Рішення № 97401588, 03.06.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/69/21

Провадження №2-а/443/33/21

РІШЕННЯ

іменем України

03 червня 2021 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №945388 від 24 березня 2019 року, –

встановив:

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 (позивач) подав до суду позов до Головного управління Національної поліції у Львівській області (відповідач), у якому просить визнати дії відповідача щодо складення постанови про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №945388 від 24 березня 2019 року протиправними, визнати цю постанову протиправною та скасувати її, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування своїх вимог щодо предмета спору позивач покликався на те, що оскаржувана постанова винесена передчасно, без встановлення фактичних обставин справи, без надання належних та допустимих доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Ні протоколу про адміністративне правопорушення, ні його пояснень, ні відеозаписів із нагрудних камер поліцейського, ні відеофіксації з відеореєстратора авто поліцейських, ні інших речових доказів останні не додали до постанови. Не зважаючи на оспорення ним постанови про адміністративне правопорушення інспектором не складено протоколу про адміністративне правопорушення. Інспектор розглянув справу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення, тобто порушив вимоги статті 258, 276 КУпАП. Уповноваженою особою Жидачівського ВП не було роз`яснено права та обов`язки, не повідомлено належним чином про дату і час розгляду, не надано можливості скористатися правовою допомогою, не досліджено всіх обставин справи, відмовлено у наданні власних письмових пояснень та залученні свідків події. У винесеній постанові відповідач не посилається на жоден додаток як доказ у справі. А в самій постанові не зазначено, якими доказами підтверджуються обставини події, технічний засіб, яким проводилася фіксація правопорушення.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції у Львівській області не скористався правом на подання відзиву.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача ГУ НП у Львівській області у судове засідання не з`явилася, однак подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності. Крім цього, у клопотанні зазначила, що вимоги позовної заяви заперечує з мотивів правомірності прийнятого рішення відділенням поліції №1 Стрийського РУП ГУНП у Львівській області стосовно ОСОБА_1 , оскільки при її винесенні діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням принципу рівності перед законом, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Заяви та клопотання, подані учасниками справи.

Позивачем подано клопотання про поновлення процесуального строку, заяви про заміну неналежного відповідача та розгляд справи за його відсутності (а.с.15-16, 31).

Представником відповідача подано клопотання про розгляд справи за її відсутності (а.с.45).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 19.01.2021 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с.21-22).

Ухвалою судового засідання від 12.03.2021 замінено неналежного відповідача поліцейського СРПП №2 ПП Жидачівського ВП Стрийського ВП ГУ НП у Львівській області на належного відповідача – ГУ НП у Львівській області (а.с.32-33).

Судом оприлюднено на веб-порталі Судової влади України повідомлення про дату, час та місце судового розгляду адміністративної справи №443/69/21 (а.с.26, 27, 34, 35).

Ухвалою судового засідання від 03.06.2021 постановлено проводити розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (а.с.47).

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає до задоволення частково виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №945388 від 24 березня 2019 року, ОСОБА_1 24.03.2019 о 23 год 30 хв у с. Туради Жидачівського району, керував транспортним засобом «ВАЗ-2101», н.з. НОМЕР_1 , у якого був відсутній передній бампер та на світлові прилади нанесено тонування, що зменшує їх прозорість, а саме: затоновано задні габаритні вогні, чим порушив вимоги п.п. 31.4.3. ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 121 КУпАП, у зв`язку з чим на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 340,00 грн (а.с.12).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини носять публічно-правовий характер та виникли між сторонами у зв`язку з незгодою позивача з рішенням суб`єкта владних повноважень щодо порушення позивачем Правил дорожнього руху та накладення, у зв`язку з цим, на нього адміністративного стягнення у виді штрафу.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Конституції України, Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС України) та Правил дорожнього руху (далі – ПДР).

Так, частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Конституційним Судом України у рішенні № 5-рп/2015 від 26 травня 2015 року визначено, що положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке передбачає, що «справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення», в аспекті порушеного у конституційному поданні питання необхідно розуміти так, що використане в ньому словосполучення «за місцем його вчинення» визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 121 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

Згідно з приписами частин 2 та 3 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Нормою частини 5 статті 258 КУпАП передбачено, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 статті 121 КУпАП.

Згідно з вимогами підпункту «ґ» пункту 31.4.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. №1306, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормою частини 2 статті 251 КУпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частина 2 статті 77 КАС України встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Застосовані судом вищенаведені норми права регулюють спірні правовідносини та визначають обсяг суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, якими наділені сторони в цих правовідносинах.

Крім цього, суд враховує роз`яснення, викладені у пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», згідно з якими зміст постанови повинен відповідати вимогам, встановленим статтями 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно зазначити докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення.

Мотивована оцінка наведених учасниками справи аргументів щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених доказів, що уповноваженою особою (поліцейським) 24.03.2019 ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №945388 стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 121 КУпАП, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 340,00 грн.

Надаючи оцінку аргументам позивача суд зазначає таке.

Нормами частин 1 та 2 статті 258 КУпАП передбачено обставини, за наявності яких протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення.

Так, приписами частини 2 статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. За змістом статті 222 КУпАП до повноважень органу Національної поліції віднесено розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КУпАП.

Крім цього, суд зауважує, що норма частини 5 статті 258 КУпАП покладає обов`язок на уповноважену посадову особу під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього КУпАП у разі оспорення особою допущеного порушення і адміністративного стягнення. Водночас, ця ж норма містить винятки, які законодавцем виокремленні словом «крім», до яких віднесено, зокрема, правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Отже, з системного аналізу зазначених норм суд доходить висновку, що при розгляді уповноваженою особою органу Національної поліції справи про адміністративне правопорушення (у тому числі у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху), зокрема передбачене частиною 1 статті 121 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення не складається.

Також, суд звертає увагу на те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 121 КУпАП фактично відбувається у скороченому провадженні. Скорочене провадження у цій справі передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення, а, відтак, на переконання суду, не призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 КУпАП.

Таким чином, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу. Такий висновок суду повністю відповідає правовим висновкам, зробленим Верховним Судом 10.04.2019 у справі №752/15787/16-а та 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а.

З огляду на викладене суд вважає аргументи позивача щодо нескладення інспектором протоколу про адміністративне правопорушення, а також порушення інспектором процесуальних прав позивача помилковими, тому до уваги їх не бере.

Суд зауважує, що складена стосовно ОСОБА_1 постанова про накладення адміністративного стягнення, сама по собі, не є достатнім доказом його вини у вчинені адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Водночас, інших належних та допустимих доказів, які б узгоджувалися з цією постановою та підтверджували викладені у ній обставини, суду не надано, хоча відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України тягар (обов`язок) доказування правомірності зазначеної постанови покладено саме на відповідача.

Аргументи представника відповідача ГУ НП у Львівській області про правомірність прийнятого оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні жодними фактичними даними.

Аналізуючи оскаржувану постанову суд зазначає, що така не містить опису обставин справи, встановлених під час розгляду справи, до неї не додано жодних доказів, а також пояснень свідків, що свідчили б про наявність у позивача вини у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

За відсутності належних, допустимих та, у своїй сукупності, достатніх доказів вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення обставини, викладені у постанові про накладення адміністративного стягнення, породжують обґрунтовані сумніви у їх достовірності та набувають форми припущень, на яких не може ґрунтуватися процесуальне рішення (постанова).

Таким чином, уповноваженою особою (поліцейським) факт вчинення правопорушення, в якому звинувачено позивача, жодним чином не зафіксовано та не підтверджено жодним належним та допустимим доказом, що міг бути забезпечений для такого роду порушень Правил дорожнього руху.

Отже, на переконання суду, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітника поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини позивача (показання свідків, відеофіксація тощо).

У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 1 статті 121 КУпАП, а судом не отримано доказів, які б свідчили про правомірність винесення оскаржуваного рішення, тому наявні обґрунтовані підстави для скасування оскаржуваної постанови.

Способи судового захисту порушених прав, свобод або законних інтересів осіб у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Так, відповідно до частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Зазначений перелік судових рішень, які може приймати суд першої інстанції у цій категорії справ, є вичерпний.

Беручи до уваги викладене суд доходить переконання, що позов в частині скасування оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача слід задовольнити повністю.

Водночас, позовні вимоги про визнання протиправними дії відповідача і протиправною оскаржувану постанову, зважаючи на приписи частини 3 статті 286 КАС України, задоволенню не підлягають, оскільки суд не наділений правом на їх вирішення у цьому провадженні.

Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності суд вважає, що позов слід задовольнити частково.

Розподіл між сторонами судових витрат.

Беручи до уваги вимоги частини 1 статті 139 КАС України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати (сплачена сума судового збору) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь позивача.

На підставі статті 19 Конституції України, статей 222, 247, 251, 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення та керуючись статтями 6, 9, 19, 77, 78, 90, 243-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: м.Львів, пл. Генерала Григоренка,3) про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ДПО18 №945388 від 24 березня 2019 року задовольнити частково.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №945388 від 24 березня 2019 року щодо накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за частиною 1 статті 121 КУпАП у виді штрафу в сумі 340,00 грн та закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 121 КУпАП.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складення повного судового рішення – 03 червня 2021 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів