Рішення № 97409463, 17.05.2021, Лиманський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Краснолиманський міський суд Донецької області)

Справа № 236/1363/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2021 року Краснолиманський міський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлоусова А.Є.,

при секретарі Теліусу С.С.,

за участю: заявниці ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лиман Донецької області цивільну справу у порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

14.04.2021 заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою окремого провадження про встановлення факту, що має юридичне значення.

Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні свою заяву підтримала, просила її задовольнити, навела обставини, вказані в заяві.

Заінтересована особа - Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області належним чином повідомлене про дату час та місце розгляду цивільної справи, представник заінтересованої особи в судове засідання не прибув. Будь-яких заяв та клопотань від заінтересованої особи до суду не надходило.

Дослідивши зібрані в справі докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду справи по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім`єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини тощо.

Як роз`яснено в п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено та підтверджується наявними в справі доказами, що 28.05.1977 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (заявниця) було укладено шлюб, дружині присвоєно прізвище " ОСОБА_1 ".

З трудової книжки, виданої на ім`я ОСОБА_2 вбачається, що він (чоловік заявниці) працював на посаді електрослюсаря підземця на шахті № 6 Шахтоуправління "Красная звезда" у м. Донецьку з 04.04.1977 року по 21.02.1996 року.

В 1996 році ОСОБА_2 оформив пенсію за віком по списку №1, про що свідчить пенсійне поствідчення № НОМЕР_1 .

Заявниця з 13.11.1975 року по 22.09.1977 року працювала на Донецькому хімічному заводі на посаді пакувальника аерозольних балонів. З 01.09.1986 року по 14.09.1987 року ОСОБА_1 працювала в міській лікарні №11 м. Донецька на посаді санітарки, що підтверджується трудовою книжкою заявниці.

В грудні 2010 року при досягнення 55 років ОСОБА_1 вийшла на пенсію за віком, про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 . Отримує пенсію у розмірі близько 1770 грн., що підтверджується довідкою № 448/03 від 08.04.2021 року, виданою Бахмутсько-Лиманським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.

Заявниця зазначає, що основним джерелом існування її сім`я, була пенсія чоловіка, оскільки її пенсія значно менше.

До грудня 2017 року її сім`я у складі чоловіка, сина та її, проживала у АДРЕСА_1 .

В листопаді 2017 року чоловік заявниці в зв`язку з загостренням активної фази АТО виїхав з м. Донецька та зареєструвався як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 залишилась мешкати в м. Донецьку та доглядати за своєю хворою матір`ю. Інколи заявниця приїзджала до свого чоловіка в с. Ярова Лиманського району Донецької області. Оскільки за адресою мешкання ОСОБА_2 вже було зареєстровано чотири особи, ОСОБА_1 зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа в АДРЕСА_3 , хоча фактично мешкала зі своїм чоловіком.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік заявниці - ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим Жданівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) 20.03.2021 року.

На теперішній час ОСОБА_1 має намір встановити факт спільного проживання та перебування її на утриманні чоловіка ОСОБА_2 , оскільки вона втратила годувальника.

Зазначені обставини підтверджуються наданими заявницею доказами, внаслідок чого в суду не виникає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, а тому на підставі ч.1 ст.82 ЦПК суд вважає їх доведеними.

Крім того, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підтвердили фактичне проживання ОСОБА_1 разом з померлим ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 .

За таких обставин заявниця вважає, що має право на пенсію свого померлого чоловіка у зв`язку з втатою годувальника, оскільки втратила джерело засобів до існування, з цією метою звернулася до суду з зазначеною заявою.

Надаючи оцінку доводам учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування. До членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Згідно зі ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Виходячи з аналізу вказаної норми СК, сім'єю є соціальна група, яка складається з людей, які зазвичай перебувають у шлюбі, їхніх дітей (власних або прийомних) та інших осіб, поєднаних родинними зв`язками з подружжям, кровних родичів, і здійснюють свою життєдіяльність на основі спільного економічного, побутового, морально-психологічного укладу, взаємної відповідальності тощо.

Досліджені судом докази свідчать про достовірність того факту, що заявниця до 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 , та з 2017 року за адресою: АДРЕСА_2 , фактично спільно проживала зі своїм чоловіком ОСОБА_2 , була пов`язана з ним спільним побутом, внаслідок чого вона постійно перебувала на утриманні свого чоловіка.

Отже, заявницею та свідками належним чином доведено ту обставину, що характер взаємовідносин між нею та померлим ОСОБА_2 спосіб організації життєдіяльності та наявність родинного зв`язку свідчать, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проживали однією сім`єю та перебування на утриманні чоловіка до дня смерті останнього.

Відтак, факт проживання заявниці ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_2 однією сім`єю та перебування заявниці на утриманні свого чоловіка є доведеним, а тому заявниця має право на пенсію свого померлого чоловіка у зв`язку з втатою годувальника, оскільки втратила джерело засобів до існування.

Відповідно до п. 1 ст. 6 та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950), кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Кожен, чиї права і свободи, викладені в цій конвенції, порушуються, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За таких обставин вимоги про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю та перебування на утриманні чоловіка є правомірними та обґрунтованими, а їх задоволення відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 263-265, 293, 315 ЦПК України, ст. 15-16, 25, 1264 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву окремого провадження ОСОБА_1 , заінтересована особа - Бахмутсько-Лиманське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт перебування фізичної особи ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , народилась у м. Донецьку Донецької області, зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ; як особа, переміщена з районів антитерористичної операції (з тимчасово окупованої території України) мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 ) на утриманні її покійного чоловіка ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився у м. Донецьку Донецької області, був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ; як особа, переміщена з районів антитерористичної операції (з тимчасово окупованої території України) мешкав за адресою: АДРЕСА_2 ; помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьку Донецької області) станом на день смерті цієї особи, встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю станом на день смерті останнього.

Судові витрати у справі покласти на заявницю ОСОБА_1 .

Рішення може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Згідно із п/п. 15.5) п.15 розд. XIII «Перехідні положення» ЦПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 року № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Згідно із п.3 розд. XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 27.05.2021.

Головуючий суддя -