Рішення № 97411720, 25.05.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/5081/21

Справа № 522/2106/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання – Куртушан Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, в якому просив стягнути з відповідача на його користь 565655,26 грн. з яких 65655,26 грн. – матеріальна шкода, а 500000 грн. – моральна шкода.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що протягом кількох років, позивач змушений був звертатися до суду за захистом своїх прав та отримував рішення суду на свою користь. Така ситуація спричинила позивачеві моральні страждання, що потягли за собою наявність у позивача психологічної травми. Свої моральні страждання ОСОБА_1 оцінює в 500000 грн.

Крім того, на відновлення здоров`я позивачем витрачено 65655,26 грн., що складають витрати на придбання медикаментів в сумі 60255,26 грн. та 5400 грн. оплати проведення психологічного експертного дослідження.

Ухвалою суду від 13.02.2019 року справу передано за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.

Постановою Одеського апеляційного суду від 04.07.2019 року ухвалу від 13.02.2019 року скасовано, а справу повернуто для розгляду до Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.08.2019 року по справі відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого засідання на 17.09.2019 року.

17.09.2019 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 06.11.2019 року.

24.09.2019 року до суду від Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що реалізація позивачем свого права на звернення до суду не може бути підставою для спричинення моральної шкоди. Медичні обстеження, які проходив позивач викликані необхідністю встановлення групи інвалідності, а не пов`язані з розглядом справ у судах.

Щодо матеріальної шкоди, то з наданих позивачем виписок по картці не вбачається , що ці витрати йшли на придбання медикаментів, які використовував позивача, а надані виписки історій хвороб, свідчать про отримання них позивачем ще до початку судових розглядів.

06.11.2019 року судом не прийнято зазначений відзив, який поданий з пропуском строку та оголошено перерву в судовому засіданні до 09.12.2019 року.

11.11.2019 року до суду від представника відповідача надійшли письмові пояснення до судових дебатів.

09.12.2019 року розгляд справи відкладено на 14.01.2020 року за клопотанням представника позивача.

14.01.2020 року судом по справі призначено судову-медичну експертизу проведення якої доручено експертам Комунальної установи «Одеського обласного бюро судово-медичної експертизи» на вирішення якої поставлено запитання щодо захворювань і їх наслідків перенесених позивачем, як за період служби в органах внутрішніх справ України, починаючи з 20.08.1995 року по 26.08.2015 року та з періоду початку судових засідань з 21.09.2015 року. Провадження у справі зупинено.

23.11.2020 року до суду надійшов висновок експерта №31 від 18.11.2020 року, за яким у досліджуваний період часу, принаймні з 2007 р., ОСОБА_1 , після отримання черепно-мозкової травми, страждав її ()травми наслідками. Також в період після 21.09.2015 року ОСОБА_1 неодноразово знаходився на лікуванні, і, безумовно, потребував медикаментозної терапії. Враховуючи тяжкість захворювань, які є у ОСОБА_1 , зокрема, наявність кризів, безсумнівно, що ОСОБА_1 потребував медичного спостереження у зв`язку з відвідуванням судових процесів починаючи з 21.09.2015 року.

Щодо питання про причинно-наслідковий зв`язок між психо-емоціональними стресами отриманими після відвідування судових засідань (за їх наявності, з 21.09.2015 року) та тими захворюваннями (розладами здоров`я) які після цього з ’явилися, то відповідно до відповіді експерта вирішення даного питання знаходиться в компетенції судової експертизи із залученням насамперед судового психолога.

Ухвалою суду від 25.11.2020 року по справі поновлено провадження з призначенням судового засідання на 20.01.2021 року.

20.01.2021 року судом задоволенні клопотання позивача про виклик експерта лікаря доповідача, розгляд справи відкладено на 01.02.2021 року.

01.02.2021 року в судовому засідання судом допитаний у якості експерта ОСОБА_2 , оголошено перерву до 31.03.2021 року.

31.03.2021 року розгляд справи за клопотанням представника позивача відкладено на 30.04.2021 року.

30.04.2021 року розгляд справи відкладено на 24.05.2021 року.

24.05.2021 року до суду надійшли письмові роз`яснення експерта ОСОБА_2 , в яких зазначено що психо-емоційний стрес, якщо він мав місце, міг привести до загострення будь-яких захворювань.

У судовому засіданні 24.05.2021 року позивач свої вимоги підтримав, просив їх задовольнити, представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що в період з 21.09.2015 року по 25.05.2018 року ОСОБА_1 звертався до Одеського окружного адміністративного суду з позовами до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області щодо поновлення своїх прав, які були задоволені рішеннями по справам № 815/5784/15, № 815/1159/17, № 815/4818/17, № 815/3000/17, № 815/5914/17, № 815/575/18, № 815/999/18, № 815/1586/18.

Позивач вважає, що внаслідок вимушеного звернення до суду через нехтування відповідачем його законними правами, ОСОБА_1 були спричинені моральні страждання, що призвели до психологічного стресу, який в свою чергу призвів до активізації та появи різних захворювань, на підтвердження чого надає: виписку із історії хвороби № 178 Одеської міської лікарні №3 про знаходження ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні с 21.03.2016 року по 05.04.2016 року; виписку із історії хвороби № 493 Одеської міської лікарні №3 про знаходження ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні с 05.08.2016 року по 22.08.2016 року; виписку з історії хвороби № 9007 МКБ №10 гастроентерологічного відділення про знаходження ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 21.09.2016 року по 04.10.2016 року; виписку № 20476 ООКЛ про знаходження ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 29.08.2017 року по 11.09.2017 року; виписку з історії хвороби № 8342 МКБ №10 гастроентерологічного відділення про знаходження ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 04.09.2017 року по 14.09.2017 року; виписку №563 із медичної карти ОСОБА_1 про знаходження його в ЛВЛ МВС України на стаціонарному лікуванні з 25.10.2017 року по 14.11.2017 року; виписку-епікріз № 68 КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №7» про знаходження ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 05.02.2018 року по 16.02.2018 року; виписку-епікріз №476 про знаходження ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 19.04.2018 року по 05.05.2018 року; виписку із медичної картки № 6466 ОСОБА_1 про знаходження його на стаціонарному лікуванні в КУ «МКЛ №11» з 16.05.2018 року по 30.05.2018 року. Зазначені моральні страждання позивач оцінює в 500000 грн.

Крім того, на підтвердження понесених матеріальних витрат на придбання медикаментів на своє лікування позивач надає роздруківки виписок по картці/рахунку ОСОБА_1 щодо проведення розрахункових операцій в аптеках 21.03.2016 року, 05.08.2016 року, 21.09.2016 року, 29.08.2017 року, 04.09.2017 року, 25.10.2017 року, 05.02.2018 року, 19.04.2018 року та 16.05.2018 року, зазначаючи що загальна сума матеріальної шкоди становить 65655,26 грн., куди по між витрат на придбання медикаментів включено і оплату проведення експертного дослідження на суму 5400 грн.

Відповідно до замовленого позивачем до позову додано документ, який має назву висновку №ED-2521-4-1050.18 від 10.09.2018 року психологічного експертного дослідження ОСОБА_1 , наданого Одеською філією Судової Незалежної Експертизи України, описана позивачем в позовній заяві ситуація є психотравмуючою для ОСОБА_1 , останньому завдані моральні страждання за умов ситуації, яка досліджувалася, компенсація за моральні страждання у суму 500000 грн. є обгрунтованою. Суд не приймає до уваги такий документ, адже, в такому документі не відображено про попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до ч.1 ст. 1176 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Враховуючи те, що звернення ОСОБА_1 до суду щодо фактичного оскарження дій чи бездіяльності відповідача пов`язані з реалізацією положень ст.55 Конституції України, за яким кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, суд вбачає в даному випадку відсутність підстав для застосування до даних правовідносин положень статей 1173, 1176 ЦК України, та вважає, що вданому випадку підлягають застосуванню норми закону, які передбачають відповідальність за спричинення матеріальної та моральної шкоди на загальних підставах.

Так, відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім того, відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2 п. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року, роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли неправомірні дії завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Отже, зобов`язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов`язання належать до недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин.

Складовими для відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави для деліктних зобов`язань є обов`язковим. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.

Між тим, тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Суд, також, враховує положення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за якими при визначенні розміру моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, суд повинен визначити ступінь страждань, заподіяних громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. При цьому, визначаючи розмір відшкодування суд має виходити із засад поміркованості, розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Крім того, згідно ч.1-2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Також, згідно до ст. 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За результатами призначеної судом судово-медичної експертизи, отримано висновок експерта №31КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» від 18.11.2020 року, за яким, починаючи з 2007 року, ОСОБА_1 , після отримання черепно-мозкової травми страждав її наслідками, а також, страждав виразковою хворобою ДПК, розповсюдженим остеохондрозом хребта, кілою дисків хребців у шийному та попереково-куприковому відділеннях хребта, аномалією ОСОБА_4 , хронічним вертеброгенним попереково-куприковим радикулітом, хронічною вертеброгенною цервікалгією.

Тобто, в період до 21.09.2015 року у ОСОБА_1 були наявні захворювання, які потребували лікування та мали певний хронічних характер.

Наявність таких захворювань, які виникли у ОСОБА_1 до 21.09.2015 року, зазначив у своїх поясненнях експерт ОСОБА_2 , що був допитаний в судовому засіданні.

Щодо захворювань ОСОБА_1 , які додалися у нього після початку судових засідань, то за експертним висновком №31 у розглянутий період часу, ОСОБА_1 неодноразово знаходився на лікуванні, і, безумовно, потребував медикаментозної терапії.

При цьому, суд критично оцінює твердження експерта ОСОБА_2 щодо того, що саме значна частина захворювань (і відповідного лікування) припала на період часу, який мав місце після початку судових засідань, оскільки окреслити перелік цих захворювань експерти не зміг.

Щодо причинно-наслідкового зв`язку між судовими засіданнями та погіршенням здоров`я ОСОБА_1 , то за експертним висновком №31, вирішення даного питання знаходиться в компетенції судової експертизи із залученням насамперед судового психолога.

При цьому, експерт ОСОБА_2 у судовому засіданні не зміг надати однозначної відповіді щодо вказаного причинно-наслідкового зв`язку, а у своїх письмових роз`ясненнях вказав на лише на потенційну можливість психо-емоційного стресу, якщо він мав місце, призвести до загострення будь-яких захворювань.

У зв`язку з цим, суд критично оцінює пояснення експерта ОСОБА_2 з цього приводу, та вважає що вони побудовані на припущеннях.

Крім того, за експертним висновком №31 щодо обгрунтованості виписування ОСОБА_1 медикаментів та необхідності лікування, експерт зазначив, що враховуючи захворювання ОСОБА_1 , він потребував медикаментозної терапії, враховуючи і перелічену терапію (яка докладно зазначена в перелічених виписках з історій хвороби). Враховуючи тяжкість захворювань, які є у ОСОБА_1 , зокрема, наявність кризів, безсумнівно, що ОСОБА_1 потребував медичного спостереження у зв`язку з відвідуванням судових процесів починаючи з 21.09.2015 року.

Однак, з наданих суду доказів, вбачається лише, що у зазначені дні ОСОБА_1 проводив безготівкові розрахункові операції у різних аптеках міста, однак належних доказів того, що саме було придбано в аптеках та для кого саме були придбані ці товари, суду не надано, а отже відсутні підстави вважати доведеним те, що позивач, у зв`язку з необхідним лікуванням, яке було викликано необхідністю брати участь у судових засіданнях, витратив на придбання відповідних ліків 60255,26 грн.

При цьому, сама по собі необхідність медичного спостереження у зв`язку з відвідуванням судових процесів починаючи з 21.09.2015 року, не свідчить про те, що вказані спостереження викликані захворюваннями, які виникли у зв`язку з необхідністю брати участь у цих судових засіданнях.

За таких обставин, суд вважає, що причинно-наслідковий зв`язок між відвідуванням ОСОБА_1 судових засідань по зазначеним справам в період з 21.09.2015 року по 25.05.2018 року та виникненням у нього захворювань, які потребували відповідного лікування, на забезпечення чого позивачем витрачені грошові кошти, суду не доведений, а відтак, доходить висновку про необгрунтованість позову та залишає його без задоволення.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (код ЄДРПОУ 08592268, м. Одеса, вул. Єврейська, 12) про відшкодування матеріальної та моральної шкоди – залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 04.06.2021 року.

Суддя: В.Я. Бондар