсутність реального здійснення операцій по ланцюгу постачання, оскільки господарські операції між позивачем та зазначеним контрагентом мали реальний характер, пов`язані з господарською діяльністю позивача та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, які надавались контролюючому органу під час перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідачем подано письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано. Зазначено про встановлення під час перевірки позивача, за наслідками якої винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, фактів непідтвердження постачання товарів ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» на адресу ТОВ ТК «УКР-ГРАНІТ», з огляду на формування ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» податкового кредиту та податкових зобов`язань за липень-серпень 2019 року шляхом маніпулювання показниками податкової звітності, наявності у господарської діяльності ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» ознак нереальності здійснення операцій, а саме: відсутність руху активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності; відсутність фізичних, технічних та технологічних можливостей до вчинення задекларованих господарських операцій; відсутність кваліфікованого персоналу; відсутність основних фондів; відсутність реального ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей. Також, відповідачем зазначено, що зібрана контролюючим органом податкова інформація щодо ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» не дає можливості простежити документально оформлений рух товарів по всьому ланцюгу його подальшої реалізації, починаючи з першої ланки його виникнення, що не підтверджується фактом реального постачання товарів наступним в ланцюгу суб`єктам господарювання, тобто ТОВ ТК «УКР-ГРАНІТ», і характеризується обривом та маніпулюванням ланцюга поставки товарів.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначено про необґрунтованість та безпідставність викладених відповідачем у відзиві на позовну заяву заперечень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представником позивача під час судового розгляду позов підтримано з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представником відповідача під час судового розгляду проти позову заперечено, наголошено на правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відсутності підстав для задоволення позову.

На підставі письмових клопотань представників сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження судом вирішено продовжити розгляд справи в письмовому провадженні.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія «УКР-ГРАНІТ», ідентифікаційний код 40971120, місцезнаходження: 08298, Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 26, корпус 1, офіс 8/464, зареєстровано як юридична особа 21.11.2016, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №13571020000005108. Основним видом економічної діяльності товариства є - 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізується в торгівлі іншими товарами.

Згідно витягу з реєстру платників податку на додану вартість №1410314500004 від 11.01.2017, товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія «УКР-ГРАНІТ» зареєстровано з 01.01.207 платником податку на додану вартість.

Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія «УКР-ГРАНІТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП», код за ЄДРПОУ 41905242, за період з 01.07.2019 по 31.08.2019, про що складено акт перевірки від 18.02.2020 №158/10-36-05-12/40971120.

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 18.03.2020 №0008240512, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 3373957,50 грн, в тому числі 2699166,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 674791,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У зв`язку з наявністю у товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія «УКР-ГРАНІТ» станом на 17.06.2020 податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 3624575,50 грн. Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкову вимогу від 18.06.2020 №146421-56.

Вважаючи протиправними вказані податкове повідомлення-рішення та податкову вимогу, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права, обов`язки платників податків та зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі по тексту - Податковий кодекс).

Відповідно до статті 75 Податкового кодексу, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи (пункт 75.1).

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок (абзаци перший, другий підпункт 75.1.2 пункту 75.1).

Порядок проведення документальних позапланових перевірок встановлено статтею 78 Податкового кодексу.

Так, вказаною нормою визначено, зокрема, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу (пункт 78.5).

Порядок оформлення результатів документальної позапланової перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (пункт 78.8).

Як встановлено судом, Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія «УКР-ГРАНІТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення взаємовідносин з ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП», код за ЄДРПОУ 41905242, за період з 01.07.2019 по 31.08.2019, про що складено акт перевірки від 18.02.2020 №158/10-36-05-12/40971120.

Як убачається зі змісту зазначеного акта перевірки, на підставі якого контролюючим органом винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, абзацу «г» пункту 198.5, 198.6, статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 2699166,00 грн., в тому числі по періодам: липень 2019 року - 1230833,00 грн.; серпень 2019 року - 1468333,00 грн.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкуванням оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Водночас, суд зазначає, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконати дії (операції) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Згідно наведеного визначення, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, придбання товарів та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильності обчислення податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на податковий кредит.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу наведених норм податкового законодавства убачається, що датою виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість є, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Водночас, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Крім того, за вказаними нормами Податкового кодексу та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставами для формування податкового кредиту та податкових зобов`язань, витрат і доходів є наявність у платника податків належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, що підтверджують реальність здійснення господарський операцій, в тому числі і зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних продавцем товарів та послуг податкових накладних, що дає право покупцю на віднесення вказаних сум до податкового кредиту.

Втім, під час перевірки контролюючим органом не встановлено, а також не надано суду під час судового розгляду справи будь-яких доказів на підтвердження факту відсутності у позивача зареєстрованих у встановленому законодавством порядку податкових накладних по взаємовідносинах з ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» у спірний період за відображеними у акті перевірки господарськими операціями.

Натомість, факти складання податкових накладних та їх реєстрація у Єдиному реєстрі податкових накладних контрагентом позивача - ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» та надання зареєстрованих податкових накладних позивачу як покупцю таких товарів підтверджується змістом акту перевірки, у якому зазначено про поставку вказаним контрагентом товарів позивачу на підставі податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відтак, отримання позивачем від ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» податкових накладних, зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, є обов`язковими підставами для включення позивачем сум податку на додану вартість, зазначених у цих податкових накладних, до податкового кредиту протягом звітного періоду.

Втім, як убачається зі змісту акта перевірки від 18.02.2020 №158/10-36-05-12/40971120, на підставі якого контролюючим органом винесено спірне податкове повідомлення-рішення, незважаючи на наявність у позивача зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних, виписаних постачальником товарів - ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП», контролюючий орган дійшов висновку про непідтвердження документально отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» та про неможливість підтвердження факту постачання зазначеним контрагентом на адресу позивача товарів.

При цьому, підставою для таких висновків слугувала зібрана контролюючим органом податкова інформація відносно ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» та аналіз даних ЄРПН, згідно яких: по ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» у липні-серпні 2019 року та за попередні періоди з дня реєстрації платником ПДВ не придбавав товар - бруківка гранітна, пиляно-колота, розмірами 150х150х80, яка в подальшому була реалізована ТОВ ТК «УКР-ГРАНІТ», тобто неможливо встановити факт реального походження постачання бруківки гранітної, пиляно-колотої, розмірами 150х150х80, у зв`язку з чим неможливо підтвердити факт реалізації товару. Також, за результатами аналізу даних ЄРПН встановлено, що по ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» придбавав товар - плита гранітна т/о Покострівського родовища 500х500х70 мм; плита гранітна т/о Покострівського родовища 400х400х70 мм; плита гранітна т/о Покострівського родовища 500х250х70 мм; плита гранітна т/о Покострівського родовища 500х350х70 мм, який в подальшому реалізовував на адресу ТОВ ТК «УКР-ГРАНІТ», але в постачальників ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» відсутній товар з вище зазначеною номенклатурою, тобто неможливо встановити факт реального походження постачання плити гранітної т/о Покострівського родовища 500х500х70 мм, плити гранітної т/о Покострівського родовища 400х400х70 мм, плити гранітної т/о Покострівського родовища 500х250х70 мм, плити гранітної т/о Покострівського родовища 500х350х70 мм. Крім того, встановлено що згідно ІС «Єдиний реєстр судових рішень» ТОВ ТК «УКР-ГРАНІТ» є учасником у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №120191500000000559 від 09.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України, згідно якого в ході досудового розслідування встановлено, що під час виконання договору №399 від 16.05.2019, укладеного між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та ТОВ «Будівельно-виробнича компанія «Пик-Строй», а саме проведення будівельних робіт з реконструкції площі Соборної м. Миколаєва, зокрема, використано будівельні матеріали та товари, вартість яких суттєво завищено, з метою подальшої розтрати бюджетних коштів. 14.04.2020 на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва Скрипченко С.М. проведено тимчасовий доступ, в ході якого вилучено документи, що знаходились в розпорядженні ТОВ ТК «УКР-ГРАНІТ», та стосуються виконання робіт по реконструкції площі Соборної в Центральному районі м. Миколаєва.

Таким чином, за висновком контролюючого органу, зазначена податкова інформація свідчить про непідтвердження факту поставки постачальником - ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» товарів позивачу, відповідно, первинні документи, складені за вказаними господарськими операціями, не можуть бути підставою як для бухгалтерського обліку господарських операцій, так як і наслідком для податкового обліку.

Втім, враховуючи наявні у матеріалах справи докази щодо господарських операцій між ТОВ ТК «УКР-ГРАНІТ» та його контрагентом - ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» у спірний період, фактичні обставини справи у сукупності із нормами податкового законодавства, суд констатує необґрунтованість наведених вище висновків контролюючого органу та їх спростування наданими позивачем копіями первинних бухгалтерських документів, які оформлено у відповідності до вимог статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є такими, що підтверджують зміни у власному капіталі, рух активів позивача по сплаті за придбаний товар від своїх контрагентів, використання придбаного товару під час здійснення господарської діяльності та з метою отримання прибутку від такої господарської діяльності.

Так, із наявних у матеріалах справи доказів убачається, що між ТОВ ТК «УКР-ГРАНІТ» (Покупець) та ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» (Постачальник) укладено договір поставки №30/05/19 від 30.05.2019, за умовами якого постачальник своїми силами зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вироби із граніту відповідно до узгодженої сторонами специфікації.

Відповідно до додатку №1 «Специфікація» від 30.05.2019 до договору №30/05/19 від 30.05.2019, сторони домовились про поставку наступного товару: граніт Покострівського родовища («Покострівка») пиляний, термічно оброблений, лицьована сторона 400х400 в кількості 168,48 кв. м. ціною 2960,73 грн., вартістю 498823,64 грн.; граніт Покострівського родовища («Покострівка») пиляний, термічно оброблений, лицьована сторона 500х350 в кількості 87 кв. м. ціною 2960,73 грн., вартістю 257583,51 грн.; граніт Покострівського родовища («Покострівка») пиляний, термічно оброблений, лицьована сторона 500х400 в кількості 1521,896 кв. м. ціною 2960,73 грн., вартістю 4505923,14 грн.; граніт Покострівського родовища («Покострівка») пиляний, термічно оброблений, лицьована сторона 500х500 в кількості 5690,70 кв. м. ціною 2960,73 грн., вартістю 16848624,21 грн.; граніт Покострівського родовища («Покострівка») пиляний, бучардований, лицьована сторона 500х250-70 в кількості 195,505 кв. м. ціною 2960,73 грн., вартістю 578837,52 грн.; граніт Покострівського родовища («Покострівка») пиляний, термічно оброблений, лицьована сторона 500х450х70 в кількості 6,53 кв. м. ціною 2960,73 грн., вартістю 19333,57 грн.; граніт Покострівського родовища («Покострівка») пиляний, бучардований, лицьована сторона 500х250х110 в кількості 79,566 кв. м. ціною 3594,04 грн., вартістю 285963,39 грн.; граніт Покострівського родовища («Покострівка») пиляний, бучардований, лицьована сторона 250х250х110 в кількості 0,625 кв. м. ціною 3594,04 грн., вартістю 2246,28 грн.; граніт Покострівського родовища («Покострівка») пиляний, бучардований, лицьована сторона 350х250х110 в кількості 0,088 кв. м. ціною 3594,04 грн., вартістю 316,28 грн.; граніт Покострівського родовища («Покострівка») пиляний, бучардований, лицьована сторона 538х257х110 в кількості 1,936 кв. м. ціною 3594,04 грн., вартістю 6958,06 грн.; граніт Покострівського родовища («Покострівка») пиляний, бучардований, лицьована сторона 250х250х70 в кількості 0,812 кв. м. ціною 2960,73 грн., вартістю 2404,11 грн.; граніт Покострівського родовища («Покострівка») пиляний, бучардований, лицьована сторона 350х250х70 в кількості 0,262 кв. м. ціною 2960,73 грн., вартістю 775,71 грн.; лабрадорит пиляний термічно оброблений, лицьована сторона 100х100х70 в кількості 1914,28 кв. м. ціною 2960,73 грн., вартістю 5667666,20 грн., всього разом з ПДВ 28675457,79 грн.

Також, між ТОВ ТК «УКР-ГРАНІТ» (Покупець) та ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» (Постачальник) укладено договір поставки №06/08/19 від 06.08.2019, за умовами якого постачальник своїми силами зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити вироби із граніту відповідно до узгодженої сторонами специфікації.

Відповідно до додатку №1 «Специфікація» від 06.08.2019 до договору №06/08/19 від 06.08.2019, сторони домовились про поставку наступного товару: бруківка Покострівського родовища повноколота 200х150х80 в кількості 433,4 кв. м. ціною1042,00 грн., вартістю 451602,80 грн.; бруківка Покострівського родовища повноколота 150х150х80 в кількості 628,05 кв. м. ціною1042,00 грн., вартістю 654428,10 грн.; бруківка Покострівського родовища повноколота 300х150х80 в кількості 398,55 кв. м. ціною1042,00 грн., вартістю 415298,10 грн.; бруківка Покострівського родовища повноколота 200х100х30 в кількості 805,64 кв. м. ціною1392,00 грн., вартістю 1121450,88 грн.; всього разом з ПДВ 2642770,88 грн.

ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» складено на користь ТОВ ТК «УКР-ГРАНІТ» видаткові накладні №И0000019 від 24.07.2019 на загальну суму 4559524,20 грн. разом з ПДВ, №И0000022 від 31.07.2019 на загальну суму 3172762,68 грн., №И0000024а від 02.08.2019 на загальну суму 210952,01 грн., №И0000028 від 16.08.2019 на загальну суму 103248,00 грн., №И0000025 від 16.08.2019 на загальну суму 4558369,52 грн., №И0000026 від 22.08.2019 на загальну суму 1899012,22 грн., №И0000026а від 23.08.2019 на загальну суму 950068,65 грн.

Оплата позивачем придбаного на підставі зазначених видаткових накладних товару підтверджується виписками по банківських рахунках ТОВ ТК «УКР-ГРАНІТ», з яких убачається перерахунок позивачем на користь ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» коштів по договорах №30/05/19 від 30.05.2019, №06/08/19 від 06.08.2019.

Перевезення придбаного товару від постачальника - ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» до покупця - ТОВ ТК «УКР-ГРАНІТ» підтверджується товарно-транспортними накладними №001 від 03.07.2019, №002 від 04.07.2019, №003 від 05.07.2019, №004 від 08.07.2019, №005 від 09.07.2019, №006 від 10.07.2019, №007 від 11.07.2019, №008 від 12.07.2019, №009 від 17.07.2019, №010 від 23.07.2019, №011 від 24.07.2019, №012 від 24.07.2019, №013 від 27.07.2019, №014 від 25.07.2019, №015 від 26.07.2019, №016 від 26.07.2019, №017 від 27.07.2019, №018 від 29.07.2019, №019 від 30.07.2019, №020 від 30.07.2019, №021 від 31.07.2019, №022 від 31.07.2019, №023 від 01.08.2019, №024 від 02.08.2019, №025 від 02.08.2019, №026 від 05.08.2019, №027 від 05.08.2019, №028 від 06.08.2019, №029 від 06.08.2019, №030 від 07.08.2019, №031 від 07.08.2019, №032 від 08.08.2019, №033 від 08.08.2019, №034 від 08.08.2019, №035 від 09.08.2019, №036 від 09.08.2019, №037 від 12.08.2019, №038 від 12.08.2019, №039 від 13.08.2019, №040 від 13.08.2019, №041 від 14.08.2019, №042 від 15.08.2019, №043 від 15.08.2019, №044 від 16.08.2019, №045 від 16.08.2019, №046 від 19.08.2019, №047 від 19.08.2019, №048 від 19.08.2019, №049 від 20.08.2019, №050 від 20.08.2019, №051 від 20.08.2019, №052 від 21.08.2019, №053 від 21.08.2019, №054 від 22.08.2019, №055 від 22.08.2019, №056 від 23.08.2019, №057 від 23.08.2019, №058 від 23.08.2019, №059 від 23.08.2019, №28/16 від 16.08.2019.

Позивачем зазначено, що придбані ним у ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» гранітні вироби в подальшому поставлялись на користь ТОВ «БВК «ПИК-СТРОЙ», що також підтверджується наявними у матеріалах справи договорами №29/05/19 від 29.05.2019 та №28.06.2019 від 28.06.2019, укладеними між позивачем та ТОВ «БВК «ПИК-СТРОЙ», а також оформленими на виконання зазначених договорів первинними документами.

Допитані під час судового розгляду в якості свідків директори ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» ОСОБА_1 та ТОВ ТК «УКР-ГРАНІТ» ОСОБА_2 підтвердили наявність ділових стосунків між вказаними підприємствами, зазначили, що між очолюваними ними підприємствами дійсно здійснювались господарські операції щодо придбання позивачем виробів з граніту у ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП», яке займається перепродажем таких виробів. При цьому свідок ОСОБА_1 показав, що особисто здійснював пошук транспортних засобів для перевезення товару у місце поставки згідно укладених з позивачем договорів поставки, із перевізниками спілкувався дистанційно телефоном та електронною поштою.

Отже, суд дійшов висновку про підтвердження наявними у матеріалах справи первинними документами, які також надавались позивачем до перевірки, факту придбання позивачем товарів у ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» та їх подальше використання у господарській діяльності позивача відповідно до основного виду його економічної діяльності - 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізується в торгівлі іншими товарами.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами - контрагентами позивача, а тим паче їхніми контрагентами.

За висновком суду, законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання, так само, як і на платника податків не покладається обов`язок перевіряти своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства.

Порушення платником податку - постачальником податкового законодавства може бути підставою для позбавлення іншого платника податку - покупця права на отримання податкової вигоди у вигляді збільшення суми витрат та/чи податкового кредиту лише за встановленого факту їхніх сумісних дій щодо незаконної мінімізації податкових зобов`язань. Таких підстав відповідачем не зазначено, судом під час судового розгляду не встановлено.

Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Наявні у матеріалах справи документи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

На думку суду, неможливість прослідкувати по ланцюгу формування податкового кредиту ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» придбання вказаним платником податків товарів, які в подальшому було поставлено на користь позивача, може слугувати підставою для обґрунтованого сумніву щодо реальності господарської операції лише в сукупності з іншими фактами, які б свідчили про безтоварний характер господарської операції, зокрема, відсутність належним чином оформлених первинних документів, відсутність економічного змісту господарської операції, відсутність зміни майнового стану учасників господарської операції. Втім, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується зворотне.

Крім того, відповідач для визнання господарських операцій між ТОВ ТК «УКР-ГРАНІТ» та ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» нереальними, посилається в акті перевірки на наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні №120191500000000559 від 09.10.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 Кримінального кодексу України, згідно якого в ході досудового розслідування встановлено, що під час виконання договору №399 від 16.05.2019, укладеного між Департаментом житлово-комунального господарства Миколаївської міської ради та ТОВ «Будівельно-виробнича компанія «Пик-Строй», а саме проведення будівельних робіт з реконструкції площі Соборної м. Миколаєва, зокрема, використано будівельні матеріали та товари, вартість яких суттєво завищено, з метою подальшої розтрати бюджетних коштів. 14.04.2020 на підставі ухвали слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва Скрипченко С.М. проведено тимчасовий доступ, в ході якого вилучено документи, що знаходились в розпорядженні ТОВ ТК «УКР-ГРАНІТ», та стосуються виконання робіт по реконструкції площі Соборної в Центральному районі м. Миколаєва.

Суд зауважує, що посилання податкового органу щодо наявних досудових кримінальних проваджень, фігурантом у яких є позивач та контрагент позивача, тим паче якому позивач здійснював поставку товару, не є підставою для визнання нереальними операцій із придбання позивача товарів у інших контрагентів, відповідно, кримінальне провадження без обвинувального вироку суду не є належним підтвердженням протиправності дій таких платників податків та/або доказом нереальності здійснення господарських операцій між ними. При цьому суд наголошує, що кримінальне провадження №120191500000000559 від 09.10.2019 не стосується саме спірних господарських операцій, а здійснюються за фактами, які не були предметом перевірки.

Відтак, суд дійшов висновку, що між ТОВ ТК «УКР-ГРАНІТ» та ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» дійсно склалися реальні господарські відносини, результатом яких став реальний рух активів, зміна майнового стану сторін.

За будь-яких умов оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов`язковому порядку необхідно з`ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів.

Податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Позивач має всі документи, які підтверджують фактичні поставки йому товару ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП». На момент складання податкових накладних в період, що перевірявся, зазначений контрагент позивача був зареєстрованим органом державної податкової служби у встановленому порядку в якості платника ПДВ, а тому мав відповідні правові підстави для складання податкових накладних.

Відтак, зазначені вище документи спростовують висновки контролюючого органу, викладені у акті перевірки від 18.02.2020 №158/10-36-05-12/40971120, щодо документального непідтвердження господарських операцій із ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП», у тому числі й щодо руху активів позивача (сплати позивачем суми ПДВ в складі оплати вартості придбаних товарів), що було обов`язковою умовою для віднесення позивачем сум такого податку до податкового кредиту згідно вимог проаналізованого вище податкового законодавства.

За таких обставин, висновки посадових осіб контролюючого органу про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах позивача із вищенаведеними контрагентами за періоди, що перевірялись, є необґрунтованими, такими, що суперечать нормам податкового законодавства, оскільки зроблені на припущеннях, що не передбачено нормами податкового законодавства, спростовуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, при дослідженні яких судом не встановлено їх юридичної дефектності, а відповідачем така дефектність не доведена належними засобами доказування.

Таким чином, аналіз вищенаведених документів та алгоритм дій позивача свідчить про те, що позивач діяв у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства, а саме: після отримання товару від ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП», зареєстрованих у ЄРПН податкових накладних, що давало позивачу як покупцю товарів право (обов`язок) на віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту у своїй податковій звітності, з урахуванням того, що порушення вимог законодавства при їх складанні під час проведення перевірки посадовими особами контролюючого органу не встановлено, про що в акті не зазначено, а тому за викладених обставин та досліджених судом первинних бухгалтерських документів, які фіксують реальність здійснення господарських операцій, суд дійшов висновку про відсутність порушення саме позивачем як покупцем товарів вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, абзацу «г» пункту 198.5, 198.6, статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу, виходячи із того, що за вищевказаними операціями відбулися зміни у капіталі позивача (отриманий товар використано у господарській діяльності), відбувся рух активів позивача по сплаті за придбані позивачем товари на користь контрагента позивача, де у складі вартості придбаного позивачем товару сплачено відповідні суми ПДВ, що підтверджено наявними у матеріалах справи банківськими виписками та не спростовано відповідачем жодними належними та допустимими доказами.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Втім, у ході судового розгляду справи відповідачем не доведено належними, достовірними та допустимими доказами правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, не спростовано докази, які надано позивачем, з урахуванням обставин, встановлених судом, у відповідності до вимог статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, не може слугувати достатнім доказом відсутності факту постачання ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» товарів позивачу аналіз даних ЄРПН, згідно якого неможливо дослідити факт придбання зазначеним контрагентом товару, який у подальшому було поставлено на користь позивача, оскільки вказані обставини не можуть бути підставами для позбавлення саме позивача, як кінцевого покупця такого товару, права на формування податкового кредиту за умови наявності у позивача всіх необхідних первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність господарської операції у відповідності до норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Податкового кодексу, а також з урахуванням індивідуального характеру юридичної відповідальності, що визначено статтею 61 Конституції України, а, відповідно, позивач як кінцевий споживач придбаних послуг не може нести відповідальності за дії своїх контрагентів.

Таким чином, доводи відповідача про те, що контролюючий орган при проведенні перевірки не може встановити повного ланцюгу постачання того чи іншого товару аж до виробників (обрив (розрив) ланцюга), не може бути покладено в основу притягнення до відповідальності саме позивача як кінцевого споживача товарів, за умови дотримання ним вимог податкового законодавства, зокрема, отримання податкової накладної та проведення оплати за придбаний товар, де у складі вартості товару позивачем сплачено відповідні суми податку на додану вартість.

Отже, за умови сплати податку на додану вартість позивачем як покупцем у складі вартості придбаного товару на нього не може бути покладено тягар відповідальності по сплаті такого податку вдруге, ще й за порушення податкового законодавства продавцем товару.

Також, відповідачем не було надано будь-яких доказів на підтвердження того, яким чином дії третіх осіб (ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП») можуть впливати на дані податкового обліку позивача, та не наведено жодних підстав на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності і обережності та позивачу було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти та/або контрагенти його контрагентів, аж до виробників продукції.

При цьому слід зазначити, що висновки контролюючого органу не можуть ґрунтуватися на припущеннях посадових осіб контролюючого органу не підтверджених будь-якими належними та допустимими доказами.

Відтак, враховуючи надання позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів на підтвердження господарських операцій з придбання ним товарів у ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП», у відповідача були відсутні правові підстави для висновків про документальне непідтвердження отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, з урахуванням встановлених судом обставин та положень проаналізованого податкового законодавства.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 («Булвес» АД проти Болгарії) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов`язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу №1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов`язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов`язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки застосування відповідних положень Закону «Про ПДВ» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов`язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов`язку зі сплати ПДВ (п. 43, п. 69).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»).

З огляду на викладене, судом не приймаються доводи відповідача щодо покладення юридичної відповідальності на позивача за порушення, які нібито вчинені контрагентом позивача по ланцюгу постачання товару (неможливість встановлення факту реального походження у контрагента позивача товару), які викладено в акті перевірки від 18.02.2020 №158/10-36-05-12/40971120.

При цьому судом враховано й те, що наведений акт перевірки взагалі не містить жодних посилань на порушення саме позивачем вимог податкового законодавства, які перешкоджали або забороняли позивачеві віднести суми податку на додану вартість по вищенаведених правовідносинах з ТОВ «ГРАНІТ-МРАМОР ГРУП» до податкового кредиту, з урахуванням того, що позивачем отримано товар проведено розрахунки за отриманий від зазначеного контрагента товар, сплачено суму податку на додану вартість у складі вартості придбаного товару, що не спростовано відповідачем.

Згідно частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені судом обставини щодо необґрунтованості висновків контролюючого органу, викладених в акті перевірки від 18.02.2020 №158/10-36-05-12/40971120, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 18.03.2020 №0008240512, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування податкової вимоги Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 18.06.2020 №146421-56, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, у зв`язку з наявністю у товариства з обмеженою відповідальністю позивача станом на 17.06.2020 податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 3624575,50 грн. Головним управлінням ДПС у Київській області винесено податкову вимогу від 18.06.2020 №146421-56.

За приписами підпункту 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пункт 59.1).

Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (пункт 59.3).

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4).

У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається) (пункт 59.5).

Згідно розділу ІІ Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 №610, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 за №902/30770, податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується податковим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції (пункт 1).

Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму: узгодженого грошового зобов`язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом (пункт 2).

Протягом періоду оскарження суми грошових зобов`язань, визначених податковим органом відповідно до Кодексу, податкова вимога з податку, що оскаржується, не надсилається (пункт 3).

Водночас, приписами пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, грошове зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 3373957,50 грн., яке визначено контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні від 18.03.2020 №0008240512, є неузгодженим, оскільки вказане рішення оскаржено платником податку в судовому порядку у строки, встановлені Податковим кодексом України, і судове рішення у справі про оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення не набрало законної сили.

Відтак, з огляду на те, що податкова вимога від 18.06.2020 №146421-56 включає в себе суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, яка є неузгодженою, вказана податкова вимога сформована відповідачем всупереч вимогам Податкового кодексу України та Порядку направлення податковими органами податкових вимог платникам податків, відповідно є протиправною та підлягає скасуванню.

Отже, виходячи з положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів, встановлених обставин справи та наведених вище висновків суду, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 21020,00 грн. (квитанція №79912 від 06.07.2020). Доказів понесення інших судових витрат позивачем суду не надано, будь-яких клопотань з цього приводу суду не заявлено. Відтак, з урахуванням задоволення позову у повному обсязі на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 21020,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 18.03.2020 №0008240512 на загальну суму 3373957,50 грн.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Київській області від 18.06.2020 №146421-56.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія «УКР-ГРАНІТ» судові витрати в розмірі 21020,00 грн. (двадцять одна тисяча двадцять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю Торгова компанія «УКР-ГРАНІТ» (ідентифікаційний код 40971120, місцезнаходження: 08298, Київська область, м. Ірпінь, смт. Коцюбинське, вул. Пономарьова, 26, корпус 1, офіс 8/464).

Відповідач - Головне управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний номер 43141377, адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, провадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 04 червня 2021 року.