Рішення № 97398403, 03.06.2021, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/620/21

№ пров. 2/544/290/2021

Номер рядка звіту 71

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03 червня 2021 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого - судді Ощинської Ю. О.,

за участю секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника третьої особи виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області - головного спеціаліста служби у справах дітей Войтенко Л.В. (діє на підставі довіреності №02-34/312 від 06.05.2021),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду по вул. Ярмарковій, 17 м. Пирятин у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спорувиконавчий комітет Пирятинської міської ради Полтавської області про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини,

у с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого вказала, що вона має доньку ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 вона ОСОБА_2 народила сина ОСОБА_3 , батько дитини писаний згідно п.1 ст.135 СК України. В чотиримісячному віці мати залишила дитину та виїхала до Києва, після від`їзду вона деякий час ідвідувала сім`ю, допомагаламатеріально. Проте на даний час ОСОБА_2 не цікавиться життям сина, не виявляє бажання спілкуватися з дитиною та приймати участь у її вихованні та утриманні, а в останній розмові із позивачам повідомила, що відмовляється від виконання своїх батьківських обов''язків, місце її проживання невідоме. На даний час (з червня 2020 року) малолітнього ОСОБА_3 позивач виховує одна, як бабуся. У зв`язку з доглядом за ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не має змоги працевлаштуватися на роботу, у зв`язку з чим у родини виникло тяжке матеріальне становище. Також на утриманні ОСОБА_1 перебуває ще й неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З чоловіком позивач розлучена, він проживає окремо від сім`ї, хоча і зареєстровані за однією адресою.

01 квітня 2021 року працівники служби у справах дітей було проведено бесіду з ОСОБА_2 , яка пояснила, що не має часу та бажання виховувати сина та не заперечувала проти позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_5 . Питання виконання батьківських обов`язків громадянкою ОСОБА_6 такоз розглядалося на комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітет Пирятинської міської ради, де, розглянувши наявні матеріали та заслухавші виступаючих, члени комісії дійшли висновку, що є всі підстави прийняти рішення пре доцільність позбавлення батьківських прав гр-ку ОСОБА_2 .

Мати дитини з червня 2020 року з сином не проживає, не бере участі у його вихованні, не цікавиться його життям та здоров`ям, не створює належних умов для проживання та виховання, матеріально не утримує, тобто створені такі умови, не шкодять інтересам дитини. У зв`язку з вищевикладеним позивач просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , разом з бабою ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав викладених у позові та просила його задовольнити. Додатково повідомила, що її донька, а по справі відповідач ОСОБА_2 ще в лікарні після народження ОСОБА_5 хотіла відмовитися від останнього, проте ОСОБА_1 її вмовила не залишати, що вона буде допомагати виховувати ОСОБА_5 . Минув рік, ОСОБА_7 виїхала до міста Києва на заробітки і перестала та не мала наміру в подальшому допомагати матеріально утримувати ОСОБА_5 . Життя сина її не цікавило. Позивачу ОСОБА_1 тяжко матеріально виховувати онука і сина (також неповнолітній), оскільки на даний час вона залишилася без роботи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, до суду надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позов визнає, не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав.

Представник третьої особи у судовому засіданні не заперечувала щодо задоволення позову. Вказала, що Службою у справах дітей та членами виконкому проводилася з відповідачкою ОСОБА_8 бесіда, проте остання твердо стоїть на своєму рішення про відсутність бажання виховувати малолітнього ОСОБА_5 . Таким чином, виконавчим комітетом прийнято рішення про позбавлення ОСОБА_9 батьківських прав. Щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 з бабусею не заперечували, оскільки при обстеженні умов проживання останнього, було встановлено наявність відповідних умов та забезпечення всіма необхідними речами побуту, та надання відповідної любові, належного виховання.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Судом установлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є донькою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 5).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народила сина ОСОБА_3 (а.с. 9).

Відомості про батька у свідоцтві про народження ОСОБА_3 - ОСОБА_11 , записані відповідно до частини першої ст. 135 Сімейного кодексу України, відповідно до актового запису про народження № 59 від 13.02.2020 (а.с. 25-26).

Відповідно до ч. 2 ст. 135 Сімейного кодексу України якщо батьки дитини невідомі, державна реєстрація її народження проводиться за рішенням органу опіки та піклування, яким визначається прізвище, власне ім`я, по батькові дитини і відомості про батьків.

ОСОБА_1 звернулася із заявою до виконавчого комітету Пирятинської міської ради Полтавської області про надання висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , матері її малолітнього онука ОСОБА_3 , висновком якого від 23.04.2021 № 02-31/295 було вирішено за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до її малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з тим, що мати ухиляється від виконання батьківських обов`язків та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно сина, оскільки на має часу та бажання виховувати його (а.с. 11).

ОСОБА_3 проживає разом з бабою ОСОБА_1 та перебуває на її утриманні (а.с. 10).

Відповідач ОСОБА_2 не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що зазначила у заяві (а.с. 17).

З червня місяці і на даний час малолітнього ОСОБА_3 виховує бабуся ОСОБА_1 . В родині тяжке матеріальне становище, оскільки через догляд за онуком остання не можу влаштуватися на повноцінну роботу, також на утриманні позивача перебуває її неповнолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . З чоловіком ОСОБА_1 розлучена, він проживає окремо від них, хоча і зареєстрований за однією адресою (а.с. 5-7, 10).

01 квітня 2021 року працівниками служби у справах дітей було проведено бесіду ОСОБА_2 , у якій вона пояснила, що не має часу та бажання виховувати сина та не заперечує проти позбавлення її батьківських прав.

Питання виконання батьківських обов`язків громадянкою ОСОБА_6 також розглядалося на комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітет Пирятинської міської ради, де, розглянувши наявні матеріали та заслухавши виступаючих члени комісії дійшли висновку, що є всі підстави прийняти рішення пре доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно її сина ОСОБА_5 .

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 12 Закону України, охорону дитинства", ст.ст. 164, 165, 166, 167 Сімейного кодексу України виконавчий комітет Пирятинської міської ради по справі ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, своїм висновком № 02-31/295 від 23.04.2021 вважає за доцільне позбавити батьківських прав громадянку ОСОБА_2 відносно малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 11).

Після встановлення вказаних обставин, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно до вимог ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

У відповідності з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України батьки дитини, чи один з них, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (абз. 2 п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. № 3 зі змінами).

З наведених вище норм права вбачається, що позбавлення батьківських прав повинно бути результатом свідомої поведінки батьків.

Відповідно до Принципу 6, закріпленого в Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно Конвенції про права дитини, ратифікованою Постановою Верховної Ради № 789 від 27.02.91, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Крім того, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.

Даючи правову оцінку поведінці ОСОБА_2 щодо виконання нею своїх батьківських обов`язків у відношенні власної дитини, суд вбачає свідоме ухилення та нехтування нею своїми батьківськими обов`язками по вихованню дитини. Саме такий висновок суд робить виходячи з того, що у чотиримісячному віці мати залишила дитину та виїхала до міста Києва. Деякий час відвідувала сім`ю, допомагала матеріально, проте на даний час з родиною не спілкується, не відвідує сина, матеріально не допомагає, життям сина не цікавився та не приймає участі у його вихованні та утриманні. Крім того, ОСОБА_7 не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно ОСОБА_5 .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що свідоме невиконання батьками своїх батьківських обов`язків по вихованню своєї дитини суперечить вимогам Конвенції про права дитини, Декларації прав дитини, Конституції України та Сімейного Кодексу України, порушує права неповнолітньої дитини на належне батьківське виховання, а тому ці права підлягають судовому захисту.

За таких обставин вимога про позбавлення батьківських прав підлягає задоволенню як така, що ґрунтуються на законі, підтверджені встановленими обставинами та перевірені наданими доказами. При цьому суд відповідно до положень ст. 19 СК України приймає до уваги та погоджується з висновком виконавчого комітету Пирятинської міської ради № 02-31/295 від 23.04.2021.

На думку суду позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав щодо її мальолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , буде відповідати інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Україною 27.02.1991 р., держави учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Враховуючи, що на даний час малолітня дитина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 проживає разом з бабою, позивачем по справі ОСОБА_1 , за місцем її проживання, у дитини створені всі необхідні умови для проживання та розвитку, а тому суд вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини з бабою ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.

Позивачем при зверненні до суду з позовом судовий збір не сплачувався, оскільки остання вважає, що на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від його сплати.

Рішенням Конституційного суду України від 28.11.2013р. №12-рп/2013 дано офіційне тлумачення п. 7 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Так, від сплати судового збору звільняються лише державні органи, підприємства, установи та організації, які звернулися до суду із заявами щодо захисту прав та інтересів інших осіб у випадках, передбачених законодавством.

У відповідності до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, суд вважає за необхідне віднести вказані витрати за рахунок відповідача.

Таким чином, із відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню на користь держави судові витрати у виді судового збору в розмірі 1816 грн.

Керуючись ст.ст. 5-11, 57-60, 209, 212-215, 224-228, 280-282, 292 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спорувиконавчий комітет Пирятинської міської ради Полтавської області про позбавлення батьківських прав та визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав у відношенні мальолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з бабою ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) гривень.

Рішення суду по справі може бути оскаржено в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його отримання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено до 03.06.2021.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована та мешканка АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 виданий 05 грудня 2002, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та мешканка АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_3 виданий Пирятинським РС УДМС України в Полтавській області 22.09.2015, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 .

Третя особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:виконавчий комітет Пирятинської міської ради Полтавської області, м. Пирятин Полтавської області, вул. Соборна, 42, код ЄДРПОУ 04057296.

Суддя Ю.О. Ощинська