Постанова № 97413713, 03.06.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 Справа № 233/5073/17

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сітнікова Т.Б.,

за участю секретарів судового засідання Циганенко Ю.О., Козловської К.Я., Кліменко І.В., Чернецької А.С.,

прокурорів Присяжного С.М., Медяника С.В.,

Рябіченко О.О.,

захисника Коваленка В.В.,

законного представника ОСОБА_1 ,

особи, відносно якої вирішується питання

про застосування заходів медичного характеру ОСОБА_2 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017050380001124 від 11 вересня 2017 року стосовно:

ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Костянтинівка, Донецької області, українця, громадянина України, не одруженого, з середньою освітою, працездатного, який не працює, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого 21 квітня 2016 року Костянтинівським міськрайонним судом Донецької області за ч. 1 ст. 187, ст.ст. 75,76 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки з іспитовим строком на 2 роки; до якого ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 липня 2018 року застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу з суворим наглядом;

у вчиненні суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2017 року приблизно о 14 годині 00 хвилин, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_2 знаходився навпроти будинку АДРЕСА_3 , де у нього виник злочинний умисел, спрямований на повторне, таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2 підійшов до вікон будинку АДРЕСА_3 та почав заглядати у вікна квартири АДРЕСА_4 , щоб дізнатись чи є господарі вдома. Впевнившись, що вдома нікого не має та за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, повторно, умисне, з корисливих спонукань ОСОБА_2 через кватирку вікна кухонної кімнати проник до квартири АДРЕСА_5 та почав обшукувати квартиру. У квартирі за вищезазначеною адресою ОСОБА_2 узяв ноутбук Asus моделі F401А-WX538R, з зарядним пристроєм, бездротовий маршрутизатор D-link D-300 з зарядним пристроєм «Safety mark», мобільний телефон Alcatel 1042d з зарядним пристроєм «ВSF-520», мобільний телефон Alcatel 4009d, мобільний телефон Fly FS501 з зарядним пристроєм марки Fly та поклав у поліетиленовий пакет і сумку, та виставив з квартири через кухонне вікно. В цей час додому повернулась власниця квартири ОСОБА_3 та припинила дії ОСОБА_2 ..

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_4 намагався викрасти ноутбук Asus моделі F401А-WX538R, з зарядним пристроєм, бездротовий маршрутизатор D-link D-300 з зарядним пристроєм «Safety mark», мобільний телефон Alcatel 1042d з зарядним пристроєм «ВSF-520», мобільний телефон Alcatel 4009d, мобільний телефон Fly FS501 з зарядним пристроєм марки Fly загальною вартістю 6285 гривен 54 копійок, що належить ОСОБА_3 , проте розпорядитись викраденим майном не встиг, тобто не виконав всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин не залежних від його волі, оскільки його дії були припинені власником майна.

Потерпіла ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву, в якій просила суд розглянути кримінальне провадження без її усаті, матеріальних претензій до ОСОБА_2 не має, просила останньому призначити покарання на розсуд суду.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтвердив обставини вчинення суспільно небезпечного діяння, вказаного в обвинувальному акті, зазначивши, що у вчиненому кається. Отримує стаціонарне лікування.

Захисник - адвокат Коваленко В.В. у судовому засіданні просив застосувати примусові заходи медичного характеру стосовно ОСОБА_2 .

Прокурор у судовому засіданні просив просив застосувати примусові заходи медичного характеру стосовно ОСОБА_2 .

Законний представник не заперечував проти застосування примусових заходів медичного характеру.

Провина ОСОБА_2 у вчиненні суспільно-небезпечного діяння підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_3 від 11 вересня 2017 року за фактом замаху на крадіжку її майна;

- протоколом огляду місця події (з фототаблицею) від 11 вересня 2017 року, в ході якого оглянуто приміщення квартири АДРЕСА_5 та зафіксовано обстановку місця події, вилучено ноутбук із зарядним пристроєм, роутер із зарядним пристроєм, калькулятор, мобільний телефон Alcatel з зарядним пристроєм, мобільний телефон Alcatel та Fly з зарядним пристроєм;

- висновком експерта № 2/20-809 від 06 жовтня 2017 року за результатами судової товарознавчої експертизи, відповідно якого ринкова вартість станом на 11 вересня 2017 року наступного майна могла становити: ноутбуку Asus моделі F401А-WX538R, з зарядним пристроєм могла становити 4038,00 грн.; бездротового маршрутизатор D-link Dir-300 з зарядним пристроєм «Safety mark» моделі «mu08-6090085-c5» могла становити 247,25 грн.; мобільного телефону «Alcatel OneTouch» моделі 1042d з зарядним пристроєм «ВSF-520» могла становити 337,87 грн.; мобільного телефону «Alcatel OneTouch» лінійки «Pixi3» моделі 4009d могла становити 468,04 грн.; мобільного телефону Fly моделі FS501 з зарядним пристроєм марки Fly моделі ТА8006 могла становити 1194,38 грн.;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 18 жовтня 2017 року, в ході якого свідок ОСОБА_5 за рисами обличчя впізнав особу (якою виявився ОСОБА_2 ), яку затримала у себе в квартирі сусідка ОСОБА_3 при спробі викрасти майно;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання від 18 жовтня 2017 року, в ході якого потерпіла ОСОБА_3 за рисами обличчя та статурою впізнала особу (якою виявився ОСОБА_2 ), яку вона затримала за місцем мешкання по АДРЕСА_5 при спробі викрасти майно;

Отже, перелічені вище перевірені в судовому засіданні докази, не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є належними, бо стосуються обставин, що мають значення для кримінального провадження, є допустимими, бо отримані у законному порядку, та є достовірними, оскільки узгоджуються між собою, з них послідовно та логічно вбачаються встановлені судом обставини події суспільно – небезпечного діяння, при яких ОСОБА_2 11 вересня 2017 року приблизно о 14 годині 00 хвилин проник до квартири АДРЕСА_5 , де вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинений повторно.

Тож, дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку в сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, керуючись законом, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 вчинив суспільно – небезпечне діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України – незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна, вчинений повторно, поєднане з проникненням в житло.

Згідно висновку стаціонарної судово - психіатричної експертизи № 177 від 19 вересня 2019 року ОСОБА_2 у період, що відноситься до інкримінованого йому діяння, виявляв, і в теперішній час виявляє хронічне психічне захворювання у формі легкої розумової відсталості зі значними порушеннями емоцій та поведінки. Під час інкримінованого йому діяння він не міг усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними; у теперішній час не може усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними, потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.

Разом з тим, суд не приймає до уваги протокол проведення слідчого експерименту від 14 жовтня 2017 року за участю ОСОБА_2 як недопустимий доказ, оскільки згідно висновку експерта № 177 від 19 вересня 2019 року, ОСОБА_2 як в момент вчинення діяння так і в даний момент не міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.

При цьому, суд частково приймає до уваги висновок судово-психіатричної експертизи № 1099 від 17 жовтня 2017 року, згідно якого ОСОБА_2 страждає на легку розумову відсталість з незначними поведінковими розладами. В момент скоєння інкримінованого діяння не міг в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Підпадає під дію ст. 20 КК України. В період інкримінованого правопорушення в стані тимчасового розладу психічної діяльності не знаходився. В теперішній час не може в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. За психічним станом потребує застосування примусових засобів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку - оскільки він суперечить висновку експерта № 177 від 19 вересня 2019 року.

ОСОБА_2 раніше судимий; на обліку у лікаря нарколога, фтизіатра не перебуває, з 2001 року перебуває на обліку у психіатра, за місцем мешкання характеризується посередньо.

Згідно ч. 2 ст. 19 КК України, не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.

Частиною 2 статті 513 КПК України передбачено, що визнавши доведеним, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.

Відповідно до ст. 92 КК України примусовими заходами медичного характеру є надання амбулаторної психіатричної допомоги, поміщення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, в спеціалізований лікувальний заклад з метою її обов`язкового лікування, а також запобігання вчинення нею суспільно небезпечних діянь.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру: 1) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку; 2) госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним наглядом; 3) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом; 4) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

Згідно п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 03 червня 2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», визначаючи відповідно до частини 3-5 ст. 94 КК тип психічного закладу, до якого слід госпіталізувати неосудного, необхідно виходити як з його психічного стану, так і з характеру вчиненого ним суспільно небезпечного діяння.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31 серпня 2017 року № 992 затверджено «Правила застосування примусових заходів медичного характеру в спеціальному закладі з надання психіатричної допомоги». Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 20 березня 2018 року №516 (зі змінами, внесеними Наказом від 05 липня 2018 року №1267) затверджено «Перелік спеціальних закладів з надання психіатричної допомоги».

Згідно ч. 3 ст. 94 КК України, госпіталізація до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом може бути застосована судом щодо психічно хворого, який за своїм психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння потребує тримання у закладі з надання психіатричної допомоги і лікування у примусовому порядку.

Суд, вислухавши думку учасників судового засідання, дослідивши надані сторонами докази, оцінюючи психічний стан і характер вчиненого суспільно небезпечного діяння, вчиненого ОСОБА_2 ; суд приходить до висновку про доцільність застосування до ОСОБА_2 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги із звичайним наглядом.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.

Відомостей щодо процесуальних витрат суду не надано.

Запобіжний захід обвинуваченому у даному кримінальному провадженні не обирався і на теперішній час судом не встановлено підстав для його обрання.

Керуючись ст.ст. 503, 511, 512, 513, 369, 372, 392, 395 КПК України, ст.ст. 19, 92-94 КК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 03 червня 2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування», ЗУ «Про психіатричну допомогу», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Застосувати до ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Костянтинівка, Донецької області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживав за адресою: АДРЕСА_2 - примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.

Речові докази: ноутбук Asus моделі F401А-WX538R, з зарядним пристроєм, бездротовий маршрутизатор D-link D-300 з зарядним пристроєм «Safety mark», мобільний телефон Alcatel 1042d з зарядним пристроєм «ВSF-520», мобільний телефон Alcatel 4009d, мобільний телефон Fly FS501 з зарядним пристроєм марки Fly – вважати повернутими за належністю потерпілій ОСОБА_3 .

Запобіжний захід ОСОБА_2 не обирався, на теперішній час відсутні підстави для його обрання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя Т.Б. Сітніков