Рішення № 97406405, 01.06.2021, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/445/21

номер провадження 2/695/724/21

01 червня 2021 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – Середи Л.В.,

за участю секретаря судового засідання – Біліченко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по заробітній платі, –

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулась ОСОБА_1 з позовом, в якому просить стягнути з Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» заборгованість із заробітної плати в сумі 25 609 грн 64 коп та середню заробітну плату за затримання розрахунку по день винесення рішення судом з розрахунку середньоденної заробітної плати в сумі 250 грн 09 коп.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що наказом №27-к від 20.11.2020 позивач була звільнена з роботи за згодою сторін. Однак при звільненні відповідачем не проведено всі необхідні розрахунки з позивачем. Відповідно до довідки № 3 від 01.02.2021 виданої філією «Золотоніська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» сума заборгованості по виплаті заробітної плати перед позивачем становить 25 609 грн 64 коп. Посилаючись на ст.116, 117 КЗпП України, позивач також просить суд стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 23.11.2020 по день винесення рішення судом з розрахунку середньоденної заробітної плати в сумі 250 грн 09 коп..

Ухвалою суду від 21.04.2021 відкрито провадження у справі за даним позовом за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано відповідачу строк на подання відзиву до суду.

Позивач у судове засідання призначене на 16 год 30 хв 01.06.2021 не прибула, явку свого представника – адвоката Побиванця Ю.В. не забезпечила, про причини неявки суд не повідомила.

Представник позивача направив до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, явку свого представника також не забезпечив, про причини такої неявки суд не повідомив. Відповідач у строк визначений судом в ухвалі від 21.04.2021 відзив на позов не надав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) не здійснювалось фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв`язку з розглядом справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період з 01.09.2019 по 20.11.2020 позивач працювала у філії «Золотоніська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України», що підтверджується записами в трудовій книжці позивача серія НОМЕР_1 від 01.09.1993.

Відповідно до довідки філії «Золотоніська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» за вих. № 3 від 01.02.2021, наказом від 20.11.2020 № 27-к позивач звільнена з роботи, на момент звільнення заборгованість по заробітній платі становить 25 609 грн 64 коп.

Згідно з довідкою виданою філією «Золотоніська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» за вих. № 4 від 01.02.2021 позивач дійсно працювала у філії і її середньоденна заробітна плата на момент звільнення становила 250 грн 09 коп.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною першої статті 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Статтею 21 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України) передбачений обов`язок роботодавця виплачувати працівникові заробітну плату.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

З матеріалів справи судом встановлено та не заперечується відповідачем, що у день звільнення всі належні позивачеві суми, а саме заробітна плата в сумі 25609 грн 64 коп – виплачена не була.

Відтак суд приходить до висновку про задоволення позову в цій частині.

Вирішуючи питання про стягнення зДочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 23.11.2020 по день винесення рішення судом з розрахунку середньоденної заробітної плати в сумі 250 грн 09 коп, суд зазначає про таке.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

При цьому встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

При вирішенні даного спору суд враховує, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Під час судового розгляду справи судом встановлено та визнається сторонами, що заборгованість відповідача по нарахованій, але не виплаченій позивачу заробітній платі становить 25 609 грн 64 коп, та яка підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Таким чином, на підставі викладеного вище, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до стягнення з Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Щодо заявленому позивачем у позовній заяві періоду затримки розрахунку при звільненні, суд зазначає, що з урахуванням пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, яким встановлено, що днем звільнення вважається останній день роботи, датою припинення трудових відносин ОСОБА_1 з роботодавцем є 20.11.2020.

Відтак, до стягнення з Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 підлягає середній заробіток за період з 23.11.2020 (наступний робочий день після звільнення – понеділок) по 01.06.2021, тобто в межах заявлених позовних вимог, враховуючи норми ч.1 ст. 13 ЦПК України.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі – Порядок).

Відповідно до абзацу 2 п. 2 Порядку працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

Пунктом п`ятим розділу IV Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Абзацом 2 пункту 8 розділу IV Порядку визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

За даними довідки виданої філією «Золотоніська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ДП «Черкаський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» за вих. № 4 від 01.02.2021 позивач дійсно працювала у філії і її середньоденна заробітна плата на момент звільнення становила 250 грн 09 коп.

При визначенні кількості робочих днів суд виходить із п`ятиденного робочого тижня позивача та даних, викладених у листі Мінсоцполітики України від 29.07.2019 № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік», листі Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 12.08.2020 № 3501-06/219 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2021 рік».

Таким чином, розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 23.11.2020 по 01.06.2021 становить 32 511 грн 70 коп (250 грн 09 коп х 130 робочих днів).

Підстави для зменшення суми середнього заробітку за час затримки розрахунку відсутні.

Вирішення даного спору узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду викладеними в постановах від 26.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, від 31.01.2019 у справі №910/4518/16, Верховного Суду України, викладеними у постанові від 03.07.2013 у справі №6-60-цс13, від 16.01.2012 у справі №6-54цс11, від 25.04.2012 у справі №6-23цс12, від 29.01.2014 у справі №6-144цс13, від 27.04.2016 у справі №6-113цс16.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також при вирішенні даного спору суд зазначає, що виходячи і системного аналізу законодавства України, зарплата і середній заробіток, які стягуються судом на користь працівника з роботодавця мають зазначатись судом без виключення з них податків і зборів, які сплачуються роботодавцем під час виконання рішення суду, однак, згідно з роз`ясненнями Пленуму ВСУ від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» на суд покладається обов`язок зазначення даної обставини в резолютивній частині рішення суду та посилання на те, що податок і збори підлягатимуть відрахуванню при сплаті.

Таким чином, на підставі викладеного вище, враховуючи підстави та предмет спору, виходячи із засад справедливості та розумності, суд приходить до висновку задовольнити позовні вимоги повністю.

Згідно ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць. У зв`язку з цим, рішення суду в цій частині підлягає негайному виконанню.

Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, ОСОБА_1 від сплати судового збору в частині позову про стягнення заробітної плати звільнена відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються витрати на користь осіб, які їх понесли.

Позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі задоволено повністю на суму 25 609 грн 64 коп (без урахування утримань) та повністю в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за період з 23.11.2020 по 01.06.2021 у сумі 32 511 грн 70 коп (з відрахуванням податків та зборів), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави становить 908 грн 00 коп (відповідно до ставки судового збору передбаченої пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» на момент звернення до суду).

Керуючись ст.,ст. 258, 259, 263-265, 430 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» про стягнення заборгованості по заробітній платі – задовольнити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 25 609 (двадцять п`ять тисяч шістсот дев`ять) грн 64 коп без урахування утримань.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 23.11.2020 по 01.06.2021 у сумі 32 511 (тридцять дві тисячі п`ятсот одинадцять) грн 70 коп з відрахуванням (утриманням) при виплаті податків та обов`язкових платежів та зборів, передбачених законодавством України.

Стягнути Дочірнього підприємства «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» в дохід держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 );

Відповідач: Дочірнє підприємство «Черкаський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» «Автомобільні дороги України» (18006, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 389, ідентифікаційний код 31141625).

Суддя Л.В.Середа