Рішення № 97399237, 03.06.2021, Оболонський районний суд міста Києва

03.06.2021 Справа № 756/2122/21

Справа ун. № 756/2122/21

пр.№2/756/3281/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 червня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Луценко О.М.,

при секретарі - Галелюк Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживача та визнання договору частково недійсним, -

В С Т А Н О В И В

Позивач звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживача та визнання договору частково недійсним та просила суд постановити рішення, яким визнати договір іпотеки, що був укладений 08 липня 2013 року ТОВ«КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .. ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за реєстровим № 6187 частково недійсним в частині застереження про задоволення вимог іпотекодердателя, що викладене в п.п. 5.4 та п.6 даного договору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 липня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 0807001/000- КФІВ/ 13 , відповідно до умов якого відповідач зобов`язується надати позивачу кредит в сумі 360 000,00 гривень, строком з 08 липня 2013 по 08 липня 2014, процентна ставка - 30 процентів річних.

У якості забезпечення своїх зобов`язань за Кредитним договором позивачем надано в іпотеку відповідачу нерухоме майно, а саме: трикімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,8 кв.м., відповідно до умов договору іпотеки, укладеного 08 липня 2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ», як іпотекодержателем, та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , які є співвласниками предмету іпотеки, іпотекодавцями та майновими поручителями позивача та посвідченого Верповською О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за №6187.

Договір іпотеки містить іпотечне застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, та викладене в пункті 6 Договору іпотеки, та складається з 15 підпунктів - п.п. 5.2, 5.4 та п.п. 6.1 - 6.13, відповідно до яких звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватись на розсуд іпотекодержателя - або шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного договору, або шляхом набуття іпотекодержателем права від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі - покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, у порядку, встановленому цим договором.

05 лютого 2015 року, відповідач, який є іпотекодержателем, без попереднього направлення вимоги про усунення порушень, на підставі умов договору іпотеки, вирішив реалізувати право на звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку та звернувся із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки до державного реєстратора.

Право власності відповідача було фактично зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.02.2015 державним реєстратором Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Сипчу K.M. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 19145685 від 06.02.2015, прийнятого Департаментом державної реєстрації Міністерства юстиції України ОСОБА_5 .

Дане звернення стягнення на предмет іпотеки, припинення права власності позивача на квартиру порушило права та законні інтереси позивача, оскільки відбулось на підставі положень договору іпотеки, що містить застережнення про задоволення вимог іпотекодержателя, які на думку позивача є несправедливими та суперечать актам цивільного законодавства. Тому положення оспорюваної частини договору іпотеки суперечать положенням ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», які встановлюють обмеження щодо права на фактичне звернення стягнення іпотекодержателем за кредитним та іпотечним договором.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд постановити рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти наданого позову заперечила посилаючись на його необґрунтованість. Крім того, просила відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності, зважаючи на те, що позов про визнання договору іпотеки частково недійсним подано позивачем зі спливом 7років після його укладення.

Треті особи у судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

08 липня 2013 року між TOB «КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ» в якості іпотекодержателя з однієї сторони та ОСОБА_1 як іпотекодавцем та ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в якості майнових поручителів було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В.

Цим Договором забезпечувалося виконання зобов`язання, що виникло у ОСОБА_1 на підставі кредитного договору №0807001/000-КФІВ/13 від 08 липня 2013 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ» та ОСОБА_1 на суму 360 000,00 грн. (триста шістдесят тисяч) гривень 00 копійок, та з відсотковою ставкою 30% річних, з обумовленим строком повернення боргу по 08 липня 2014 року.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Також згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Предметом іпотеки сторони визначили квартиру АДРЕСА_2 , яка складається з З (трьох) кімнат, загальною площею 61,80 кв.м..

Згідно зі ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст..1 Закон України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотеко держатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (редакція закону, яка діяла на дату укладення договору іпотеки).

Відповідно до умов договору іпотеки сторони визначили у п.5.4, що у разі порушення умов основного договору та/або умов цього договору іпотекодержатель насилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушень. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушених зобов`язань у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання, порушення строку виконання та/або виконання не в повному обсязі цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Договору та чинного законодавства України. Аналогічні положення визначені у п.6.4 Договору іпотеки.

Таке положення договору іпотеки було вільно визначено сторонами, які, діяли добровільно, перебували в здоровому розумі та ясній пам`яті і розуміли значення своїх дій.

Таким чином, положення п.5.4 Договору узгоджується як із волею сторін, так і з прямими вимогами Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ч.І ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

ч.І ст.35 Закону України «Про іпотеку», і п.5.4 Договору іпотеки, визначають наступну послідовність дій та умов для позасудового задоволення вимог:

виявлення порушення основного зобов`язання (без визначення/конкретизації у законі чи Договорі іпотеки строків такого порушення чи його виду, суми, тощо) та/або умов іпотечного договору;

як наслідок встановленого порушення - надсилання іпотекодержателем іпотекодавцю чи боржнику письмової вимоги про усунення порушення (для їх усунення у не менш ніж тридцятиденний строк), та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги;

у разі невиконання вимоги - іпотекодержатель отримує право звернути стягнення на предмет іпотеки.

У пункті 9.1 договору іпотеки сторони визначили, що питання не врегульовані цим договором, вирішуються відповідно до вимог чинного законодавства, тому вони взяли на себе обов`язок дотримуватися вимог законодавства України «Про захист прав споживачів».

Однак ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» не регулює питань порядку звернення стягнення на майно, що є предметом іпотеки.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, тобто - зміст правочину суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам та/або волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі та/або правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та/або правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25.02.2016 року по справі № 756/9820/15-ц залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2016 року було визнано недійсними кредитний договір та договір іпотеки.

Постановою Верховного Суду України від 01.11.2017 року ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.10.2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 25.02.2016 року скасовано, направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Апеляційного суду м. Києва від 07.02.2018 року по справі № 756/9820/15-ц, скасовано рішення Оболонського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2015 року та постановив нове рішення, яким визнав недійсними п. З (п.п. 3.1- 3.10) «валютний ризик» та п.п. 4.1 та 4.5 п. 4 в частині, що стосується застосування коефіцієнту валютного ризику Кредитного договору.

В решті позову, в тому числі у визнанні недійсним договору іпотеки, судом було відмовлено.

Вказана Постанова Апеляційного суду м.Києва набрала законної сили 07.02.2018 року.

Відповідно до ч.І ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В свою чергу ч.4 ст.82 ЦПК України визначила, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У судовому засіданні представником відповідача було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки договір іпотеки було укладено між TOB «КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ» в якості Іпотекодержателя з однієї сторони та ОСОБА_1 як Іпотекодавцем та ОСОБА_2 та ОСОБА_4 08 липня 2013 року, тобто більш як понад 7 років 8 місяців тому.

Європейський суд з прав людини у справах «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» та «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, а також захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в тому випадку, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що відбувалися в далекому минулому, спираючись на докази, які вже могли втратити достовірність та повноту із плином часу.

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Згідно із ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

До спірних правовідносин застосовується саме загальний строк позовної давності.

Так, відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Зважаючи на зміст позовних вимог та вказані позивачем підстави позову щодо начебто невідповідності частини договору вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» станом на момент його вчинення, - саме з часу укладення договору і слід відраховувати строк позовної давності, який минув.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказаний висновок щодо строку позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження №61-21807св19.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, а відтак у задоволенні позову слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Керуючись, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАСА НАРОДНОЇ ДОПОМОГИ», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про захист прав споживача та визнання договору частково недійсним - відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи.

Суддя: О.М.Луценко