Ухвала суду № 97399005, 01.06.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/5226/21

Провадження № 2-з/752/535/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року місто Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кахно І. А.,

за участю секретаря Чабанюк І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Лозницею Оленою Олексіївною, про забезпечення позову в справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Основа», про поділ майна подружжя, за зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Основа», про припинення права особи на частку у спільному майні,

в с т а н о в и в:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Основа» (далі - ТОВ «ФК «Основа»), про поділ майна подружжя, у якому позивач просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя:

-визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 ;

-визнати за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 ;

-транспортний засіб марки Chevrolet Aveo 1,6 L, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , виділити ОСОБА_2 ;

-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості Ѕ частини транспортного засобу в розмірі 80 850 грн, припинивши право спільної сумісної власності на автомобіль.

12 квітня 2021 року через засоби поштового зв`язку ОСОБА_2 надіслала до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «ФК «Основа», про припинення права особи на частку у спільному майні (яка надійшла до суду 20 квітня 2021 року), у якій позивач просить припинити право особи ОСОБА_1 на частку у спільному майні, а саме на:

-1/2 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

-1/2 частини транспортного засобу марки Chevrolet Aveo, 2008 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1598.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 44 920,00 грн компенсації у розмірі Ѕ частини вартості автомобіля, який є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 133 492,00 грн компенсації, яка є вартістю Ѕ частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, враховуючи зобовязання, що виникли в інтересах сім`ї.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - ТОВ «ФК «Основа», про припинення права особи на частку у спільному майні та об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ТОВ «ФК «Основа», про поділ майна подружжя.

У травні 2021 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Лозниці О. О. - про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1910480280000, що зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 .

Заява обґрунтована тим, що 15 червня 2018 року (за час перебування в зареєстрованому шлюбі) між ТОВ «ФК «Основа» і ОСОБА_2 був укладений договір № 673/11 про участь у фонді фінансування будівництва виду А «Феофанія Park2» на отримання у власність квартири АДРЕСА_1 . Перший внесок за отримання вказаної квартири на рахунок ТОВ «ФК «Основа» подружжям було здійснено 04 жовтня 2018 року у розмірі 395 760,00 грн, а на іншу суму подружжям було отримано кредитні кошти за договором № 04/10/2018-2П-673/11 від 04 жовтня 2018 року (наданий до квітня 2022 року).

04 жовтня 2018 року між ТОВ «ФК «Основа» (іпотекодержателем) і ОСОБА_2 (іпотекодавцем) був укладений договір іпотеки майнових прав.

08 липня 2019 року між ТОВ «Гідроінж-буд» (забудовник) та ОСОБА_2 (довіритель/власник) було підписано акт приймання-передачі об`єкта інвестування (квартири), згідно з яким забудовник відповідно до умов договору про участь у фонді фінансування виду А «Феофанія Park2» № 673/11 від 15 червня 2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «ФК «Прайм», як управителем фонду фінансування будівництва виду А «Феофанія Park2», та правил фонду фінансування будівництва виду А «Феофанія Park2» передав, а довіритель/власник отримав квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 62,0 кв. м, житловою площею 31,7 кв. м на 2 поверсі у будинку АДРЕСА_1 .

Після введення будинку в експлуатацію, 06 вересня 2019 року право власності на спірну квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 .

В шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували з 25 травня 2013 року по 20 січня 2021 року (набрання законної сили рішення Чаплинського районного суду Херсонської області від 21 грудня 2020 року).

Після розірвання шлюбу сторони не можуть дійти згоди щодо визначення порядку володіння, користування та розпорядження вказаною квартирою, що стало підставою для звернення позивача до суду з указаним позовом. Позивач має обґрунтовані припущення вважати, що з боку відповідача існує реальна загроза відчуження спірної квартири іншим особа. Виплата кредитних коштів за кредитним договором № 04/10/2018-2П-673/11 від 04 жовтня 2018 року (який сплачують сторони кожен окремо) є підставою для виключення записів з Єдиного реєстру іпотек про обтяження даного майна, що дасть можливість відповідачу ОСОБА_2 одноособово розпоряджатися спірною квартирою, яка перебуває у їх спільній сумісній власності. Крім того, відповідач чинить перешкоди у користуванні спільною квартирою позивачу, змінила замки, встановила сигналізацію. Тому, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову. Вжиття заходів забезпечення позову сприятиме ефективному захисту порушених прав позивача.

Вивчивши заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову з таких підстав.

Відповідно до статті 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Тобто, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях (від 10 березня 2020 року у справі № 750/12430/19, від 28 травня 2020 року у справі № 211/374/20, від 30 листопада 2020 року у справі № 127/17451/20 та ін.) під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно із переліком видів забезпечення позову, наведених у частині першій статті 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При цьому, такий вид забезпечення позову як накладення арешту застосовується судом, як правило, у майнових спорах у тих випадках, коли спірне майно може бути відповідачем продане, розтрачене, кошти витрачені, що в майбутньому перешкоджатиме виконанню рішення або взагалі зробить його виконання неможливим. Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів, зокрема арешту майна, є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.

Із матеріалів справи вбачається, що спір виник щодо квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 62 кв. м, яку позивач вважає спільним сумісним майном подружжя.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 24 травня 2021 року квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 62 кв. м, 06 вересня 2019 року зареєстрована за ОСОБА_2 на праві власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1910480280000).

Разом із тим, згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна станом на 12 квітня 2021 року квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 62 кв. м, знаходиться під іпотечним обтяженням на підставі договору іпотеки майнових прав від 04 жовтня 2018 року; строк виконання основного зобов`язання - 04 лютого 2022 року; іпотекодержатель - ТОВ «ФК «Основа» (код ЄДРПОУ: 36972280).

У постанові від 30 липня 2019 року у справі № 903/825/18 Верховний Суд зазначив, що метою забезпечувального зобов`язання, такого як застава (іпотека), є набуття кредитором (заставодержателем) переважного перед іншими кредиторами боржника (заставодавця) права задоволення своїх вимог за рахунок переданого в забезпечення зобов`язання майна боржника (предмета застави (іпотеки), що прямо випливає зі змісту статті 1 Закону України «Про заставу», статей 1, 3 Закону України «Про іпотеку».

Особливістю таких правовідносин є те, що заставодавець хоча і залишається власником переданого в заставу майна, проте на період забезпечення позбавлений правомочності розпорядження цим майном, а заставодержатель у свою чергу у випадку порушення боржником забезпеченого зобов`язання має право у будь-який момент переважно перед іншими кредиторами такого боржника задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на заставлене майно. У зв`язку з чим заставодержатель має власний пріоритетний майновий інтерес до отриманого в заставу майна боржника, який може бути реалізований ним у будь-який момент у разі порушення забезпеченого зобов`язання.

З урахуванням наведеного, вжиття заходів забезпечення позову, про які просить позивач, шляхом накладення арешту на заставлене майно очевидно та безпосередньо впливає на майновий інтерес заставодержателя цього майна, який у такому випадку позбавляється можливості реалізувати набуте за договорами застави та іпотеки пріоритетне право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна у встановленому законом порядку.

Тому правові підстави для забезпечення позову за обставин зазначених позивачем у заяві - відсутні.

Крім того, існування іпотечного обтяження на спірну квартиру позбавляє її власника на розпорядження нею, тому на час розгляду справи відсутнє достатньо обґрунтоване припущення, що ОСОБА_2 , як власник спірного майна, може розпорядитися ним, зокрема відчужити його іншим особам до вирішення справи по суті.

Керуючись статтями 149-153 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої представником - адвокатом Лозницею Оленою Олексіївною, про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена суддею 01 червня 2021 року.

Суддя І. А. Кахно