Рішення № 97399555, 10.06.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03037, м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 25; тел. (факс): 249-79-28; e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua

03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1; тел.: (044) 456-51-65, факс: 456-93-08

_______________

Справа № 760/25106/17

Провадження №2/760/137/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І . Вступна частина

10 червня 2020 року в місті Києві

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Семененко А.Д.

розглянув у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Платинум Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про захист прав споживачів та визнання договору недійсними.

ІІ. Описова частина

В листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Платинум Банк» з вимогами про визнання недійсним Договору №02642/0011XSGF про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту.

Позивачка вказує, що згідно з вказаним Договором, строк дії якого розрахований на три роки, їй надано у користування міжнародну платіжну картку VISA Electron, відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та відкрито кредитний ліміт на суму в розмірі 20000 гривень.

Позивачка зазначає, що перед укладенням договору Банк не повідомив її у письмовій формі про обставини, зазначені в п. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Працівники банку з умовами кредитування належним чином не ознайомлювали, оформлення кредиту проходило протягом півгодини, після чого їй було вручено кредитний договір з додатками до нього, які вона, не читаючи через дрібний шрифт, підписала, сподіваючись на добросовісність працівників банку.

Будь-якого довідки чи повідомлення, як окремого документу із інформацією, встановленою відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» Позивака не отримувала і не підписувала.

Крім того, як зазначає Позивачка, не відповідає вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» положення Договору (п. 1.6) про необхідність сплати нею щомісячної комісії за кредитне обслуговування.

Також Позивачка посилається на те, що в договорі протиправно передбачено третейське застереження (п. 5.1), в той час як згідно з положеннями Закону України «Про третейські суди» такі суди не можуть розглядати справи щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів банку (кредитної спілки).

Враховуючи порушення під час укладення договору цілого рядку положень Закону України «Про захист прав споживачів», Позивачка просить визнати його недійсним в цілому.

Згідно з Договором №148к від 23.03.2018 про відступлення прав вимоги ПАТ «Платинум Банк» передав права вимоги за кредитним договором №02642/0011XSGF на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», у зв`язку чим ухвалою суду від 26.11.2018 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було залучене до участі в справі в якості співвідповідача.

05 грудня 2019 року до суду надійшов відзив ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» в якому Відповідач-2 проти позову заперечував, наполягаючи на тому, що Позивачка підтвердила факт ознайомлення її з усіма умовами кредитного договору, погодилася на них. Крім того, Відповідач-2 звернув увагу на пропуск Позивачкою строку позовної давності, наполягаючи на тому, що з моменту підписання договору до подання нею позову пройшло більше трьох років, що є підставою для відмови у позові.

В судове засідання Позивачка не з`явилася, в справі наявна заява про розгляд справи у її відсутність.

Представники Відповідачів також до суду не з`явилися, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступне.

Встановлено, що 18 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Платинум Банк» був укладений Договір №02642/0011XSGF про відкриття банківського (карткового) рахунку, кредитного обслуговування рахунку та встановлення кредитного ліміту.

Згідно з вказаним Договором, строк дії якого розрахований на три роки, Позивачці надано у користування міжнародну платіжну картку VISA Electron, відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та відкрито кредитний ліміт на суму в розмірі 20000 гривень.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Таким чином у разі, коли воля суб`єкта правочину формувалася не вільно і (або) не відповідала його волевиявленню правочин визнається недійсним.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», у редакції на час укладення спірного правочину, у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернения кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) інші умови, визначені законодавством.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові № 6-1341цс15 від 02.12.2015 року, за змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Як вбачається з оспорюваного кредитного договору, при його укладанні сторони погодили всі його істотні умови, як то: предмет договору, строк кредитування, плата за кредит, умови його забезпечення, права та обов`язки сторін, їх відповідальність, порядок погашення кредиту та відсотків, що є визначенням сукупної вартості кредиту.

Зазначаючи про те, що умови кредитного договору, укладеного нею з банком містять несправедливі умови, будь-яких доказів того, що при підписанні даного договору та його умов її воля формувалась не вільно або не відповідала її волевиявленню, ОСОБА_1 не надала та на наявність таких не вказала.

В умовах кредитного договору, який підписаний ОСОБА_1 міститься повна інформація щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту з огляду на належне дотримання строків його погашення позичальником, а також і його передбачувана вартість у разі порушення строків погашення.

Не встановлено і будь-яких обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачкою своїх прав за договором, оскільки як вже зазначалось вище сторонами погоджено усі істотні умови при укладанні правочину.

Будь-яких доказів того, що надана відповідачем-1 інформація щодо умов кредитування була нечіткою, незрозумілою або мала двозначний спосіб, що істотно вплинуло чи могло вплинути на свободу її вибору або її поведінку як споживача, не надала , а навпаки власноручним підписом засвідчила ту обставину, що про умови кредитування відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вона повідомлена (п.7.1) .

За вказаних обставин суд вважає, що укладаючи вищезазначений правочин, сторони діяли вільно у виборі контрагента та визначенні умов цього правочину відповідно до вимог чинного законодавства, унаслідок чого в цій частині посилання Позивача на протиправність договору є безпідставними.

Встановлено, що п.п. 1.6, 2.3. оспорюваного кредитного договору передбачено сплату Позивачкою комісії за обслуговування кредиту в розмірі 398,00 грн. Суд погоджується з тим, що дана умова не відповідає вимогам чинного законодавства, яке регулює правовідносини, що виникли між сторонами, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 27.12.2018 року в справі № 695/3474/17 зазначив, що банк, встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, не вказав, за які саме послуги, що надаються позивачеві, сплачується комісія. При цьому відповідач нараховував, а позивач сплатив комісію фактично за обслуговування кредиту банком, що є незаконним, не відповідає вимогам справедливості і суперечить положенням частини першої ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів».

Зважаючи на вказану правову позицію, суд приходить до висновку про обгрунтованість позову у частині протиправності п. 1.6. оспорюваного кредитного договору.

Відповідно до п.7.7. Розділу 7 Кредитного договору всі спори, розбіжності та вимоги, які виникають при виконанні даного Договору чи у зв`язку з ним або випливають з нього у тому числі такі, що стосуються його виконання порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають розгляду у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків (палі - АУБ) або в Постійно діючому Третейському суді Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» (далі - ВГО), відповідно до їх регламентів за вибором позивача Сторони домовилися, що розгляд справи у постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків здійснюється третейським суддею Волошиновичем Олегом Петровичем одноособово. У разі, якщо спір може бути розглянутий визначеним у даному пункті суддею, призначення третейського судді сторони доручають голові постійно діючого Третейського суду при АУБ. Розгляд справ постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» здійснюється третейським суддею одноособово призначенням Голови Третейського суду при ВГО. Умови цього договору, які містять відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, є складовими частинами даної третейської угоди. Місце та дата укладання третейської угоди відповідають місцю і даті укладання Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Спір може бути переданий на розгляд Третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди».

Частиною 1 ст. 12 цього Закону визначено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Статтею 6 Закону України «Про третейські суди» визначено категорії справ, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, розгляд яких третейськими судами заборонений.

Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року.

Отже, на час укладання Кредитного договору №02642/0011XSGF від 18.10.2013 Закон України "Про третейські суди" містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки).

Наведене дає підстави для висновку про те, що третейське застереження в Кредитному договору №02642/0011XSGF від 18.10.2013 між позивачем (споживачем) і банком було укладено в порушення вимог пункту 14 частини першої статті 6 Закону України "Про третейські суди", що є підставою для визнання кредитного договору в цій частині недійсним.

В розумінні статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність є часовою межею подання особою позову, тобто звернення з вимогою про прийняття рішення про захист конкретного порушено права. Початок перебігу, тривалість та сплив позовної давності пов`язується з конкретною вимогою про захист окремого порушеного права.

Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України та з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 02.09.2014 у справі №915/1437/13, саме з моменту укладення спірного договору його сторона повинна була знати про його невідповідність вимогам законодавства і саме з цього моменту починається перебіг позовної давності.

Оспорюваний Кредитний договір було укладено 18.10.2013, в той час як з позовом про визнання його недійсним Позивачка звернулася лише 16.11.2017, тобто з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи наявність заяви Відповідача про застосування судом наслідків пропуску Позивачкою строків позовної давності, даний факт є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст.203, 204, 215, 256, 261 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 272 ЦПК України, суд вирішив:

1.У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

2.Судові витрати віднести на рахунок держави.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4.Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач-1: Публічне акціонерне товариство «Платинум Банк», адреса: 03680, м. Київ, вул. Амосова, 12, корп.1, код ЄДРПОУ: 33308489.

Відповідач-2: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: м. Київ, вул. Сурикова, 3А; код ЄДРПОУ: 35234236.

Суддя: