Ухвала суду № 97413389, 04.06.2021, Оболонський районний суд міста Києва

04.06.2021 Справа № 756/7636/20

Унікальний №756/7636/20

Провадження №2/756/1186/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва, в складі:

головуючого судді Луценко О.М.

за участю секретаря Галелюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження заяву відповідача ОСОБА_1 про відвід головуючому судді у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

02.06.2021 через канцелярію суду відповідачем ОСОБА_1 було подано заяву про відвід головуючого судді Луценко О.М.

Посилаючись на зазначені обставини позивач вважає, що головуючий суддя Луценко О.М. навмисно, упереджено, створює їй перешкоди у доступі до правосуддя, проявляє особисту зацікавленість та діє на користь позивача, тому підлягає відводу.

Відповідно до ч.8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як убачається із матеріалів справи 25.06.2020 позивач звернулася до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 02.07.2020 було відкрито загальне позовне провадження.

Відповідно до довідки від 17.09.2020 справа знята з розгляду у зв`язку з перебуванням судді у відпустці та призначена на 30.09.2020.

З протоколу судового засідання від 30.09.2020 убачається, що розгляд справи було відкладено на 10 год. 30 хв. 20.10.2020 у зв`язку із неявкою відповідача.

З протоколу судового засідання від 20.10.2020 убачається, що розгляд справи було відкладено на 10 год. 30 хв. 04.11.2020 у зв`язку із неявкою сторін.

З протоколу судового засідання від 04.11.2020 убачається, що розгляд справи було відкладено на 09 год. 30 хв. 20.11.2020 у зв`язку із неявкою позивача.

З протоколу судового засідання від 20.11.2020 убачається, що закінчено підготовчий розгляд справи та призначено справу до розгляду по суті на 10 год. 00 хв. 11.01.2021.

З протоколу судового засідання від 11.01.2021 убачається, що по справі оголошено перерву до 14 год. 00 хв. 09.02.2021 та відмовлено в задоволені клопотанні позивача про витребування доказів.

05.02.2021 через канцелярію суду відповідачем ОСОБА_1 було подано заяву про відвід головуючого судді Луценко О.М.

Заява була мотивована тим, що, у відповідача виникли сумніви, щодо об`єктивності та неупередженості дій головуючого судді Луценко О.М.

Ухвалою суду від 09.02.2021 заяву відповідача про відвід головуючого судді Луценко О.М. було визнано необґрунтованою та відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1

25.02.2021 через канцелярію суду відповідачем ОСОБА_1 було подано заяву про відвід головуючого судді Луценко О.М.

Заява була мотивована тим, що, у відповідача виникли сумніви, щодо об`єктивності та неупередженості дій головуючого судді Луценко О.М.

Ухвалою суду від 25.02.2021 заяву відповідача про відвід головуючого судді Луценко О.М. було визнано необґрунтованою.

У зв`язку із визнанням заяви про відвід необґрунтованою, вказана заява була передана до відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ Оболонського районного суду м. Києва для визначення складу суду та розгляду заяви про відвід головуючого судді Луценко О.М.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 26.02.2021 у задоволенні заяви відповідача про відвід головуючого судді Луценко О.М. було відмовлено (суддя Яценко Н.О.).

09.03.2021 через канцелярію суду відповідачем ОСОБА_1 було подано заяву про відвід головуючого судді Луценко О.М.

Заява була мотивована тим, що, у відповідача виникли сумніви, щодо об`єктивності та неупередженості дій головуючого судді Луценко О.М.

Ухвалою суду від 12.03.2021 заяву відповідача про відвід головуючого судді Луценко О.М. було визнано необґрунтованою та відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1

14.04.2021 через канцелярію суду відповідачем ОСОБА_1 було подано заяву про відвід головуючого судді Луценко О.М.

Заява була мотивована тим, що, у відповідача виникли сумніви, щодо об`єктивності та неупередженості дій головуючого судді Луценко О.М.

У зв`язку із визнанням заяви про відвід необґрунтованою, вказана заява була передана до відділу організаційного забезпечення розгляду цивільних та адміністративних справ Оболонського районного суду м. Києва для визначення складу суду та розгляду заяви про відвід головуючого судді Луценко О.М.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15.04.2021 у задоволенні заяви позивача про відвід головуючого судді Луценко О.М. було відмовлено (суддя майбоженко А.М.).

17.05.2021 через канцелярію суду відповідачем ОСОБА_1 було подано заяву про відвід головуючого судді Луценко О.М.

Заява була мотивована тим, що, у відповідача виникли сумніви, щодо об`єктивності та неупередженості дій головуючого судді Луценко О.М.

Ухвалою суду від 20.05.2021 заяву відповідача про відвід головуючого судді Луценко О.М. було визнано необґрунтованою та відмовлено у задоволені заяви ОСОБА_1

02.06.2021 канцелярією суду зареєстровано чергову заяву відповідача про відвід головуючого судді Луценко О.М.

В усіх випадках, сторона позивача заявляє відвід головуючому судді з підстав її незгоди з процесуальними рішеннями судді, що не може бути підставою для відводу та на чому неодноразово наголошував суд в своїх ухвалах.

Відповідно до п.11 ч.3 ст. 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Частиною 4 ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Пунктами 2, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Приписами ч.3 вказаної вище статті процесуального закону передбачено, що у випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема , заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (п.1 ч.2 ст. 44 ЦПК України).

Крім того, частиною 4 вказаної вище статті процесуального закону передбачено обов`язок суду вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Вказані дії відповідача зумовили безпідставне затягування розгляду справи та перешкоджанню її розгляду, що не може свідчити про добросовісні дії відповідача щодо сприянню своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Статтею 143 ЦПК України визначено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

З аналізу норм статей 44, 143 ЦПК України слідує, що зловживання правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи чи іншого процесуального тиску на суд.

Саме цей критерій є основним для кваліфікації дій особи як зловживання правами.

У відповідності до положень ст. 144 ЦПК України одним із заходів процесуального примусу є штраф.

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству (п.2 ч.1 ст. 148 ЦПК України).

Частиною 2 ст. 148 ЦПК України передбачено, що у випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Окрім того, частина 3 статті 44 ЦПК України передбачає, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

При цьому, суд зазначає, що ЄСПЛ застосовує положення, передбачене ч. 3 ст. 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до суду, порушує встановлений порядок роботи суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.

ЄСПЛ визнає неприйнятними заяви, на підставі зловживання правом, якщо вони позбавлені серйозних підстав та є явно сутяжними, тобто повторюють зміст тих скарг, щодо яких судом раніше було прийнято рішення про їх неприйнятність. Зокрема, у справі «Філіс проти Греції» (рішення від 17.10.1996) Комісія встановила, що заявник уже неодноразово подавав скарги щодо аналогічних або пов`язаних одне з одним питань та відмітила, що такі дії є умисними, так як в багатьох випадках заявник був докладно проінформований особисто про дію Конвенції. Комісія стверджує, що вирішення низки необґрунтованих і сутяжних заяв обумовлюють непотрібну роботу, яка є несумісною з реальними функціями Суду та заважає їх здійсненню, а тому вказані вище дії заявника є зловживанням правом.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що дії відповідача щодо заявлення шостого завідомо безпідставного відводу свідчить про очевидне зловживання нею своїми процесуальними правами, призводить до затягування розгляду справи та може свідчити про процесуальний тиск на суд, що не допускається.

Таким чином, заяву позивача від 02.06.2021 про відвід головуючого судді слід залишити без розгляду, оскільки її дії визнаються судом зловживанням процесуальними правами у зв`язку із повторним заявленням завідомо безпідставного відводу.

Окрім того, з урахуванням повторності зловживання відповідачем своїми процесуальними правами, суд вважає за можливе застосувати до відповідача ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу у дохід державного бюджету в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на день постановлення ухвали становить 4 394 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 33-40, 44, 143, 148, 353 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Визнати дії відповідача ОСОБА_1 щодо заявлення завідомо безпідставного відводу від 02.06.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним - зловживанням процесуальними правами.

Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючому судді від 02.06.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест Сервіс», ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу недійсним- залишити без розгляду.

Застосувати до відповідача ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ) заходи процесуального примусу, стягнувши з неї штраф у дохід державного бюджету в розмірі двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на день постановлення ухвали становить 4 394 грн.

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд м. Києва протягом 15 днів, з моменту її проголошення суддею. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів, з дня вручення повного тексту ухвали.

Оскарження ухвали не перешкоджає розгляду справи.

Після закінчення строку на апеляційне оскарження, копію ухвали направити до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ для відома та виконання.

Суддя: О.М. Луценко