Постанова № 97409511, 04.06.2021, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/2873/21

Провадження№ 3/266/1018/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року м. Маріуполь

Суддя Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області Пантелєєв Д.Г., розглянувши матеріал, про притягнення до адміністративної відповідальності який надійшов з ВП №3 Маріупольського РУП ГУ НП в Донецькій області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, який зареєстрований та мешкає: АДРЕСА_1 , за ст.1732 ч.2 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

14.04.2020 року о 18:00 годин, ОСОБА_1 знаходячись за адресою: м. Маріуполь, тупік Кавказький, 3, порушив вимоги термінового забороненого припису АА №058848 від 13.04.2021 року, а саме, п. 3, контактував з постраждалою особою гр. ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, будь-яких заяв про відкладення розгляду справи не надав.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (заява N 3236/03) наголошував, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд розцінює неявки в судові засідання, виключно, як спробу ОСОБА_1 уникнути відповідальності за правопорушення шляхом затягування розгляду справи та спливу строків притягнення до адміністративної відповідальності, судом всіляко забезпечувалась змагальність судового процесу та право ОСОБА_1 на справедливий судовий розгляд, що свідчить про дотримання основного принципу Європейського суду з прав людини особа повинна бути почутою.

У справі «Mirovni Institut v. Slovenia» Європейський суд з прав людини відзначив, що судові розгляди мають гарантувати право на публічне слухання в розумінні §1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Винятки повинні бути виправдані особливими обставинами. Як підкреслив Суд, суспільний характер слухань захищає сторони від здійснення правосуддя таємно, без публічного контролю. Це також є одним зі способів підтримки довіри до судів.

У даному випадку суд забезпечив ОСОБА_1 гарантію щодо публічного розгляду справи проти нього і виняток зроблений судом щодо можливості подальшого розгляду справи без його участі із-за зловживання ним своїми процесуальними правами повністю захищає ОСОБА_1 від здійснення правосуддя таємно, без публічного контролю.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 своєчасно сповіщений про місце і час розгляду справи, вважаючи причини неявки особи до суду неповажною та, відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, а також беручи до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вважаю за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 на підставі наявних матеріалів.

Вся інформація щодо ходу даного судового провадження міститься на сайті «Судова влада України».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

За приписами ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі запобігання та протидії домашньому насильству.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб як дід (баба) та онук (онука) (п. 8 ч. 2 ст. 3 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству").

Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Частина 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а його вина в здійсненні даного правопорушення доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 686221 від 26.04.2021 року, рапортом співробітників поліції, поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , терміновим забороненим приписом, постановою Приморського районного суду м. Маріуполя про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись ст.ст. 40-1, 173-2, 283, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , визнати винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення - штраф на користь держави у розмірі 340 гривень (р/р№ UA388999980000031112106005055 Маріуполь УК м.Маріуполь/ 21081100, МФО 899998, ЄДРПОУ 37989721, код платежу 21081100).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 454,00 гривень, сума якого підлягає перерахуванню на р/р №UA588999980000031211256026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача казначейство України(ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: Д.Г. Пантелєєв