Ухвала суду № 97399093, 03.06.2021, Деснянський районний суд міста Києва

2-п/754/57/21

Справа № 754/11017/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді - Лісовської О.В.

за участю секретаря - Грей О.П.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, що проводилося у режимі відеоконференції, заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення суду від 19.01.2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Укренергомонтаж» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИВ:

Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19.01.2021 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 і з відповідача стягнуто заборгованість по заробітній платі з урахуванням компенсації за невикористану відпустку у розмірі 34000, 13 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 27669, 00 грн.

29.04.2021 року до суду надійшла заява представника відповідача про перегляд заочного рішення. Заява мотивована тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв`язку з чим не мав можливості подати свої заперечення щодо позову та прийняти участь у судових засіданнях. Крім того, у заяві вказується про те, що у відповідача немає заборгованості по заробітній платі перед позивачем, оскільки при звільненні було здійснено розрахунок у повному обсязі. На підставі викладеного представник відповідача просить заочне рішення скасувати.

У судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення заяви з підстав її необґрунтованості.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Представник заявника у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Відповідно до клопотання представника заявника судом було вжито заходів щодо проведення судового засідання у режимі відео конференції, але зв`язок з представником заявника встановлений не був.

Зваживши доводи заяви, вислухавши пояснення позивача, вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 19.01.2021 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 і з відповідача стягнуто заборгованість по заробітній платі з урахуванням компенсації за невикористану відпустку у розмірі 34000, 13 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 27669, 00 грн. Рішення суду не оскаржувалось.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою залишити заяву без задоволення чи скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Згідно із ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з"явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з письмових матеріалів справи та поданої заяви, підставою для скасування заочного рішення суду що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, у зв`язку з чим не мав можливості подати свої заперечення щодо позову та прийняти участь у судових засіданнях. Крім того, у заяві вказується про те, що у відповідача немає заборгованості по заробітній платі перед позивачем, оскільки при звільненні було здійснено розрахунок у повному обсязі.

Судом встановлено, що судом неодноразово надсилалися на юридичну адресу відповідача повідомлення про необхідність явки до суду та відповідні процесуальні документи, але листи поверталися до суду без вручення, за закінченням терміну зберігання (а.с. 65, 87).

При цьому слід зазначити, що ст. 93 ЦК України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого ведеться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до ст. 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Так, на підтвердження адреси відповідача позивачем було долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є адреса: АДРЕСА_1 . Саме на дану адресу і була направлена кореспонденція судом для відповідача.

Слід також зазначити, що до повноважень судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на юридичну особу.

Враховуючи викладене, не перебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого повноважного представника і ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами, і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 року у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 року у справі № 923/441/17.

Що стосується посилання представника відповідача про незгоду з судовим рішенням, оскільки у відповідача відсутня заборгованість по заробітній платі перед позивачем, то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст.. 288 ЦПК України підставою для скасування заочного рішення суду, у тому числі, є наявність доказів, на які посилається відповідач, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, 04.06.2020 року було оформлено звільнення позивача та видано трудову книжку. При цьому при звільненні відповідачем не було виконано обов`язку із проведення з позивачем розрахунку.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідний розрахунок відповідачем був проведений, суду надано не було. До заяви про перегляд заочного рішення суду долучено лише довідку про доходи позивача, яка жодним чином не спростовує доводи позивача про наявність відповідної заборгованості.

Як вбачається з довідки Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 , відповідачем нараховано позивачу заробітну плату за останні два місяці - лютий та березень 2020 року - у загальному розмірі 18446, 00 грн. за 30 робочих днів.

Позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 27669, 00 грн. Розрахунок вказаної суми був наведений позивачем і прийнятий судом до уваги.

З наведеного вище вбачається, що викладені у судовому рішенні висновки повністю відповідають встановленим при розгляді справи обставинам, будь-яких доказів на підтвердження спростування обставин, викладених судом у рішенні, відповідачем ані у заяві про скасування заочного рішення, ані у долучених до неї доказів, не надано.

З урахуванням наведеного вище, вимог діючого законодавства, суд вважає, що підстав для скасування заочного рішення суду немає, а тому у задоволенні заяви представника відповідача повинно бути відмовлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. 287-288 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення суду від 19.01.2021 року - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали виготовлений 03 червня 2021 року.

Суддя О.В.Лісовська