Рішення № 97397488, 12.05.2021, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/7162/20

Провадження № 2/359/862/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2021 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Яковлєвої Л.В.,

при секретарі Русан А.М.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Чемериса І.В., відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши y відкритому судовому засіданні в м. Борисполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення особи із квартири без надання іншого житлового приміщення, -

в с т а н о в и в :

14 вересня 2020 року позивач звернулась до суду з вказаним позовом, яким просить виселити ОСОБА_2 з квартири, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , без надання іншого жилого приміщення; стягнути з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є власником квартири, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . Відповідач являється колишнім чоловіком дочки позивача. Позивач зазначає, що колишній зять ОСОБА_2 систематично здійснює відносно неї психологічне насилля та погрожує фізичною розправою. В даній квартирі проживає дочка позивача з онукою. За вказаною адресою неодноразово викликався наряд поліції у зв`язку з протиправними діями ОСОБА_2 . Відповідач в добровільному порядку відмовляється виселитися із квартири, натомість вимагає гроші за своє виселення, систематично порушує правила співжиття. У зв`язку з цим, позивач змушена звернутися до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 02 жовтня 2020 року по цивільній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання. Сторонам роз`яснено права, обов`язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.

В судовому засіданні позивач та її представник обставини, викладені в позові та позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. ОСОБА_1 зазначила, що відповідач виїхав з квартири в листопаді 2020 року, його просили виписатись, проте ОСОБА_2 погоджується знятись з реєстрації лише за умови, що з нього знімуть обов`язок сплачувати аліменти. Також пояснила, що відповідач є колишнім чоловіком доньки, сильно п`є, ображає всю сім`ю, погрожує розправою. Будучи в стані алкогольного сп`яніння трощить все навколо, нецензурно лається і все це відбувається на очах дитини.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав та не заперечував проти його задоволення. Також пояснив, що не проживає в даній квартирі з 16 листопада 2020 року. Коли в ній жив, то мав пільги учасника АТО, а з 01 березня 2021 року зняв пільги з даної квартири. Речі з квартири забрав, бо це його особисті речі. ОСОБА_2 зазначає, що на даний момент йому немає де прописатися, тому відмовляється наразі це зробити добровільно.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 повідомила суду, що з 2005 року по 2020 рік проживала як подружжяз ОСОБА_2 в квартирі, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 . Відповідач постійно вживав спиртне, після цього ставав агресивним, скандалив, ображав, виражавця нецензурно та погрожував. Їх дитина боялась спати вдома, коли відповідач був у такому стані, бо думала, що він щось зробить її мамі, поки вона буде спати. Неодноразово, будучи в стані алкогольного спяніння, ламав, розбивав і викидав речі в квартирі, крав ювелірні прикраси. Свідок зазначає, що ОСОБА_2 образив її маму, погрожував, був проти, щоб вона приїжала в свою ж квартиру до них у гості, виганяв і бив її. Крім того, зазначає, що неодноразово просила колишнього чоловіка виписатись, проте він добровільно відмовляється. В нього є батьки, в яких він може прописатися. ОСОБА_2 , будучи в стані алкогольного спяніння, погрожував їй і позивачу вбити тазарізати. ОСОБА_2 вимагає у свідка, щоб вона відмовилась від аліментів і лише тоді він зніметься з реєстрації. Це квартира мами, а не його, жодних прав на це майно у ОСОБА_2 немає. Після розірвання шлюбу в цій квартирі проживає свідок з донькою, життя стало тихим і спокійним, дитина перестала боятись спати.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 повідомив суду, що ОСОБА_2 це його колишній зять. Відповідач хронічний алкоголік, агрессивна і неврівноважена людина. Таким став після повернення з АТО. Дочка почала просити у свідка допомоги, бо відповідач, будучи у стані алкогольного сп`яніння, нецензурно лаявся, ломав меблі та дебоширив. ОСОБА_2 погрожув свідку викинути його з балкону, якщо він приїде захищати дочку. Спірну квартиру придбав свідок для дружини в 2013 році. ОСОБА_2 виїхав з даної квартири, проте періодично приїзджає до неї, ночує та погрожує донці і її батькам. Добровільно виписатися відповідач не хоче, дочка і дружина просять його про це весь час. Мотивує тим, що це його квартира і йому немає де житии. ОСОБА_2 як випиває спиртне, стає агресивним та поводиться неадекватно.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України в разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, оскільки визнання позову відповідачем не суперечить закону, не порушує прав та інтересів інших осіб.

Суд, заслухавши думку сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи та виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно ч. 1 ст. 4 та ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року за № 475/97-ВР передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи судом.

Згідно ч. 2-4 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники справи, відповідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України, розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Наведене підтверджується копією договору купівлі - продажу квартири від 20 листопада 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського міського нотаріального округу Київської області Хміль Т.М. та копією Витягу про державну реєстрацію прав № 36568675 від 05.12.2012 року (а.с. 6-7, 11).

В даній квартирі зареєстрований ОСОБА_2 , який являється позивачу колишнім зятем. Наведене підтверджується копією свідоцтва про шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , серії НОМЕР_1 виданого 10 грудня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Березанського міського управління юстиції Київської області та копією рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 вересня 2019 року про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 12, 14-15).

Відповідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1. ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Частина 1 ст. 319 ЦК України передбачає, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно ч. 1 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Доказами, відповідно ст. 76 ЦПК України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Ці дані, зокрема, встановлюються показами свідків.

Судом встановлено, що позивач та її дочка неодноразово зверталися до поліції з приводу протиправної поведінки ОСОБА_2 під час проживання у спірній квартирі, що підтверджується копіями висновків Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області та повідомлень Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області та Прокуратури Київської області (а.с. 16-24).

Згідно ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як на підставі і в порядку, передбаченому законом.

Відповідно п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод кожній особі окрім інших прав гарантується право на повагу до її житла, яке охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло, як одного з природних і невід`ємних прав людини. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканність, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Допускається виселення в адміністративному порядку з санкції прокурора лише осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення або проживають у будинках, що загрожують обвалом. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Зважаючи на вказане та визнання позову відповідачем, суд приходить переконання, що вимоги ОСОБА_1 про виселення з квартири ОСОБА_2 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно ч. 1 та п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом позивач сплатили судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп. Наведене підтверджується квитанцією № 2083-4887-2153-7841 від 14 вересня 2020 року (а.с. 25).

З урахуванням наведеного, з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 12, 13, 81, 82, 133, 141, 263 - 265, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 9, 71, 72 Житловий кодекс Української РСР, п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», ст. 47, 48 Конституції України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення особи із квартири без надання іншого житлового приміщення, - задовольнити.

Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з квартири, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 , без надання йому іншого жилого приміщення.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.

Інформація про позивача : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації : АДРЕСА_3 , паспорт серії НОМЕР_2 виданий 14 січня 1998 року Березанським МВ ГУ МВС України в Київській області, ІПН - НОМЕР_3 .

Інформація про відповідача : ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації : АДРЕСА_4 , адреса проживання : АДРЕСА_5 , паспорт серії НОМЕР_4 виданий 18 серпня 1999 року Погребищенським РВ УМВС України у Вінницькій області, ІПН - НОМЕР_5 .

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення виготовлено 21 травня 2021 року.

Суддя Л.В. Яковлєва