Рішення № 97414399, 01.06.2021, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/330/21

пр.№ 2/464/664/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.06.2021 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі: головуючої-судді Сабари Л.В.

секретаря судового засідання Мерзи Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.06.2011 у розмірі 18476,26 грн. станом на 30.11.2020 року та понесені судові витрати в сумі 2102 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з метою отримання банківських послуг, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» у зв`язку із чим підписав Заяву-анкету № б\н від 23.06.2011 року, тим самим погодився, що заява разом із Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку складає Договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом Відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення Відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження. Відповідно до виявленого бажання, Відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. Тим самим банк свої зобов`язання за договором виконав, одночасно, у відповідності до даного договору відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотки за його користування згідно умов та пеню. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконав, отримані кошти не повернув, не сплатив нараховані відсотки на прострочений кредит та пеню. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості Відповідач станом на 30.11.2020 року має заборгованість -18476,26 грн.., з яких: 14422, 78 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4053,48 грн. - заборгованість за простроченими відсотками. Просить позов задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором б\н від 23.06.2011.

Ухвалою суду від 04.02.2021 судом позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

13.05.2021 відповідачем подано відзив на позовну заяву згідно котрого вимоги позивача вважає незаконними, необґрунтованими, оскільки жодних кредитних договорів з позивачем AT КБ «Приватбанк» не укладав, з долученими до позовної заяви Умовами та Правилами надання банківських послуг не ознайомлювався, встановлення кредитних лімітів не просив, кредитних рахунків не відкривав, російською мовою не володіє. Умови та Правила надання банківських послуг не містять його підпису, а отже не доводять що він погоджувався на приєднання до цих умов та правил. З виписки останній встановив, що борг виник внаслідок безпідставного, довільного списання банком пені, процентів, витрат на страхування кредиту. При цьому, позивачем не доведено, що рахунки, на яких ніби обліковується його заборгованість перед AT КБ «Приватбанк», відповідають рахункам, визначеним умовами договору, який він ніби укладав; операції відображені у виписці не підтверджені первинними документами; у виписці відсутні обов`язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати операцію. Враховуючи те, шо позивач не підтвердив доказами факт письмового укладення кредитного договору, фактичне отримання відповідачем саме кредитних коштів, розмір заборгованості, у задоволенні позову слід відмовити повністю.

31.03.2021 позивачем надано відповідь на відзив, згідно котрого вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до AT КБ "ПРИВАТБАНК" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Заяву № б/н від 23.06.2011 року. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. На підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг Відповідачу було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 . Картковий рахунок — рахунок фізичної особи, до якого випущена Карта ( п.п. 1.1.1.90 Умов)та по якому відображаються фінансові операції за допомогою ключів. Суду надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Враховуючи викладене, просять суд задовольнити позовні вимоги Банку в повному обсязі.

16.04.2021 відповідачем подано заперечення, згідно якого, додатково вказав, що в доказах відсутні відмітки про отримання кредитних карток, заяви на отримання кредиту не подавав, копія паспорту засвідчена ним 24.02.2017 та не підтверджує факту укладення договору, а фото клієнта з карткою не може бути доказом укладення договору 23.06.2011, оскільки картку таку видано 27.04.2018, просить в позові відмовити.

Ухвалою суду від 19.04.2021 явка представника позивача у судове засідання визнавалася обов`язковою.

24.05.2021 представником позивача надано додаткові письмові пояснення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, з позовною заявою подав до суду заяву, в якій позов підтримав в повному обсязі, просить справу розглядати у його відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує. З приводу визнання обов`язкової явки до суду, жодних клопотань не направляв.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча згідно ст.130 ЦПК України належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою сторін та з врахуванням поданої заяви представником позивача, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.

З`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим 23.06.2011 року підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПраватБанку, у котрій вказав свої особисті дані, та згоден з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно розрахунку заборгованості за договором №б\н від 23.06.2011 укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 станом на 30.11.2020, останній допустив загальний залишок заборгованості на наданим кредитом в розмірі 18476,26 грн., в тому числі 14422,78 грн. за тілом кредиту, заборгованість за відсотками у розмірі 4053,48 грн.

Згідно довідки долученої до позову вбачається, що між позивачем та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір №б\н за яким було надано кредитні картки, серед яких: НОМЕР_1 від 08.02.2013 з терміном дії до 03\16, НОМЕР_2 від 08.02.2013, з терміном дії до 02\17, НОМЕР_3 від 12.06.2014 з терміном дії до 01\18, НОМЕР_4 від 27.04.2018 з терміном дії до 03\22.

Доказів, які б свідчили, що ці картки є кредитними, чи про інший строк дії карток відповідачем на обґрунтування своїх заперечень не надано, так само, як не надано доказів позивачем про отримання ОСОБА_1 карток, зазначених у довідці, за виключенням картки НОМЕР_4 від 27.04.2018, що не оспорюється відповідачем.

Позивачем та відповідачем банківські картки для огляду в судовому засіданні не представлено.

При цьому позивач згідно доводів позову ствердив, що підписанням заяви між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України був укладений Договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі зокрема умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).

Дослідивши та оцінивши всі здобуті й перевірені у судовому засіданні докази в їх сукупності, беручи до уваги матеріали позовної заяви, відзив на позов інші процесуальні заяви сторін, суд встановив наступне:

згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Статтею 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У даному випадку застосування конструкції договору приєднання його умови розробляло АТ КБ «ПриватБанк».

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, то повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно зі ст. 1056-1 ЦК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Згідно зі змістом ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно копії Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку вбачається, що 23.06.2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПраватБанку, в якій вказав особисті дані та засвідчив, та згоден з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг (а не кредитний договір). Разом з тим, у анкеті відсутні дані, про вид банківських послуг, які б бажав отримати від банку, бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою кредитка не вказував (а.с.14).

Згідно до витягу з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», вказані умови банку, базова процентна ставка в місяць складає 3,0 %. Розмір щомісячних платежів складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості та пеня ; кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», у якій вказані умови банку, базова процентна ставка в місяць складає 2,5 %. Розмір щомісячних платежів складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості та пеня; кредитки «Універсальна сontract», у якій вказані умови банку, базова процентна ставка в місяць складає 1,7 %. Розмір щомісячних платежів складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості та пеня; кредитки «Універсальна голд», у якій вказані умови банку, базова процентна ставка в місяць складає 2,5 %. Розмір щомісячних платежів складає 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості та пеня. Вказаний витяг відповідачем не підписано. Згідно додаткової інформації у виді * зазначено, що у періоди час з 01.01.2013, 01.09.2014, 01.04.2014 змінювалися умови кредитування щодо певного виду кредитної картки (а.с.15).

Копією довідки без номеру та дати складання встановлено, що ОСОБА_1 як клієнт АТ КБ «ПриватБанк», згідно з кредитним договором б/н, отримав карти НОМЕР_1 від 08.02.2013 з терміном дії до 03\16, НОМЕР_2 від 08.02.2013, з терміном дії до 02\17, НОМЕР_3 від 12.06.2014 з терміном дії до 01\18, НОМЕР_4 від 27.04.2018 з терміном дії до 03\22 (а.с.12).

Згідно довідки без номеру та дати складення вбачається, що ОСОБА_1 12.06.2014 за картковим рахунком НОМЕР_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 8000 грн., який періодично змінювався, а саме 13.06.2016 по 03.08.2019 збільшувався до суми 15000 грн., а 19.12.2019 зменшено до 0.00 грн. (а.с. 13).

З виписки по рахунку від 03.12.2020 вбачається що ОСОБА_1 використовував картку НОМЕР_1 (на котрій було встановлено кредитний ліміт) з 08.02.2013 по 12.06.2014, на котрій на кінцеве число використання залишок після операції складав 0.00 грн. (а.с. 50-58)

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором б/н від 23.06.2011, станом на 30.11.2020, відповідач допустив загальний залишок заборгованості за наданим кредитом в розмірі 18476,26 грн., в тому числі 14422,78 грн. за тілом кредиту, заборгованість за відсотками у розмірі 4053,48 грн. разом з тим, станом на 12.06.2014, тобто на останню дату використання позивачем картки НОМЕР_1 залишок поточної заборгованості був 0.00 грн., нараховано відсотків 0.00 грн. (а.с. 4-11)

До позовної заяви також долучено «извлечение из Условий и правил предоставления банковских услуг» утвержденние приказом от 06.03.2010 № СП-2010-256 (а.с. 16-39) та об утверждении Условий и Правил предоставления банковских услуг для ПриватБанка и дочерних банков(а.с. 40) котрі складені недержавною мовою.

З огляду на вищевикладене суд встановив, що 23.06.2011 ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, та підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПраватБанку, 08.02.2013, йому було відкрито картку із номером НОМЕР_1 , зазначену позивачем як картковий рахунок на якому було встановлено кредитний ліміт, котрою активно користувався з 08.02.2013 по 12.06.2014, тобто до збільшення кредитного ліміту, у зв`язку із чим за наслідками фінансових операцій, станом на 12.06.2014 допустив залишок після операції у розмірі – 0.00 грн..

Будь-яких доказів, на те, що позивачем у період часу з 08.02.2013 по 12.06.2014 надавалися позивачу грошові кошти в кредит не надано, так само як доказів використання відповідачем наданих грошових коштів в межах встановленого кредитного ліміту до 03\2016 – строку дії цієї картки.

Твердження представника позивача, що дані з виписки з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, свідчать про отримання відповідачем кредитної картки “Універсальна”, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки, судом розцінюються критично, оскільки зводяться до припущень. Доказів, про те, що відповідачем отримано кредитну картку «Універсальна», з відповідним номером суду не надано.

Крім цього, АТ КБ «ПриватБанк», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просить крім, простроченого тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами, посилаючись на умови договору надання банківських послуг.

Згідно Анкети – заяви вбачається, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг. З цього слідує, що ці документи в сукупності є договором надання банківських послуг, а не кредитного договору, в межах котрого видавалися кредитні картки, як зазначено у довідці (а.с.12), та визначають істотні умови договору.

При цьому будь-яких інших доводів чи доказів, на підтвердження факту укладення з відповідачем саме кредитного договору позивач суду не надав.

Одночасно, позивач, обґрунтовуючи право позовної вимоги, в тому числі виникнення простроченого тіла кредиту, розміру і порядку нарахування прострочених відсотків, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, виписки по рахунку, посилається на довідку про зміну умов кредитування, довідку про умови кредитування з використанням платіжних карток «Кредитка Універсальна» пільгового періоду, витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг», наказу банку щодо затвердження «Умов та правил надання банківських послуг» та «тарифів» у редакції що діяли на момент підписання договору.

Як встановлено судом вище до позовної заяви долучено «извлечение из Условий и правил предоставления банковских услуг» утвержденние приказом от 06.03.2010 № СП-2010-256 та об утверждении Условий и Правил предоставления банковских услуг для ПриватБанка и дочерних банков, котрі складені недержавною мовою, їх переклад на державну мову до позову не долучено.

Згідно ст. 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова. Вищевказана норма кореспондується зі ст.12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч.ч. 1-3 ст. 9 ЦПК України, відповідно до якої судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 8-рп/2008 від 22.04.2008 зазначив, що державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб`єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ.

У зв`язку із відсутністю перекладу документу на державну мову, суд позбавлений можливості всебічно, повно, об`єктивно його дослідити з метою надання оцінки щодо підтвердження доводів позивача.

При цьому, на підставі вказаних документів суд не може встановити дійсні обставини справи, у зв`язку із чим такі визнаються судом недостовірними.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці «извлечение из Условий и правил предоставления банковских услуг» утвержденние приказом от 06.03.2010 № СП-2010-256 та об утверждении Условий и Правил предоставления банковских услуг для ПриватБанка и дочерних банков є Умовами та Правилами надання банківських послуг, наказом банку щодо затвердження «Умов та правил надання банківських послуг» та «тарифів» у редакції, що діяла на момент підписання договору. Як наслідок, встановити їх належність у справі не представляється можливим.

Також, як встановлено, що до позовної заяви долучено витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», котрий на думку позивача є частиною договору надання банківських послуг. Вказаний витяг відповідачем не підписано на момент підписання Анкети-заяви, та містить додаткову інформацію про зміну умов кредитування, котрі виникли після укладення договору між відповідачем та позивачем. (а.с.15).

Оскільки «извлечение из Условий и правил предоставления банковских услуг» та «об утверждении Условий и Правил предоставления банковских услуг для ПриватБанка и всех дочерних банков» у редакці,ї що діяла на момент підписання договору не містять підпису відповідача ОСОБА_1 , а також такі складені не державною мовою, витяг з Тарифів також не містить підпису відповідача, а Анкета-Заява не містить даних про отримання кредиту, то суд вважає, що їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23.06.2011 шляхом підписання анкети-заяви. За таких обставин відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі кредитного ліміту, сплати процентів за користування кредитними коштами за порушення термінів виконання договірних зобов`язань у зміненому виді, зокрема у збільшеному вимірі тощо.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, у частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів» (далі - Закон №1023-XII).

У Постанові від 03 липня 2019 року по справі №342/180/17 провадження №14-131цс19 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не доведено надання відповідачу ОСОБА_1 кредитних коштів, отриманням ним їх у користування, та котрі ним не повернуті, суд вважає, що заявлений позов не підлягає до задоволення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Зокрема, у судові витрати, понесені позивачем, суд відносить витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102 грн.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, з урахуванням ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір у разі відмови в позові покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 207, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141 ЦПК України та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

у позовних вимогах Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Повний зміст рішення було складено 01 червня 2021 року.

Головуюча Сабара Л.В.