Рішення № 97410559, 03.06.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2021 Справа №607/9637/21

місто Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Герчаківської О. Я.,

за участю секретаря судового засідання Киреньки Г. Я.,

представника позивача Дядишин Л. В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Скиби В. М.,

перекладача Белякової О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області, місцезнаходження: м. Тернопіль, бульвар. Т. Шевченка, 10, до ОСОБА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , про примусове видворення та про затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України з метою забезпечення його видворення за межі території України,

В С Т А Н О В И В :

01 червня 2021 року Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області (далі – УДМСУ у Тернопільській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про його примусове видворення за межі території України.

03 червня 2021 року УДМСУ у Тернопільській областізвернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про його затримання із поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України з метою забезпечення його видворення за межі території України.

Ухвалою суду від 03 червня 2021 справу № 607/9637/21 за адміністративним позовом УДМСУ у Тернопільській області до ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України об`єднано в одне провадження із справою № 607/9470/21 за адміністративним позовом УДМСУ у Тернопільській областідо ОСОБА_1 про затримання із поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні державної міграційної служби України з метою забезпечення його видворення за межі території України, присвоївши справі № 607/9637/21.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що 28 травня 2021 року під час виконання повноважень в частині здійснення державного контролю щодо запобігання та протидії нелегальній (незаконній) міграції, а саме, притягнення порушників до адміністративної відповідальності, працівниками Тернопільського МВ УДМС у Тернопільській області виявлено на території міста Тернопіль громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стосовно якого 31 березня 2021 року за порушення міграційного законодавства УДМС у Волинській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни №4, зобов`язано покинути територію України до 26 квітня 2021 року. При цьому, іноземцем не зазначено поважних причин не виконання рішення № 4 УДМС у Волинській області від 31 березня 2021 року про його примусове повернення до країни походження або третьої країни, тривалого незаконного перебування на території нашої держави та не вказано, з якою метою перебуває у місті. В ході перевірки було встановлено, що відповідач є громадянином Російської Федерації. Його особу встановлено та підтверджено національним паспортом серії НОМЕР_1 виданим 24 липня 2007 року, проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Прибув на територію України 13 листопада 2010 року через пункт пропуску «Доманове». До територіальних органів (підрозділів) ДМС з питань продовження строку перебування чи легалізації не звертався. На момент виявлення відповідача, а саме 31 березня 2021 року, останній перебував в Україні без законних на те підстав, порушуючи законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП.

31 березня 2021 року за порушення правил перебування іноземців в Україні громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн, який ним сплачено. Також відповідач із заявою щодо продовження строку перебування на території України, надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту до територіальних органів та підрозділів ДМС не звертався, продовжує знаходитись на території України без законних на те підстав, грубо порушуючи вимоги законодавства, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

31 березня 2021 року УДМС у Волинській області прийнято рішення № 4 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким останнього зобов`язано покинути територію України до 26 квітня 2021 року. Дане рішення було йому оголошено, один із примірників рішення №4 від 31 березня 2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 (далі – рішення № 4 про примусове повернення від 31 березня 2021 року) особисто вручено відповідачу, йому роз`яснено його права та обов`язки, зобов`язано не пізніше 26 квітня 2021 року самостійно залишити територію України, а також попереджено про наслідки невиконання рішення № 4 про примусове повернення від 31 березня 2021 року, що підтверджується його підписом. Однак, громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , вищевказаного рішення № 4 про примусове повернення від 31 березня 2021 року не виконав, хоча ч. 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Окрім того, із доповідної записки заступника начальника Тернопільського МВ УДМС у Тернопільській області Павла Бориса від 01 червня 2021 року вбачається, що у відповідача відсутній паспортний документ, який дає право перетину державного кордону України. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2019 року № 1056 «Про дію окремих положень міжнародних договорів України з Російською Федерацією» визначено, що для перетину кордону України громадяни Російської Федерації подають паспорт громадянина Російської Федерації, що посвідчує особу громадянина Російської Федерації, тобто закордонний паспорт.

Посилаючись на те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання рішення про примусове повернення з України, жодних дій щодо повернення в країну походження у термін визначений у рішенні про примусове повернення з України не вживає, не має постійного місця проживання, належного фінансового забезпечення, законних джерел доходу, не працює, не навчається, і не вживає будь–яких заходів щодо легалізації перебування в Україні, а також не має закордонного паспорту громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон, позивач просить позов задовольнити, оскільки наведені вище обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 ухиляється і буде надалі продовжувати ухилятися від добровільного виїзду за межі території України, як і від виконання рішення про його примусове видворення за межі території України.

03 червня 2021 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву, поданий представником відповідача, адвокатом Скибою В. М., у якому він зазначає, що ОСОБА_1 не зміг виконати вимогу про його примусове повернення до країни походження або третьої країни, незаконного перебування на території нашої держави з поважних причин, зокрема відсутності коштів на дорогу та ускладнення у зв`язку з карантинними обмеженнями. До адміністративного позову не додано жодного доказу, підтверджуючого факт вживання представниками позивача будь–яких активних дій щодо допомоги відповідачу виїхати за межі України. ОСОБА_1 не ухиляється від виїзду, однак з об`єктивних причин не може цього зробити. З огляду на зазначене, представник відповідача просить суд у задоволенні позову УДМС в Тернопільській області про примусове видворення та затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк шість місяців, із поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України з метою забезпечення його примусового видворення за межі території України за межі території України відмовити повністю.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у позовній заві, просить його задовольнити. Крім того, посилаючись на порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, в порядку вимог п. 3 ч. 2 ст. 371 КАС України, просила допустити негайне виконання рішення суду, в разі задоволення адміністративного позову.

Відповідач ОСОБА_1 заперечував умисне невиконання рішення № 4 про примусове повернення від 31 березня 2021 року, він намагався виїхати до Республіки Молдова, однак через брак коштів не мав довідки про відсутність захворювання на Covid, а тому не зміг перетнути державний кордон між Україною та ОСОБА_2 . Підтвердив те, що в нього відсутній паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон, а також те, що впродовж свого перебування на території України з 2010 року він не звертався в органи міграційної служби з приводу легалізації свого перебування. На даний час він бажає покинути територію України добровільно.

Представник відповідача в судовому засідання підтримав позицію Міронова О. О. та доводи, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши надані матеріали, суд встановив наступне.

31 березня 2021 року уповноваженою особою Управління Державної міграційної служби України у Волинській області складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МВП 000188, згідно якого 31 березня 2021 року о 12 год. 30 хв. за адресою м. Луцьк, вул. Градний Узвіз, 4 виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , який порушив перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, ухилявся від виїзду після закінчення відповідного терміну перебування та проживав без документів на право проживання в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_2 .

Постановою про накладення адміністративного стягнення ПН МВП 000185 від 31 березня 2021 року до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 700,00 грн за вчинення порушення п. 2 Порядку, затвердженого ПКМУ № 150 від 15 лютого 2012 року, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Рішенням №4 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина Російської Федерації, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 31 березня 2021 постановлено примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язати його покинути територію України у термін до 26 квітня 2021 року; заборонити громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну терміном на 3 (три) роки.

Про дане рішення відповідача було повідомлено, зобов`язано ОСОБА_1 не пізніше 26 квітня 2021 самостійно залишити територію України, а також попереджено про вимоги ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що підтверджується його підписом. Однак, відповідач продовжував знаходитись на території України без законних на те підстав, жодних заходів щодо виїзду за межі України не вживав.

Як слідує із доповідної записки заступника начальника Тернопільського МВ УДМСУ в Тернопільській області Бориса П. від 28 травня 2021 року з метою виконання норм законодавства України в частині здійснення державного контролю щодо запобігання та протидії нелегальній (незаконній) міграції, а саме притягнення порушників законодавства до адміністративної відповідальності, 28 травня 2021 року працівниками сектору організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення Тернопільського МВ УДМС України в Тернопільській області виявлено громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стосовно останнього 31 березня 2021 року УДМС України у Волинській області за порушення міграційного законодавства України прийнято рішення про примусове повернення з України. За результатами перевірки, проведеної за наявними обліками територіальних органів ДМС України та відомчої інформаційної системи «Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» ЄІАС УМП встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянства не набув, посвідкою на постійне проживання та тимчасове проживання не документувався. Під час перевірки щодо встановлення законності перебування на території України вказаного іноземця встановлено, що згідно даних інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформації з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН» відомості щодо перетину державного кордону України громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.

Також із доповідної записки заступника начальника Тернопільського МВ УДМСУ в Тернопільській області Бориса П. від 01 червня 2021 року слідує, що в ході проведення підготовчих заходів щодо примусового видворення громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено, що у вказаного іноземця відсутній паспортний документ, який надає право для перетину державного кордону України.

Відтак, судом встановлено та відповідачем не заперечується, що рішення № 4 про примусове повернення від 31 березня 2021 року, ним не оскаржувалося і не виконано, паспорт громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон у ОСОБА_1 відсутній.

Суд, проаналізувавши надані докази, оцінивши їх в сукупності, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до статей 9, 29 Загальної декларації прав людини (1948 року) та ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 року) ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

Статтею 5 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (із змінами і доповненнями) від 04.11.1950 р., ратифікованою Верховною Радою України 17.07.1997 р., задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, коли здійснюється законний арешт або затримання з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

Згідно з ч. 4 ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України іноземці чи особи без громадянства можуть бути відповідачами за адміністративним позовом суб`єкта владних повноважень про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон) визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України.

Згідно з вимогами ч. 16 ст. 4 Закону, іноземці та особи без громадянства, які в`їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в`їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Положення ст. 9 вищевказаного Закону встановлено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Угодою між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16 січня 1997 року (із змінами) дозволено безвізові поїздки громадян Російської Федерації та громадян України з дотриманням правил перебування по документах, що посвідчують особу і підтверджують громадянство, зазначених у Додатку 1 та 2 до цієї Угоди. Одним із документів для в`їзду та виїзду за кордон для громадян Російської Федерації є паспорт громадянина Російської Федерації за межами Російської Федерації.

Підпунктом 2 пункту 2 «Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012 року № 150 (далі - Порядок), зазначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

Відповідач ОСОБА_1 перебуває на території України з 2010 року, тобто поза межами встановленого Порядком строку, а тому за порушення правил перебування іноземців в Україні громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700,00 грн., що стверджується копією протоколу про адміністративне правопорушення ПР МВП 000188 від 31 березня 2021 року та постановою про накладення адміністративного стягнення ПН МВП 000185 від 31 березня 2021 року.

Слід відмітити, що п. 14 ст.1 Закону визначено, що нелегальний мігрант – іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Таким чином, на момент виявлення, а саме, 28 травня 2021 року посадовими особами УДМС у Тернопільській області громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , останній перебував в Україні без законних на те підстав, порушуючи законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (ч. 16. ст. 4 Закону, пп. 2 п. 2 Порядку).

Статтею 26 Закону передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, керуючись положеннями ст. 26 Закону, 31 березня 2021 року УДМС у Волинській області було прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зобов`язання його покинути територію України у термін до 26 квітня 2021 року; заборонено громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в`їзд в Україну терміном на 3 (три) роки. Дане рішення було оголошено відповідачу, один із примірників рішення №4 від 31 березня 2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 вручено особисто відповідачу, йому роз`яснено його права та обов`язки, зобов`язано не пізніше 26 квітня 2021 року самостійно залишити територію України, а також попереджено про наслідки невиконання рішення № 4 про примусове повернення від 31 березня 2021 року, що підтверджується його підписом. Однак, ОСОБА_1 продовжував знаходитись на території України без законних на те підстав, жодних заходів щодо виїзду за межі України не вживав. Рішення УДМС у Волинській області про примусове повернення від 31 березня 2021 року відповідачем не оскаржувалось.

Тобто, громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вищевказаного рішення про примусове повернення від 31 березня 2021 року не виконав, хоча ч. 5 ст. 26 Закону встановлено, що іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

За результатами перевірки, проведеної за наявними обліками територіальних органів ДМС України та відомчої інформаційної системи «Оформлення документів, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлено, що ОСОБА_1 громадянства не набув, посвідкою на постійне та тимчасове проживання не документувався.

Під час перевірки щодо встановлення законності перебування на території України вказаного іноземця встановлено, що згідно даних інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформації з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «АРКАН» відомості щодо перетину державного кордону України громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відсутні.

За вказаних вище обставин, суд приходить до переконання, що такими діями відповідач грубо порушує правила перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, не має постійного місця проживання, близьких родичів, належного фінансового забезпечення, не працює, не навчається та не має законних джерел доходу, а тому може ухилятися від виконання рішення про примусове видворення.

Окрім того, із доповідної записки заступника начальника Тернопільського МВ УДМС у Тернопільській області Павла Бориса від 01 червня 2021 року вбачається, що у відповідача відсутній паспортний документ, який дає право перетину державного кордону України. Постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2019 року № 1056 «Про дію окремих положень міжнародних договорів України з Російською Федерацією» визначено, що для перетину кордону України громадяни Російської Федерації подають паспорт громадянина Російської Федерації, що посвідчує особу громадянина Російської Федерації, тобто закордонний паспорт.

Зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 ухиляється і буде продовжувати ухилятись від добровільного виїзду за межі території України.

Статтею 30 Закону передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, може лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Постанова Пленуму Вищого адміністративного суду від 25 червня 2009 року № 1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця і особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» роз`яснює, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини:

1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення;

2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

В ході перевірки та на підставі наданих громадянином Російської Федерації ОСОБА_1 пояснень не встановлено підстав для заборони його примусового видворення, передбачених ст. 31 Закону. Крім того, при наданні пояснень відповідач жодним чином не роз`яснив поважних причин нелегального перебування в Україні. Доводи ОСОБА_1 про те, що з 2010 року він був співробітником одного із навчальних освітніх закладів Волинської області, а саме Луцького національного технічного університету та про його подальше перебування в Почаївській лаврі суд відхиляє, оскільки такі не спростовують факту незаконності перебування відповідача на території України.

Судом не встановлено обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та унеможливлюють примусове видворення за межі України.

Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Крім того, відповідач не звертався до Управління Державної міграційної служби у Тернопільській області з заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідачем не представлено суду жодних доказів на спростування доводів позивача та безпідставність позовних вимог.

Враховуючи, що відповідач свідомо грубо порушує законодавство України, яке визначає статус іноземців та осіб без громадянства в Україні, не має постійного місця проживання в Україні та належного фінансового забезпечення, не працює, не навчається та не має законних джерел доходу і не вживає будь–яких заходів щодо легалізації перебування в Україні, а також відсутність у нього паспорту громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон, суд вважає, що в даному випадку наявні всі підстави для примусового видворення громадянинаРосійської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за межі території України.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст.371 КАС України, суд, який ухвалив рішення за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Суд, приймаючи до уваги клопотання позивача про звернення рішення суду до негайного виконання та те, що відповідачем порушуються правила перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, враховуючи особу відповідача, який тривалий час ухиляється від виконання рішення про примусове повернення з України, продовжує знаходитись на території України без законних на те підстав, визнання ним позову в судовому засідання, з метою забезпечення виконання судового рішення, вважає за можливе звернути рішення суду до негайного виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.

Відповідно до ч. 4. ст. 30 Закону іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Частина 1 ст. 289 КАС України визначає, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України; затримання іноземця або особи без громадянства з метою забезпечення її передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; взяття іноземця або особи без громадянства на поруки підприємства, установи чи організації; зобов`язання іноземця або особи без громадянства внести заставу.

Згідно з п. 12 Розділу ІІ Інструкції про порядок утримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.02.2016 № 141, іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Відповідно до п. 1 Типового положення про пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1110 (далі – Типове положення) пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, є державною установою, що призначена для тимчасового утримання іноземців та осіб без громадянства.

Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави вважати, що позов про затримання щодо іноземця або особи без громадянства може бути подано стосовно особи, до якої подано та розглядається адміністративний позов про примусове видворення за межі території України, при цьому підставою затримання повинні слугувати докази на підтвердження обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі.

На підставі викладеного та враховуючи наявність достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 продовжуватиме ухилятися від виконання рішення про його примусове видворення, що підтверджується відсутністю в нього необхідного паспортного документу для виїзду в Російську Федерацію, беручи до уваги відсутність у відповідача постійного місця проживання, законних джерел доходу, не вжиття ним будь–яких заходів щодо легалізації в Україні, суд приходить до переконання, що позов в частині затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73–77, 90, 241–246, 255, 288, 371 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Задовольнити позов Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про примусове видворення та про затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні Державної міграційної служби України з метою забезпечення його видворення за межі території України

Примусово видворити за межі території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду в цій частині звернути до негайного виконання.

Затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк шість місяців, із поміщенням у пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в України Державної міграційної служби України з метою його примусового видворення за межі території України.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач: Управління державної міграційної служби України в Тернопільській області, код ЄДРПОУ: 37839038, адреса місцезнаходження: бульв. Шевченка, буд. 10, м. Тернопіль, 46001.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий 24 липня 2007 року.

Рішення суду складно та підписано 03 червня 2021 року.

Головуючий суддяО. Я. Герчаківська