Рішення № 97401407, 26.05.2021, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

ЄУН № 337/5001/19

Провадження № 2/337/20/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2021 року Хортицький районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Ширіної С.А.,

за участю секретаря Бикової С.Б. ,

відповідача – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – адвоката Сліпченка В.І.

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_1 , Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», третя особа : Філія Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Запорізька регіональна дирекція» про захист честі гідності та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», третя особа : Філія Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Запорізька регіональна дирекція» про захист честі гідності та стягнення моральної шкоди , в якому просив:

- Визнати інформацію «був гулящим» «підіймав руку на мене» «вивіз доньку та тримає у себе у квартирі батьків »«поливає брудом, наговорює різне» « ОСОБА_7 обмежив / спілкування з матір ’ю, а згодом заборонив бачитись» «необгрунтовано ухвалили рішення про доцільність проживання дитини з батьком» недостовірною (неправдивою) та ,/ такою, що порочить та принижує честь та гідність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер: НОМЕР_1 .

-Зобов`язати Відповідача ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА СУСПІЛЬНА ТЕЛЕРАДІОКОШАНІЯ УКРАЇНИ" Ідентифікаційний код юридичної особи: 23152907 спростувати у такий же спосіб, яким була поширена інформація, яка принижує честь та гідність ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер: НОМЕР_1 , шляхом виготовлення та розміщення у випуску телепрограми «ІЇА: ЗАПОРІЖЖЯ» Суспільне. Запоріжжя, сюжету під назвою «У Запоріжжі батько не віддає дитину матері та забороняє їм бачитися. Спростування».

-Стягнути на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер: НОМЕР_1 , з Відповідача, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , податковий номер: НОМЕР_2 , моральну шкоду, завдану внаслідок порушення його прав - поширення недостовірної (неправдивої) інформації, що порочить та принижує честь та гідність ОСОБА_3 , у розмірі 100 000, 00 грн. (сто тисяч гривень);

-Стягнути на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер: НОМЕР_1 , з Відповідача, ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА СУСПІЛЬНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ УКРАЇНИ" Ідентифікаційний код юридичної особи: 23152907 моральну шкоду, завдану внаслідок порушення його прав - поширення недостовірної (неправдивої) інформації, що порочить та принижує честь та гідність ОСОБА_3 , у розмірі 100 000, 00 грн. (сто тисяч гривень);

- Визнати інформацію - висновок районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, від 02. 09. 2019 року № Г-0680, який містить персональні дані Позивачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та опублікований в телевізійному форматі на каналі «ІЇА: ЗАПОРІЖЖЯ» Суспільне. Запоріжжя, ФІЛІЇ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА СУСПІЛЬНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ УКРАЇНИ" "ЗАПОРІЗЬКА РЕГІОНАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ"- порушенням законодавства про захист персональних даних;

-Стягнути на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер: НОМЕР_1 , з Відповідача, ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА СУСПІЛЬНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ УКРАЇНИ” Ідентифікаційний код юридичної особи: 23152907 моральну шкоду, завдану внаслідок порушення його прав, щодо захисту персональних даних у розмірі 100 000, 00 грн.;

-Стягнути на користь законного представника малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер: НОМЕР_1 , з Відповідача, ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА СУСПІЛЬНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ УКРАЇНИ" Ідентифікаційний код юридцчної особи: 23152907 моральну шкоду, завдану внаслідок порушення прав малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо захисту персональних даних у розмірі 100 000, 00 грн. ;

-Стягнути на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , податковий номер: НОМЕР_3 , з Відповідача, ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА СУСПІЛЬНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ УКРАЇНИ" Ідентифікаційний код юридичної особи: 23152907 моральну шкоду, завдану внаслідок порушення її прав, щодо захисту персональних даних у розмірі 100 000, 00 грн.;

- Стягнути на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , податковий номер: НОМЕР_4 , з Відповідача, ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА СУСПІЛЬНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ УКРАЇНИ" Ідентифікаційний код юридичної особи: 23152907 моральну шкоду, завданувнаслідок порушення його прав, щодо захисту персональних даних у розмірі 100 000, 00 грн.;

- Стягнути з Відповідачів на користь Позивачів судові витрати понесені у зв ’язку з розглядом даної справи.

Позовна заява мотивована тим, що позивач, ОСОБА_3 та Відповідач ОСОБА_1 , перебували у відносинах притаманних шлюбу, від таких відносин народилася спільна дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Згідно зі свідоцтва про народження батьком дитини є ОСОБА_3 .Місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 12. 02. 2019 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком, дитини. Дитина народилася з вагою 3000 гр. та виписана з вагою 2 743 гр. на другий день після пологів у задовільному стані, з діагнозом: доношена дитина (транзиторна жовтяниця), перебіг періоду адаптації: без ускладнень, лекцію з догляду за дитиною та вигодовування з матір`ю було проведено, та надані рекомендації, щодо активного патронажу дільничого педіатра, виключно грудного вигодовування до 6 місяців та вакцинації за місцем проживання. Матір відмовилась від необхідних дитині після народження щеплень.З 09. 01. 2019 року дитина була під наглядом матері, та знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 , матір належної уваги новонародженій не приділяла, в наслідок бездіяльності ОСОБА_1 ,дитина потрапила у критичному стані до КУ «ЗГДМБ №5». ОСОБА_1 не допускала батька до дитини, у зв`язку з цим останній не мав можливості запобігти зазнаним дитиною ускладнень. При надходженні новонародженої дитини до КУ «ЗГДМБ №5» встановлений клінічний діагноз: неонатальна жовтяниця. Дегідрації новонародженого. Перинатальне токсичне ураження центральної нервової системи, синдром пригнічення. ВВС - Вроджені вади серця, ВАП - відкрита артеріальна протока (21.01.2019 року закрився). Дефект міжшлуночкової перегородки (ДМІПП).Перша медична допомога новонародженій була надана не матір`ю дитини, а бабусею ОСОБА_5 , супровід у лікарні дитині наданий батьком, ОСОБА_3 , матір новонародженої ОСОБА_1 - самоусунулась від своїх обоє язків по вихованню та піклуванню за дитиною,жорстоко поводилася з дитиною, яка потрапила до медичного закаду у критичному стані.Згідно висновку районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, від 02. 09. 2019 року № Г-0680, визначено доцільним проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 12. 02. 2019 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком дитини.Згідно розпорядження голови районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, від ЗО. 09. 2019 року № 456р, надано право ОСОБА_1 зустрічатися з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка мешкає з батьком, ОСОБА_3 наступним чином: за попередньою домовленістю сторін кожну суботу та неділю з 09:00 години до 12:00 години з урахування здоров я дитини у присутності батька ОСОБА_3 .На розгляді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя наявна цивільна справа відповідач: ОСОБА_3 , позивач: ОСОБА_1 , Третя особа: Відділ по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради позовна заява про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини, та зустрічний позов ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини, рішення у справі не прийнято.До постановления рішення судом у справі за позовом ОСОБА_1 , Відповідач, ОСОБА_1 не погоджуючись з вищезазначеними розпорядженням та висновком складеними у досудовому порядку, щодо місця проживання дитини, способу участі матері у житті дитини, звернулась також до ЗМІ з метою, як Позивач вважає, повернення дитини (визначення місця проживання дитини з матір ’ю), будь яким шляхом - в даному випадку принижуючи честь, гідність Позивачів.А також Позивач ОСОБА_3 зауважує, що Відповідач, ОСОБА_1 не оскаржувала вищезазначені висновок та розпорядження районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району до суду, з якими не згодна як буде зазначено у ЗМІ. 27 вересня 2019 року в телевізійному форматі на каналі «UA: ЗАПОРІЖЖЯ» Суспільне.Запоріжжя, а також, продубльовано 29. 09. 2019 року на каналі сайту www. youtube, com (« ІНФОРМАЦІЯ_8 »), на сайті «Форпост» ІНФОРМАЦІЯ_9 » в мережі Інтернет інформація та документ, а саме те,що в сюжеті був продемонстрований документ, висновок районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, від 02. 09. 2019 року № Г-0680, в оригінальному виді, тобто з повними персональними данцми (відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована) сторін, а зокрема Позивачів, а сааме:Прізвище ім`я по-батькові ОСОБА_8 , Прізвище ім`я по-батькові малолітньої дитини, дати народження, місце реєстрації та проживання, місце роботи Позивача ОСОБА_3 , предмет спору.Поширення персональних даних Позивачів відбулось з порушенням ЗУ «Про захист персональних даних» без згоди та дозволу суб`єкта персональних даних.А також, з урахуванням того, що в ЗМІ у телевізійному форматі, а потім продубльовано на інших сайтах та статтях вищезазначений документ в якому були зазначені персональні дані Позивача, ОСОБА_3 , вважає що інформація, яка звучала в сюжеті з вуст Відповідача, ОСОБА_1 та репортера «иА: ЗАПОРІЖЖЯ» Суспільне. Запоріжжя, була конкретно про ОСОБА_3 , а саме: «був гулящим», «підіймав руку на мене»,«вивіз доньку та тримає у себе у квартирі батьків»,«поливає брудом, наговорює різне»,« ОСОБА_7 обмежив спілкування з матір`ю, а згодом заборонив бачитись»,«необгрунтовано ухвалили рішення про доцільність проживання дитини з батьком».Власниками телеканалу «НА: ЗАПОРІЖЖЯ» Суспільне. Запоріжжя є ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА СУСПІЛЬНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ УКРАЇНИ" та ФІЛІЯ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА СУСПІЛЬНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ УКРАЇНИ" "ЗАПОРІЗЬКА РЕГІОНАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ". Зазначає, що Позивач ОСОБА_3 не порушував встановленого графіку для Відповідача, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , щодо спілкування з спільною донькою.Тобто, інформація яка висвітлена в сюжеті є неправдивою та негативною в сюжеті стверджувалося про порушення ОСОБА_3 , норм чинного законодавства, вчинення інших дій (порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному житті тощо) яка порушує право Позивача на повагу до гідності та честі.Неправомірними діями Відповідачів принижена честь та гідність Позивачів перед всіма родичами, сусідами колегами та знайомими, а також заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, які Позивачі переживали та переживають при необхідності виправдовуватися перед родичами, сусідами, колегами та знайомими, які подивившись ці новини та статті задають безліч запитань, та інших осіб, у яких склалося, щодо родини ОСОБА_11 викривлене ставлення, за результатами недостовірної інформації про обставини та сімейне життя і виховання спільної доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_9 .У зв ’язку з зазначеним, Позивач просить суд про визнання інформації такою, що не відповідає дійсності і принижує його честь та гідність.Тому, інформація, зазначена Відповідачами ОСОБА_1 та журналісткою в сюжеті «ІІА: ЗАПОРІЖЖЯ» Суспільне. Запоріжжя про те, що Позивач «був гулящим», «підіймав руку на мене», «вивіз доньку та тримає у себе у квартирі батьків», «поливає брудом, наговорює різне», « ОСОБА_7 обмежив спілкування з матір`ю, а згодом заборонив бачитись», «необгрунтовано ухвалили рішення про доцільність проживання дитини з батьком», є недостовірною і негативною, адже в ній стверджується про порушення норм діючого законодавства Україн. Крім того, вказану інформацію виражено у формі фактичного твердження.

Вважаючи, що зазначеними незаконними діями Відповідачів грубо порушені його законні права, у зв`язку з чим вони підлягають захисту, звернувся до суду.

Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 19.12.2019 року вказану позовну заяву прийнято до судового розгляду та відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

13.01.2020 року від відповідача - Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» надійшов відзив на позовну заяву,в якому зазначено що В своїй позовній заяві позивачі зазначають, що 27.09.2019 р. на телеканалі третьої особи «UA: ЗАПОРІЖЖЯ» в програмі «Новини», яку також було оприлюднено 29.09.2019 р. на офіційній сторінці Youtube-каналу третьої особи було поширено висновок районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, від 02.09.2019 р.№ Г-0680, в оригінальному виді, тобто з повними персональними даними позивачів, прізвище ім`я по-батькові малолітньої дитини, дати народження, місце реєстрації та проживання, місце роботи позивача та предмет спору. Вважають, що поширення на телеканалі третьої особи «UA: ЗАПОРІЖЖЯ» в програмі «Новини» персональних даних позивачів відбулось без згоди та дозволу суб`єкта персональних даних, тобто з порушенням вимог Закону України «Про захист персональних даних».Крім того, повідомляє, що у вказаному сюжеті, відповідачами було розповсюджено наступну інформацію, а саме: «був гулящим»,«підіймав руку на мене»,«вивіз доньку та тримає у себе у квартирі батьків»,«поливає брудом, наговорює різне»,« ОСОБА_7 обмежив спілкування з матір ’ю, а згодом заборонив бачитись»,«необґрунтовано ухвалили рішення про доцільність проживання дитини з батьком». Вважає, що оскільки подана відповідачами інформація є неправдивою, негативною та такою, що порушує норми чинного законодавства, право позивача на повагу до гідності та честі, вказану інформацію виражено у формі фактичного твердження, а тому просили суд визнати таку інформацію недостовірною (неправдивою) та такою, що порочить та принижує їх честь та гідність, зобов`язати відповідачів її спростувати, визнати оприлюднення на телеканалі третьої особи «UA: ЗАПОРІЖЖЯ» в програмі «Новини» висновку районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, від 02.09.2019 р. № Г-0680 в оригінальному виді порушенням законодавства про захист персональних даних та стягнути з відповідачів на користь позивачів моральну шкоду. Проте, відповідач-2 ПАТ «НСТУ» вважає, що позовні вимоги позивача є незаконними, необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню, виходячи з наступного.27.09.2019 р. на телеканалі третьої особи «UA: ЗАПОРІЖЖЯ» в програмі Новини, яку також було оприлюднено 29.09.2019 р. на офіційній сторінці Youtube-каналу третьої особи було поширено висновок районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, від 02.09.2019 р. № Г-0680, в оригінальному виді, тобто з повними персональними даними позивачів. 30.09.2019 р. позивач звернувся до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення зі скаргою (копія додається) з приводу виниклої ситуації. 18.10.2019 р. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення листом № 17/2197 (копія додається) перенаправила вказану скаргу до ПАТ «НСТУ» та запропонувала надати відповідь скаржнику.Листом від 02.12.2019 р. № 1.2-12/3610 ПАТ «НСТУ» повідомило Національну раду з питань телебачення і радіомовлення про розгляд скарги позивача та додало копію відповіді на скаргу (копія додається), яка була направлена поштою на адресу позивача. У зазначеній відповіді на скаргу позивача було повідомлено про те, що дійсно у виданому в ефір 27.09.2019 р. в сюжеті «Новини» частково були порушені вимоги до поширення конфіденційної інформації. Зокрема у документі, наданому органом опіки про ухвалене ним рішення щодо визначення місця проживання дитини (показ документа необхідний для дотримання стандарту точності) при наявності технічної можливості зробити стоп-кадр і збільшити зображення на екрані, тобто при неефірному перегляді, можна прочитати прізвище скаржника і його матері, з якими залишено дитину, адресу їхнього проживання та місце роботи. Проте, після звернення позивача до журналіста третьої особи, яка робила сюжет з позивачем було досягнуто ряд домовленостей на підставі яких невідкладно третьою особою було досягнуто вжитих наступних заходів, а саме: персональну інформацію у документах було замасковано, аби унеможливити ідентифікацію осіб та матеріалів від 29.09.2019 року видалено з соціальних мереж та з каналу YouTube та повністю замінено сюжет на виправлений за наступним посиланням: https://youtu.be/cXa-6WYRzHo (qr-code додається). Враховуючи вищевикладене,оскільки самими сторонами в добровільному порядку врегульовано всі спірні питання в цій частині, а саме відповідач 2 та третя особа в добровільному порядку на вимогу скарги позивача замаскували всю персональну інформацію у документах у згаданому сюжеті про позивача і між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань, тобто відсутній предмет спору по даній справі, а тому вважають, що є всі підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог, що викладені в пунктах 6, 7, 8, 9, 10 прохальної частини позовної заяви.Крім того, згідно положень Закону України «Про захист персональних даних» та інших вимог чинного законодавства передбачена інша відповідальність за поширення персональних даних, а ніж стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.Так, одним із предметом даного позову є спростування недостовірної інформації та захист ділової репутації у тому числі і у зв`язку із поширенням в мережі інтернет «оскаржуваних матеріалів», які були оприлюднені 27.09.2019 р. на телеканалі третьої особи «UA : ЗАПОРІЖЖЯ» в програмі Новини та на офіційній сторінці Youtube-каналу третьої особи. Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 12 ЦПК обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте саме позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.В позовній заяві позивач просить визнати недостовірною наступну інформацію, а саме: «був гулящим»,«підіймав руку на мене»,«вивіз доньку та тримає у себе у квартирі батьків»,«поливає брудом, наговорює різне»,« ОСОБА_7 обмежив спілкування з матір ’ю, а згодом заборонив бачитись»,«необґрунтовано ухвалили рішення про доцільність проживання дитини з батьком».

Проте, на виконання вимог ст. 81 ЦПК України до позовної заяви не додані належні та допустимі докази того, що оприлюднена відповідачами інформація у відеосюжеті не відповідає дійсності, є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права на повагу до честі, гідності та ділової репутації інформацію про позивача, не наведені факти протилежного із посиланням на відповідні докази та не було доведено, чим саме поширена інформація порушує особисті немайнові права або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам позивача із посиланням на відповідні докази.

Крім того, що інформація у п. 1 «був гулящим» взагалі відповідачами не розповсюджувалась.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає “у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів”.

Таким чином під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Звертаємо увагу суду на те, що факт порушення цього права позивача вимагає доведення наявності конкретної моральної шкоди, заподіяної позивачу, оскільки позивач пред`явив у даній справі вимогу про відшкодування моральної шкоди в розмірі 100 000 грн, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої інформації.

Проте, із позову позивача взагалі не вбачається, що останнім було доведено наявність конкретної моральної шкоди в розмірі 100 000 грн, заподіяної позивачу або чим саме оприлюднена інформація, порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає позивачу повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право та не було надано належних та допустимих доказів цього. В позові лише зазначено, що «неправомірними діями Відповідачів принижена честь та гідність Позивачів перед всіма родичами, сусідами колегами та знайомими, а також заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, які Позивачі переживали та переживають при необхідності виправдовуватися перед родичами, сусідами, колегами та знайомими, які подивившись ці новини та статті задають безліч запитань, та інших осіб, у яких склалося, щодо родини ОСОБА_11 викривлене ставлення, за результатами недостовірної інформації про обставини та сімейне життя і виховання спільної доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_9 », без посилання на належні та допустимі докази цього.

Тобто, з позовної заяви позивача взагалі не вбачається, що останнім було доведено факту вчинення відповідачам 2 правопорушення, яке полягало саме в поширенні інформації, яка у відповідності до вимог закону може мати статус "недостовірної", такої, що порушує особисті немайнові права, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі позивача повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Враховуючи вищевикладене,оскільки позивачем не було доведено, що поширена відповідачами інформація не відповідає дійсності, не було доведено, чим саме поширена інформація порушує особисті немайнові права або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам позивача з посиланням на відповідні докази, а також вказано підтверджуючих фактів, які доводять моральні чи фізичні страждання або втрати немайнового характеру позивача чи наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, в зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з відповідача 2 на користь позивач моральної шкоди в розмірі 100 000 грн.

Щодо звільнення відповідач-2 ПАТ «НСТУ» від відповідальності за поширення інформації останній в відзиві на позовну заяву зазначає наступне.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейським судом з прав людини було сформульовано основні позиції стосовно оціночних суджень по справі Лінгенса № 12/1984/84/131, Страсбург, 8 липня 1986 року. Так Суд чітко встановив необхідність розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а наявність оціночних суджень — ні.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Крім того, згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абзацах 3-5 п. 19 постанови від 27.02.2009 року, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Позивач в позовній заяві стверджує, що в програмі «Новини» на телеканалі

«UA: ЗАПОРІЖЖЯ» третьою особою була розповсюджена наступна інформація:

«підіймав руку на мене», «вивіз доньку та тримає у себе у квартирі батьків», «поливає брудом, наговорює різне», « ОСОБА_7 обмежив спілкування з матір ’ю, а згодом заборонив бачитись», «необґрунтовано ухвалили рішення про доцільність проживання дитини з батьком»

Проте, що вказані висловлення є виключно оціночними судженнями відповідача 1, оскільки вони містять лише критику та оцінку дійпозивача з приводу виниклої ситуації навколо дитини, а не чіткі ствердження факту вказаних дій з посиланням да місце, дати та час. Отже вказані ознаки є свідченням того, що досліджувані висловлювання відповідача 1 не є фактичними даними, а є її оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Крім того, згідно п. ґ ч. 1 ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі якщо звільнення від відповідальності передбачено іншим законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» визначено, що редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про інформацію» інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.

Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, в нашому випадку порушення прав малолітньої ОСОБА_4 , введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо.

Звертають увагу суду на те, що в програмі «Новини» на телеканалі

«UA: ЗАПОРІЖЖЯ» третьою особою була розповсюджена вище згадувана інформація, що висвітлювала лише суспільно значущу тему з приводу ситуації, яка склалася навколо малолітньої дитини ОСОБА_4 між її батьками ОСОБА_11 та

ОСОБА_1 .

Тобто, сюжет в програмі «Новини» на телеканалі «UA: ЗАПОРІЖЖЯ» висвітлював саме конфліктну ситуацію, яка склалася в сім`ї, що є суспільно цікавою темою для мешканців міста Запоріжжя, тобто територіальної громади. Речення ведучої програми «Новини» вжиті відносно контексту сюжету з прямою мовою відповідача 1, у якої брали інтерв`ю, вказує на те, що вона висловлювала лише оціночні судження відповідача 1. На це вказує і побудова речень із вживанням виразів, що жодним чином не можуть стверджувати певні факти та є виключно оціночними судженнями відповідача 1.

Крім того, після отриманої скарги позивача та проведеної перевірки за його скаргою Головою редакційної ради ПАТ «НСТУ» було встановлено, що у підготовленому редакцією новин UA: Запоріжжя філії ПАТ «НСТУ» «Запорізька регіональна дирекція» і виданому в ефір 27.09.2019 р. сюжеті не виявлено ознак порушення стандартів точності, достовірності, повноти, неупередженості, збалансованості та відокремлення фактів від коментарів, авторських суджень і припущень, окрім поширення персональних даних про позивача, які образу були виправлені, а отже, забезпечені основні вимоги Редакційного статуту ПАТ «НСТУ» до створення і поширення інформації.

Отримана від відповідача 1 ОСОБА_12 , матері дитини, інформація у сюжеті подана без узагальнень та маніпуляцій, точність та неупередженість забезпечена документами і коментарем державної інституції, відповідальної за орган опіки, незалежним адвокатом та зафіксованим у сюжеті намаганням взяти коментар у позивача, як батька дитини, де він обіцяєте це зробити після засідання суду в іншій цивільній справі.

Оскільки сюжет в програмі «Новини» на телеканалі «UA: ЗАПОРІЖЖЯ» свідчив про можливість порушення прав малолітньої ОСОБА_4 тобто є предметом суспільного інтересу громади міста Запоріжжя, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення, вказані висловлення є виключно оціночними судженнями відповідача 1, оскільки вони містять лише критику та оцінку дійпозивача з приводу виниклої ситуації навколо дитини та її матері, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання інформації такою, що порочить та принижує честь та гідність позивача ОСОБА_3 та зобов`язання її спростувати. Просить суд закрити провадження по даній справі в частині позовних вимог, викладених в пунктах 6, 7, 8, 9, 10 прохальної частини позовної заяви – через відсутність предмета спору.В задоволені інших позовних вимог позивачів до ОСОБА_1 , Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», третя особа: Філія публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Запорізька регіональна дирекція» про захист честі, гідності та стягнення моральної шкоди відмовити в повному обсязі.

17.01.2020 року від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що Відповідачка вважає вказані вимоги необґрунтованими, такими, що не підтверджуються фактичними обставинами справи та наданими Позивачами доказами, а щодо заявлених сум моральної компенсації, - ще й свідомо неадекватно завищеними, що загалом унеможливлює задоволення позову, з огляду на таке.

Відповідачка визнає за Позивачем 1 право самостійно оцінювати розповсюджену щодо нього інформацію як таку, що принижує або не принижує честь і гідність особи, адже, наприклад, термін «гулящий» щодо себе певні чоловіки вважали б якщо не компліментом, то принаймні не настільки образливим, аби вимагати за це від жінки, матері його дитини 100 000 грн. моральної компенсації. Так само більш нейтральною, аніж негативною є інформація щодо вивезення батьком доньки до себе та обмеження спілкування з нею матері (особливо якщо врахувати, що, як вказано в позовній заяві, мати справді жорстоко поводиться з дитиною, самоусунулася від виконання своїх батьківських обов`язків та взагалі ледь не довела немовля до смерті).

Разом із цим, Відповідачка наполягає на тому, що розповсюджена нею інформація, як би не оцінював її Позивач 1, відповідає дійсності, тобто є правдивою.

Слід зауважити, що Законом України № 1170-VII від 27.03.2015 р. із статті 277 Цивільного кодексу України вилучено частину 3, відповідно до якої недостовірність негативної інформації, розповсюдженої щодо особи, презюмувалася, тобто обов`язок доведення її правдивості покладався на особу, що здійснила відповідне розповсюдження.

За таких обставин, вимагаючи спростування поширеної щодо себе інформації та відшкодування завданої таким поширенням моральної шкоди в грошовому еквіваленті/розмірі, наразі саме Позивач 1, відповідно до ч.1 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, має довести факт недостовірності вказаних відомостей.

Позовна заява та додані до неї документи не містять жодного доказу того, що інформація про Позивача 1, яку він вважає принизливою, не відповідає дійсності. Натомість, відомості, викладені на третьому аркуші позовної заяви стосовно Відповідачки (цитувалися вище) є прямим підтвердженням правдивості того, що Позивач 1, дійсно, «поливає Відповідачку брудом та наговорює не неї різне» (в цьому випадку вже Відповідачка залишає за собою право давати оцінку розповсюджуваній стосовно неї інформації як такої, що є негативною та може розцінюватися як поливання брудом та наговорювання, тим більш, що жодних доказів достовірності цих відомостей позовна заява знов-таки не містить).

Підтверджуються в позовній заяві також відомості про те, що спільна дитина Позивача 1 і Відповідачки спочатку проживала разом із матір`ю, але згодом (щоправда, незрозуміло, яким чином) опинилася у квартирі ОСОБА_8 , де наразі і проживає, причому мати дитини на таке проживання згоди не надавала, в зв`язку з чим звернулася до Шевченківського районного суду м.Запоріжжя із позовом про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю та відбирання дитини. Таким чином, висловлена Відповідачкою та поширена Відповідачем 2 фраза «вивіз доньку та тримає у себе в квартирі батьків» є цілком правдивою.

Аналогічне стосується і твердження про обмеження у спілкуванні дитини з матір`ю, що чиняться Позивачем 1. Так, до позовної заяви Позивачами додано копію розпорядження районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району № 456р від 30.09.2019 р., з якого чітко вбачається, що Відповідачка зверталася до органу опіки та піклування з приводу надання їй можливості бачитися із дитиною і лише наприкінці вересня, тобто вже після виходу сюжету на каналі «UA: Запоріжжя», стосовно якого точиться спір, отримала таку згоду, але у дуже обмеженому вигляді — лише три години в суботу та неділю та лише у присутності батька (Позивача 1). Цілком зрозуміло, що за відсутності будь-яких перешкод з боку Позивача 1 у спілкуванні Відповідачки зі своєю дитиною у зверненні до органів опіки та піклування стосовно цього права потреби б не було (додаток №8 до позовної заяви).

Зі свого боку, на доведення тієї обставини, що після протиправного переміщення дитини до місця мешкання ОСОБА_8 , Відповідачка втратила можливість безперешкодно спілкуватися з своєю донькою, до цього відзиву додається документальне підтвердження чисельних звернень Відповідачки до Національної поліції та інших державних органів з цього приводу, а також відеоматеріали, на яких зафіксовані численні факти свідомих та умисних відмов Позивачів допускати матір до дитини.

Правдивість інформації щодо завдання Позивачем 1 побоїв та інших тілесних ушкоджень Відповідачці («піднімав руку на мене») також підтверджується документально (висновками спеціалістів за результатами медичного обстеження, фото-, відеоматеріали, заяв до Національної поліції, відповідями на адвокатські запити, які додаються).

Щодо застосування відносно Позивача 1 терміну «гулящий» Відповідачка наголошує, що в цій частині поширена нею інформація має не об`єктивний, а оціночний характер, адже визначення цього терміну, тим більш, стосовно чоловіка, щодо якого він зазвичай не вживається, відсутнє в правовому полі та, таким чином, кожним розуміється суб`єктивно. З цього приводу Відповідачка щиро не розуміє, як подібну оцінку, надану нею Позивачу 1, та ще й в минулому часі («був гулящим») може бути «виражено у формі фактичного твердження» (арк.4 абз.7 позовної заяви).

Як зазначено в позові, в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду № 1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», чітко вказано, що оціночні судження, так само, як критична оцінка певних фактів, які, будучи вираженням суб`єктивної думки відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, не можуть бути предметом судового захисту.

У випадку, якщо особа вважає, що оціночні судження щодо неї є принизливими, вона має захищати свої права шляхом використання права на відповідь, а не звертатися до суду з вимогою про спростування. Що ж до моральної шкоди, то про її відшкодування може йтися лише у випадку, коли висловлювання було здійснено в брутальній, принизливій чи непристойній формі.

Відповідачка зазначає, що фраза «був гулящим» стосовно до особи чоловічої статі:не може бути перевіреною на предмет правдивості, а, отже, є оціночною;за формою висловлювання не є брутальною, принизливою та непристойною.

Щодо спростування фрази «необґрунтовано ухвалили рішення про доцільність проживання дитини з батьком», Відповідачка зазначає, що в цій частині позовні вимоги прямо суперечать ст.4 Цивільного процесуального кодексу України, адже не містять позовного інтересу. В п.15 згаданої вище Постанови Пленуму Верховного Суду України окремо звертається увага суддів, що серед обов`язкових умов, які є підставою для задоволення позову у справах даної категорії, є встановлення факту, що поширена інформація стосується безпосередньо позивача. Висловлене Відповідачкою (знов-таки оціночне) судження щодо необґрунтованості прийнятого рішення органу опіки та піклування стосується виключно цього органу, йому і надано право вирішувати питання щодо спростування цих відомостей. Тим більш абсурдно виглядає вимога Позивача 1 сплатити йому компенсацію моральної шкоди, понесеної внаслідок подібного роду висловлювання.

Крім того, відповідно до абз.2 ч.3 ст. 19 СК України чітко вказує на те, що у разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви. Однак, не дивлячись на пряму заборону закону, окремі посадові особи районної адміністрації Запорізької міської ради по Шевченківському району, як орган опіки та піклування (адреса місця знаходження м.Запоріжжя вул. Моторобудівників, 34) використали надану їм законом владу та службове становище всупереч інтересам служби, що виразилося у прийнятті та затвердженні завідомо незаконного «Висновку про доцільність проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з батьком ОСОБА_11 , за адресою : АДРЕСА_1 » від 02.09.2019 р. вих. № В-0784. Вказане твердження ОСОБА_1 (зокрема здійснене і в ЗМІ) є обґрунтованим, оскільки позовна заява про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини подана 11.06.2019 до канцелярії Шевченківського районного суду м.Запоріжжя. зазначений позов автоматизованою системою розподіллено на суддю Дацюк О.І., справа №336/3744/19, перша ухвала по справі винесена 14.06.2019 р., отже зазначені вище посадові особи органу опіки та піклування і районної адміністрації грубо порушили вимоги ст.19 СК України, оскільки факт початку даного судового розгляду та визначення місця проживання дитини був повідомлений посадовим особам вказаних державних органів ОСОБА_1 офіційно через канцелярію суду із наданням копій відповідних документів.Підсумовуючи викладене, Відповідачка наголошує, що, оскільки Позивачем 1 не доведено факту недостовірності розповсюдженої щодо нього інформації, натомість, в значній частині підтверджено її правдивість;

Відповідачкою надано суду достатньо доказів на підтвердження відповідності дійсності кожного сказаного нею слова, окрім оціночних висловлювань;

- навіть застосований Відповідачкою термін «гулящий» щодо Позивача 1 підтверджується цілком конкретними фактами;

- Позивач 1 не вправі вимагати спростування інформації, яка стосується іншої особи (державного органу), -

у задоволенні позовних вимог в частині спростування інформації, яка принижує честь і гідність Позивача 1, а також стягнення на його користь моральної шкоди за таке поширення, слід відмовити.

Стосовно вимоги про визнання інформації порушенням законодавства.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів. До таких способів визнання інформації порушенням законодавства не належить. Не встановлено можливості звертатися до суду із подібною вимогою і іншими законодавчими актами.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині має бути відмовлено.

Стосовно поширення персональних даних малолітньої особи

Статтею 14 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено можливість передачі відомостей про фізичну особу (поширення персональних даних) лише за згодою суб`єкта персональних даних, тобто фізичної особи, персональні дані якої обробляються (абз.12 ст.2 цього ж Закону).

Згодою суб`єкта персональних даних вважається добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди (абз.4 ст.2 Закону).

Статтею 5 Закону України «Про охорону дитинства» визначено принцип, за яким розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.

Законними представниками дитини, згідно зі ст.242 Цивільного кодексу України, є батьки, при цьому, як чітко зазначено в ч.1 статті 141 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини (в тому числі представницькі), незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тим більш не обмежується право одного з батьків стосовно дитини в залежності від того, з ким вона проживає.

Відповідачка є матір`ю малолітньої дитини — ОСОБА_4 , тож, має рівний із Позивачем 1 статус законного представника цієї особи.

При цьому, Відповідачка надала Відповідачеві 2 цілком однозначну згоду на поширення даних про малолітню дитину (прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, місце проживання), діючи при цьому виключно в інтересах власної доньки. Зокрема, Відповідачка вважає, що фактична монополізація Позивачем 1 своїх батьківських прав, його щира впевненість в тому, що лише він одноосібно має приймати рішення стосовно того, що є для дівчинки добрим або поганим, корисним або шкідливим, становить для дитини реальну загрозу, адже абсолютно виключає будь-яке критичне ставлення. За таких обставин Відповідачка щиро прагне, щоб про потенційну небезпеку, яка загрожує її донці з боку не в міру турботливого батька, довідалася якомога більша кількість людей. І в цьому випадку, навіть якщо побоювання Відповідачки є безпідставними, попередження завдання шкоди дитині через максимальний розголос ситуації, що склалася, для дівчинки є більш важливим, аніж збереження таємниці стосовно її імені, дати народження та місця проживання.

Таким чином, персональні дані малолітньої дитини були поширені за згодою її законного представника — матері, а, отже, підстави для задоволення позову щодо стягнення моральної шкоди з цього приводу на користь батька відсутні.

Стосовно поширення персональних даних відносно ОСОБА_3 .

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист персональних даних» чітко зазначено, що «Цей Закон регулює правові відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних, і спрямований на захист основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на невтручання в особисте життя, у зв`язку з обробкою персональних даних.

Цей Закон поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється повністю або частково із застосуванням автоматизованих засобів, а також на обробку персональних даних, що містяться у картотеці чи призначені до внесення до картотеки, із застосуванням неавтоматизованих засобів.».

Відповідно посилання ОСОБА_11 на текст вказаного закону для захисту своїх ніби то порушених прав, свобод та законних інтересів (а разом з тим і його честі, і його гідності) є безпідставним, оскільки його сфера дії не підпадає під правовідносини та правовий конфлікт, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 щодо визначення місця проживання їх спільної дитини та факту зміни місця мешкання дитини батьком без дозволу матері.

Дійсно в Україні, вся інформація за правовим режимом доступу та поширення поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про інформацію», № 2657-XII). Частиною 2 ст.20 вказаного Закону № 2657-XII чітко передбачена, що будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Саме ст.21 Закону № 2657-XII визначає поняття та межі поняття інформації з обмеженим доступом. Отже, інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом. Відносини, пов`язані з правовим режимом конфіденційної інформації, регулюються законом.

Частина 4 ст.21 Закону № 2657-XII містить імперативний припис, відповідно до якого «До інформації з обмеженим доступом не можуть бути віднесені такі відомості, зокрема: - про факти порушення прав і свобод людини; - про незаконні дії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.

Відповідно, відомостей про вчинення протиправних дій ОСОБА_11 та членами його родини, про факти порушення прав і свобод ОСОБА_1 у період із 07.01.2019 до моменту звернення ОСОБА_11 із позовом до суду про стягнення моральної шкоди, надано Суду у достатній кількості.

Стосовно стягнення моральної шкоди, завданої малолітній особі

Виступаючи в якості законного представника малолітньої дитини, Позивач 1 має діяти саме в її, а не у власних інтересах. Зокрема, для задоволення вимог в частині відшкодування моральної шкоди, «завданої внаслідок порушення прав малолітньої дитини… щодо захисту її персональних даних» (п.8 позовних вимог) необхідно довести, що моральної шкоди зазнала саме малолітня дитина, а не її батько.

Саме про це, зокрема, йдеться в згаданій вище ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (особа може звертатися до суду за захистом своїх порушених прав, а у випадку законного представництва — за захистом прав того, кого ця особа представляє).

Відповідачка вважає таким, що не потребує доказування в силу ч.3 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України, твердження, що дитина, якій щойно виповнився один рік, не зазнала моральної шкоди в розумінні ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України (фізичний біль, душевні страждання, приниження честі, гідності або ділової репутації) від того, що відомості про її ім`я, дату народження та місце проживання з`явилися у засобах масової інформації.

Судова практика, яка складася під час розгляду справ про стягнення моральної шкоди на користь малолітніх осіб за позовами їх законних представників, чітко свідчить про те, що про задоволення позовних вимог може йти мова лише в тому випадку, коли протиправною поведінкою відповідача завдані страждання саме дитині, наприклад, через загибель одного з батьків з вини відповідача.

Натомість, у справі, що розглядається, ані факт спричинення малолітній дитині моральної шкоди, ані розмір такої шкоди абсолютно не підтверджується. Це до речі, чітко вбачається і із змісту абз.5 арк.4 позовної заяви — єдиного місця в документі, де наводиться конкретний зміст «страждань» Позивачів, характер яких (страждань) полягає загалом у необхідності «відповідати на безліч запитань» та «виправдовуватися перед родичами, сусідами, колегами та знайомими». Оскільки 9-ти місячній дитині абсолютно точно не треба ні перед ким виправдовуватися та відповідати на якісь запитання. Відповідачка наголошує на тому, що позовні вимоги в частині стягнення 100 000 грн. моральної шкоди на користь Позивача 1 в інтересах малолітньої дитини є нічим іншим, аніж бажанням незаконно збагатитися, використовуючи з цією метою немовля, а також зловживанням батьківськими правами, що є прямим порушенням ч.3 ст.13 Цивільного кодексу України.

Стосовно розміру моральної шкоди, завданої Позивачам внаслідок поширення їхніх персональних даних .

В Постанові від 27.09.2017 р. (справа № 6-1435цс17 від 27.09.2017 р.) судова палата у цивільних справах Верховного Суду України доходить загального висновку про те, що у випадках встановлення факту незаконного розповсюдження персональних даних (щоправда, в справі йшлося про розголошення телефонних розмов, а не про звичайне поширення інформації про прізвище, дату народження та адресу особи), спричинення позивачеві моральної шкоди має презюмуватися. Незважаючи на те, що таємниця телефонного спілкування, на відміну від персональних даних, поширених щодо Позивачів Відповідачем 2, дійсно, гарантується Конституцією України, Відповідачка, зі свого боку, може погодитися з тим, що вказане рішення Верховного Суду України, як прийняте з підстав неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права (в тому числі Закону України «Про захист персональних даних»), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносин, - має братися до уваги про розгляді даної справи навіть після того, як з прийняттям нової редакції Цивільного процесуального кодексу України норму про обов`язковість таких висновків фактично скасовано.

Разом із цим, презумпція завдання особі моральної шкоди через поширення персональних даних про неї, не звільняє таку особу від обов`язку доводити належними і допустимими доказами обсяг і, відповідно, грошову оцінку цієї шкоди.

Згідно з ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справі, що розглядається, Відповідачеві 2 ставиться в провину, що ним було поширено документ, в якому містилися персональні дані про Позивачів, а саме, їх імена та прізвища, дати народження та місце проживання.Фізичних страждань, погіршення здібностей або позбавлення можливості їх реалізації поширення вказаних даних Позивачам вочевидь не завдало, тобто, мова йде виключно про страждання душевні.Пояснюючи зміст, характер та глибину цих страждань, Позивачі (арк.4 абз.5 позовної заяви) вказують, що вони змушені (далі пряма цитата) «виправдовуватися перед родичами, сусідами, колегами та знайомими, які подивились ці новини та статті задають безліч запитань, та інших осіб у яких склалося, щодо родини ОСОБА_11 викривлене ставлення, за результатами недостовірної інформації про обставини та сімейне життя і виховання спільної доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_9 ».Із наведеної цитати, а вона є єдиним обґрунтуванням розміру грошового відшкодування моральної шкоди, чітко видно, що Позивачі пов`язують пережиті ними стражданням саме із недостовірною інформацією щодо них, а не з поширенням персональних даних. Іншими словами, якби інформація про «родину ОСОБА_11 » в сюжеті Відповідача 2 була правдивою, нехай і не дуже приємною, моральних страждань Позивачі не відчували б.Вище, Відповідачкою було докладно пояснено, що розповсюджена нею інформація є правдивою, на підтвердження чого додані належні докази. За таких обставин, виходячи із змісту позовної заяви, жодних підстав для задоволення вимог про стягнення з Відповідача 2 моральної шкоди на користь Позивачів немає.

Крім того, Відповідачка звертає увагу суду, що висвітлена Відповідачем 2 інформація, яку Позивачі вважають викривленою, стосується виключно Позивача 1, а не «родини ОСОБА_11 » та їх сімейного життя. За таких обставин, батьки Позивача 1, вимагаючи стягнення на їхню користь 200 000 грн. моральної шкоди за розповсюдження інформації не про себе, а про свого сина, діють всупереч вже неодноразово згаданій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (відсутність позовного інтересу) та ст.13 Цивільного кодексу України (зловживання цивільними правами).

Відповідачка розуміє, що грошова оцінка моральної шкоди — справа складна та дуже суб`єктивна, але, враховуючи всі обставини даної справи і характер поведінки її учасників, в даному випадку є очевидним, що всі вони (окрім Відповідача 2 та третьої особи) в боротьбі за право брати участь в вихованні дитини і вільно спілкуватися із нею в тій чи іншій мірі вдаються до поведінки, яка не зовсім відповідає принципам недоторканості приватного життя, таємниці телефонних розмов, недопустимості розповсюдження особистої інформації тощо.

За таких обставин, оцінюючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, завданої Позивачам через поширення їх персональних даних, Відповідачка просить суд враховати той факт, що реальних душевних страждань через оприлюднення приватної інформації стосовно особистого життя може зазнати лише особа, яка, дійсно, це право поважає і сама до подібних порушень, за власними морально-етичними рисами, в жодному випадку вдатися не може. Позивачі до таких осіб вочевидь не належать, в зв`язку з чим Відповідачка вбачає у даній справі підстави для обґрунтованих сумнівів щодо самого факту заподіяння Позивачам моральної шкоди Відповідачем 2, але, в будь-якому випадку вважає заявлений розмір цієї шкоди свідомо і неадекватно завищеним, нерозумним і несправедливим. Просить суд в задоволенні позову ОСОБА_3 , який діє у власних інтересах та в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_9 та Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» в частині:- визнання інформації про ОСОБА_3 недостовірною та такою, що порочить честь та гідність Позивача 1 (п.2 позовних вимог);- зобов`язання спростувати інформацію, що принижує честь і гідність Позивача 1 (п.3 позовних вимог);- стягнення на користь ОСОБА_3 моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав в розмірі 200 000,00 грн., по 100 000,00 грн. з кожного з двох відповідачів (п.п.4-5 позовних вимог);- визнання інформації порушенням законодавства про захист персональних даних (п. 6 позовних вимог);- стягнення на користь ОСОБА_3 як законного представника малолітньої дитини ОСОБА_13 моральної шкоди в розмірі 100 000 грн., завданої внаслідок порушення її прав на захист персональних даних (п.8 позовних вимог), -відмовити . При розгляді позовних вимог в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав позивачів на захист персональних даних (п.п.7, 9-10 позовних вимог), оцінити за своїм внутрішнім переконанням надані позивачами докази щодо понесених ними душевних страждань та співмірності характеру і глибини цих страждань із заявленою сумою моральної шкоди, врахувати інші обставини справи та подані сторонами докази, судову практику, в тому числі ЄСПЛ у справах про відшкодування моральної шкоди, і за результатами такої оцінки прийняти з цього приводу рішення.

20.01.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив, згідно якого представник позивачів зазначив, що у відповідь на відзив, щодо позиції Відповідача 2 –закриття провадження в частині позовних вимог та відмовити в задоволенні інших позовних вимог, за що не погоджуємося у повному обсязі, щодо обставин зазначених у відзиві.Позивачі наполягають на своїх позивних вимогах, вважать їх правомірними та обґрунтованими .Відповідач 2 погоджується, що в ефірі 27. 09. 2019 року сюжету новини були порушені вимоги, щодо поширення конфіденційної інформації, тож інформація яка є персональною потрапила до ефіру на загал телеглядачів, Інтерпету.Позивачі ставляться критично до позиції Відповідача 2, що лише при перегляді можна прочитати прізвище ім`я по-батькові ОСОБА_8 , Прізвище батькові малолітньої дитини, дати народження, місце реєстрації та проживай роботи Позивача ОСОБА_3 , предмет спору, вваоїсі питання не у варіантах за яких телеглядачі або Інтернет користувачі могли ро деталі персональної інформації, а в тому, що вона в процесі попередньої журналіста перед випуском в ефір мала бути захищеною. З зазначеним Відповідачем 2 про те, що всі спірні питання, щодо розповсюдження персональних даних врегульовані у досудовому порядку, Позивачі не погоджуються, оскільки не дивлячись на те, що вийшов повторний (виправлений) сюжет з замасі інформації, яка є персональною, вона також містила інформацію відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Тобто, за наявності відсутності будь-яких заяв Позивачів, щодо розповсюдження їх персональних даних, апріорі порушення Позивачів відбулось в і ефір такої інформації, та процес підготовки повторного (виправленого) сюжету з замаскуваииям інформації, яка є персональною, не є вирішенням спірного питання.Позивачами надані докази порушення прав щодо персональних даних, наслідками повторного (виправленого) сюжету, вони не були відновлені, факт noрушень був зафіксований та представлений суду, вимоги позову, щодо цієї частині відповідають оцінці порушених прав та інтересів Позивачів.

Таким чином, Позивачі вважають позов обгрунтований повністю у відповідності до заявлених вимог про визнання інформації такою, що порочить та принижує честь та гідність Позивача, ОСОБА_3 , визнання оприлюднену інформацію Відповідачами порушенням законодавства про захист персональних даних.

28.01.2020 року від відповідача - Публічного акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» надійшли заперечення на відповідь на відзив в якому зазначено, що поширена інформація є виключно оціночним судженням ОСОБА_1 , яка виразила власну думку стосовно ситуації, яка склалася у її сім`ї та тих подій і обставин, що мали місце. Крім того, в даному випадку автор статті у спірному відеосюжеті підсумував те, що було сказано ОСОБА_1 . З опублікованої статті вбачається, що висловлювання автора також містять оціночні судження, правдивість яких не підлягає доведенню, та стаття не містить у собі елементів, що були б зумовлені наміром завдати шкоди репутації позивачам. Тобто, жодна поширена інформація у вказаному відеосюжеті відповідача-2 не може бути витлумачена як така, що публікувалась з наміром завдати шкоди та діловій репутації позивачів. Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості у суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 10.06.2020 року задоволено клопотання Відповідача 1 про витребування доказів.

Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 21.12.2020 р. підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_9 , Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», третя особа : Філія Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Запорізька регіональна дирекція» про захист честі гідності та стягнення моральної шкоди, закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 19 січня 2021р. о 09-30 годині в приміщенні Хортицького районного суду м.Запоріжжя, в залі суду №14, з викликом учасників справи .

Позивачі ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у судове засідання не з`явилися за невідомою суду причиною, про місце, день та час розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином шляхом направлення судових повісток за місцем реєстрації позивачів. 21.05.2021 р. на дресу суду надійшла письмова заява від позивачів про розгляд справи без їх участі. Позовні вимоги підтримують в повному обсязі на наполягають на його задовленні.

Представник відповідача Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» та третьої особи: Філія Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Запорізька регіональна дирекція» Гура М.А. у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_16 у судовому засіданні заперечила проти задоволення позову, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У відповідності до положень ст. 223 ЦПК України суд провів судове засідання у відсутність осіб, що не з`явилися до судового засідання.

Вислухавши пояснення учасників провадження, розглянувши матеріали провадження, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані сторонами докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.

Судом встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_1 , перебували у відносинах притаманних шлюбу, від таких відносин народилася спільна дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Згідно зі свідоцтва про народження батьком дитини є ОСОБА_11 .

З 09.01.2019 року дитина була під наглядом матері, та знаходилась за адресою: АДРЕСА_2 .

Місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 12. 02. 2019 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком, дитини.

Під час перебування новонародженої дитини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в КУ «ЗГДМБ №5» останній був встановлений клінічний діагноз: неонатальна жовтяниця. Дегідрації новонародженого. Перинатальне токсичне ураження центральної нервової системи, синдром пригнічення. ВВС - Вроджені вади серця, ВАП - відкрита артеріальна протока. Дефект міжшлуночкової перегородки (ДМІПП).

Згідно висновку районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, від 02. 09. 2019 року № Г-0680, визначено доцільним проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 12.02.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 , разом з батьком дитини.

Згідно розпорядження голови районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, від 30.09.2019 року № 456р, надано право ОСОБА_1 зустрічатися з малолітньою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка мешкає з батьком, ОСОБА_11 наступним чином: за попередньою домовленістю сторін кожну суботу та неділю з 09:00 години до 12:00 години з урахування здоров я дитини у присутності батька ОСОБА_3

27.09.2019 р. на телеканалі третьої особи «UA: ЗАПОРІЖЖЯ» в програмі «Новини», яку також було оприлюднено 29.09.2019 р. на офіційній сторінці Youtube-каналу третьої особи було поширено висновок районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, від 02.09.2019 року № Г-0680, в оригінальному виді, тобто з повними персональними даними (відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована)Позивачів, а саме:Прізвище ім`я по-батькові ОСОБА_8 , Прізвище ім`я по-батькові малолітньої дитини, дати народження, місце реєстрації та проживання, місце роботи Позивача ОСОБА_3 , предмет спору. ОСОБА_1 та журналісткою в сюжеті «ІІА: ЗАПОРІЖЖЯ» Суспільне. Запоріжжя була зазначена інформація, що Позивач «був гулящим», «підіймав руку на мене», «вивіз доньку та тримає у себе у квартирі батьків», «поливає брудом, наговорює різне», « ОСОБА_7 обмежив спілкування з матір`ю, а згодом заборонив бачитись», «необгрунтовано ухвалили рішення про доцільність проживання дитини з батьком».

Власниками телеканалу «НА: ЗАПОРІЖЖЯ» Суспільне. Запоріжжя є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "НАЦІОНАЛЬНА СУСПІЛЬНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ УКРАЇНИ" та ФІЛІЯАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА СУСПІЛЬНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ УКРАЇНИ" "ЗАПОРІЗЬКА РЕГІОНАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ".

30.09.2019 р. позивач звернувся до Національної ради з питань телебачення і радіомовлення зі скаргою (копія додається) з приводу виниклої ситуації.

18.10.2019 р. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення листом № 17/2197 (копія додається) перенаправила вказану скаргу до ПАТ «НСТУ» та запропонувала надати відповідь скаржнику.

Листом від 02.12.2019 р. № 1.2-12/3610 ПАТ «НСТУ» повідомило Національну раду з питань телебачення і радіомовлення про розгляд скарги позивача та додало копію відповіді на скаргу (копія додається), яка була направлена поштою на адресу позивача. У зазначеній відповіді на скаргу позивача було повідомлено про те, що дійсно у виданому в ефір 27.09.2019 р. в сюжеті «Новини» частково були порушені вимоги до поширення конфіденційної інформації. Зокрема у документі, наданому органом опіки про ухвалене ним рішення щодо визначення місця проживання дитини (показ документа необхідний для дотримання стандарту точності) при наявності технічної можливості зробити стоп-кадр і збільшити зображення на екрані, тобто при неефірному перегляді, можна прочитати прізвище скаржника і його матері, з якими залишено дитину, адресу їхнього проживання та місце роботи.

Проте, після звернення позивача до журналіста третьої особи, яка робила сюжет з позивачем було досягнуто ряд домовленостей на підставі яких невідкладно третьою особою було досягнуто вжитих наступних заходів, а саме: персональну інформацію у документах було замасковано, аби унеможливити ідентифікацію осіб та матеріалів від 29.09.2019 року видалено з соціальних мереж та з каналу YouTube та повністю замінено сюжет на виправлений за наступним посиланням: https://youtu.be/cXa-6WYRzHo (qr-code додається).

Відносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних регулюються Законом України «Про захист персональних даних», метою якого є, зокрема, захист права на невтручання в особисте життя у зв`язку з обробкою персональних даних.

Згідно абзацу 8 статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Згідно частини другої статті 5 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.

Згідно частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу, які є конфіденційною інформацією, без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Статтею 14 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено можливість передачі відомостей про фізичну особу (поширення персональних даних) лише за згодою суб`єкта персональних даних, тобто фізичної особи, персональні дані якої обробляються (абз.12 ст.2 цього ж Закону).

Згодою суб`єкта персональних даних вважається добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди (абз.4 ст.2 Закону).

Статтею 5 Закону України «Про охорону дитинства» визначено принцип, за яким розголошення чи публікація будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини забороняється.

Законними представниками дитини, згідно зі ст.242 Цивільного кодексу України, є батьки, при цьому, як чітко зазначено в ч.1 статті 141 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини (в тому числі представницькі), незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Тим більш не обмежується право одного з батьків стосовно дитини в залежності від того, з ким вона проживає.

Відповідачка є матір`ю малолітньої дитини — ОСОБА_4 , тож, має рівний із Позивачем ОСОБА_11 статус законного представника цієї особи.

Отже, Відповідач ОСОБА_1 надала Відповідачу АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»згоду на поширення даних про малолітню дитину, зазначені в висновку районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, від 02.09.2019 року № Г-0680 щодо визначення місця проживання дитини (прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, місце проживання) в інтересах власної доньки.

Персональну інформацію ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання) зазначену в висновку районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, від 02.09.2019 року № Г-0680 щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_13 яка була оприлюднена 27.09.2019 на телеканалі третьої особи «UA: ЗАПОРІЖЖЯ» в програмі «Новини», а також ІНФОРМАЦІЯ_11 на офіційній сторінці Youtube-каналу третьої особи 29.09.2019 29.09.2019 було замасковано АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» аби унеможливити ідентифікацію осіб та матеріал від 29.09.2019 було видалено з соціальних мереж та з каналу YouTube та повністю замінено сюжет на виправлений за наступним посиланням: https://youtu.be/cXa-6WYRzHo.

Таким чином, персональні дані малолітньої дитини були поширені за згодою її законного представника — матері, а особисті немайнові права позивачів поновлені відповідно до вимог ст.276 ЦК України, про що в матеріалах справи містяться належні докази.

Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір (частини перша та друга статті 34 Конституції України). Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (частина перша статті 68 Конституції України).

Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації (частина четверта статті 32 Конституції України).

Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так частина перша статті 10 Конвенції, зокрема, передбачає, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року суд зазначив про необхідність розрізняти факти та оціночні судження, оскільки наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» від 15 жовтня 2010 року в підпункті «g» пункту 46 суд зазначив, що повідомлення новин, засноване на інтерв`ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (дивитись, наприклад, рішення у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom», від 26 листопада 1991 року, пункт 59, Series A no. 216). У таких справах слід розрізняти ситуації,коли такі висловлювання належали журналісту,і коли були цитатою висловлювання іншої особи,оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (дивитись рішення у справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії», пункт 77, ECHR 2004-XI; рішення у справі «Торгейр Торгейрсон проти Ісландії» («Thorgeir Thorgeirson v. Iceland»), від 25 червня 1992 року, пункт 65, Series A, no. 239; і рішення у справі «Джерсільд проти Данії», пункт 35, Series A, no. 298).

Свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Предмет пункту другого статті 10 застосовується не тільки до «інформації» чи «ідей», які були отримані зі згоди чи розглядаються як необразливі чи як малозначущі, але й до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без чого неможливе «демократичне суспільство». Як передбачено в статті 10, ця свобода має винятки, які, проте, повинні чітко тлумачитись, та потреба в таких обмеженнях має бути переконливо встановлена (cf., Jersild v. Denmark, рішення від 23 вересня 1994, Series А по. 298, р. 23, п. 31; Janowski V. Poland [GC], no. 25716/94, n. 30, ECHR 1999J- Nihpn and Johnsen V. Norway [ОС], no. 23118/93, п. 43, ECHR 1999-VlII; and Fuentes Bobov. Spain, no. 39293/98, n. 43, 29 лютого 2000).

Стаття 10 Конвенції захищає право журналістів розголошувати інформацію, яка становить громадський інтерес, за умови, що вони діють сумлінно та використовують перевірену фактичну базу; та надають «достовірну та точну» інформацію, як того вимагає журналістська етика. (Рішення у справі «Ліндон, Очаковський Лоуренс і Джулай проти Франції» (Lindon, Otchakovsky Laurens and July v. France) [ВП], заяви №№ 21279/02 136448/02, п. 67, ECHR 2007…, і «Педерсен Баадсгаард проти Данії» (Pedersen and Baadsgaard v. Denmark) [ВП], заява № 49017/99, п.78, ECHR 2004X1).

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація (згідно із частиною першою статті 201 ЦК України).

Згідно з главою 22 ЦК України до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (стаття 297) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканними (згідно із частиною другою статті 297 та частиною першою статті 299 ЦК України).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. (згідно із частиною першою статті 275 ЦК України). Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (частина третя статті 297 ЦК України). Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (частина друга статті 299 ЦК України).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України). Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію (абзац перший частини четвертої статті 277 ЦК України). Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (частина сьома статті 277 ЦК України).

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до матеріалів справи, та як встановлено у судових засіданнях, між позивачем ОСОБА_11 та ОСОБА_1 існує сталий конфлікт пов`язаний із визначенням місця проживання їхньої малолітньої доньки ОСОБА_13 .

На розгляді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебувала цивільна справа № 336/3744/19 відповідач: ОСОБА_11 , позивач: ОСОБА_1 , Третя особа: Відділ по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради позовна заява про визначення місця проживання дитини та відібрання дитини, та зустрічний позов ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини.

Спірний сюжет з`явився на телеканалі «UA:Запоріжжя» 27.09.2019 та у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_12 , тобто в той час коли зазначена цивільна справа перебувала на розгляді у районному суді і дані, які в ній містяться збігаються з позицією відповідачки ОСОБА_1 , щодо заявлених позовних вимог та з поясненнями наданими під час судового розгляду.

В сюжете відображено інтерв`ю ОСОБА_1 надане журналістці телеканалу «UA:Запоріжжя» в ході якого висловлювання ОСОБА_1 хоча мають стверджувальний характер, по суті є критикою позивача, яка зумовлена негативним ставленням відповідачки ОСОБА_1 до ситуації, що склалася та до позивача зокрема. При цьому українське законодавство надає журналістам імунітет від цивільної відповідальності за дослівне відтворення матеріалу. Це положення відповідає принципу свободи журналістів поширювати висловлювання, зроблені іншими (рішення від 23 вересня 1994 року у справі «Йерзільд проти Данії» (Jersild v. Denmark), п. 35, Series А, № 298 та рішення у справі «Тома проти Люксембургу» (Thoma v. Luxembourg), заява № 38432/97, п. 62, ECHR 2001-III).

Європейським судом з прав людини було сформульовано основні позиції стосовно оціночних суджень по справі Лінгенса № 12/1984/84/131, Страсбург, 8 липня 1986 року. Так Суд чітко встановив необхідність розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а наявність оціночних суджень — ні.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Крім того, згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в абзацах 3-5 п. 19 постанови від 27.02.2009 року, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.

Так, позивач в позовній заяві стверджує, що в програмі «Новини» на телеканалі

«UA: ЗАПОРІЖЖЯ» третьою особою була розповсюджена наступна інформація:

«підіймав руку на мене», «вивіз доньку та тримає у себе у квартирі батьків», «поливає брудом, наговорює різне», « ОСОБА_7 обмежив спілкування з матір ’ю, а згодом заборонив бачитись», «необґрунтовано ухвалили рішення про доцільність проживання дитини з батьком»

Отже, що вказані висловлення є виключно оціночними судженнями відповідача ОСОБА_1 , оскільки вони містять лише критику та оцінку дійпозивача з приводу виниклої ситуації навколо дитини, а не чіткі ствердження факту вказаних дій з посиланням да місце, дати та час. Отже вказані ознаки є свідченням того, що досліджувані висловлювання відповідача 1 не є фактичними даними, а є її оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Крім того, згідно п. ґ ч. 1 ст. 67 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» телерадіоорганізація та її працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, що не відповідає дійсності, у разі якщо звільнення від відповідальності передбачено іншим законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» визначено, що редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень суб`єктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб.

Зокрема, сюжет в програмі «Новини» на телеканалі «UA: ЗАПОРІЖЖЯ» висвітлював саме конфліктну ситуацію, яка склалася в сім`ї, що є суспільно цікавою темою для мешканців міста Запоріжжя, тобто територіальної громади. Речення ведучої програми «Новини» вжиті відносно контексту сюжету з прямою мовою відповідача ОСОБА_1 , у якої брали інтерв`ю, вказує на те, що вона висловлювала лише оціночні судження відповідача ОСОБА_1 ..

За таких обставин, вимоги до відповідача АТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» в частині спростування недостовірної інформації не підлягають задоволенню.

Положення статей 15, 16, 23, 297, 299, 1167 ЦК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року встановлюють, що кожна особа має право на повагу до його гідності та честі, які разом з діловою репутацією є недоторканними, на захист свого цивільного права у разі його порушення, та звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу, способом відшкодування моральної шкоди. Моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної особі та є втратами немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичної особі незаконними діями інших осіб.

Згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Порядок вирішення питань відшкодування моральної шкоди під час розгляду справ про захист честі, гідності та ділової репутації, також передбачений положеннями п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності, та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27.02.2009 року.

Положеннями частини третьої статті 12 та частин першої статті 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 6 ст. 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачами у справі не надано підтверджень ознайомлення з викладеною інформацією близькими, знайомими, рідними, колегами. Доказів втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань або інших негативних явищ, заподіяних позивачам розміщенням зазначеного сюжету, під час судового розгляду не надано.

Як вказувалося вище, інформація викладена в сюжеті, пов`язана безпосередньо із судовим розглядом питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини та повернення її матері, відповідачу у справі, що передбачувано викликало спротив та негативну реакцію з боку матері дитини – ОСОБА_1 , яка відображена за всім сюжетом. Така позиція відповідачки, була відома позивачу,була прогнозована, а не спонтанна та небезпідставна, що мінімізує втрати морального характеру з боку позивача .

Щодо позовних вимог про визнання інформації - висновка районної адміністрації ЗМР по Шевченківському району, від 02. 09. 2019 року № Г-0680, який містить персональні дані Позивачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та опублікований в телевізійному форматі на каналі «ІЇА: ЗАПОРІЖЖЯ» Суспільне. Запоріжжя, ФІЛІЇ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА СУСПІЛЬНА ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ УКРАЇНИ" "ЗАПОРІЗЬКА РЕГІОНАЛЬНА ДИРЕКЦІЯ"- порушенням законодавства про захист персональних даних, то зазначені позовні вимоги задоволенню не підлягають на підставі ст.16 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи надані у справі докази, суд вважає, що інформація, зазначена27.09.2019 р. на телеканалі «UA: ЗАПОРІЖЖЯ» в програмі «Новини», яку також було оприлюднено 29.09.2019 р. на офіційній сторінці Youtube-каналу «UA: ЗАПОРІЖЖЯ» у сюжеті під назвою «У Запоріжжі батько не віддає дитину матері та забороняє їм бачитися» є оціночним судженням, а тому, враховуючи п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» та ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Надані позивачами як доказ копії аудіо-запису спілкування ОСОБА_3 з ОСОБА_1 , суд до уваги не приймає, оскільки вони не стосуються предмету спору.

Враховуючи викладене, суд ,доходить висновку про недоведеність позовних вимог і в частині спричинення моральної шкоди,як малолітній ОСОБА_13 так і ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , а тому позовні вимоги ОСОБА_17 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідачів на користь позивачів судових витрат понесених у зв`язку з розглядом справи то вони також задоволенню не підлягають на підставі ст.141 ЦПК України, оскільки є похідними від позовних вимог про про захист честі гідності та стягнення моральної шкоди,в задоволенні яких судом відмовлено.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 10-12, 13, 76-82, 141, 263-265, 354 ЦПК України, ст. 16 ЦК України, ЗУ «Про персональні данні», суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до ОСОБА_9 , Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України», третя особа : Філія Акціонерного товариства «Національна суспільна телерадіокомпанія України» «Запорізька регіональна дирекція» про захист честі гідності та стягнення моральної шкоди – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 03 червня 2021 р.

Суддя С.А. Ширіна

26.05.2021