Рішення № 97418970, 04.06.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 р. Справа№200/4855/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "ВЕСКО" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови від 30.03.2021 №177833 про застосування адміністративно-господарського штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "ВЕСКО" (84205, Донецька обл., місто Дружківка, вулиця Індустріальна, буд.2) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14) про визнання протиправною та скасування постанови від 30.03.2021 №177833 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що контролюючими особами відповідача проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки Volvo FMX, який належать позивачу на праві власності. На підставі акту №270135 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складеного за результатами перевірки, відповідачем прийнято постанову від 30.03.2021 №177833 про застосування адміністративно-господарського штрафу стосовно позивача. Позивач зазначає, що в акті перевірки, довідці №046019 про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.02.2021 та спірній постанові не зазначено зважувальне обладнання — технічний засіб, який застосовувався під час визначення вагових параметрів транспортного засобу. Зазначає, що довідка про результати здійснення габаритного-вагового контролю не може вважатись допустимим доказом реальної ваги транспортного засобу позивача, оскільки вона є похідною від результатів зважування, а результати зважування відсутні. Крім того, вказує, що зважування здвоєної осі шляхом окремого зважування двох осей не може дати достовірних результатів навантаження на здвоєну вісь транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на вісь та зсув центру ваги під час нахилу ТЗ при заїзді на платформу ваг. Позивач вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.03.2021 №177833 є незаконною, оскільки перевірка автомобіля здійснена з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 “Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування”, та такою, що не відповідає документам складеним під час здійснення габаритно-вагового контролю. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у встановлений в ухвалі строк подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята згідно вимог чинного законодавства. Відповідач зазначає, що водій ОСОБА_1 з актом №270135 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.02.2021 був ознайомлений, про що власноруч зазначив у відповідній графі акту та засвідчив це своїм підписом. Звертає увагу, що позивач не надає жодних доказів того, що транспортний засіб зважувався під час завантаження, що не надає можливості встановити достовірність ваги, зазначеної в товарно-транспортній накладній від 25.02.2021. Окрім цього, якщо дані про масу вантажу вносились до вищевказаного документу на вантаж після зважування, докази того, на якому обладнанні це проводилось і чи відповідає таке обладнання вимогам Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» також позивачем не надано. Вказує, що всі документи було складено контролюючими особами Управління Укртрансбезпеки у відповідності до наведених форм, які не передбачають внесення даних про вагове обладнання, яким проводиться зважування та режим його роботи. Вважає, що посилання позивача на положення п.22.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, є безпідставними, оскільки закон має вищу юридичну силу порівняно з іншими підзаконними нормативно-правовими актами. Таким чином, в даному випадку необхідно застосовувати саме норми Закону №2344-ІІІ. У зв`язку із наведеним вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Відповідно до ч.1 ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з відсутністю клопотань сторін, відповідно до ч.5 ст.252 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, приватне акціонерне товариство “Веско” (код ЄДРПОУ 00282049), зареєстрований в якості юридичної особи за адресою: вул. Індустріальна, 2, м. Дружківка, Донецька область, 84205, про що свідчить витяг Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який є загальнодоступним в мережі Інтернет (https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search).

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 спеціалізований вантажний самоскид Volvo FMX належать приватному акціонерному товариству “Веско”.

26.02.2021 о 11 год. 25 хв. на ділянці автодороги Олександрівка-Костянтинопіль 50 км інспекторами Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки відповідно до направлення на перевірку №011756 від 26.02.2021 (а.с. 44), перевірено транспортний засіб марки Volvo, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить приватному акціонерному товариству “Веско” на праві власності, за кермом якого перебував водій ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складено акт від 26.02.2021 №270135 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (а.с. 8), акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 26.02.2021 №038960 (а.с. 46), довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.02.2021 №046019 (а.с. 7).

Згідно акту від 26.02.2021 №270135 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом контролюючим органом виявлено порушення перевезення вантажу з перевищенням встановлених габаритно-вагових норм без відповідного дозволу ТТН №АВ05250221 від 25.02.2021 (круг) з перевищенням встановлених п.22.5 ПДР вагових норм на 10%-20%. Навантаження на здвоєну ось 17850 кг.

Згідно акту від 26.02.2021 №038960 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів та довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 26.02.2021 №046019 зафіксовано навантаження на осі: 1) 8050 т, 2) 9800 т; 3) 7900 т; 4) 7550 т. Зафіксовано навантаження на здвоєні осі 17850 т та 15460 т при нормативно допустимому 16 т. Водночас, фактична маса ТЗ зазначена 33300 кг при нормативно допустимій 40000 кг.

За результатами проведеного габаритно-вагового контролю інспектором Східного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 26.02.2021 №038960, відповідно до якого позивачу нараховано до сплати 153,90 євро (а.с. 47).

Розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт приватним акціонерним товариством “Веско” Східним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 30.03.2021 №177833, якою стягнуто з приватного акціонерного товариства “Веско” адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 грн. (а.с. 9). Підставою прийняття вказаної постанови зазначено, що приватне акціонерне товариство “Веско” а/д Т-0515 (50 км), 26.02.2021, 11:25, допущено порушення статті 48 Закону України “Про автомобільний транспорт”, відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частиною 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт".

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст.3 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Відповідно до ч.4 ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт" реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Так, на виконання вимог абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 10.09.2014 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті та підпорядкувавши Службі, що утворюється, Державну спеціальну службу транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Постанова №103).

Відповідно до п.1 Постанови №103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно з п.п.1 п.4 Постанови №103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування міському електричному, залізничному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.

Відповідно до п.8 Постанови №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України №592 від 26.06.2015 "Деякі питання забезпечення діяльності Державної служби з безпеки на транспорті" утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті, як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком 3, зокрема управління Укртрансбезпеки у Вінницькій області.

В силу вимог п.п.15,27 п.5 постанови №103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Водночас процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі Порядок №1567).

Відповідно до п.2 Порядку №1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п.4 Порядку №1567 державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, в тому числі державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Згідно з п.14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Відповідно до абз.2 п.15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

За змістом ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198 затверджені Єдині правила ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, відповідно до пункту 16 яких перевезення небезпечних, великогабаритних і великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначається окремими актами законодавства.

Згідно з пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30 (далі Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п.22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11 т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 16 т, строєні осі понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі понад 18 т, строєні осі понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Пунктом 4 Правил №30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 затверджений Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі Порядок №879).

Підпунктом 4 п.2 Порядку №879 встановлено, що габаритно-ваговий контроль, контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Також положеннями п.3 Порядку №879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з п.16-18 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. У разі коли за допомогою автоматичних зважувальних пунктів виявлено факт перевищення встановлених габаритно-вагових параметрів, габаритно-ваговий контроль транспортного засобу здійснюється на найближчому стаціонарному та/або пересувному пункті габаритно-вагового контролю. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно п.28 Порядку №879 плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Судом встановлено, що 26.02.2021 у пункті габаритно-вагового контролю на а/д Т-0515 (50 км) уповноваженими працівниками Східного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки VOLVO д.н. НОМЕР_3 , що належить приватному акціонерному товариству "ВЕСКО", під час якого виявлено факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень, а саме фактичне навантаження на здвоєну вісь 17850 кг при нормативно допустимих 16 т.

Відповідно до п.20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Пунктом 21 Порядку №1567 визначено, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт, посадовими особами, які провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Як встановлено з матеріалів справи, за результатами проведеної перевірки щодо транспортного засобу позивача посадовими особами управлінням Східного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.02.2021.

В акті зафіксовано порушення вимог п.22.5 ПДР, а саме: навантаження на здвоєну вісь 17850 кг, що на 10%-20% перевищує встановлену норму. Водночас документи, передбачені частиною четвертою статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (дозвіл або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів) у водія автомобіля під час проведення рейдової перевірки відсутні.

В силу приписів абз.15 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" відсутність в автомобільного перевізника вищевказаних документів, за умови перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%, є достатньою правовою підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відтак суд доходить висновку, що відповідач правомірно та з дотримання вимог чинного законодавства виніс постанову №177833 від 30.03.2021 про застосування до приватного акціонерного товариства "ВЕСКО" адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000 грн.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення, суд зазначає таке.

Як на підставу для задоволення позовних вимог, позивач посилається на те, що повна маса транспортного засобу VOLVO FMX, без навантаження складає 16,9 т.

Зазначає, що відповідно до видаткових накладних №5057171, №5057143, №5057712, №5057088, на підставі яких здійснювалось перевезення вантажу, як зазначає позивач загальна вага вантажу становила 12,172 т.

Тобто, фактична маса транспортного засобу із вантажем на момент здійснення габаритно-вагового контролю становила 22,772 т (16,9 т (вага транспортного засобу) + 22,772 т (вага вантажу), а не 33000 кг, як зазначено в матеріалах перевірки. Тому при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який здійснює перевезення зазначеного вантажу, необхідно брати до уваги лише фактичну повну його масу, без врахування осьового навантаження.

Зазначенні твердження позивача суд до уваги не бере з тих підстав, що останнім окрім зведеної калькуляції у позовній заяві не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження зазначеного.

Суд наголошує, що відповідачем у розрахунку плати за проїзд зафіксовано, перевищення вагових параметрів навантаження на здвоєну вісь 17850 т при нормативно допустимих 16 т.

Таким чином згідно з пп.3 п.2 Порядку №879 великовагові та великогабаритні транспортні вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. При цьому транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 відсотки.

Також відповідно до п.4 Правил №30 допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Пунктом 21 Порядку №879 визначено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Таким чином, законодавець чітко передбачив критичну похибку у розмірі 2 відсотки, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, який під час транспортування здатний змінювати розподіл навантаження на вісі транспортного засобу.

Окремо суд зазначає, що наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.2014 "Про затвердження Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні" (далі Правила №363) на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення зміщуючого вантажу, які у даному випадку позивачем не виконані.

Згідно з п.12.1 Глави 12 Правил №363 при транспортуванні вантажів слід дотримуватися вимог Правил дорожнього руху України.

Виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов`язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у ПДР (п.8.21 Глави 8 Правил №363).

Матеріалами справи підтверджується, що навантаження на здвоєну вісь сягало 17850 т, при допустимих 16 т.

Відповідно до п.3 Правил №30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.

Таким чином, оскільки навантаження на одиничну вісь є більше від нормативних параметрів, суд погоджується з правомірністю застосування відповідачем оскаржуваного адміністративно-господарського штрафу.

З приводу доводів позивача про те, що зі змісту довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акту про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використано при проведенні габаритно-вагового контролю, то суд враховує наступне.

Форма акту про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, затверджена додатком 3 до Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422. При цьому, затверджена форма акту не передбачає відображення будь-яких даних стосовно ваг, якими проводиться зважування транспортного засобу.

Окрім того, п.п.12, 13 Порядку №879 не встановлюють обов`язку для посадових осіб Укртрансбезпеки надавати водієві протокол, свідоцтво про метрологічну атестацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг вимогам технічної документації виробника, повідомляти назву вагового комплексу, на якому здійснювався габаритно-ваговий контроль. Також законодавчо не встановлено вимоги щодо зазначення в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю та розрахунку плати за проїзд характеристик вимірювального та зважувального обладнання при проведенні габаритно-вагового контролю. Тобто ненадання посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання, а відтак, такі доводи позивача суд до уваги не бере.

Критично слід оцінити також твердження позивача на незастосуванні органом Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю методики, про яку згадується у підпункті 2 пункту 2 Порядку 879, зважаючи на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30 і від 27 червня 2007 року №879" пункт 19 Порядку №879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку".

Іншою постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку №879.

Відтак, виключення з Порядку №879 положення, що передбачало обов`язок Укртрансінспекції або її територіальних органів під час проведення габаритно-вагового контролю застосовувати методику, свідчить про відмову Уряду від раніше запроваджених змін.

При цьому, неприведення у відповідність до таких змін приписів пп.2 п.2 Порядку №879 (в частині, що стосується методики) не свідчить про те, що при проведенні габаритно-вагового контролю органи Укртрансінспекції зобов`язані керуватися такою методикою.

Щодо посилань позивача на відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів України.

Оцінюючи доводи в цій частині, суд враховує, що на момент виникнення спірних правовідносин дійсно не затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою згідно з п.19 Порядку №879 мають керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Проте, оскільки за змістом ст.ст.4 та 29 Закону України "Про дорожній рух", ст.33 Закону України "Про автомобільні дороги", визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідний орган Укртрансбезпеки, суд вважає, що суб`єктом владних повноважень правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача і складено відповідну довідку та розрахунок.

Крім того, позивач не навів жодних обґрунтувань щодо порушення його прав у спірних правовідносинах внаслідок проведення габаритно-вагового контролю без використання методики Мінекономрозвитку.

Відтак в цій частині суд відхиляє доводи позивача як безпідставні і такі, що не впливають на факт виявленого порушення.

При цьому суд враховує правову позицію щодо цього питання, викладену у постановах Верховного Суду від 21.09.2018 у справі №804/5296/17 та від 02.08.2018 у справі №820/1420/17.

Надаючи оцінку доводам позивача стосовного того, що ваги, які використовувались відповідачем при зважуванні транспортного засобу, не відповідають вимогам законодавства щодо обладнання, яке повинно використовуватися для обладнання пересувного пункту габаритно-вагового контролю та не можуть застосовуватись для зважування транспортних засобів в русі, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п.12,13 Порядку №879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки ваг автомобільних електричного типу №П 40 М 328049 20 від 22.12.2020 приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-АS2-PWSA за №435 відповідає вимогам ДСТУ OIMLR134-1;2010.

При цьому свідоцтво чинне до 21.12.2021, тобто і станом на дату проведення зважування транспортного засобу позивача.

Отже, беручи до уваги зміст зазначеного свідоцтва та суб`єкта його видання, суд доходить висновку, що цим документом підтверджується факт повірки та метрологічної атестації відповідного зважувального обладнання, його справний технічний стан, а також те, що метрологічна характеристика застосованої відповідачем вимірювальної техніки відповідала вимогам державних стандартів у цій галузі та нормативно-технічної документації та була придатною для використання з метою зважування великогабаритних транспортних засобів.

Крім того, суд зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено обов`язкового пред`явлення водію транспортного засобу при здійсненні габаритно-вагового контролю документів про державну метрологічну атестацію вимірювального приладу, яким здійснено габаритно-ваговий контроль, а також протоколу, свідоцтва про метрологічну реєстрацію на предмет відповідності технічних характеристик ваг тощо. Тобто ненадання посадовими особами Укртрансбезпеки під час здійснення габаритно-вагового контролю вказаної документації не свідчить про протиправність їхніх дій та відсутність права використовувати відповідне зважувальне обладнання.

Отже, на підставі викладеного, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом позивача нормативних габаритних (вагових) параметрів та відсутність дозволу, який дає право на рух автомобільними дорогами України або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів, суд вважає, що постанова від 30.03.2021 №177833 про застосування адміністративно-господарського штрафу по суті є правомірною і підстав для визнання її протиправною під час розгляду справи не встановлено.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін суд приходить до переконання, що у задоволенні позову приватного акціонерного товариства "ВЕСКО" належить відмовити.

Враховуючи вимоги ст.139 КАС України, підстав для відшкодування позивачу витрат зі сплати судового збору немає.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову приватного акціонерного товариства "ВЕСКО" (84205, Донецька обл., місто Дружківка, вулиця Індустріальна, буд.2, код ЄДРПОУ 00282049) до Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови від 30.03.2021 №177833 про застосування адміністративно-господарського штрафу відмовити.

Повне судове рішення складено 04.06.2021.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Т.В.Загацька