Рішення № 97401788, 18.05.2021, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 462/1636/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2021 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючого: судді Борняк Р.О.,

секретаря: Вовк О.С.,

за участю:

позивача за первинним позовом: ОСОБА_1 ,

представника позивача: адвоката Мисенко С.А.,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Суходільської сільської ради Перемишлянського району Львівської області, Третіх осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Суходільської сільської ради Перемишлянського району Львівської області, Третіх осіб: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом

В С Т А Н О В И В:

Позивачка за первинним позовом просить визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Суходільської сільської Ради Перемишлянського району Львівської області за № 42 від 10 квітня 2008 року “Про оформлення права власності на житловий будинок в с. Суходіл Перемишлянського району Львівської області за гр. ОСОБА_7 ”, визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Суходільською сільською Радою Перемишлянського району Львівської області 15.05.2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Суходільської сільської Ради Перемишлянського району Львівської області за № 42 від 10 квітня 2008 року, що посвідчує право власності ОСОБА_7 на житловий будинок з господарськими спорудами за АДРЕСА_1 , визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 3553, видане 02 листопада 2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сенів Анною Богданівною на ім`я ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , який відповідно до технічного паспорта в цілому складається з двох кімнат та кухні, кладової, коридору, двох приміщень підвалу загальною площею 62,1 кв.м., стайні-Б, стодоли-В, дворових споруд та стягнути з відповідачів на її користь судові витрати по справі. Свої позовні вимоги аргументує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати ОСОБА_8 . Після її смерті залишилося спадкове майно - 1/4 частина житлового будинку з відповідними господарськими будівлями, розташованими в АДРЕСА_1 . Дана частина будинку належала її матері ОСОБА_8 на підставі Свідоцтва про право на спадщину по заповіту, виданому 19 жовтня 1988 р. державним нотаріусом Перемишлянської державної нотаріальної контори Сус У.Й., зареєстрованому в реєстрі за № 1424, є єдиною спадкоємицею померлої. Її батько і чоловік покійної ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . На час смерті матері ОСОБА_8 вона була зареєстрована з померлою за адресою АДРЕСА_2 . Вона не подавала заяви в нотаріальну контору про відмову від спадщини. Відповідно до ст.1268 п.5 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Відповідно до ст.1220 ч.2 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи. Таким чином, вважає, що вона прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_8 і вона належить їй з часу її відкриття 25 листопада 1991 р. Законом не обмежений термін на отримання свідоцтва про право на спадщину. З метою оформлення своїх спадкових прав вона звернулася в Першу Львівську державну нотаріальну контору, де була відкрита спадкова справа за № 63515446 від 18.12.2018 р. Однак, нотаріус відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину і повідомила, що будинок по АДРЕСА_1 згідно інформації Золочівського МБТІ належав на праві приватної власності ОСОБА_7 , а згідно інформаційної довідки № 150404648 від 20.12.2018 р., сформованої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначений вище житловий будинок належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 02.11.2018 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сенів А.Б. Як вбачається з інвентаризаційної справи Золочівського МБТІ, зареєстрованої 15.05.2008 р. під № 73/23265603, будинок по АДРЕСА_1 був зареєстрований за ОСОБА_7 на підставі рішення Суходільської сільської Ради за № 42 від 10 квітня 2008 р. Даним рішенням було визнано можливим оформити право власності за гр. ОСОБА_7 на житловий будинок в с.Суходіл Перемишлянського р-ну Львівської обл., зобов`язано Золочівське МБТІ оформити та видати йому свідоцтво на право власності на цей будинок та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га на підставі рішення сесії XXI скликання від 12.12.1993 р. Підставою такого рішення була заява гр. ОСОБА_7 Виконавчим комітетом Суходільської сільської Ради Сенишину Б.Ф. було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.05.2008 р., яке було зареєстровано в Золочівському МБТІ, реєстраційний номер 23265603. Документи про право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 не оформляв. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер. Після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняла його дружина - відповідачка по справі ОСОБА_3 . 2 листопада 2018 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сенів А.Б. їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1 . Вважає, що рішення про оформлення права власності на спірний будинок та передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,05 га ОСОБА_7 було незаконним та призвело до видачі свідоцтва про право на спадщину за законом та реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_3 , оскільки житловий будинок в АДРЕСА_1 ) був збудований в 1938 році. Даний будинок належав її бабі ОСОБА_10 . ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 померла. Згідно складеному нею заповіту спадщину після її смерті отримали по одній четвертій частині кожен з її дітей: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . Їм було видано Свідоцтво про право на спадщину по заповіту державним нотаріусом Перемишлянської державної нотаріальної контори Сус У.Й. 19 жовтня 1988 р. Як зазначено в даному свідоцтві спадкове майно складалося з житлового будинку з відповідними господарськими прибудовами, що знаходиться в с.Суходіл Перемишлянського району Львівської обл., розташованого на земельній ділянці з присадибних земель колгоспу “Дружба” Перемишлянського району, зареєстрованого в господарських книгах виконавчого комітету Суходілської сільської Ради народних депутатів за № 94 та належав померлій на підставі довідки цього ж виконкому, виданої 03 жовтня 1988 р. Житловий будинок цегляний, критий черепицею, що складається з двох кімнат, коридора. До будинку приналежний один кам`яний сарай і дерев`яна стодола. Відповідно до зазначеної у свідоцтві вимоги про те, що воно підлягає реєстрації у виконавчому комітеті Суходільської сільської Ради народних депутатів Перемишлянського району Львівської області, дане свідоцтво було передано в сільську Раду для реєстрації. Однак, реєстрація права власності за моєю матір`ю відсутня і причини відсутності такої реєстрації їй невідомі. Вважає, що відсутність державної реєстрації належної її матері 1/4 частини спірного будинку не позбавило її права на спадщину, а відтак спадкування нею належного матері майна. Що стосується інших осіб, які прийняли спадщину після ОСОБА_10 по 1/4 частині спірного будинку, то після смерті ОСОБА_7 спадщину по закону прийняла відповідачка ОСОБА_3 , після смерті ОСОБА_11 спадщину по заповіту отримав її внук - третя особа по справі ОСОБА_4 , після смерті ОСОБА_12 спадщину по заповіту отримала його онука - третя особа по справі ОСОБА_5 . Між всіма спадкоємцями існувала домовленість про спільне користування та розпорядження будинком. Однак, всупереч цим домовленостям та без узгодження з іншими спадкоємцями ОСОБА_7 та відповідачка ОСОБА_3 оформили право власності на весь будинок на себе. Оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування - відповідача виконавчого комітету Суходільської сільської Ради про оформлення права власності на спірний будинок та передачу у приватну власність присадибної земельної ділянки за ОСОБА_7 , є актом органу влади індивідуальної дії, яке порушило її право на спадкування та оформлення права власності на спадкове майно, тому вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Також з тих же підстав вважає недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 . яке було видано виконавчим комітетом Суходілської сільської Ради Перемишлянського району Львівської області 15.05.2008 р. на ім`я ОСОБА_7 . Відповідно вважає незаконним та таким, що підлягає скасуванню свідоцтво про право на спадщину за законом, яке видано ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 на будинок по АДРЕСА_1 , яке видано на підставі оспорюваних правовстановлюючих документів. Крім цього просить визнати за нею право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 .

Відповідачкою по справі ОСОБА_3 подано відзив на позовну заяву, згідно якого вважає позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими, такими, що не підлягають до задоволення. Посилається на те, що 10.04.2008 року виконкомом Суходільської сільської ради було прийнято рішення № 42 про оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , її чоловікові ОСОБА_7 . 15.04.2008 року Золочівським МБТІ проведена державна реєстрація права власності на нерухоме майно, про що видано свідоцтво. ІНФОРМАЦІЯ_4 її чоловік помер. У визначений законом термін вона звернулась з заявою до приватного нотаріуса Львівського МЛО про відкриття спадкової справи після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6 , їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом та в той же день нотаріусом проведена державна реєстрація права власності на спірний житловий будинок. Цей будинок належав батькам її покійного чоловіка: ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 та ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 . Батьки чоловіка працювали в колгоспі «Дружба» Перемишляпського району Львівської області та житловий будинок з погосподарськими будівлями був колгоспним двором. Після смерті останнього члену колгоспного двору ОСОБА_10 господарство було закрито 04.04.1988 року. Після смерті ОСОБА_13 мати її чоловіка ОСОБА_10 22.04.1987 року склала заповіт, який був посвідчений в виконкомі Суходільської сільської ради та зареєстрований за реєстровим № 4. ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_10 померла, після її смерті відкрилась спадщина. Спадкове майно складалось з житлового будинку, кам`яного сараю та стодоли. 19.10.1988 року державним нотаріусом Перемишлянської державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно якого спадкоємцями спадкового майна є ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , діти покійної, по 1/4 частині кожен. Відповідно дане свідоцтво підлягало реєстрації у виконкомі Суходільської сільської ради народних депутатів Перемишлянського району Львівської області, однак жоден із спадкоємців не провів реєстрації належної йому частини спадкового майна, фактично не реалізувавши свого права на спадкове майно. Щодо права власності до частки в спірному майні ОСОБА_8 , матері позивачки: ОСОБА_10 являлась матір`ю ОСОБА_8 , після її смерті ОСОБА_8 не провела реєстрації права власності на належну їй частку, спадковим майном не користувалась, так само цього не зробили і ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . До 1991 року порядок ведення по господарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затв. Постановою Державного комітету статистики СРСР від 12.05.1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затв. Постановою Дсрж. - комітету СРСР № 69 від 25.05.1990 року, які передбачали проведення реєстрації права власності. Після прийняття Закону України «Про власність» не була проведена державна реєстрація права власності, жоден із спадкоємців ОСОБА_10 не отримав свідоцтва про право власності на належну йому частку спадковому майні. 01.07.2004 року був прийнятий Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Відповідно до ч.3 ст.3 цього Закону права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до Закону, виникають з моменту реєстрації. Згідно ч.4 ст.3 Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим законом, визнаються дійсними у разі відсутності державної реєстрації, передбаченої цим Законом за таких умов: якщо реєстрація була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення , або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав. Відповідно до Вказівок , затв. в 1985 році, свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке було видано 19.10.1988 року підлягало обов`язковій реєстрації. Спадкоємці такої реєстрації не провели, що свідчить про відсутність виникнення в них права власності на нерухоме майно. Станом на квітень місяць 2008 року державна реєстрація права власності па житловий будинок АДРЕСА_1 була відсутня, правовстановлюючі документи па будинок теж були відсутні. В зв`язку з чим, її чоловік ОСОБА_7 звернувся з заявою про оформлення права власності на цей житловий будинок в виконком Суходільської сільської ради, про що було прийнято рішення №42 та проведена державна реєстрація права власності на нерухоме майно па ОСОБА_7 . Дане рішення прийнято на законних підставах в межах норм діючого законодавства. Після смерті ОСОБА_7 , вона, як спадкоємець першої черги спадкування, прийняла спадщину, яка відкрилась після його смерті. До спадкового майна належав і житловий будинок АДРЕСА_1 . Таким чином, вважає, що підстав для задоволення позову немає. тому просить позивачці в ньому відмовити.

Позивачкою після отримання відзиву на позовну заяву подано заяву в порядку ст..49 ЦПК України, згідно якої вона вказує, що у відзиві ОСОБА_3 покликається на відсутність реалізації права на реєстрацію права власності на спадщину її матір`ю ОСОБА_8 , і, оскільки, з 04.04.1987 р. по 10.04.2008 р. право власності на спірну житлову будівлю не оформлялося, тому виконком Суходільської с/Ради на законних підставах оформив право власності на будинок за її чоловіком ОСОБА_7 . В зв`язку з наведеним хоче уточнити свої позовні вимоги в частині підстав позову та прохальній частині. А саме, після смерті останнього члена колгоспного двору ОСОБА_10 в дію вступив заповіт, яким вона розпорядилася спірним будинковолодінням, заповіла чотирьом своїм дітям в рівних частка по 1/4 його частині. Державним нотаріусом Перемишлянської державної нотаріальної контори Сус У.Й. 19.10.1988 р. всім чотирьом спадкоємцям померлої ОСОБА_10 - ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , а також чоловікові відповідачки ОСОБА_7 , було видано свідоцтво про право на спадщину - до 1/4 частини житлового будинку з відповідними господарськими прибудовами в с.Суходіл Перемишлянського р-ну Львівської обл. відповідно до заповіту. Їй відомо від матері, що свідоцтво передавалося на реєстрацію в сільську Раду. Причини відсутності в сільській Раді відомостей про реєстрацію права власності, мені невідомі. ОСОБА_7 не мав права на визнання за ним права власності на будинок в цілому в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_10 , як про це зазначає у відзиві відповідачка ОСОБА_3 . Він його не будував, не купував, йому його не дарували. Крім нього було ще троє спадкоємців першої черги спадкування за законом. Посадовим особам Суходілської сільської Ради достовірно було відомо про наявність заповіту ОСОБА_10 , оскільки він був посвідчений виконавчим комітетом Суходілської сільської Ради 22.04.1987 р. і зареєстрований під № 4. Відомо про всіх спадкоємців, оскільки 03.10.1988 р. виконкомом була видана довідка в нотаріальну контору за № 263 про належність померлій ОСОБА_10 спірногого господарства для оформлення спадкових прав її чотирма дтьми. 20 березня 1995 р. в Суходілській сільській Раді був посвідчений заповіт ОСОБА_14 (однієї із спадкоємців ОСОБА_10 ), яким вона розпорядилася своює 1/4 частиною житлового будинку та господарських будівель на користь онука - третьої особи по справі ОСОБА_4 . При винесенні рішення про визнання права власності на будинок в цілому за ОСОБА_7 сільська Рада не зажадала від нього документів, які б підтверджували його право на будинок, а винесла рішення лише на підставі його заяви, як це зазначено в рішенні, не врахувавши раніше виданих сільською Радою правовстановлюючих документів на інших осіб.

Третьою стороною по справі – ОСОБА_4 заявлено зустрічну позовну заяву, згідно якої він просить визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Суходільської сільської Ради Перемишлянського району Львівської області за № 42 від 10 квітня 2008 року “Про оформлення права власності на житловий будинок в с. Суходіл Перемишлянського району Львівської області за гр. ОСОБА_7 ”, визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Суходільською сільською Радою Перемишлянського району Львівської області 15.05.2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Суходільської сільської Ради Перемишлянського району Львівської області за № 42 від 10 квітня 2008 року, що посвідчує право власності ОСОБА_7 на житловий будинок з господарськими спорудами за АДРЕСА_1 , визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 3553, видане 02 листопада 2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сенів Анною Богданівною на ім`я ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати за ним, право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , який відповідно до технічного паспорта в цілому складається з двох кімнат та кухні, кладової, коридору, двох приміщень підвалу загальною площею 62,1 кв.м., стайні-Б, стодоли-В, дворових споруд та стягнути з відповідачів на його користь судові витрати по справі. Свої позовні вимоги аргументує тим, що він є спадкоємцем до 1/4 частини будинку та господарських будівель в с. Суходіл Перемишлянського району Львівської областіі, відповідно до заповіту його баби ОСОБА_11 , посвідченого 20 березня 1995 р. в Суходільській сільській Раді Перемишлянського району Львівської області. В Червоноградській державній нотаральній конторі після смерті ОСОБА_11 за його заявою відкрита спадкова справа за № 64354348 від 20.06.2019 р. Однак, не може реалізувати своє право на спадщину, оскільки будинок по АДРЕСА_1 з 2008 року був зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_7 , а на даний час належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 , виданим 02.11.2018р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сенів А.Б. Вважає реєстрацію спірного будинку на праві власності за даними особами незаконною. Державним нотаріусом Перемишлянської державної нотаріальної контори Сус У.Й. 19.10.1988 р. його бабі ОСОБА_11 , а також ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 було видано свідоцтво про право на спадщину по заповіту - до 1/4 частини житлового будинку з відповідними господарськими прибудовами кожному в с.Суходіл Перемишлянського р-ну Львівської обл. після смерті їх матері ОСОБА_10 . Відповідно до зазначеної у свідоцтві вимоги про те, що воно підлягає реєстрації у виконавчому комітеті Суходільської сільської Ради народних депутатів Перемишлянського району Львівської області, дане свідоцтво було передано в сільську Раду для реєстрації. Однак, реєстрація права власності за бабою ОСОБА_11 відсутня і причини відсутності такої реєстрації мені невідомі. Як спадкоємиць померлої ОСОБА_11 , яка прийняла спадщину, має право на визнання за ним прав власності на спадкове майно, яке належало його бабі. Оскільки діями відповідачів його право порушене, то відповідно до ст.392 ЦК України, вважає, що має право вимагати визнання за ним права власності на 1/4 частину будинку з господарськими приміщеннями, які знаходяться по АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті баби ОСОБА_11 .

Представниця позивачки за первинним позовом, в судовому засіданні просила позовні вимоги задоволити, з мотивів викладених у позовній заяві, зустрічний позов визнала.

Представниця відповідача ОСОБА_3 у підготовче судове засідання з`явилася, однак на судові засідання не з`являлася, належним чином і представниця і відповідачка ОСОБА_3 були повідомлені про судові засідання, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Представник відповідача Бібрської міської ради в судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи у відсутності представника, на основі документальни доказів.

Третя особа за первинним позовом та позивач за зустрічним позовом – ОСОБА_4 в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, первинну позовну заяву визнав, зустрічну позовну заяву просив задоволити.

Третя особа – ОСОБА_6 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Третя особа – ОСОБА_15 в судове засідання не з`явилася, про причини своєї неявки суд не повідомила, проте належним чином була повідомлена про дату та місце розгляду справи.

Вислухавши пояснення сторони, проаналізувавши обставини та документальні докази по справі, суд вважає, що первинний і зустрічний позови підлягають до задоволення, мотивуючи це наступним.

Згідно ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право на звернення до суду для захисту своїх прав.

За змістом ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтею 13 ЦПК України визначено, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно статті 16 ЦК України захист цивільних прав та інтересів здійснюється у встановленому порядку судом шляхом: визнання цих прав; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов`язку в натурі; зміни правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

У пункті 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 905/2260/17 вказано, що «як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав».

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).

Судом встановлено, що житловий будинок в с.Суходіл Перемишлянського р-ну Львівської обл. належав ОСОБА_10 , що підтверджується Витягом з господарської книги за 1986-1988 роки та довідками Суходільської с/Ради за № 466 від 13.11.2018 р. та №2 67 від 13.02.2019 р.

Як встановлено в судовому засіданні ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 померла, згідно свідоцтва про смерть.

Згідно складеного заповіту ОСОБА_10 спадщину після її смерті отримали 1/4 кожен з її дітей: ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 .

ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 було видано Свідоцтво про право на спадщину по заповіту державним нотаріусом Перемишлянської лержавної нотаріальної контори Сус У.Й. 19 жовтня 1988 р., зареєстрованому в реєстрі за№ 1424.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_8 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно Свідоцтва про право на спадщину по заповіту, виданому 19 жовтня 1988 р. державним нотаріусом Перемишлянської державної нотаріальної контори Сус У.Й., зареєстрованому в реєстрі за № 1424, ОСОБА_8 належала 1/4 частина житлового будинку з відповідними господарськими будівлями, розташованими в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_16 є дочкою ОСОБА_8 , даний факт встановлений свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , згідно якого встановлено, що ОСОБА_17 змінила прізвище після одруження на ОСОБА_18 .

ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею померлої ОСОБА_8 , оскільки чоловік покійної ОСОБА_9 , даний факт стверджено свідоцтвом про одруження, серії НОМЕР_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 .

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_6 , встановлено, що ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Померла ОСОБА_11 є бабою ОСОБА_4 .

Згідно заповіту від 20.03.1995 року, встановлено, що ОСОБА_11 заповіла 1/4 частина житлового будинку з відповідними господарськими будівлями, розташованими в с.Суходіл Перемишлянського району Львівської області своєму внукові ОСОБА_4 .

В зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України 2004 р. пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень передбачено, що ЦК України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

За приписами ст.3 ЦКУ право власності ті інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з чинними нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

ЦК України 1964 р. не передбачав обов`язкової реєстрації права власності.

ЦК України 1964 р. та ЦК України 2004 р. не встановлюють термін на реєстрацію права власності на нерухоме майно. Відсутність такої реєстрації не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Верховний Суд України у своїх постановах та листах неодноразово наголошував, що при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 р., Законом України "Про власність", Законом України від 07.12.1990 Р. № 533-Х11 "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25.12.1974 р."Про державний нотаріат", постановою РМ УРСР від 11.03.1985 р.№ 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13.04.1979 р. за № 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12.05.1985 р. за № 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР ВІД 31.01.1966 р.,

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31.10.1985 р. № 345/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції від 19.01.1976 р. N° 1/5, та іншими нормативними актами.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

Право власності на збудоване до набрання чинності Законом № 1952 нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв`язку з здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

Таким чином, відсутність державної реєстрації належної ОСОБА_8 та ОСОБА_11 по 1/4 частини спірного будинку не позбавило їх права на спадщину.

Відповідно до ст.1268 п. З ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Зважаючи на встановлений факт у судовому засіданні, що на час смерті ОСОБА_8 , ОСОБА_1 була зареєстрована з померлою за адресою АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні також встановлено, що ОСОБА_1 не подавала заяви в нотаріальну контору про відмову від спадщини після смерті матері ОСОБА_8 .

Відповідно до ст.1268 п.5 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1220 ч.2 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Таким чином, встановлено факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_8 , і вона належить їй з часу її відкриття.

Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.ст.1216-1219 ЦК України спадкування - це перехід майнових і окремих особистих немайнових прав та обов`язків спадкодавця до його спадкоємців; спадкування здійснюється за заповітом або за законом; до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Якщо фізична особа склала заповіт, таким чином розпорядившись своєю власністю на випадок смерті, і не скасувала його, то у разі її смерті спадкування здійснюється за заповітом, який є останньою волею спадкодавця. Спадкування за заповітом поставлене, серед видів спадкування, на перше місце відповідно до домінанти пріоритетності волі особи. Це закріплено у ст. 1223 ЦК, яка залишає право на спадкування спадкоємцям за законом лише за відсутності заповіту або повного чи часткового визнання заповіту недійсним, неприйняття (відмови) спадщини спадкоємцем за заповітом, усунення від права на спадкування спадкоємця за заповітом, неохоплення заповітом усієї спадщини.

Таким чином у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 , як спадкоємець померлої ОСОБА_11 за заповітом, має право на визнання за ним права власності на спадкове майно, яке належало його померлій бабі ОСОБА_11 .

Згідно відповідді завідуючого Першою Львівською державною нотаріальною конторою Бояківським О.В. від 21.12.2018 року, відмовлено, ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину і повідомлено, що будинок по АДРЕСА_1 згідно інформації Золочівського МБТІ належав на праві приватної власності ОСОБА_7 , а згідно інформаційної довідки № 150404648 від 20.12.2018 р., сформованої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зазначений вище житловий будинок належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданим 02.11.2018 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сенів А.Б.

Згідно інвентаризаційної справи Золочівського МБТІ, зареєстрованої 15.05.2008 р. під № 73/23265603, будинок по АДРЕСА_1 був зареєстрований за ОСОБА_7 на підставі рішення Суходільської сільської Ради за № 42 від 10 квітня 2008 р.

Рішенням Суходільської сільської Ради за № 42 від 10 квітня 2008 р. було визнано можливим оформити право власності за гр. ОСОБА_7 на житловий будинок в с.Суходіл Перемишлянського р-ну Львівської обл., зобов`язано Золочівське МБТІ оформити та видати йому свідоцтво на право власності на цей будинок та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,05 га на підставі рішення XV сесії XXI скликання від 12.12.1993 р.

Виконавчим комітетом Суходільської сільської Ради Сенишину Б.Ф. було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 15.05.2008 р., яке було зареєстровано в Золочівському МБТІ, реєстраційний номер 23265603.

Документи про право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 не оформляв.

ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер, згідно свідоцтва про смерть.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно після смерті ОСОБА_7 спадщину прийняла його дружина - ОСОБА_3 .

2 листопада 2018 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сенів А.Б. ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Відомості про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на будинок по АДРЕСА_1 внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер 1683947346233.

Згідно зі статтею 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227/11 (провадження № 61-12290св18) зроблено висновок, що у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це має місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування; відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнання свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд вважає, що первинний і зустрічний позови слід задоволити, оскільки позивачами надано достатні докази на підтвердження своїх позовних вимог.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідачів на підставі ст. 141 ЦПК України.

У зв`язку з повним задоволенням позовних вимог, у відповідності з вимогами ч.7 ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді від 17.04.2019 року, продовжують діяти протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили і можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст. 16, 349, 1216, 1218, 1266 ч.1, 1268 ч.1, 3, 4, 1296 ч. 1, 1297, 1300 ч. 1, 1301 ЦК України, ст. 2 ч. 1, 2, 5 ч. 1, 76-81, 259 ч. 1, 2, 6, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Суходільської сільської ради Перемишлянського району Львівської області, Третіх осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Суходільської сільської ради Перемишлянського району Львівської області, Третіх осіб: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , про скасування рішення, визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом – задоволити.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Суходільської сільської Ради Перемишлянського району Львівської області за № 42 від 10 квітня 2008 року “Про оформлення права власності на житловий будинок в с. Суходіл Перемишлянського району Львівської області за гр. ОСОБА_7 ”.

Визнати недійсним Свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане Суходільською сільською Радою Перемишлянського району Львівської області 15.05.2008 року на підставі рішення виконавчого комітету Суходільської сільської Ради Перемишлянського району Львівської області за № 42 від 10 квітня 2008 року, що посвідчує право власності ОСОБА_7 на житловий будинок з господарськими спорудами за АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним Свідоцтво про право на спадщину за законом, серія та номер: 3553, видане 02 листопада 2018 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Сенів Анною Богданівною на ім`я ОСОБА_3 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , який відповідно до технічного паспорта в цілому складається з двох кімнат та кухні, кладової, коридору, двох приміщень підвалу загальною площею 62,1 кв.м., стайні-Б, стодоли-В, дворових споруд.

Визнати за ОСОБА_4 , право власності на 1/4 частину житлового будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 , який відповідно до технічного паспорта в цілому складається з двох кімнат та кухні, кладової, коридору, двох приміщень підвалу загальною площею 62,1 кв.м., стайні-Б, стодоли-В, дворових споруд.

Стягнути з ОСОБА_3 та Бібрської міської ради в рівних частинах на користь ОСОБА_1 , сплачений судовий збір в розмірі 2 689,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 та Бібрської міської ради в рівних частинах на користь ОСОБА_4 , сплачений судовий збір в розмірі 3 073,60 грн.

Заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою судді від 17.04.2019 року, діють протягом 90 днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Львівського Апеляційного суду через Перемишлянський районний суд Львівської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Р. О. Борняк