Рішення № 97413257, 03.06.2021, Черкаський районний суд Черкаської області

707/2000/19

2/707/52/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

25 травня 2021 року м.Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Морозова В.В.

при секретарі Швидкій І.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

прокурора Хабло О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – прокуратура Черкаської області про стягнення моральної та матеріальної шкоди завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.02.2013 року, наказом Головного управління МВС України в Черкаській області № 39/о/с, його призначено начальником сектору карного розшуку Уманського РВ УМВС України. 07.03.2013 року, старший слідчий СВ Уманського МВ УМВС України, майор міліції Ващенко М.О., прийняв заяву про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо отримання останнім тілесних ушкоджень від працівників міліції Уманського РВ УМВС України в Черкаській області. 08.03.2013 року відомості, які викладені у заяві ОСОБА_4 від 07.03.2013 р. прокуратурою м. Умані Черкаської області внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013250100000015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

25.03.2013 року старшим слідчим прокуратури м. Умані Грущинським О.О., повідомлено позивачу про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України в рамках кримінального провадження № 42013250100000015 від 08.03.2013 року.

04.04.2013 року старшим слідчим прокуратури м. Умані Грущинським О.О., до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 42013250100000018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127 КК України. Відповідно до фабули - начальник СКР Уманського РВ УМВС України в Черкаській області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 07.03.2013 року в період часу з 14 год. 30 хв. до 19 год. 30 хв., застосував катування до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою отримання від нього визнання у вчиненні злочину, якого той не вчиняв.

04.04.2013 року прокурором прокуратури м. Умань Бурлакою О.М., матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42013250100000015 від 08.02.2013 року та матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №42013250100000018 від 04.04.2013 року об`єднано в одне провадження, яке зареєстровано в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під № 42013250100000015.

04.04.2013 року, старшим слідчим прокуратури м. Умані Грущинським О.О., повідомлено позивачу про нову підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 127, ч. 2 ст. 365 КК України в рамках кримінального провадження № 42013250100000015 від 08.02.2013 року.

09.04.2013 року слідчим суддею Уманського міськрайонного суду Черкаської області Мельничук Ю.В. клопотання старшого слідчого прокуратури м. Умані Грущинського О.О. - задоволено. Застосовано щодо позивача запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів в СІЗО № 30 м. Черкаси. Строк тримання під вартою обчислюється з 09.04.2013 року по 07.06.2013 року.

04.06.2013 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси у клопотанні слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу слідчого управління прокуратури Черкаської області Павленка Р.І. від 30.05.2013 року про продовження строку тримання під вартою позивача - відмовлено. Задоволено клопотання захисника Біловчука І.С. про зміну міри запобіжного заходу. Застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді застави сумі 91760,00 грн.

Згідно листа Управління державної пенітенціарної служби України в Черкаській області від 06.06.2013 року № 7/2588, позивач 06.06.2013 року звільнений з Черкаського слідчого ізолятора.

06.06.2013 року, прокуратурою Черкаської області подано до суду клопотання № 06/3-545 вих-13 про відсторонення позивача від посади начальника сектору карного розшуку Уманського РВ УМВС України в Черкаській області, строком на два місяці.

Відразу після звільнення з під варти (СІЗО) та незаконного відсторонення від посади 07.06.2013 року позивача госпіталізовано до Уманської міської лікарні з тим же діагнозом гіпертонічний криз, що встановлений під час лікування в умовах перебування під вартою. Необхідність термінового лікування викликана істотним погіршенням стану здоров`я, в зв`язку зі стресом, отриманим від незаконних дій прокуратури Черкаської області.

Після цього, позивач постійно, систематично лікувався в закладах охорони здоров`я з тими ж діагнозами та від тих ще захворювань, що виникли під час перебування в умовах позбавлення волі та застосування неправомірних дій по притягненню до відповідальності.

12.06.2013 року ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Кучеренко В.Г., позивача відсторонено від посади начальника сектору карного розшуку Уманського РВ УМВС України в Черкаській області, строком на два місяці.

05.06.2015 року вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області його визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, і виправдано за ч. 2 ст. 365 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведенням його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення.

17.12.2015 року ухвалою Апеляційного суду Черкаської області апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року та ухвалу Уманського міськрайонного суду від 05 червня 2015 року про визнання доказів недопустимими залишено без задоволення, а вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року та ухвалу Уманського міськрайонного суду від 05 червня 2015 року про визнання доказів недопустимими, залишено без змін.

23.06.2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення. Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року, ухвалу цього суду від 05 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року залишено без змін.

Позивач розраховує строк свого перебування під слідством з дня внесення відомостей до ЄРДР (08.03.2013 року) до набрання законної сили виправдувальним вироком у справі – 17.12.2015 року – 32 місяці 24 дні, строк перебування під вартою з 09.04.2013 року по 06.06.2013 року, тобто 1 місяць 28 днів.

Позивач зазначає, що у зв`язку із незаконним кримінальним переслідуванням він зазнав моральних страждань, які полягали у тому, що у зв`язку із відстороненням його від посади йому було заборонено спілкуватися зі свідками по справі, якими були всі його колеги. Колеги по роботі перестали спілкуватися з ним, та почали уникати будь-яких розмов, від чого йому у колективі стало неможливо працювати як раніше.

Місто Умань - є невеличким містом де всі майже один одного знають, а хто працює

в міліції то напевне всі знають, а відтак новина про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень працівником міліції стала відомою всім жителям міста за короткий проміжок часу, відразу після обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів в СІЗО № 30 м. Черкаси, знайомі та друзі припинили будь-яке спілкування з ним.

Сильне душевне страждання позивач переніс після масової публікації в мережі Інтернет відомостей щодо кримінального провадження, яке розслідується відносно нього.

Через незаконне кримінальне переслідування він переніс душевні страждання, адже відносини із колегами на роботі, друзями та в сім`ї різко погіршилися. Він був відсторонений від роботи, що призвело до порушення конституційного права на працю та позбавлений можливості заробляти кошти для утримання родини, був змушений себе захищати в судах щоб довести свою невинуватість в інкримінованих злочинах органом досудового розслідування. В зв`язку з цим, позивач перестав приділяти увагу сім`ї та вихованню дитини, що порушило усталені життєві зв`язки останнього та викликало душевні хвилювання, психологічну напругу та як наслідок спричиняло моральну шкоду.

Позивач з дружиною виховують спільного сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після обрання Уманським міськрайонним судом Черкаської області йому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_6 перестала вести звичний(сталий) спосіб життя. Сусіди та знайомі почали вважати, що її чоловік злісний злочинець та перестали спілкуватися. Допомогти відвести до садочка сина та забрати назад чоловік не міг, а тому ОСОБА_6 змушена була просити допомогу у знайомих небайдужих людей. Син постійно запитував у матері ОСОБА_7 де тато і постійно плакав, адже мама не могла пояснити, що тато в місцях тимчасового позбавлення волі.

Крім того, дружина змушена була постійно приїздити з АДРЕСА_1 на побачення до чоловіка та передавати речі першої необхідності та харчі, в той час як з дитиною не було кого залишити і остання мала просити родичів і друзів робити це або їздити разом з дитиною. Дружина постійно відвідувала всі судові засідання, які проходили в Уманському міськрайонному суді Черкаської області, апеляційному суді Черкаської області відносно її чоловіка.

Дане кримінальне переслідування, призвело до моральних страждань не лише самого позивача, а і його дружини, що призвело до зміни звичайного (сталого) способу життя та понесення фінансових затрат із сімейного бюджету у вигляді внесення застави в розмірі 91 760 (дев`яносто одна тисяча сімсот шістдесят) гривень у зв`язку із інфляцією, вказана сума знецінилася після повернення. У випадку відсутності будь-якого кримінального переслідування, що призвело до необхідності внесення застави, вказані кошти вони змогли б використати на сім ’ю та/або на інші потреби.

Позивач в результаті кримінального переслідування та перебування в СІЗО був позбавлений повноцінного життя, спілкування з рідними, знайомими, позбавлений права працювати та займатися вихованням дитини. Він жив в страху, в почутті образи і душевного болю, дуже хвилювався за свою долю, адже у випадку незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і неможливості проживати разом із сім`єю, що позбавило б можливості будувати власне життя, робити кар`єру. Позивач протягом часу кримінального переслідування змушений був терпіти обмеження прав та свобод людини та громадянина, що суттєво відзначилося на його психологічному стані. Таким чином, змінився звичайний життєвий уклад, а в результаті останній увесь час змушений був перебувати у стані психологічного напруження і стресу (душевного хвилювання).

Незаконне кримінальне переслідування викликало погіршення стану здоров`я позивача. За період тримання під вартою стан його здоров`я почав значно погіршуватися, з`явилися захворювання серцево-судинної та нервової системи, на які раніше ніколи не хворів останній. За час перебування в СІЗО йому неодноразово надавалася невідкладна медична допомога. 10.04.2013 р. був госпіталізований у лікувальний заклад, де перебував під вартою на період лікування та рахувався за спец. установою. У подальшому, а саме з 24.04.2013 р. вибув з спец. установи та був доставлений конвоєм до установи СІЗО м. Черкаси. Після проведення огляду в умовах спец. установи, лікарі бригади швидкої медичної допомоги 10.04.2013 року встановили попередній діагноз - «гіпертензивний криз» та «нестабільна стенокардія», після був госпіталізований 10.04.2013 року до лікувального закладу КП «Уманська міська лікарня» - на теперішній час - КПН «Уманська міська лікарня».

Також підозрюваний знаходився на стаціонарному лікуванні з 10.04.2013 р.-24.04.2013р. Звертався за медичною допомогою та лікувався в КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Уманської районної ради” амбулаторія загальної практики та сімейної медицини с. Дмитрушки Уманського району у наступні періоди часу:

24.02.2014 року - денний стаціонар з діагнозом: гіпертонічна хвороба другого ступеня кризовий перебіг, нейро-ценкуляторна дистонія по змішаному типу;

30.04.2015 року - амбулаторне лікування з діагнозом : гіпертонічна хвороба другого

ступеня з частими кризами, міокардіодистрофія, псевдостенокардія;

05.02.2015 року - амбулаторне лікування з діагнозом: гіпертонічна хвороба другого

ступеня, міокардіодистрофія.

Згідно відомостей КНП «Уманська міська лікарня» ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні також і в такі періоди часу:

- з 10.04.2013 року по 24.04.2013 рік в кардіологічному відділенні, діагноз - гіпертонічна хвороба 1 ст., неускладнений церебральний криз від 10.04.2013 року. Пролапс мітрального клапану, 1 ст. СН - 1 ст. НЦД по змішаному типу. Хронічний холецистит. Відразу після звільнення з СІЗО ОСОБА_3 був відразу госпіталізований до КНП «Уманська міська лікарня, що підтверджується епікризом від 07.06.2013 року.

- з 14.11.2017 року по 24.11.2017 рік перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні, діагноз - остеохондроз поперекового відділу хребта, ускладнений екструзією міжхребцевих дисків л4-л5 ( МРТ 25.09.2017 р.). Стійкий виражений лівобічний Л5 корінцевий больовий комплексний синдром.

Також, перебував на лікуванні в умовах денного стаціонару за направленням дільничного терапевта з 07.04.2015 по 17.04.2015 р. з приводу: гіпертонічна хвороба II ст., кризовий перебіг, неускладнений церебральний криз (7.04.2015), гіпертензивне серце. СН І.

ОСОБА_3 зареєстрований в журналі обліку пацієнтів з 10.12.18 року по 19.12.18 р. лікування в денному стаціонарі з приводу - гіпертонічна хвороба II ст. 3 ст., кризовий перебіг, неускладнений церебральний криз (10.12.18р.), ризик 3.

Зареєстрований у журналі обліку пацієнтів і 26.02.2014 р. огляд невролога – діагноз, початкові прояви недостатності мозкового кровообігу при ГХ ,1 ст., цефалічний, вестибуло-атактичний синдром.

При профогляді неврологом 30.04.2014 року діагностовано хронічну недостатність мозкового кровообігу при ГХ 1 ст., терапевта – гіпертонічна хвороба 2 ст. з частими кризами.

При профоогляді 02.06.2015 р. неврологом діагностовано – вегетативну дисфункцію, церебрастинічний синдром. Хронічна недостатність мозкового кровообігу у ВББ, терапевт при профогляді діагностував – гіпертонічну хворобу 2 ст., міокардіодистрофію.

Анамнез, симптоми захворювання, клінічне обстеження підтверджують стан хворого, а також підтверджує перенесення останнім психоемоційного навантаження в квітні 2013 року.

Копією амбулаторної картки позивача підтверджується той факт, що до 08.03.2013 року у нього не було жодних скарг на стан здоров`я. Захворювання позивача протікало з періодичними загостреннями та його прогресуванням, яке потребувало постійного лікування та диспансерного нагляду, витрачання додаткових фінансових витрат, додаткового навантаження у забезпеченні побуту родини для дружини і родичів, що створювало психологічну напругу в родині і пригнічувало позивача. З моменту звільнення позивача з під варти він продовжує лікування по даний час.

В результаті незаконного переслідування позивача дружина змушена була внести зі спільного сімейного бюджету заставу в розмірі 91 760 грн., за період з 05.06.2013 року по 13.02.2015 року інфляційні втрати від суми 91 760 грн., становлять 26 760 грн, тому позивач просить стягнути матеріальну шкоду із Державного бюджету України в розмірі 26721,61 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач посилаючись на норми законодавства та судової практики, просить суд стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України на його користь 360 мінімальних заробітних плат - 1 502 280 (один мільйон п`ятсот дві тисячі двісті вісімдесят) гривень на відшкодування моральної шкоди та 26 721,61 (двадцять шість тисяч сімсот двадцять одна) гривень на відшкодування матеріальної шкоди.

Не погоджуючись з позовними вимогами, представником відповідача Державної казначейської служби України надано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що позивач не надав підтверджуючих документів, які саме душевні страждання йому завдано, сума моральної шкоди, яку позивач оцінює у розмірі 360 мінімальних заробітних плат не підтверджена. Вважає, що позивач не довів, що ним перенесено сильні душевні хвилювання через публікації у мережі Інтернет, не довів існування причинно-наслідкового зв`язку між погіршенням стану його здоров`я та притягненням його до кримінальної відповідальності. Щодо матеріальних збитків у вигляді інфляційних втрат за внесення застави у розмірі 26721,60 грн., вважає, що дана вимога не підлягає до задоволення, оскільки інфляційні втрати можуть відшкодовуватися лише в межах договірних зобов`язань між кредитором та боржником, однак відповідач у жодні договірні відносини з позивачем чи його дружиною не вступало. Також, представником відповідача подано до суду заяву про закриття справи у зв`язку зі спливом строку позовної давності, оскільки на його думку позивач пропустив строк подачі позовної заяви, без поважних на те причин.

Від представника третьої особи на стороні відповідача надійшли письмові пояснення по суті справи, в яких представник заперечує щодо початку перебігу строку обчислення завдання моральної шкоди позивачу, а саме з 08.03.2013 року, тобто з моменту внесення відомостей до ЄДРСР, а вважає, що такий строк потрібно рахувати з дня оголошення підозри позивачу- з 25.03.2013 року. Також, вважає, що величиною розрахунку завдання моральної шкоди має бути не мінімальна заробітна плата станом на час розгляду справи, а прожитковий мінімум, та до відшкодування позивачу підлягає моральна шкода у розмірі 32 місяці 23 дні *1921 грн. =62944,76 грн. Вважає, що позивач не надав до суду будь-яких доказів у частині вжиття додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків, відновлення стосунків з оточуючими людьми, які були б підставою для визначення саме 1502280,00 грн. моральної шкоди. Щодо відшкодування інфляційних втрат у сумі 26721,60 грн. зазначив, що відшкодування цього виду матеріальних збитків не передбачене нормами законодавства.

У судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Також просили стягнути з відповідача витрати на оплату експертизи.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване поштове повідомлення про вручення судової повістки.

У судовому засіданні уточнено назву третьої особи на стороні відповідача, яка на даний момент – Черкаська обласна прокуратура.

Представник третьої особи на стороні відповідача у судовому засіданні частково визнав позовні вимоги, посилаючись на доводи, наведені у письмових поясненнях по суті справи, та вважав, що моральна шкода, на відшкодування якої має право позивач має розраховуватись виходячи з мінімального розміру заробітної плати, яка визначена законодавством станом на день розгляду справи.

У судовому засіданні за клопотанням представника позивача, допитаний у якості свідка позивач ОСОБА_3 , який суду пояснив, що закінчивши магістратуру у 2010 році, він пішов працювати до Уманського районного відділу поліції, а у 2011 році він уже був на посаді старшого оперуповноваженого, а вже через рік на посаді начальника сектора карного розшуку. Було скоєно злочин і підозрюваний у скоєнні даного злочину звернувся до прокуратури із заявою з приводу нібито нанесення йому тілесних ушкоджень його підлеглими. Приходив слідчий з прокуратури та він зробив йому зауваження з приводу перебування без дозволу у оперативному підрозділі. Після цього потерпілий звинуватив його у нанесенні йому ушкоджень. Далі йому було оголошено про підозру та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Після затримання у нього погіршився стан здоров`я, він перебував під вартою у лікарні. Під час обшуку у його робочому кабінеті слідчі намагались підкинути речові докази, яких там не було. Ним було подано апеляційну скаргу на запобіжний захід, яку суд відхилив. З роботи його не звільнили, однак після відсторонення від працював на посаді оперуповноваженого. За результатами службової перевірки порушень в його діях виявлено не було. Внаслідок незаконного кримінального переслідування він втратив роботу, зіпсовано було його кар`єру, стан його здоров`я значно погіршився, він втратив час, який би міг провести разом із сім`єю. Після перебування у СІЗО протягом 2 місяців, ним було подано клопотання про зміну запобіжного заходу. Запобіжний захід змінено за заставу. Одразу після звільнення його з СІЗО, стан його здоров`я погіршився та його госпіталізовано до лікарні. На ухвалу про зміну йому запобіжного заходу на заставу прокуратурою подано апеляційну скаргу, від чого він також пережив стрес. Його було відсторонено від посади та переведено на нижчу посаду. Слідство тривало близько пів року, судове слідство тривало приблизно рік. Його вину так і не було доведено та суд його виправдав. Стороною обвинувачення було подано апеляційну скаргу на вирок суду, від чого у нього також виник стрес. Після його перебування у СІЗО, син перестав називати його батьком, бо не бачив протягом тривалого часу. Виправдувальний вирок щодо нього апеляційною інстанцією залишено у силі, а касаційною інстанцією залишено в силі ухвалу апеляційної інстанції у червні 2016 року. На підтвердження витрат на лікування не збирав докази, бо не думав тоді про це. Після того його звільнили з органів внутрішніх справ, а наказ про його звільнення він оскаржує і досі. Окрім цього кримінального переслідування, він ніколи не притягувався до адміністративної, дисциплінарної чи кримінальної відповідальності. Від переживань через незаконне поміщення його під варту та кримінальне переслідування у нього почало боліти серце, з`явився головний біль. У мережі інтернет з`явились публікації, де його звинувачували у злочині, який він не вчиняв. Його життя змінилось після цих звинувачень, змінилось ставлення до нього з боку друзів та колег, його ділова репутація була зруйнована. По місту ходили неправдиві чутки щодо нього, так я містечко маленьке та усі знають одне одного. Захворювання, які виникли після кримінального переслідування продовжують його турбувати і на даний час він змушений обстежуватись та лікуватись.

У судовому засіданні за клопотанням представника позивача, допитаний у якості свідка ОСОБА_8 , який суду пояснив, що він є пенсіонером МВС, знайомий з ОСОБА_9 з 2012 року, спілкувався з ним. Потім від працівників поліції дізнався, що його затримали та помістили до СІЗО, він зустрів дружину ОСОБА_9 , яка була у пригніченому стані. Запропонував свою допомогу, возив її до СІЗО на побачення з чоловіком 4-5 разів. Через 2 місяці звернулась до нього його дружина, повідомила, що чоловіку змінили запобіжний захід на заставу і потрібні гроші, він позичив 80000,00 грн., обмінявши при цьому близько 10000,00 доларів США на гривні. Він їздив з дружиною забирати ОСОБА_3 з СІЗО після внесення застави. Повертались йому кошти у сумі 10000,00 доларів США. Коли вони забирали його з СІЗО, то ОСОБА_10 змінився, мав гірший вигляд, не раз лікувався, скаржився на шлунок та спину. Після приїзду додому ОСОБА_10 через кілька днів знову потрапив у лікарню.

У судовому засіданні за клопотанням представника позивача, допитана у якості свідка дружина позивача ОСОБА_6 , яка суду пояснила, що у березні 2013 року чоловік працював на посаді начальника розшуку, приходив додому пізно, а потім почав повертатися раніше, нічого не говорив, був у пригніченому стані, щось читав. Потім повідомив, що йому вручили підозру і наступного дня буде розглядатись клопотання про обрання йому міри запобіжного заходу. Не спав всю ніч, вранці пішов, сказав, що до суду. Потім в обідній час зателефонував і сказав, що його затримали і чекають конвой. День від нього нічого не чула, потім дізналась що його забрала швидка допомога. Пішла до слідчого, побачитись не дозволили. Дізналась, що він був у лікарні під конвоєм. Передавала продукти, ліки. У чоловіка були проблеми з тиском. Адвокат чоловіка оскаржив ухвалу про запобіжний захід та повідомили, що у скарзі відмовили та помістили чоловіка до СІЗО. Коли приїхала до слідчого щоб взяти дозвіл на побачення, то він відмовив. Через 2 тижні з новим захисником прийшли до СІЗО, чоловік змінився був блідий, пригнічений, казав, що не отримує належне лікування. По місту почали ходити чутки про її чоловіка, його звинувачували і в отриманні хабаря, і в перевищенні влади. Знайомий ОСОБА_11 своїм автомобілем возив її з дитиною до м. Черкаси на побачення з чоловіком. Постало питання про внесення застави у сумі 92 тисячі гривень, у неї було 10-15 тисяч гривень, решту грошей позичив їй ОСОБА_12 , це було 10-11 тисяч доларів США, які обміняли на гривні для застави.

Через декілька днів чоловіка забрали із СІЗО. Через добу чоловік почав скаржитись на сильний головний біль, були проблеми з тиском. Викликали швидку, дали укол та поїхали. Потім знову стало гірше, швидка приїжджала тричі і чоловіка таки поклали у лікарню. Після лікарні почалися судові засідання. Чоловік здійснював захист самостійно, так як захисник поїхав в зону АТО. Після завершення судових засідань, заставу повернули і ОСОБА_12 віддали 80 тисяч гривень, які в нього брали в борг на заставу. Після перебування у СІЗО чоловік лікувався протягом року, йому поставили діагноз – гіпертонічна хвороба 2 ступеню. Після його перебування у СІЗО дитина перестала називати його батьком, казала “ ОСОБА_13 ”, лише згодом почала знову називати батьком. Через цю подію вони перестали спілкуватись із друзями.

Суд, заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків дослідивши письмові матеріали справи та наявні у ній докази вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши до суду належні та допустимі докази на їх підтвердження, крім випадків встановлених ст.82 ЦПК України, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу Управління МВС України у Черкаській області за 2013 рік від 12.02.2013 року № 39 о/с, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 призначено начальником сектору карного розшуку Уманського РВ УМВС з 12.02.2013 року, та звільнено з посади старшого оперуповноваженого СКР цього ж відділу.

25.03.2013 року ОСОБА_3 старшим слідчим прокуратури м. Умані ОСОБА_14 оголошено про підозру у перевищенні службових повноважень, яке супроводжувалось насильством, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 09.04.2013 року ОСОБА_3 обрано запобіжний західу вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.06.2013 року, ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді застави у сумі 91760,00 грн.

Згідно довідки про звільнення серії ЧРК № 03889, ОСОБА_3 звільнено із СІЗО відповідно до ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.06.2013 року.

У довідці, яку видано АТ “Ощадбанк” від 11.05.2019 р. № 121.0349-50/199 зазначено, що на ім`я ОСОБА_6 24.11.2014 року відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 “Моя картка”, на яку 13.02.2015 року зараховано кошти у сумі 91760,00 грн. з призначенням платежу, “зарахування на картрахунок судові повернення”.

Ухвалою сдідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.06.2013 року, ОСОБА_3 відсторонено від посади строком на 2 місяці.

05.06.2015 року вироком Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_15 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, і виправдано за ч. 2 ст. 365 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України, у зв`язку з недоведенням його винуватості у вчиненні даного кримінального правопорушення.

17.12.2015 року ухвалою Апеляційного суду Черкаської області апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року та ухвалу Уманського міськрайонного суду від 05 червня 2015 року про визнання доказів недопустимими залишено без задоволення, а вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року та ухвалу Уманського міськрайонного суду від 05 червня 2015 року про визнання доказів недопустимими залишено, без змін.

23.06.2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення. Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05 червня 2015 року, ухвалу цього суду від 05 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 17 грудня 2015 року залишено без змін.

Згідно довідки від 24.05.2013 року № 01-01-35/2646, виданої Уманською районною державною адміністрацією Черкаської області, ОСОБА_3 , оперуповноважений сектору карного розшуку Уманського РВ УМВС України у Черкаській області, дійсно на той час перебував на районній Дошці Пошани.

Згідно відповіді на запит слідчого управління прокуратури Черкаської області, сектором медичного забезпечення УМВС України у Черкаській області 08.06.2013 р. надано відповідь за № 9/1-331, про те, що як свідчить звіт наданий поліклінікою Уманської ЦРЛ про проходження щорічного медичного огляду особового складу Уманського РВ УМВС від 20.05.2012, ОСОБА_3 визнаний здоровим. 27.11.2012 року ОСОБА_3 проходив огляд у військово-лікарській комісії УМВС України у Черкаській області для визначення придатності для служби в органах внутрішніх справ на посаді начальника СКР Уманського РВ УМВС. Діагноз: простий міопічний асигматизм лівого ока. Згідно наказу МВС України від 06.02.2001 р. № 85- придатний до військової служби. Після проходження медогляду в військово-лікарській комісії за медичною допомогою у поліклініку УМВС ОСОБА_3 не звертався.

У відповіді на запит начальника відділу прокуратури області, Черкаським СІЗО 03.06.2013 року за вих. № 12/2911 повідомлено, що ОСОБА_3 знаходиться на дисансерному обліку у медичній частині Черкаського СІЗО з приводу гіпертонічної хвороби 1 ступеню, НЦД по змішаному типу, хронічного холециститу, СКХ.

У службовій характеристиці начальника СКР Уманського РВ УМВС України у Черкаській області, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_3 зазначено, що за період роботи отримав 8 заохочень, дисциплінарних стягнень немає, зарекомендував себе з позитивної сторони, сумлінно відноситься до виконання своїх функціональний обов`язків, працелюбивий та дисциплінований. Під час виконання службових обов`язків добре володіє та керується чинними нормативно-правовими актами, які регламентують оперативно-розшукову діяльність. Постійно працює над підвищенням своєї професійної майстерності, недоліки в роботі намагається усувати та в подальшому їх не допускати. В роботі з особистим часом не рахується. В зверненнях із громадянами ввічливий і тактовний.

По характеру врівноважений та наполегливий. На критику реагує належним чином, в побуті веде скромний спосіб життя. Фізично розвинений, табельною вогнепальною зброєю та прийомами самозахисту володіє добре. Здатний переносити психофізичні навантаження та труднощі в службі.

ОСОБА_3 одружився ІНФОРМАЦІЯ_4 з ОСОБА_6 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 від 21.05.2021 року) та має сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 19.10.2011 року).

Згідно довідки-характеристики за місцем проживання від 08.04.2013 року № 281, яку видано Громівською сільською радою Уманського району Черкаської області, за час проживання у с. Громи ОСОБА_3 характеризується позитивно, у громадських місцях веде себе добре. Шкідливих звичок не має, є людиною законослухняною і добропорядною. Завжди бере активну участь у громадському житті села. Проживає разом із сином та дружиною, яка перебуває у декретній відпустці. Скарг від односельців на ОСОБА_3 у сільську раду не надходило. Компроментуючих матеріалів на ОСОБА_3 сільська рада не має.

Згідно наданої медичної документації ОСОБА_3 перебував на лікуванні у наступні періоди:

1)з 10.04.2013 року по 24.04.2013 року. Діагноз – гіпертонічна хвороба 1 ст., неускладнений церебральний криз від 10.04.2013 року, пролапс мітрального клапану 1 ст., СН 1 ст., НЦД по змішаному типу. Хронічний холецистит з гіпомоторним синдромом. Сечокам`яна хвороба (довідка КП “Уманська міська лікарня” від 30.05.2013 р. № 272);

2)з 07.06.2013 року по 13.06.2013 року у кардіологічному відділенні з діагнозом гіпертонічна хвороба 1 ст. (довідка КП “Уманська міська лікарня” від 14.06.2013 року № 816 );

3)з 14.11.2017 року по 24.11.2017 року у неврологічному відділенні, діагноз: остеохондроз поперекового відділу хребта, ускладнений екструзією міжхребцевих дисків л4-л5 (МРТ 25.09.2017). Стійкий виражений лівобічний Л5 корінцевий больовий комплексний синдром (довідка КНП “Уманська міська лікарня” від 14.06.2019 р. № 355);

4)) з 07.04.2015 року по 17.04.2015 року у кардіологічному відділенні з діагнозом: гіпертонічна хвороба 2 ст., 3 ступ. кризовий перебіг, неускладнений церебральний криз (07.05.2015 р.), гіпертензивне серце, СН 1. (довідка КНП “Уманська міська лікарня” від 14.06.2019 р. № 355);

5)з 10.12.2018 року по 19.12.18 року лікування у денному стаціонарі з приводу гіпертонічна хвороба 2 ст., 3 ступ. кризовий перебіг, неускладнений церебральний криз 10.12.2018 р., ризик 3 (довідка КНП “Уманська міська лікарня” від 14.06.2019 р. № 355);

26.02.2014 року огляд невролога, діагноз – початкові прояви недостатності мозкового кровообігу при ГХ 1ст., цефалічний, вестибуло-атактичний синдроми.

При профогляді 30.04.2014 року неврологом діагностовано – хронічну недостатність мозкового кровообігу при ГХ 1ст., терапевтом – гіпертонічну хворобу 2 ст., з частими кризами. При профогляді 02.06.2015 року неврлогом діагностовано – вегетативну дисфункцію, церебрастенічний синдром, хронічну недостатність мозкового кровообігу у ВББ, терапевтом – гіпертонічну хворобу 2 ст., міокардіодистрофію.

Позивачем також надано витяги публікацій у друкованих засобах масової інормації та мережі Інтернет, які досліджено судом щодо звинувачення його у зловживанні владою та службовим становищем та у катуваннях, які відносяться до періоду досудового та судового слідства щодо позивача.

Відповідно до висновку судової психологічної експертизи від 19.03.2021 року № 5580/5581/20-27 за результатами проведення судової психологічної експертизи відповідно до ухвали суду від 29.05.2020 року, яку виконано судовим експертом Кропивницького відділення КНДІСЕ Т. Літвіновою, обставини справи, що розглядаються (матеріали справи №707/2000/19 2/707/112/20) вказують на те, що ситуація, яка пов`язана із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним взяттям і триманням під вартою та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, для ОСОБА_3 дійсно була психотравмуючою. Згідно зазначеної ситуації психологічний вплив психотравмуючої ситуації мав для ОСОБА_3 глибокий та тривалий характер, який був обумовлений тривалими за часом моральними та фізичними стражданнями, незаконним взяттям і триманням під вартою, тривалим порушенням життєвих зв`язків унаслідок неможливості продовження активного громадського життя та плину буття особистості, відносин з оточенням, розладом емоційної та вольової сфери особистості, з допущенням обмеження прав і свобод та приниженням честі і гідності як громадянина.

ОСОБА_3 у зв`язку з вищевказаною ситуацією з психологічної точки зору нанесено моральну шкоду. Рекомендована сума грошової компенсації завданої позивачу ОСОБА_3 моральної шкоди може дорівнювати грошовому еквіваленту 540 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом.

Згідно ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст. 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пунктом 17 ч.3 ст. 42 КПК України підозрюваний, обвинувачений має право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися.

Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Згідно ч.1 ст.130 КПК України шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом.

Стаття 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлює випадки, умови та порядок відшкодування шкоди.

Згідно з п. 1 ст. 1, п. 5 ст. 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства прокуратури, суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Наведених у ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

Статтею 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства прокуратури, суду" визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 13 цього Закону розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Статтею 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Згідно з положенням п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Судом установлено, що фактично незаконне перебування позивача під слідством та судом було у період з 25.03.2013 року (повідомлення про підозру позивачу) до 23.06.2016 року (23.06.2016 року ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ), що становить 39 місяців. Початок вказаного терміну, на думку суду, має рахуватись не з дня внесення відомостей про кримінальне правопорушення -08.03.2013 року, як зазначає позивач, а з дня повідомлення йому про підозру – 25.03.2013 року.

За час незаконного перебування під слідством та судом, ОСОБА_3 зазнав моральної шкоди, яка полягає у психічних стражданнях, перебування у стані безперервного нервового стресу, що привело до погіршення стану його здоров`я та появи захворювань, які існують і на даний час, що підтверджується наявною у матеріалах справи медичною документацією, показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , позивача ОСОБА_3 , який допитаний у якості свідка.

Погіршення стану здоров`я позивача, на думку суду, перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із кримінальним переслідуванням, оскільки матеріали справи містять дані про те, що позивач не мав скарг на здоров`я до його поміщення до СІЗО м. Черкаси, про що свідчать долучені до матеріалів справи результати профогляду та довідки. З медичної документації вбачається, що вперше позивача госпіталізовано до лікарні 10.04.2013 року з діагнозом гіпертонічний криз, наступного дня після обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, і подальші загострення вказаної хвороби виникали у періоди звільнення з під варти під заставу та судових слухань у справі, що свідчить про сильні емоційні переживання.

Те, що ситуація, пов`язана із незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним взяттям і триманням під вартою та інших процесуальних дій була психотравмуючою для позивача, та психологічний вплив носив глибокий та тривалий характер, а ОСОБА_3 завдано моральну шкоду встановлено і висновком експерта від 19.03.2021 року.

Інформація про перебування позивача під слідством та судом значним чином вплинула і на його ділову репутацію, оскільки м. Умань Черкаської області є маленьким містечком, де його особисто знає велика кількість людей, з ним перестали спілкуватись друзі та тривалий час не спілкувались колеги по роботі, позивача було переведено на нижчу посаду.

Позивач протягом даного часу змушений був терпіти обмеження прав та свобод людини та громадянина, що суттєво відзначилося на його психологічному стані. Таким чином, змінився його звичний життєвий уклад, а в результаті весь цей час він перебував у стані психологічного напруження і стресу.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди в конкретній справі, відповідно до положень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд повинен враховувати характер та обсяг страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, стан здоров`я, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках тощо.

Статтею 8 Закону України від 15.12.2020 року № 1082-IX «Про державний бюджет України на 2021 рік» встановлено мінімальну заробітну плату в 2021 році у місячному розмірі – 6000,00 грн.

Позивач вважає, що в результаті незаконного притягнення до кримінальної відповідальності йому завдана моральна шкода в загальному розмірі – 1502280,00 грн.

Виходячи з вимог ст. 13 ЗУ “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Тому, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, на який має право позивач становить 39 місяців *6000,00 грн=234000,00 грн.

Однак, суд виходячи із засад розумності, справедливості, пропорційності та добросовісності, враховуючи завдану моральну шкоду ОСОБА_3 , те що він перебував під вартою з 09.04.2013 року по 06.06.2013 року, вважає, що справедливим та достатнім є розмір відшкодування у розмірі трьох мінімальних заробітніх плат за кожен місяць перебування його під слідством та судом, що становить 18000,00 *39=702000,000 грн. Вказана позиція суду узгоджується з позицією ВСУ, викладеній у постанові від 4 грудня 2019 року у справі №468/901/17-ц, згідно з якою у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. При цьому визначений законом розмір є мінімальним, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, може застосувати й більший розмір відшкодування.

Щодо суми 1502280,00 грн., якою позивач оцінює завдану йому моральну шкоду, то суд вважає, що позивач не надав суду доказів завдання йому моральної шкоди саме в такому розмірі.

Також, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 26721,61 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, що становлять інфляційні втрати внаслідок внесення за нього 91 760,00 грн. застави дружиною у червні 2013 року, та поверненням їй застави 13.02.2015 року.

Відповідно до ст. 3 ЗУ “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода.

Відповідно до ч.ч. 1, 11 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки між позивачем та відповідачем не виникало договірних зобов`язань, та ЗУ “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду”, норми КПК України не передбачають повернення інфляційних втрат за внесення застави, тому у даній позовній вимозі слід відмовити.

Щодо клопотання відповідача про закриття справи у зв`язку із спливом позовної давності, то відповідно до ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. Так як, право на відшкодування завданої кримінальним переслідуванням моральної шкоди є особистим немайновим правом позивача, тому загальний строк позовної давності у три роки не поширюється на вказану вимогу.

Суд вважає, що відшкодування моральної шкоди на суму 702000,00грн. є такою, яка має бути відшкодована за відповідний період, внаслідок незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності. Зазначений розмір завданої моральної шкоди відповідає вимогам Закону України "Про порядок відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства прокуратури, суду". Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. На підставі викладено суд вважає, що достатнім та відповідним вимогам законодавства розмір завданої моральної шкоди позивачу становить 702000,00 грн.

Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» у п.10-1 зазначає, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державної казначейської служби України.

Відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845.

Згідно п.35 вказаного вище Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.

Пунктами 5 та 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 15 квітня 2015 року №215, казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Враховуючи вищевикладені норми, стягнення на користь позивача з Державного бюджету України повинно відбуватись через Державну казначейську службу України.

Суд вирішує питання про судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України, тому оскільки позивач при подачі позовної заяви звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.2 ст. 3 ЗУ “Про судовий збір”, тому судовий збір у справі небхідно віднести за рахунок держави.

Позивачем відповідно до акту здачі приймання висновку експерта № 5580/5581/20-27 від 19.03.2021 року сплачено 6537,60 грн. на оплату судової психологічної експертизи, тому відповідно до ст. 133, 141 ЦПК України, вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 5, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 ) 702 (сімсот дві тисячі) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 ) у порядку відшкодування витрат, понесених на проведення судової психологічної експертизи у розмірі 6537 (шість тисяч п`ятсот тридцять сім) грн. 60 коп.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Ознайомитись з повним текстом судового рішення, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Черкаського апеляційного суду через Черкаський районний суд Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне судове рішення складено 03 червня 2021 року.

Суддя: В. В. Морозов