Ухвала суду № 97397415, 02.06.2021, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

07541, вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська обл.

№провадження 2-а/356/11/21

Справа № 355/632/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.06.2021 суддя Березанського міського суду Київської області Капшученко І. О., розглянувши матеріали адміністративної позовної заяви ОСОБА_1 до інспектора СРПП ВП № 1 Броварського РУП, лейтенанта поліції Пікузи Олексія Петровича про скасування постанови серії БАБ № 282074 від 07.05.2021 про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області на підставі розпорядження голови Баришівського районного суду Київської області від 18.05.2021 за вих. № 7727/21-Вих в порядку п. 4 ч. 1 ст. 29, ч. 7 ст. 31 КАС України надійшла адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП ВП № 1 Броварського РУП, лейтенанта поліції Пікузи Олексія Петровича про скасування постанови серії БАБ № 282074 від 07.05.2021 про адміністративне правопорушення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2021 головуючим суддею по вказаній справі визначено суддю Капшученко І. О.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 30 КАС України, спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що, реалізуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (п. 27) та у рішенні від 30.05.2013 «Наталія Михайленко проти України» (п. 31) зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Проаналізувавши дану позовну заяву, суд прийшов до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху у зв`язку з тим, що подана без додержання вимог ст.ст. 160, 161 КАС України.

Так, згідно з положеннями п.п. 2, 4, 11 частини 5 статті 160 КАС України позовна заява повинна містити, повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Окрім того, за правилами ч. 1 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Разом з тим, всупереч вказаним положенням КАС України, позивачем при зверненні до суду зазначені вимоги дотримані не були.

Також до матеріалів позову додано протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 184032, який є повністю нечитабельним, не дає змоги відтворити зміст документа.

Пред`явлені позовні вимоги та обставини, якими позивач такі вимоги обґрунтовує, суперечливі та непослідовні, що не дає змоги встановити межі позовних вимог, в яких має здійснюватись судовий розгляд вказаної справи та визначення яких є виключним правом позивача.

Також згідно з ч. 4 ст. 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Ознакою сторін, яка відрізняє їх від інших суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин, є, зокрема, поширення на них всіх правових наслідків та властивостей судового рішення.

Так, відповідно до положень ч.ч. 1-2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно з ч. 2 ст. 255 КУпАП, у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення працівники органів і підрозділів Національної поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції.

Отже, відповідний працівник не може виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями статті 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21 цього Кодексу» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб`єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від імені якого здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а (адміністративне провадження № К/9901/12750/18), від 17.06.2020 у справі № 127/6881/17 (адміністративне провадження № К/9901/18761/18), від 02.09.2020 у справі № 162/445/16-а (адміністративне провадження № К/9901/44444/18), від 17.09.2020 у справі № 300/1006/16-а (адміністративне провадження № К/9901/16348/18), від 17.09.2020 у справі № 401/3635/16-а (адміністративне провадження № К/9901/34702/18), від 17.09.2020 у справі № 398/1310/17 (адміністративне провадження № К/9901/607/18), висновки якого щодо застосування норм права до спірних правовідносин суд враховує відповідно до положень ч. 5 ст. 242 КАС України.

Враховуючи вказане, з огляду на предмет спору, інспектор СРПП ВП № 1 Броварського РУП Пікуза О. П. в даних спірних правовідносинах діє не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені відповідних органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, тому не є належним відповідачем у справі за даним позовом.

Крім того, позивачем при зверненні до суду не надано власне письмове підтвердження про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, як того вимагають приписи п. 11 ч. 2 ст. 160 КАС України.

Окрім вказаного, згідно з вимогами ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 132 КАС України).

Так, за визначенням ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 «Про державне мито» (у редакцій, чинній до набрання чинності Законом України «Про судовий збір») було передбачено сплату державного мита, зокрема, з позовних заяв, заяв (скарг) у справах окремого провадження, з апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили. Цей нормативний акт не містив положень про сплату державного мита як особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, так і органом (посадовою) особою, яка прийняла таку постанову.

Частиною 4 статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.

Разом з тим, 01.11.2011 набрав чинності Закон України «Про судовий збір», яким передбачено, що за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (їх посадових осіб), сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платники, об`єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено вказаним Законом.

Відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об`єктів оплати судовим збором.

Отже, системний аналіз наведеного законодавчого регулювання відносин, пов`язаних зі сплатою судового збору дає підстави для висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Вказана правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, висновки якої щодо застосування норм права, відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір»).

Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено в розмірі 2 270,00 грн.

Таким чином, на момент звернення до суду з позовом розмір судового збору, який підлягає сплаті позивачем, становить 0,2 х 2 270 грн. = 454 грн.

Разом з тим, позивачем при зверненні до суду з позовом судовий збір сплачено не було.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у зазначеному вище рішенні від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (пункт 59).

Відтак, позивач має усунути вказані недоліки позовної заяви, а саме: уточнити зміст позовних вимог; уточнити особу відповідача; долучити до позовної заяви документ(и), що підтверджує(ють) сплату позивачем судового збору у відповідному розмірі, а саме 0,2 х 2 270 грн. = 454 грн. на р/р № UA888999980313181206000010754, код класифікації доходів бюджету 22030101, отримувач коштів: ГУК уКиїв.обл/Березанська міс/22030101 , банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, код отримувача (код ЄДРПОУ): 37955989, або долучити до матеріалів справи документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; надати власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відтак, проаналізувавши подану позивачем позовну заяву, суд прийшов до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху на підставі ч. 1 ст. 169 КАС України, у зв`язку з тим, що подана без додержання вимог ст.ст. 160, 161 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-161, 169, 286 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора СРПП ВП № 1 Броварського РУП, лейтенанта поліції Пікузи Олексія Петровича про скасування постанови серії БАБ № 282074 від 07.05.2021 про адміністративне правопорушення - залишити без руху, надавши позивачу строк в 10 (десять) днів з дня вручення копії даної ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя І. О. Капшученко