Вирок № 97396929, 03.06.2021, Ратнівський районний суд Волинської області

справа № 168/232/19

провадження № 1-кп/166/5/21

категорія: 336

ВИРОК

іменем України

03 червня 2021 року смт.Ратне

Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Свистун О.М.,

за участю секретаря - Тарасюка О.М.,

прокурорів - Антонюк Н.А., Шевчука В.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисників - Романіка О.О., Ковальова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12018030000000554, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 грудня 2018 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, одруженого, працюючого Буцинським сільським головою, несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.1 ст.366 Кримінального кодексу України,

встановив:

Досудовим розслідуванням ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що він, працюючи Буцинським сільським головою, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав неправомірну вигоду для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої влади чи службового становища, а також склав і видав завідомо неправдиві офіційні документи за наступних обставин.

Так, 07 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Буцинського сільського голови Старовижівського району Волинської області ОСОБА_1 з приводу надання дозволу на погодження вирубки зелених насаджень в кількості 500 дерев породи сосна, що знаходяться на території Буцинської сільської ради, а також видачі довідки про походження згаданої деревини.

Під час вказаної зустрічі, яка відбувалася у службовому кабінеті Буцинського сільського голови ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в останнього виник умисел на отримання неправомірної вигоди, на втілення своїх злочинних намірів повідомив ОСОБА_2 , що готовий надати такий дозвіл за умови надання йому грошових коштів в сумі 30 гривень за кожне вирубане дерево, а всього на загальну суму 15000 гривень, тобто заявив прохання про надання йому неправомірної вигоди.

Таким чином, ОСОБА_1 , використовуючи своє службове становище, що проявилося у використанні своїх повноважень, створив умови, за яких ОСОБА_2 змушений був погодитися з його проханням про надання йому грошових коштів в сумі 15000 гривень в якості неправомірної вигоди з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх законних інтересів, оскільки був переконаний в наявності реальної небезпеки своїм правам та законним інтересам.

У подальшому ОСОБА_1 , маючи запевнення ОСОБА_2 про надання йому неправомірної вигоди, надав усний дозвіл на проведення вирубки насаджень сосни в кількості 500 штук, що знаходяться на території урочища «Ярмарок» в п`ятій полосі під юрисдикцією зазначеного органу місцевого самоврядування та є землями запасу Буцинської сільської ради Старовижівського району.

21 грудня 2018 року біля 10 години ОСОБА_1 , знаходячись в приміщенні Буцинської сільської ради, діючи умисно, протиправно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, отримав від ОСОБА_2 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів в сумі 6000 грн за надання дозволу на вирубку частини зелених насаджень сосни в кількості 200 одиниць та за видачу довідки про їх походження.

При цьому, ОСОБА_1 з метою прикриття своїх протиправних дій сам безпосередньо не отримав грошові кошти від ОСОБА_2 , а сказав, щоб той їх передав спеціалісту-землевпоряднику Буцинської сільської ради ОСОБА_3 .

Перед передачею коштів ОСОБА_1 зайшов в службовий кабінет спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_3 та сказав їй, щоб вона отримала кошти від громадянина, який зараз зайде до неї в кабінет, однак про призначення коштів не повідомив.

Спеціаліст-землевпорядник ОСОБА_3 , не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_1 , оскільки не перебувала з ним в злочинній змові щодо отримання неправомірної вигоди, взяла грошові кошти в сумі 6000 грн від ОСОБА_2 на зберігання, які були призначені ОСОБА_1 .

У подальшому ОСОБА_1 в той же день, переконавшись у відсутності небезпеки бути викритим в отриманні неправомірної вигоди, поцікавився у спеціаліста-землевпорядника ОСОБА_3 , яку суму коштів надав ОСОБА_2 та повідомив, щоб ці кошти тимчасово знаходились у неї до отримання його вказівок.

03 січня 2019 року приблизно о 10 год. 30 хв. ОСОБА_1 під час чергової зустрічі з ОСОБА_2 , яка відбулася в мікроавтобусі марки «Фольксваген LT-35», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким користується останній, неподалік магазину, що розташований на АДРЕСА_1 , діючи з єдиним умислом, протиправно переслідуючи корисливій мотив та мету незаконного особистого збагачення, усвідомлюючи злочинність своїх дій та їх правові наслідки, отримав від ОСОБА_2 ще одну частину коштів в сумі 6000 грн в якості неправомірної вигоди за вирубку наступної партії деревини в кількості 200 сосен на території урочища «Ярмарок» в п`ятій полосі в межах юрисдикції зазначеного органу місцевого самоврядування, яка є землями запасу Буцинської сільської ради, та за видачу довідки про походження вищевказаної деревини.

ОСОБА_1 21 грудня 2018 року біля 10 год, будучи сільським головою, тобто являючись службовою особою, знаходячись в приміщенні Буцинської сільської ради, яка розташована за адресою: Волинська область, Старовижівський район, с.Буцинь, вул.Шкільна, 22, склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме довідку №1078 від 21.12.2018 щодо законності заготівлі ОСОБА_2 земельних насаджень, чим вчинив службове підроблення.

Зокрема, ОСОБА_1 надав усну вказівку секретарю Буцинської сільської ради Старовижівського району ОСОБА_4 підготувати довідку із внесенням в неї завідомо неправдивих відомостей про те, що ОСОБА_2 заготовив на території Буцинської сільської ради шляхом очищення земель сільськогосподарського призначення від самосіву дерева породи сосна в кількості 70 штук.

Вищевказана інформація не відповідала дійсності, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України, а саме п.3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1045 від 01.08.2006, та ч.3 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів України», видалення зелених насаджень на території населеного пункту здійснюється за рішенням виконавчого органу сільської ради, з проходженням відповідної процедури, що включає в себе розгляд заяви про видалення зелених насаджень, створення комісії з питань визначення стану зелених насаджень та їх відновної вартості, складання акту обстеження насаджень, що підлягають для видалення, та надання ордера на видалення зелених насаджень.

Під час прийняття рішення ОСОБА_1 про видачу ОСОБА_2 даної довідки щодо законності заготовлення ним зелених насаджень він знав, що дана процедура дотримана не була, і з даного приводу ніякого засідання виконавчого комітету Буцинської сільської ради не проводилось, а тому викладені в ній відомості являються завідомо неправдивими.

Крім цього, викладена в довідці №1078 від 21.12.2018 інформація щодо законності заготовлення ОСОБА_2 зелених насаджень в кількості 70 штук не відповідала дійсності, оскільки ним було заготовлено насаджень в кількості 200 штук, а не 70, як було вказано в довідці.

При цьому, ОСОБА_1 достовірно знаючи, що викладена в довідці інформація не відповідає дійсності, тобто являється недостовірною, посвідчив її своїм підписом, як сільський голова, та завірив круглою печаткою Буцинської сільської ради, яка була зареєстрована в журналі видачі довідок за №1078 від 21.12.2018.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст.368 КК України як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, та за ч.1 ст.366 КК України як складання та видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Обвинувачений винуватості у вчиненні злочинів не визнав. Показав, що в 2010 році був обраний Буцинським сільським головою, в 2015 році - обраний повторно на цю ж посаду. З метою залучення коштів для розвитку громади сільська рада надавала в оренду земельні ділянки - сільськогосподарські угіддя, які заростали самосівом дерев породи сосна. У село перед новим 2019 роком почали заїжджати особи з наміром зрізати сосни. Напередодні події у середині листопада 2018 року до нього додому приходили невідомі особи із проханням надати дозвіл на вирубку сосен, він, відмовивши, роз`яснив необхідність звернення до лісництва з цією метою.

Через тиждень невідома особа у телефонному дзвінку попросила зустрітися з приводу заготівлі самосіяних соснових дерев. Він знову відмовився, пояснивши тим, що самосіви пожовкли через обробку аграрним підприємством полів. Через деякий час ця ж особа з іншого телефонного номера повідомила, що знайшла місце, де можливо зрізати сосни і з цього приводу хоче зустрітися, на що він знову відмовив, оскільки за місцем проживання був відсутній. На початку грудня 2018 року в період часу, коли він був відсутній на робочому місці, секретар повідомила його про візит невідомої особи з приводу заготівлі новорічних дерев. Згодом до нього надійшов телефонний дзвінок від особи, як пізніше стало відомо - ОСОБА_5 , про те, що останній знає, де можна зрізати сосни, на що він погодився зустрітися. 21 грудня 2018 року до сільської ради приїхала особа молодого віку чоловічої статі (пізніше дізнався, що це ОСОБА_6 ) й повідомив, що зрізав декілька сосон і має бажання й далі працювати. Він запитав, чи відвідувач був в урочищі «Кута», де фермерське господарство «Облапське» орендує ділянку площею 16 га за межами сільської ради й очищує територію від самосіяних дерев, маючи намір їх спалити. З`ясувалося, що ОСОБА_6 знаходився в урочищі «Ярмарок» й просив довідку сільської ради про заготівлю дерев з метою подальшої їх реалізації. На його запитання про те, як отримати ці кошти, бухгалтер повідомила, що краще це зробити в новому 2019 році, оскільки закривається фінансова документація. Знаючи, що попередня секретар приймала кошти, оскільки діяла каса у сільській раді, й будучи необізнаним про закриття такої каси, він вирішив передати ці кошти ОСОБА_3 . Після цього пішли до секретаря за довідкою про те, що ОСОБА_6 заготовив 70 сосон. Кількість вирубаних дерев він не перевіряв. Згодом ОСОБА_6 землевпоряднику сплатив кошти. Пізніше він виготовлену довідку заніс ОСОБА_7 в кабінет землевпорядника. ОСОБА_3 повідомила про те, що ОСОБА_6 приніс 6000 грн за 200 сосон. Ці кошти залишилися у неї. Через декілька днів на завершальній сесії у ході обговорення питань із блоку «Різне» виступила завідуюча будинком культури ОСОБА_8 , яка повідомила про потребу виділення коштів на проведення балу-маскараду в місцевому будинку культури, у відповідь на що він зазначив про надходження коштів за заготівлю сосон. Депутати таке рішення підтримали. Через два дні завклубом у ОСОБА_3 взяла 2,5 тис.грн. Згодом подзвонив ОСОБА_6 з іншого номера, пояснивши це поломкою попереднього телефона. Пізніше ОСОБА_9 під`їхав до нього на кладовище, де він в той час перебував. У відкритому ОСОБА_10 багажнику автомобіля він побачив зрізані дерева, однак здивувався з приводу їх невеликої кількості. ОСОБА_9 сказав, що ще заплатить, на що він відповів, що не потрібно ніяких коштів. Наступного дня ОСОБА_6 приїхав за другою довідкою на 70 сосон. Секретар за його вказівкою виготовила довідку. 02 січня 2019 року ОСОБА_9 подзвонив й повідомив, що буде їхати у ОСОБА_11 й хотів би зустрітися із ним, на що він відповів, щоб той передзвонив, коли буде на місці. 03 січня 2019 року за попереднім дзвінком ОСОБА_12 він зустрівся із останнім біля магазину. Під`їхав мікроавтобус ОСОБА_12 , у який він сів на переднє пасажирське сидіння. ОСОБА_9 повідомив, що реалізував заготовлені сосни й хоче розрахуватися. Діставши кошти, ОСОБА_6 підняв їх на висоту дзеркала і поклав йому в кишеню куртки. При цьому, він подякував ОСОБА_13 за фінансову допомогу сільській раді. На його запитання, чи спеціально їхав до нього, ОСОБА_6 вибіг із автомобіля, з нього ж через інші двері вибігли невідомі особи, підбіг співробітник СБУ та схопив його за руку, загнувши за спину. Під відеозапис на питання, де гроші, він лівою рукою дістав із кишені кошти. Підійшов слідчий, на його питання, чи є в кишені кошти, він повідомив, що є ще власні кошти. Дві інші особи, отримавши у нього згоду на проведення освідування, відібрали змиви з рук. На жодній із рук світіння виявлено не було. На лівій рукавиці та зверху лівої кишені було виявлено світіння. Автомобілем його доставили у відділ СБУ в м.Ковель, де провели його допит, вилучили куртку, рукавиці, й автомобілем доставили додому. Пізніше викликали в Управління СБУ в м.Луцьк, де вручили підозру. Згодом він уклав договір із адвокатом ОСОБА_14 , з яким зверталися із запитами про ознайомлення із нетаємними матеріалами провадження, однак у цьому їм відмовили.

Додатково показав, що ціну за одне заготовлене дерево він не казав, ОСОБА_6 сам повідомив про таку ціну. Отримані кошти мав намір використати виключно в інтересах громади, оскільки місцеві мешканці приходили до нього із скаргами на те, що на території села здійснюється заготівля сосон без будь-якої вигоди для громади. Він ОСОБА_7 повідомляв про місце, де слід здійснювати заготівлю, а саме словесно вказував на місцезнаходження території, де фермер із с.Облапи Ковельського району орендує земельну ділянку площею 16 га, очищаючи її від самосіву дерев породи сосна.

За клопотанням сторони обвинувачення судом допитано ряд свідків, які повідомили наступне.

Свідок ОСОБА_2 показав, що в грудні 2018 року звертався до ОСОБА_1 , маючи намір здійснити заготівлю дерев породи сосна. Перша зустріч із Буцинським сільським головою відбулася за декілька тижнів до Нового року у службовому кабінеті останнього, де вони домовилися про вирубку дерев за с.Буцинь за ціною 30 грн за одне дерево. Хто запропонував таку ціну не пам`ятає. Про місцезнаходження земельних ділянок, де слід здійснювати заготівлю, ОСОБА_1 лише розказував, не показуючи цю територію на місці. Кошти повинен був передати після реалізації заготовлених дерев. Заготівлю здійснював двічі по 200 шт. Вперше кошти в сумі 6000 грн передав у сільській раді за вказівкою обвинуваченого землевпоряднику, повідомивши про те, що це гроші за ялинки. Вдруге передав кошти після реалізації дерев із рук в руки ОСОБА_1 у власному автомобілі після дзвінка останнього з вимогою їх передачі, попередньо домовившись про зустріч. На його прохання обвинувачений видав йому довідку про заготівлю дерев з метою безперешкодного транспортування. Додатково показав, що він мешкає у с.Череваха Маневицького району, хоча зареєстрований у м.Боярка Київської області, статусу підприємця не має. Оскільки за місцем проживання майже всі самозасіяні дерева були вирубані, з цією метою за порадою одного із сільських голів села поблизу с.Буцинь (назви села як і хоча б зовнішніх ознак голови ради не пригадав) приїхав у с.Буцинь. Показав, що заготівлю дерев здійснював разом із товаришем односельчанином ОСОБА_15 , роботу якого оплачував. При цьому, вдруге вони заготовляли дерева саме для ОСОБА_15 , однак гроші ОСОБА_1 за ці дерева платив він ( ОСОБА_2 ) особисто. Заготовлені дерева продав біля м.Луцька (згодом показав, що в м.Ківерці) чоловікам, персональні дані яких йому невідомі, їх номерів мобільних телефонів, точного місця знаходження автомобіля, куди завантажували сосни, не пригадав. Показав, що факт заготівлі ним сосен двічі по двісті штук може ствердити лише ОСОБА_15 . Під час слідчого експерименту він показував місця, де зрізав 400 дерев, працівники поліції рахували кількість зрізаних дерев. Показав, що узгоджена із ОСОБА_1 ціна за вирубане дерево його влаштовувала. Причини, у зв`язку із якою він звернувся в Управління СБУ в Волинській області із заявою про злочин, вчинений ОСОБА_1 , назвати не зміг. Чому саме до УСБУ, а не до органу поліції, пояснити також не зміг. Визнав, що заяви з приводу вимагання коштів за безперешкодне перевезення деревини раніше писав щодо працівників Маневицького й Ковельського відділів поліції в Управління СБУ у Волинській області, при цьому, в усіх трьох випадках заяву приймала одна і та ж особа. Зазначив, що передані ОСОБА_1 кошти є його особистими коштами, які отримані ним від реалізації сосен. Ствердив, що шість тисяч гривень йому повернули працівники СБУ, хто саме не пам`ятає. У двох випадках передачі ним коштів ОСОБА_1 він мав при собі спецзасоби для фіксації правопорушення. При цьому, точно відповісти на питання, де саме вручалися такі спецзасоби і кошти, не зміг, даючи показання спочатку про те, що це відбулося біля с.Буцинь Старовижівського району, згодом - у м.Ковель.

Свідок ОСОБА_3 , землевпорядник Буцинської сільської ради, показала, що 21 грудня 2018 року до неї в службовий кабінет прийшов ОСОБА_1 й повідомив про те, що треба отримати кошти від особи. Молодий чоловік поклав на стіл 6000 грн й сказав, що це гроші за ялинки із розрахунку по 30 грн за 200 дерев. 22 грудня 2018 року на сесії сільської ради директор будинку культури повідомила про потребу в коштах для організації новорічного балу-маскараду, на що сільський голова ОСОБА_1 запевнив про наявність коштів та виділення на такі потреби 2000 грн. Згодом вона видала директору будинку культури 2000 грн, пізніше - ще 500 грн, з яких 287 грн було витрачено для придбання гірлянд, а решту коштів директор клубу повернула їй. Додатково показала, що 07 грудня 2018 року у сільську раду в приймальню, де знаходились вона, бухгалтер і секретар, заходив молодий чоловік, який шукав сільського голову, пояснював, що є розмова з приводу заготівлі ялинок. Оскільки ОСОБА_1 на робочому місці не було, тому йому дали мобільний телефон останнього. Зазначила, що раніше вона по опису отримувала готівкові кошти за земельний податок, однак на даний час кошти перераховуються лише безготівково. Отримані 6000 грн не були оприбутковані, оскільки в кінці календарного року рахунки закривалися. Показала, що брала участь в проведенні слідчого експерименту з участю ОСОБА_5 і слідчого, у зв`язку з чим виїжджали в урочище «Ярмарок», у тому числі оглядали масив «П`ята полоса» (землі сільськогосподарського призначення - запасу) із самосівами соснових дерев. Особисто вона по земельній ділянці з ОСОБА_2 і слідчим не ходила, бачила поблизу лише 2-3 пні. Кому належать ділянки в даному масиві можна встановити лише із залученням землевпорядної організації.

Свідок ОСОБА_16 , бухгалтер Буцинської сільської ради, показала, що після 20 числа в грудні 2018 року до неї в службовий кабінет зайшов голова ОСОБА_1 разом із молодим чоловіком й запитав, чи можливо дати дозвіл останньому на заготівлю дерев на земельній ділянці, орендованій та рекультивованій облапським підприємцем (із с.Облапи Ковельського району), й як отримати за це кошти. Вона повідомила про необхідність внесення коштів на рахунок як благодійної допомоги, наприклад, на благодійний рахунок садочка.

Свідок ОСОБА_4 , секретар Буцинської сільської ради, показала, що 21 грудня 2018 року до неї в кабінет зайшли сільський голова ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , повідомивши, що останній приніс грошові кошти та йому потрібно видати довідку про заготівлю ялинок. Вона підготувала довідку під диктовку ОСОБА_1 , яку останній підписав. Зазначила, що їй відомо про те, що землі облапському підприємцю надавалися в оренду райдержадміністрацією, вони знаходяться не в урочищі «П`ята полоса». ОСОБА_2 про фактичну кількість вирубаних дерев не казав, мова йшла про 70 сосон. Показала, що вперше (можливо 07 грудня 2018 року) вона побачила ОСОБА_2 , який приходив у приймальню сільського голови, шукаючи його. Однак ОСОБА_1 на місці не було, тому на прохання відвідувача надали номер мобільного телефону ОСОБА_1 . На сесії сільської ради 22 грудня 2018 року при вирішенні питань із групи «Різне» на прохання директора клубу про виділення коштів для проведення балу-маскараду ОСОБА_1 повідомив, що надійшли кошти за заготівлю ялинок і є можливість виділення 2000 грн, з чим депутати погодилися.

Свідок ОСОБА_8 , директор будинку культури с.Буцинь Старовижівського району, показала, що, будучи депутатом місцевої ради, в кінці грудня 2018 року на сесії звернулася до сільського голови ОСОБА_1 із проханням надати фінансову допомогу для проведення Новорічних свят. На її прохання ОСОБА_1 на сесії повідомив, що надійшли кошти від особи, яка здійснювала заготівлю дерев породи сосна. Після закінчення сесії ОСОБА_1 сказав їй взяти кошти у землевпорядника ОСОБА_3 . Спочатку остання в своєму кабінеті видала їй готівкою 2000 грн (1400 грн - за послуги диск-жокея, 600 грн для придбання новорічних призів у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що у м.Ковель), згодом - ще 300 грн для придбання новорічних гірлянд, які вона купила у магазині підприємця ОСОБА_17 .

Свідок ОСОБА_18 показала, що дійсно ОСОБА_8 в грудні 2018 року придбавала у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_3 », що належить підприємцю ОСОБА_17 , де вона працює продавцем, новорічні гірлянди («вогники») за 300 грн.

Свідки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , члени виконавчого комітету Буцинської сільської ради, показали, що питання про надання дозволу ОСОБА_2 на вирубку зелених насаджень на території сільської ради на засідання виконкому не виносилося.

Свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , мешканці с.Буцин, показали, що дійсно їм рішенням Буцинської сільської ради виділялися у власність земельні ділянки в урочищі «Ярмарок», у тому числі в масиві «П`ята полоса», однак у зв`язку із неродючістю грунту правовстановлюючі документи на ці ділянки вони не виготовляли, фактично відмовившись від їх використання близько 10 років назад. Ці ж свідки показали, що на даний час вказані ділянки вкриті самосіяними деревами породи сосна.

Допитаний за клопотанням захисту свідок ОСОБА_15 показав, що проживає у с.Череваха Маневицького району більше 10 років, ОСОБА_2 - його далекий родич. Періодично виїжджає за кордон на заробітки, де перебував і в 2018 році. Із ОСОБА_2 ніколи заготівлею сосон не займався, у с.Буцин жодного разу не був, ОСОБА_1 не знає. Чому ОСОБА_2 його оговорив - йому не відомо.

Судом установлено, що згідно із рішенням Буцинської сільської ради Старовижівського району Волинської області №1/3 від 18 листопада 2015 року цією ж сільською радою визнано повноваження Буцинського сільського голови ОСОБА_1 , обраного на виборах депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів 25 жовтня 2015 року (т.1 а.90).

Таким чином, відповідно до пп. «б» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 на час вчинення інкримінованих дій був службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Під час судового розгляду кримінального провадження сторона захисту заперечувала причетність ОСОБА_1 до вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, вказуючи, серед іншого, на провокацію з боку органів досудового розслідування. Відтак, суд, даючи оцінку дослідженим доказам, крім цього, оцінює їх на предмет наявності чи відсутні ознак провокації в діях сторони обвинувачення.

Згідно із витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 08.02.2019 кримінальне провадження №12018030000000554 зареєстровано 12 грудня 2018 року за матеріалами правоохоронних та контролюючих державних органів, зокрема, за ч.3 ст.368 КК України щодо отримання ОСОБА_1 21 грудня 2018 року неправомірної вигоди в сумі 6000 грн за надання дозволу на вирубку частини насаджень сосни в кількості 200 штук та видачі довідки про їх походження, а також 03 січня 2019 року в сумі 6000 грн за вирубку наступної партії деревини в кількості 200 сосен та видачі довідки про походження вказаної деревини.

Однак витягу із ЄРДР станом на дату реєстрації кримінального провадження із викладом обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення та зумовили внесення відомостей до ЄРДР, прокурор не надав.

Установлено, що відомості в ЄРДР за даним кримінальним провадженням внесено за заявою ОСОБА_2 від 11 грудня 2018 року до Управління Служби безпеки України у Волинській області, згідно з якою він 07 грудня 2018 року звернувся до сільського голови с.Буцин Старовижівського району Волинської області ОСОБА_1 щодо вирубки 500 сосон на території Буцинської сільської ради. ОСОБА_1 висунув йому вимогу про передачу хабара в розмірі від 30 грн. за 1 зрубане дерево, зауваживши, що дане питання не буде виносити на засідання виконкому сільської ради, а видасть йому документи на підтвердження законності проведення вирубки деревини (т.1 а.84).

Свідок ОСОБА_2 підтвердив суду факт особистого звернення до УСБУ в області із такою заявою. Проте у заяві зафіксована ціна за одне зрубане дерево (дослівно) від 30 грн, а не однозначно 30 грн, як про це пояснював свідок у судовому засіданні. Більш того, у показаннях ОСОБА_2 в суді мова про 500 дерев не йшла.

Наступного дня, тобто 12 грудня 2018 року, з участю ОСОБА_2 в слідчому управлінні ГУНП в Волинській області складено протокол прийняття такої заяви про вчинення злочину (т.1 а.85).

Сам обвинувачений факт зустрічі із ОСОБА_2 07 грудня 2018 року заперечив. Свідки обвинувачення ОСОБА_3 , ОСОБА_16 , ОСОБА_4 показали, що дійсно 07 грудня 2018 року невідомий молодий чоловік з метою зустрічі із ОСОБА_1 з приводу заготівлі сосон приходив у приймальню сільського голови, де всі вони в той час перебували, однак останнього на робочому місці не було.

Проте із протоколу за результатами НСРД від 21.12.2018 установлено, що до дня вручення грошових коштів ОСОБА_2 21 грудня 2018 року обвинувачений спілкувався із заявником, оскільки під час зустрічі із ним в сільській раді 21 грудня був обізнаний про мету його візиту та потребу останнього в отриманні довідки. Таким чином, стороною обвинувачення достеменно не встановлено, коли саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися про заготівлю самосіву соснових дерев із визначенням ціни та виготовлення довідки.

Із протоколів НСРД та показань обвинуваченого і свідка ОСОБА_2 вбачається, що останній користувався декількома мобільними телефонами, однак органом досудового розслідування дана обставина не досліджувалася, в протоколах за результатами НСРД (за винятком протоколу від 04.01.2019) мобільний телефон ОСОБА_29 не зазначено.

Прокурор на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів покликається, крім показань згаданих вище свідків, на матеріали негласних слідчих дій, а також матеріали, зібрані на виконання постанов прокурора про контроль за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту від 21.12.18 та 02.01.19, протокол слідчого експерименту з участю свідка ОСОБА_2 від 03.01.19.

Так, згідно з ухвалою Волинського апеляційного суду від 20.12.2018 (т.1 а.222) начальнику СУ ГУНП у Волинській області Кратюку В.В. надано дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо ОСОБА_1 з 20 грудня 2018 року по 17 лютого 2019 року, а саме зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж за номером телефону НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_1 , а також аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_1 .

На виконання вказаної ухвали УСБУ у Волинській області скеровано протоколи за результатами проведення НСРД від 20.12.2018 (т.1 а.225), від 21.12.2018 (т.1 а.234, 236), від 27.12.2018 (т.1 а.244), від 28.12.2018 (т.1 а.247), від 03.01.2019 (т.1 а.265), від 04.01.2019 (т.1 а.267).

Слушними є доводи захисту про те, що сумнівним є проведення аудіоконтролю ОСОБА_1 за ухвалою Волинського апеляційного суду від 20.12.2018 з місцем розташування у м.Луцьк Волинської області того ж самого дня зранку о 09 год 31 хв у с.Буцин Старовижівського району, що територіально знаходиться на відстані близько 100 км від м.Луцьк (протокол від 20.12.2018 - т.1 а.225). Дана обставина дає суду підстави припускати, що така негласна слідча дія була здійснена без дозволу суду, відтак не може бути допустимим доказом на підтвердження обвинувачення.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 271 КПК контроль за вчиненням злочину може здійснюватись у випадку наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин.

Суд критично оцінює постанову прокурора про контроль за вчиненням злочину від 20.12.2018 на предмет наявності достатніх підстав припускати готування до вчинення чи вчинення ОСОБА_1 такого злочин. Так, прокурор, послуговуючись лише заявою ОСОБА_2 про вчинення злочину, не чекаючи результатів негласних слідчих (розшукових) дій за ухвалою суду (за виключенням протоколу НСРД від 20.12.2018, який визнано судом недопустимим із вказаних вище підстав) постановляє провести контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. Таким чином, постанова, винесена прокурором на основі однієї заяви про вчинення злочину без її перевірки, свідчить, щонайменше, про поспішність та дає суду підстави припускати наявність провокації у діях правоохоронців.

За кожною із постанов про контроль за вчиненням злочину від 20.12.2018 та 02.01.2019 прокурором було ухвалено при проведенні спеціального слідчого експерименту використати справжні засоби, заздалегідь оглянуті, ідентифіковані за серіями і номерами, оброблені спеціальною хімічною речовиною, грошові кошти в сумі 6000 грн, з їх втратою, які будуть використовуватися в якості неправомірної вигоди.

Згідно із протоколами огляду, ідентифікації та вручення грошових коштів від 21.12.18 та 03.01.19 співробітниками УСБУ в області свідку ОСОБА_2 надано грошові кошти купюрами номіналом по 500 грн на суму 6000 грн (щоразу) з ідентифікацією їх за серією та номером. Відповідно до протоколів такі кошти належать заявнику. Проте незважаючи на вимогу прокурора в обох постановах використати кошти, оброблені спеціальною хімічною речовиною, оброблені кошти були вручені ОСОБА_2 лише під час контролю 03 січня 2019 року.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_2 категорично ствердив, що грошові кошти в сумі 6000 грн йому повернули працівники правоохоронного органу, проте хто саме не пам`ятає. Таким чином, установлено, що у даному провадженні для проведення контролю за вчиненням злочину були залучені кошти відповідного органу (СБУ чи НП України). При цьому, корінець платіжного доручення, який би свідчив про видачу такому органу коштів спеціального призначення з метою проведення вказаної слідчої дії, суду не надано.

Згідно із протоколом за результатами НСРД від 21.12.2018, протоколом за результатами контролю за вчиненням злочину від 21.12.18 та відповідного відеозапису ОСОБА_2 за вказівкою ОСОБА_1 передав землевпоряднику ОСОБА_3 у службовому кабінеті останньої 6000 грн за вирубані двісті штук зелених насаджень й отримав від голови сільської ради довідку про заготівлю на території Буцинської сільської ради від самосіву дерева породи сосна.

Проте орган досудового розслідування, маючи докази вручення ОСОБА_2 коштів через землевпорядника, викриття злочинної діяльності обвинуваченого не здійснює, натомість ініціює за допомогою заявника повторне вручення коштів.

Із протоколу НСРД від 21.12.2018, показань обвинуваченого, свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , установлено, що обвинувачений 21 грудня 2018 року в приміщенні сільської ради в присутності ОСОБА_2 повідомив бухгалтера ОСОБА_16 про те, що ОСОБА_30 заготовляв сосни і хоче за них розрахуватися. Обговорюючи в присутності заявника із бухгалтером питання, яким чином взяти у нього гроші, вирішують віддати землевпоряднику. Після цього ОСОБА_1 разом із ОСОБА_2 та секретарем ОСОБА_4 вирішують питання про зміст довідки, яку просив видати заявник на підтвердження походження деревини. У розмові обвинувачений повідомляє секретаря, що ОСОБА_2 «дає гроші». Під час обговорення кількості дерев, яку слід зазначити в довідці, ОСОБА_2 зазначив, що це немає значення. Тоді ж заявник каже обвинуваченому, що приїде наступного тижня ще раз.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 03 січня 2019 року в службовому кабінеті землевпорядника Буцинської сільської ради Старовижівського району ОСОБА_3 з її ж дозволу 03 січня 2019 року вилучено грошові кошти в сумі 3717 грн (т.1, а.с.95), які остання видала добровільно, повідомивши про отримання даних коштів за вказівкою Буцинського сільського голови ОСОБА_1 (т.1 а.с.92, 93).

При цьому, за ідентифікуючими ознаками 5 із 7 вилучених 03 січня 2019 року в кабінеті ОСОБА_3 500-гривневих купюр є купюрами, які 21 грудня 2018 року вручено ОСОБА_2 співробітниками УСБУ.

Шляхом аналізу диспозиції ст.368 КК України установлено, що обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони даного складу злочину є умисел та корисливий мотив.

Досліджені судом докази вказують на відсутність у ОСОБА_1 умислу обертати отримані кошти на свою користь та корисливого мотиву. Так, згідно із протоколом НСРД від 21.12.2018, показаннями ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинувачений відкрито повідомив про надання ОСОБА_2 коштів за заготівлю самосіву сосни. Ці ж свідки, а також свідок ОСОБА_8 , директор місцевого будинку культури, показали, що на сесії сільської ради ОСОБА_1 на прохання ОСОБА_8 про виділення коштів на проведення новорічного маскараду в будинку культури повідомив про наявність коштів від заготівлі ялинок. Такі обставини стверджуються копією протоколу позачергової 26 сесії сільської ради від 22.12.2018 (т.2 а.22). Із показань ОСОБА_3 вона із отриманих від ОСОБА_2 коштів видала ОСОБА_8 2500 грн, що остання підтвердила у судовому засіданні.

Крім цього, із протоколів за результатами проведення НСРД від 27.12.2018 (т.1 а.244) вбачається, що під час зустрічі обвинуваченого із заявником та у ході телефонних розмов ОСОБА_1 питання про розрахунок перед ОСОБА_2 не піднімав, натомість останній в кожній бесіді з власної ініціативи наголошує на те, що розрахується за вирубані сосни ( ОСОБА_2 :«Як все получиться, то я вже вкінці розщитаюсь, бо негарно якось» (т.1 а.248), на що ОСОБА_1 відповів: « ОСОБА_31 , нічого там не думай про ті розчитування, ріж скільки треба…» (т.1 а.245). 28 грудня 2018 року заявник повідомляє: «Як воно там буде відбуватися не знаю, реалізую, дай вже заїдем до Вас в гості» (т.1 а.248). Згодом ОСОБА_2 02 січня 2019 року в телефонному дзвінку до обвинуваченого повідомляє, що «завтра в ОСОБА_32 стороні буду… Ну то може в гості заскочу до ОСОБА_33 разом за те» (т.1 а.267). При цьому, обвинувачений ініціативи в отриманні коштів не виявляє, чим спростовуються показання ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 дзвонив йому з вимогою передати гроші.

Загалом вказані обставини, а також той факт, що кошти з 21 грудня 2018 року до моменту їх вилучення співробітниками поліції 03 січня 2019 року знаходилися в кабінеті ОСОБА_3 , а не в обвинуваченого, на думку суду, переконливо свідчать про відсутність у ОСОБА_1 корисливого мотиву та умислу на отримання неправомірної вигоди.

Допущене обвинуваченим порушення порядку отримання грошових коштів не охоплюється складом злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, й у зв`язку з тим, що підозра останньому з цього приводу не оголошувалася, відтак суд самостійно перекваліфіковувати його дії не вправі.

Із протоколу за результатами проведення контролю за вчиненням злочину від 03.01.2019 (т.1 а.263) установлено, що 03 січня 2019 року о 10 год 27 хв ОСОБА_2 у ході розмови із ОСОБА_1 , який присів на пасажирське сидіння його автомобіля, передав останньому грошові кошти в сумі 6000 грн, які той взяв і поклав у кишеню свого верхнього одягу, згодом попрощавшись, вийшов із транспортного засобу.

Одразу ж після цього з 10 год 37 хв по 10 год 53 хв за відповідною постановою прокурора (т.1 а.251) проведено освідування ОСОБА_1 (т.1 а.261), у ході якого з внутрішньої сторони долонь обох рук обвинуваченого було взято змиви, при цьому на вказаних ділянках верхніх кінцівок слідів ультрафіолетового світіння виявлено не було.

Після освідування слідчим ГУНП в області з 10 год 54 хв по 11 год 05 хв здійснено огляд місця події, про що свідчить відповідний протокол від 03.01.2019 (т.1 а.258), в ході якого на пропозицію слідчого ОСОБА_1 виклав на землю 12 купюр номіналом по 500 грн на суму 6000 грн. Слідчим було співставлено грошові кошти із тими, які вручалися заявнику, здійснено освічування коштів, рукавиць та лівої кишені куртки, на яких виявлено світіння світло-зеленого кольору.

Таким чином, установлено, що контроль за вчиненням злочину щодо ОСОБА_1 згідно із постановою прокурора від 02.01.2019 закінчився 03 січня 2019 року викриттям факту отримання останнім коштів, тобто відкритим фіксуванням. Із показань обвинуваченого, які об`єктивно підтверджуються відеозаписом події, установлено, що після того, як він вийшов із автомобіля ОСОБА_2 , працівник СБУ схопив його за руку, таким чином на короткий проміжок часу утримуючи його на місці. В ході проведення слідчих дій обвинувачений не мав можливості залишити місце події, фактично був змушений перебувати поряд із працівниками правоохоронного органу. Більш того, із вказаних доказів установлено, що після проведення огляду та освідування ОСОБА_1 був доставлений у приміщення Ковельського МРВ УСБУ у Волинській області для складання протоколу.

Установлені судом обставини проведення слідчої дії з участю ОСОБА_1 , враховуючи, що у сторони обвинувачення з огляду на проведення спеціального слідчого експерименту із застосуванням аудіо-, відеоконтролю особи, були обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_1 щойно вчинив злочин, свідчать про те, що слідчий мав передбачені ст.208 КПК України підстави для затримання останнього.

На глибоке переконання суду, утримання ОСОБА_1 спочатку силою, а згодом вимушене перебування останнього внаслідок підкорення наказу залишатися поруч із службовими особами на місці проведення слідчої дії, свідчать про фактичне затримання обвинуваченого у контексті ст.209 КПК України.

Відтак, обставини справи свідчать, що ОСОБА_1 фактично був затриманий, однак усупереч вимогам ч.5 ст.208 КПК України протоколу про його затримання не було складено, процесуальних прав, у тому числі права на захист, не роз`яснено, орган, уповноважений на надання безоплатної правової допомоги згідно з ч.4 ст.213 КПК не повідомлено.

Більш того, обставини, викладені у протоколі огляду місця події від 03.01.2019, протоколі освідування особи від 03.01.2019 та відповідних відеозаписах цих слідчих дій, не відповідають змісту процесуальних дій, які фактично здійснювались. Органом досудового розслідування фактично проведено не огляд місця події, а відкрите фіксування під час завершальної стадії контролю за вчиненням злочину за постановою прокурора з фактичним затриманням ОСОБА_1 та вилученням грошей, тому сторона обвинувачення мала б керуватися статтями 208, 209, ч.4 ст.271 КПК, що зумовлює набуття ОСОБА_1 відповідного процесуального статусу із наданням йому певних процесуальних прав.

Допущене порушення, зокрема порушення права на захист, є істотним порушенням прав та свобод людини відповідно до ст.87 КПК України. З урахуванням установлених процесуальних порушень, факту недодержання конституційних прав і свобод людини суд, керуючись ст.87 КПК, визнає недопустимими протокол огляду місця події від 03.01.2019 з участю ОСОБА_1 та решту доказів сторони обвинувачення, які є похідними від згаданого протоколу, а саме протокол освідування ОСОБА_1 від 03.01.2019, протоколи огляду вилучених у ОСОБА_1 грошових коштів, рукавиць, куртки від 03.01.2019, висновок експерта №61 від 14.02.2019 про спільну родову належність речовини на банкнотах, змивах з рук ОСОБА_1 , його рукавицях та куртці.

Така позиція суду відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення від 30 червня 2008 року у справі «Гефген проти Німеччини», рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»). Зокрема, згідно з доктриною Європейського суду (доктрина «плодів отруєного дерева»), якщо джерело доказів є недопустимим, то всі інші фактичні дані, отримані з його допомогою, будуть такими ж.

Суд, розглядаючи версію захисту про провокацію органом досудового розслідування злочину, дійшов такого висновку.

Згідно з ч. 3 ст. 271 КПК під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, якби слідчий цьому не сприяв. Здобуті в такий спосіб речі та документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Вказане також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Банніков проти Російської Федерації» від 04 листопада 2010 року, «Веселов та інші проти Російської Федерації» від 02 жовтня 2010 року, «Матановіч проти Хорватії» від 04 квітня 2017 року, «Раманаускас проти Литви» від 20 лютого 2018 року. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини розробив критерії для того, щоб відрізняти провокування вчинення злочину, яке суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, від дозволеної поведінки під час законних таємних методів у кримінальних розслідуваннях. Зокрема, у випадку визнання заяви про підбурювання такою, що не є явно необґрунтованою, для визнання доказів допустимими суду належить з`ясувати чи було слідство «по суті пасивним», чи був би злочин вчинений без втручання влади, чи мало місце з боку влади спонукання особи до вчинення злочину, наприклад, прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування, підвищення ціни вище середньої; чи були у правоохоронних органів об`єктивні дані про те, що особа була втягнута у злочинну діяльність і ймовірність вчинення нею злочину була суттєвою. При цьому, тягар доведення того, що провокації не було, покладається на сторону обвинувачення.

Так, із інформації про усі спільні телефонні з`єднання ОСОБА_1 за номером НОМЕР_3 та ОСОБА_2 за номером НОМЕР_4 за період із 07 грудня 2018 року по 03 січня 2019 року установлено, що ініціатором телефонних розмов із обвинуваченим був виключно ОСОБА_2 (т.3 а.45-47). Єдиний вихідний дзвінок обвинуваченого до ОСОБА_2 зафіксовано 03 січня 2019 року, в якому ОСОБА_1 після попереднього дзвінка ОСОБА_2 уточнював своє місце знаходження для зустрічі із останнім. Розмова 07 грудня 2018 року тривала 3 секунди, тому, на думку суду, не могла бути інформативною.

Таким чином, із вказаної інформації, показань обвинуваченого, свідків - працівників сільської ради, які ствердили, що саме ОСОБА_2 шукав зустрічі із ОСОБА_1 , зазначених вище протоколів за результатами НСРД установлено, що ініціатором зустрічей із обвинуваченим та передачі коштів був саме заявник.

Із показань самого ОСОБА_2 відомо, що останній, крім даного випадку, ще двічі звертався із заявами про вчинення злочину до УСБУ в області щодо працівників місцевих відділів поліції.

Органом досудового розслідування, прокурором не перевірено твердження ОСОБА_2 про те, що останній дійсно займається заготівлею новорічних дерев, не встановлено особи, яка допомагала йому в цьому, позаяк свідок ОСОБА_15 , на якого вказував заявник, категорично заперечив даний факт. Установлено, що ОСОБА_2 не є суб`єктом підприємницької діяльності, мешкає у Маневицькому районі, з метою заготівлі дерев прибув у Старовижівський район, ні прізвищ, ні телефонних номерів осіб, з якими контактував з приводу продажу заготовленої деревини, ні конкретного місця продажу вказати не зміг, жодних заходів для перевірки достовірності показань заявника стороною обвинувачення не вжито.

Більш того, прокурором не здобуто доказів на підтвердження доводів ОСОБА_2 про заготівлю ним 400 самосіяних дерев породи сосна. Його показання про те, що під час слідчого експерименту слідчий нарахував 400 пнів та зрізаних верхівок дерев, спростовуються протоколом слідчого експерименту (т.1 а.97), де будь-які дані про кількість заготовлених дерев відсутні.

Установлений судом факт повернення заявнику належних останньому грошових коштів на суму 6000 грн, які було втрачено останнім внаслідок передачі ОСОБА_1 , працівниками правоохоронного органу без попереднього отримання ними таких коштів у встановленому законом порядку додатково свідчать про провокацію в діях органу досудового розслідування.

Про провокаційні дії з боку працівників правоохоронних органів щодо ОСОБА_1 , на думку суду, свідчить, зокрема, той факт, що провівши 21 грудня 2018 року контроль за вчиненням злочину з використанням аудіо-, відеоконтролю за особою за участю ОСОБА_2 , слідчі не провели заходів з припинення злочинної діяльності обвинуваченого, а навпаки, продовжили свої дії за участю того ж самого заявника, тобто не обмежились пасивним розслідуванням, а продовжили провокувати ОСОБА_1 до вчинення злочину.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність провокації у діях заявника та органу досудового розслідування, а тому докази, отримані таким шляхом не можуть бути покладені в основу обвинувачення.

Таким чином, протоколи, складені за результатами проведення НСРД у виді аудіо- відеоконтролю особи та контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту 21 грудня 2018 року та 03 січня 2019 року (з додатками на флеш-носіях), а також протоколи огляду грошових коштів, одягу обвинуваченого не можуть вважатися допустимими доказами, оскільки отримані в результаті провокації до вчинення злочину всупереч вимог КПК та в порушення пункту 1 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через порушення принципу справедливості.

Інші, надані стороною обвинувачення докази, не є достатніми доказами для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України.

Не доведеним, на думку суду, є обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, тобто складанні та видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.

Так, ОСОБА_1 інкримінується складання та видача довідки №1078 від 21.12.2018 про те, що ОСОБА_2 заготовив на території Буцинської сільської ради шляхом очищення земель сільськогосподарського призначення від самосіву дерева породи сосна в кількості 70 штук (т.1 а.94).

При цьому, на думку обвинувачення, вищевказана інформація не відповідала дійсності, оскільки всупереч п.3 Порядку видалення дерев, кущів, газонів і квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1045 від 01.08.2006, та ч.3 ст.28 Закону України «Про благоустрій населених пунктів України» засідання виконавчого комітету Буцинської сільської ради, до повноважень якого належить вирішення даного питання, не проводилось. Крім цього, такою, що не відповідає дійсності є інформація в довідці про заготівлю ОСОБА_2 зелених насаджень в кількості 70 штук, оскільки насправді ним було заготовлено 200 одиниць насаджень.

Сторона захисту заперечила винуватість ОСОБА_1 у вчиненні даного кримінального правопорушення, мотивуючи тим, що питання заготівлі дерев породи сосна в урочищі «Ярмарок. П`ята полоса» не відноситься до компетенції виконавчого комітету сільської ради, оскільки земельні ділянки в даному урочищі є приватною власністю громадян, які відповідно до листа Держлісагентства №08-15/9078-17 від 14.11.2017 мають право власності на посіви, насадження сільськогосподарських та інших культур та на вироблену продукцію й отримання дозволу на спеціальне використання природних рослинних ресурсів для вирубування та подальшої реалізації такої продукції не потребують (т.2 а.28).

Із листа Буцинського сільського голови ОСОБА_1 від 08.01.2019 №5/02.07 вбачається, що земельна ділянка площею 22,3 га в урочищі «Ярмарок» Буцинської сільської ради знаходиться в межах населеного пункту с.Буцинь. При цьому, згідно із додатками №№1, 2 до вказаного листа земельні ділянки в межах ділянки «« ІНФОРМАЦІЯ_4 » в урочищі «Ярмарок» передавалися громадянам в приватну власність рішеннями сільської ради, однак правовстановлюючі документи цими особами не виготовлялися. Дані обставини ствердили суду допитані свідки ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , які показали, що дійсно їм рішенням сільської ради виділялися у власність земельні ділянки в урочищі «Ярмарок», у тому числі у «П`ятій полосі», однак у зв`язку із неродючістю грунту правовстановлюючі документи на ці ділянки вони не виготовляли. Вказана обставина, на думку суду, не могла бути невідома ОСОБА_1 як сільському голові.

Згідно із листом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 06.03.2019 (т.1 а.с.202) земельні ділянки, які розташовані в п`ятій полосі урочища Ярмарок в с.Буцин не реєструвалися в Державному земельному кадастрі на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)

Таким чином, установлено, що вказані земельні ділянки в контексті ст.125 ЗК України є власністю територіальної громади Буцинської сільської ради, тому заготівля природних ресурсів на цих ділянках можлива із дозволу відповідного колегіального органу.

Однак шляхом аналізу диспозиції ч.1 ст.366 КК України відомо, що предметом службового підроблення є офіційний документ. При цьому, для того, щоб той чи інший акт був визнаний документом і мав статус офіційного, він повинен відповідати певним ознакам, зокрема, засвідчувати факти, що мають юридичне значення, тобто обставини, які породжують, змінюють чи припиняють певні правовідносини.

Такій ознаці, на думку суду, довідка №1078 від 21.12.2018 не відповідає.

Так, у ході судового розгляду установлено, що ОСОБА_2 метою отримання довідки називав безперешкодне транспортування до місця продажу заготовлених ялинок. Проте, як вбачається із досліджених доказів, органом досудового розслідування не доведено факт заготівлі заявником зелених насаджень у будь-якій кількості й необхідність їх транспортування. Дана обставина додатково доводиться твердженнями ОСОБА_2 згідно із протоколом НСРД від 21.12.2018 (т.1 а.237) про те, що йому неважливо, яка кількість дерев буде зазначена у довідці («Да, можна даже двадцять написати», «Да скільки небудь, просто щоб була бумажка на руках», «Ну мені там без різниці, скільки напишете», «Хватить сімдесят»).

Відтак, на переконання суду, складена і видана обвинуваченим довідка не засвідчує будь-який юридичний факт, оскільки не зумовлює виникнення, зміну чи припинення певних правовідносин.

Більш того, судом установлено із Журналу реєстрації видачі довідок та показань обвинуваченого і заявника, що на прохання останнього ОСОБА_1 було складено і видано 27 грудня 2018 року ще одну довідку №1087 із відміткою в Журналі «На ялинки».

Сторона обвинувачення, володіючи доказами ще одного епізоду злочинної діяльності ОСОБА_1 , всупереч принципу публічності досудове розслідування за фактом службового підроблення довідки №1087 від 27.12.2018 не розпочала.

Вказані обставини в сукупності з усіма дослідженими доказами свідчать про провокаційність досудового розслідування.

За змістом ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Положеннями ст. 17 КПК визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її винуватість не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом.

Згідно з вимогами ст. 91 КПК доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках на потерпілого.

Обвинувальний вирок може бути постановлено судом лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Тобто дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винним у вчиненні цього кримінального правопорушення.

Судом установлено, що обвинувачення ОСОБА_1 за ч.3 ст.368 та ч.1 ст.366 КК України не підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, відтак суд дійшов висновку про недоведеність винуватості ОСОБА_1 у висунутому йому обвинуваченні поза розумним сумнівом, у зв`язку з чим останній підлягає виправданню за недоведеністю в його діях складу даних кримінальних правопорушень на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Арешт, накладений згідно із ухвалою Луцького міськрайонного суду від 10.01.2019, на грошові кошти, куртку та рукавиці, належить зняти.

Процесуальні витрати на залучення експерта в розмірі 858 грн суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст.ст.370, 374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368, ч.1 ст.366 КК України, та виправдати його за недоведеністю в його діях складу вказаних кримінальних правопорушень.

Речові докази:

1.журнал реєстрації видачі довідок за 2016-2018 роки, журнал реєстрації організаційно-розпорядчих документів (рішень та розпоряджень) за 2016-2018 роки, номенклатурну справу №02.03 із протоколами, рішеннями виконавчого комітету за 2018 рік, - повернути в Буцинську сільську раду Старовижівського району Волинської області;

2.куртку, рукавиці, які зберігаються в архіві суду, - повернути ОСОБА_1 ,

3.грошові кошти в двох пакетах (6000 грн та 3717 грн) - конфіскувати в дохід держави,

4.паперові конверти з марлевими тампонами - знищити.

Накладений на грошові кошти, куртку та рукавиці арешт - зняти.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Волинським апеляційним судом.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ратнівський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Суддя Ратнівського

районного суду О.М.Свистун