Рішення № 97400248, 24.05.2021, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/189/20

2/264/33/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2021 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Пустовойт Т. В., за участю секретаря судового засідання Родіної Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального комерційного підприємства «Маріупольавтодор», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяної злочином,-

У С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року позивачка звернулася до суду з позовом, який згодом уточнила, до Комунального комерційного підприємства «Маріупольавтодор» (далі за текстом - ККП «Маріупольавтодор»), третя особа: ОСОБА_2 , про матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяної злочином. Позов обґрунтовано тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 16 грудня 2017 року в результаті протиправних дій водія ОСОБА_2 , який на той час був працівником вказаного підприємства та керував транспортним засобом належним вказаному підприємству, її чоловікові ОСОБА_3 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, в результаті чого останній помер. Вироком Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27.05.2019 року ОСОБА_2 засуджений до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами з випробуванням на 2 роки. Після постановлення вироку жодної компенсаційної виплати відповідачем не здійснювалось. Вчиненим злочином їй завдано моральну шкоду, яка виразилась у душевних переживаннях та стражданнях через втрату чоловіка, погіршенні стану здоров`я, через що зверталась за консультацією лікаря. Тому вважає, що вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 461600 грн. є обґрунтованими та просить їх задовольнити.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 , який діє на підставі довіреності від 29.01.2018 року, у судове засідання не з`явились, позивачка надала заяву щодо розгляду справи без її участі, свої уточнені вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача Вєдєнєєв С.О. , який діє на підставі наказу від 02.06.2020 року, у судове засідання не з`явився, у поданих раніш відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях, зазначив, що заявлені позовні вимоги не визнає у повному обсязі, просить при розгляді справи врахувати актуальну судову практику Верховного Суду, за яким позивачка не має права на відшкодування моральної шкоди на підставі 1200 ЦК України, оскільки факт її перебування на утриманні потерпілого, як непрацездатної особи, не встановлений. При цьому, вимог щодо стягнення майнової шкоди позивачкою не заявляється, а розрахунок та відповідні підстави виникнення моральної шкоди відсутні, відтак заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.

Третя особа ОСОБА_2 до судового засідання не з`явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Позиції щодо заявлених вимог у письмовому вигляді до суду не подавав.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.82 цього Кодексу.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Правовідносини по даній справі регулюються Цивільним Кодексом.

За приписами ст.22, 23, 1167 ЦК України особа, якій завдано моральної шкоди, має право на їх відшкодування.

Згідно з положеннями ч.ч.2,5 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно п.3,4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 року №6 (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994 р. №11, від 25 травня 1998 р. №15 та від 24 жовтня 2003 р. №9), під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав.

Особа яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України).

Згідно поданих доказів такі обставини встановлені не були.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України підставами звільнення від доказування є вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Судом встановлено, вироком Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27.05.2019 року ОСОБА_2 засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286, ст.75, ч.1 ст.76 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами з випробуванням на 2 роки. Цивільний позов із вимогами про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, заявлений позивачкою до ККП «Маріупольавтодор» та ПАТ «Страхова компанія «Саламандра» залишено без розгляду. Вирок набув законної сили 28.06.2019 року.

З вироку Іллічівського районного суду м.Маріуполя Донецької області від 27.05.2019 убачається, що 16.12.2017 року приблизно о 09 годині 40 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним вантажним автомобілем «МАЗ 5550 С3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїжджій частині пр.Нікопольського зі сторони вул.Заозерної в напрямку площі Левченка на території Кальміуського району м.Маріуполя. Під`їжджаючи до зупинки громадського транспорту «Іллічівський ринок», водій ОСОБА_2 зупинився на забороняючий рух червоний сигнал світлофору. Далі, після зміни сигналу світлофору на дозволяючий рух зелений, водій ОСОБА_2 , діючи необережно, в порушення вимог п.п.10.1, 16.5 Правил дорожнього руху, проявляючи злочинну самовпевненість, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, маючи об`єктивну можливість спостерігати пішохода ОСОБА_3 , який перетинав проїжджу частину пр.Нікопольського, з права наліво, відносно напрямку руху автомобіля, відновив рух уперед та передньою правою частиною керованого ним автомобіля, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 . Внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної події останньому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження та від яких потерпілий ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у травматологічному відділенні міської лікарні №1 м.Маріуполя.

Згідно встановлених обставин кримінального провадження, ОСОБА_2 є працівником ККП «Маріупольавтодор», вантажним автомобіль «МАЗ 5550 С3», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким він керував виконуючі свої трудові обов`язки, також належить також ККП «Маріупольавтодор».

Відповідно до наданих суду документів, позивачка є дружиною померлого ОСОБА_3 , до смерті якого вони проживали родиною разом з їх дочкою ОСОБА_6 за адресою- АДРЕСА_1 . Позивачка є пенсіонером за віком, отримує мінімальну пенсію.

Згідно листа КНП ММР «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» від 13.11.2018 року, ОСОБА_1 , 1941 р.н., перебуває на диспансерному обліку у терапевта з діагнозом: ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. Церебральний атеросклероз з ГХ ІІ. Неодноразово зверталась з цих підстав до лікаря.

Як встановлено в судовому засіданні, і це підтвердила позивачка, її дочка ОСОБА_6 отримала від ПрАТ «СК «Дім страхування» страхове відшкодування у розмірі 59444,00 грн. Сама позивачка подала заяву про відмову від одержання відшкодування частки моральної шкоди на користь дочки.

Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Постановою Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» надано визначення моральної шкоди, під якою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно пункту 3 Постанови визначено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема, у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктом 5 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин справи. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Суд приймає до уваги, що позивачці, як дружині загиблого, заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, які вона зазнала через протиправні дії ОСОБА_2 , який є працівником ККП «Маріупольавтодор», у похилому віці понесла невідворотну втрату чоловіка, з яким перебувала у шлюбі понад 50 років, перенесла найсильніші душевні страждання, стрес, внаслідок чого стан її здоров`я значно погіршився. Вочевидь, що зазначені події призвели до істотних змін в її житті.

Виходячи із принципу справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, положення ЦК України, з врахуванням доказів по справі, визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає відшкодування позивачці, суд виходить із тих обставин, що шкода завдана в результаті злочину, у вчиненні якого визнано винним працівника ККП «Маріупольавтодор» ОСОБА_2 , доведеності наявного причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, факту перенесених моральних страждань з приводу вищевказаних дій, керується принципами розумності, виваженості та співмірності заподіяної шкоди, й приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та визначення розміру відшкодування моральної шкоди з ККП «Маріупольавтодор» на користь позивачки в розмірі 150 000 грн.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб у місячному розмірі, встановленому законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір дорівнює 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 840,80 грн. (ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

Оскільки позивачка ОСОБА_1 відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору при подачі позову про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи, то на підставі ч.2 ст.141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір у розмірі 273,17 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст.22, 23, 1167, 1187 ЦК України, Постановою Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року, Постановою Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Комунального комерційного підприємства «Маріупольавтодор», третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди, заподіяної злочином - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства «Маріупольавтодор» (юридична адреса: м.Маріуполоь, вул.Гагаріна, буд.5, ЄДРПОУ 40940113) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , завдану моральну шкоду в розмірі 150 000 грн. (сто п`ятдесят тисяч гривень).

Стягнути з Комунального комерційного підприємства «Маріупольавтодор» (юридична адреса: м.Маріуполоь, вул.Гагаріна, буд.5, ЄДРПОУ 40940113) на користь держави судовий збір у розмірі 273,17 грн. (двісті сімдесят три гривні 17 коп.).

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення виготовлено 02.06.2021 року.

Суддя: Т.В. Пустовойт