Вирок № 97400981, 03.06.2021, Василівський районний суд Запорізької області

311/2395/19

1-кп/311/37/2021

03.06.2021

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Носика М.А.

при секретареві: Чуча С.О.

за участю: прокурора Петренка В.О.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката Петренка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12019081190000287 від 28 травня 2019 року відносно:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вільнянськ Запорізької області, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого: 18.09.2013 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.ч.1,2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки; 12.06.2014 Шевченківським районним судом м. Запоріжжя за ч.2 ст.289 КК України до 5 років позбавлення. На підставі ч.1 ст.71 КК України частково приєднано покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18.09.2013 року, та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць; 22.03.2017 року звільнений з Селедівської ВК Донецької області №82 по відбуттю строку покарання; 15.05.2018 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки. Перебуває на обліку Василівського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Запорізькій області на теперішній час; 25.06.2019 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 19.11.2021 року Василівським районним судом Запорізької області по ч.3 ст.185, ч.ч.1,4 ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі,

обвинуваченого за ч.1 ст.262, ч.1 ст.263 КК України, суд,

встановив:

04 квітня 2019 року, приблизно о 12 годині 50 хвилин, знаходячись на сходовому майданчику багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , використовуючи заздалегідь підготовлені для вчинення крадіжки прилади для відчинення замків, відчинив замок вхідних дверей квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_3 та шляхом злому проник до приміщення зазначеної квартири, де виявив предмет, зовні схожий на пістолет, одразу після чого, діючи з раптово виниклим прямим умислом, направленим на викрадення вогнепальної зброї, таємно викрав вказаний предмет, яким є револьвер з маркуванням «Страж» б/н, який є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю калібру 5,6 мм, придатною для здійснення пострілів, виготовлений шляхом переробки саморобним способом стартового револьвера моделі РС-22 «Страж» російського виробництва, та відноситься до револьверів, перероблених саморобним способом зі стартових револьверів.

Крім того, 04 квітня 2019 року, ОСОБА_1 , одразу після викрадення приблизно о 12 годині 50 хвилин з приміщення квартири АДРЕСА_4 вогнепальної зброї, а саме револьверу з маркуванням «Страж» б/н, який є короткоствольною гладкоствольною вогнепальною зброєю калібру 5,6 мм, придатною для здійснення пострілів, виготовлений шляхом переробки саморобним способом стартового револьвера моделі РС-22 «Страж» російського виробництва, та відноситься до револьверів, перероблених саморобним способом зі стартових револьверів, діючи з прямим умислом, направленим на незаконне поводження зі зброєю, помістив вказану вогнепальну зброю до свого рюкзака та незаконно носив при собі до моменту виявлення та вилучення працівниками поліції за наступних обставин. 04 квітня 2019 року о 16 годині 07 хвилин у ході затримання ОСОБА_4 в порядку ст.208 КПК України, під час проведення його обшуку в службовому кабінеті №11 слідчого відділення Дніпрорудненського відділення поліції Василівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, розташованого за адресою: Запорізька область, Василівський район, м. Дніпрорудне, вул. Героїв праці, 1, в рюкзаку ОСОБА_4 виявлено та вилучено зазначену вогнепальну зброю, яку ОСОБА_4 носив при собі без передбаченого законом дозволу.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.262 КК України, як викрадення вогнепальної зброї, та за ч.1 ст.263 КК України, як носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Від обвинуваченого ОСОБА_1 та прокурора Петренка В.О. надійшла угода про визнання винуватості, укладена між ними 03 червня 2021 року, у присутності захисника адвоката Петренка Є.Г., на підставі ст.ст.468, 469, 472 КПК України.

Згідно з даною угодою, прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.262, ч.1 ст.263 КК України. Обвинувачений у повному обсязі сформульованого обвинувачення беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даних злочинів. Також, сторонами угоди узгоджено покарання, яке необхідно призначити обвинуваченому за скоєння злочинів, передбачених ч.1 ст.262 КК України, у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, за ч.1 ст.263 КК України, у виді 3 (трьох) років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, до призначеного покарання, шляхом часткового складання призначених покарань за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 19.11.2019 року, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 4 (чотирьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому відомі та зрозумілі.

Під час судового засідання обвинувачений ОСОБА_1 стверджує, що повністю розуміє свої права та характер обвинувачення за ч.1 ст.262, ч.1 ст.263 КК України, щодо яких він визнає себе повністю винуватим, вид покарання та інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди, а також наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст.473 КПК України, які йому відомі та зрозумілі.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що вищезазначена угода укладена між ним та прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Стверджує, що в обвинувальному акті правильно викладені обставини справи. Кається у скоєному.

Захисник адвокат Петренко А.В. вважає угоду законною, яка відповідає інтересам його підзахисного.

Прокурор Петренко В.О. в судовому засіданні зазначив, що при укладенні угоди були дотримані всі вимоги і правила КПК та КК України, а тому просить суд затвердити зазначену угоду.

Заслухавши думку учасників процесу, оглянувши надані матеріали кримінального провадження, суд вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у проваджені щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Угода про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру, до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до ст.12 КК України, злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_1 , відносяться до тяжких злочинів, однак приватним інтересам шкода не завдана. Таким чином, угода про визнання винуватості, у даному кримінальному провадженні, може бути укладена.

Зміст наданої суду угоди про визнання винуватості відповідає вимогам статті 472 КПК України. Порушень прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб внаслідок укладання даної угоди судом не встановлено, угода не суперечить державним чи суспільним інтересам.

Судом встановлено, що обвинувачений цілком розуміє зміст і наслідки укладання та затвердження угоди, передбачені ст.473, ст.ст.394,424 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого обвинувачений визнає себе винуватим, положення ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки невиконання угоди, передбачені ст.476 КПК України.

Також судом встановлено, що укладання угоди про визнання винуватості є цілком добровільним, тобто, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Прокурор та обвинувачений погоджуються з призначенням судом узгодженого покарання. Угода складена у присутності захисника обвинуваченого – адвоката Петренка А.В..

Згідно ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої, згідно ст.66 КК України, щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, згідно ст.67 КК України, не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 374, 468, 469, 471, 473, 474, 475, 476 КПК України, суд,

ухвалив:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 03 червня 2021 року у кримінальному провадженні №1-кп/311/37/2021, зареєстрованому в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12019081190000287 від 28 травня 2019 року, між прокурором Петренко В.О. та обвинуваченим ОСОБА_1 .

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.262, ч.1 ст.263 КК України та призначити покарання:

- за ч.1 ст.262 КК України у виді трьох років позбавлення волі,

- за ч.1 ст.263 КК України, у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_1 покарання у виді трьох років одного місяця позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням, призначеним вироком Василівського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2019 року, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки один місяць.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 тримання під вартою, залишити без змін до набрання законної сили вироку суду, а строк відбування покарання відраховувати з дня набрання вироком законної сили.

Зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання відбуте покарання за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 19 листопада 2019 року, починаючи з 04 квітня 2019 року до дня набрання даним вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судової балістичної експертизи у розмірі 9106 (дев`ять тисяч сто шість) грн. (Адреса стягувача: Держава - УК у Шевченківському районі. м. Запоріжжя /Шевч./24060300, р/р № UA368999980314020544000008009, код ЄДРПОУ – 38025367, код банку 899998, назва банку: Казначейство України (ЕАП)

Речові докази у кримінальному провадженні:

-револьвер з маркуванням «Страж», б/н, упакований в спеціальний сейф-пакет ЕС МВС №3928182 переданий на зберігання інспектору КОЗ у СДС СП Дніпрорудненського ВП Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області – знищити.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для осіб, які перебувають під вартою - протягом тридцяти днів з моменту вручення їм копії вироку. Апеляційна скарга подається до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку суду після його проголошення.

Суддя М.А. Носик