Рішення № 97395221, 03.06.2021, Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9293/20

н\п 2/490/2232/2021

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Ковальової Л.В., представниці позивача ОСОБА_1 - адвоката Поповської О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2020 року Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради, в якій він просить суд визнати за ним, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька, ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що після смерті батька позивача відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що виділена для його обслуговування, площею 0,0788 га, кадастровий номер 4810137200:04:011:0077, що зареєстрована за цією ж адресою, яка належала батькові позивача на праві приватної власності.

Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Швейновою Н.С. було заведено спадкову справу за № 23/2019.

21.07.2020 року приватним нотаріусом ММНО Миколаївської області Швейновою Н.С. позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вищезазначену земельну ділянку. Позивач зареєстрував своє право власності на земельну ділянку належним чином.

Натомість, у видачі свідоцтва про право власності на на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , приватний нотаріус своєю постановою позивачу відмовила. Відмову мотивувала тим, що спадкоємцем не надано документа на підтвердження права власності спадкодавця на нерухоме майно, а також посилалась на довідку КП ММБТІ від 04.07.2019 року, що право власності на вищезазначений житловий будинок станом на 28.12.2012 року в КП ММБТІ не зареєстровано.

Позивач зазначає, що з дитинства проживав разом з батьком у будинку за адресою: АДРЕСА_1 та був зареєстрований в ньому з 24.10.1995 року, та продовжує проживати зі своєю сім`єю.

Поряд з цим, 04.07.2019 року КП ММБТІ було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 на ім`я покійного батька позивача та видано довідку з описок об`єкту для державної реєстрації в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Проте, батько позивача не встиг зареєструвати в установленому законом порядку своє право власності на зазначений житловий будинок.

Спірний житловий будинок експлуатується з 1991 року, знаходиться в хорошому стані, придатному для проживання, до нього підключені електромережі, водопровід, каналізаційні комунікації та газопровід. Батько позивача до дня смерті сплачував всі комунальні платежу та інші платежі, утримував будинок в належному стані.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2020 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва Саламатіна О.В. від 29.12.2020 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у цивільній справі. Розгляд справи постановлено провести в порядку загального позовного провадження.

В судовому засіданні представниця позивача позов підтримала та просила суд визнати за ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті батька, ОСОБА_1 .

Відповідач, повідомлений судом належним чином про дату час та місце проведення судового засідання, свого представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву суду не надав. За такого судом справа розглянута без участі відповідача.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

22.06.2019 року державним нотаріусом Дехтяр Л.Ф було посвідчено заповіт, №4-206, згідно якого ОСОБА_2 заповів все майно своєму сину ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 09.09.2019 року Заводським районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

З копії Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 21.07.2020 року приватним нотаріусом ММНО Миколаївської області Швейновою Н.С. та зареєстрованого в реєстрі за № 199, вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщина на яку видане вказане Свідоцтво складається з земельної ділянки, кадастровий номер - 4810137200:04:011:0077, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,0788 гектарів, що належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю І-МК № 003281, виданого ММР народних депутатів Миколаївської області 17.10.1995 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 2276.

Згідно копії Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 21.07.2020 року, право власності на вказану земельну ділянку 21.07.2020 року зареєстровано за ОСОБА_1 .

Поряд з цим, постановою приватного нотаріуса ММНО Миколаївської області Швейновою Н.С. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок з прилеглими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті його батька - ОСОБА_2 . Постанову вмотивовано відсутню документів, що підтверджують право власності на вказаний житловий будинок.

З копії листа КП ММБТІ від 04.07.2019 року вбачається, що станом на 28.12.2012 року право власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в КП ММБТІ не зареєстровано. Всі будівлі за вказаною адресою побудовано до 05.08.1992 року, що відповідно до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ України № 304 від 13.06.2012 року, зареєстровано в Мінюсті України 09.074.2012 року за № 1132/21444, не є самочинним будівництвом та не потребує подальшого введення в експлуатацію.

Поряд з цим, станом на 04.07.2019 року КП ММБТІ, на замовлення ОСОБА_2 , було виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

В ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зазначено, що для проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, і щодо зазначених об`єктів нерухомості раніше не проводилася державна реєстрація прав власності, необхідно надати наступні документи:

1) виписка із погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою;

2) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об`єктом, крім випадку, коли таке речове право зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Для здійснення державної реєстрації прав власності на зазначені об`єкти документом, що посвідчує речові права на земельну ділянку під таким об`єктом, може також вважатися рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність.

Для проведення державної реєстрації прав власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, проведення технічної інвентаризації щодо зазначених об`єктів нерухомості є необов`язковим.

При цьому в п.3 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», заявником щодо такої реєстрації права власності є особа, за якою закріплений особовий рахунок в погосподарській книзі відповідної сільської, селищної, міської ради, або уповноважена нею особа - у разі проведення державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на територіях сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку.

Аналогічні норми містяться у п. 42 та 43 Постанови Кабінету міністрів України № 1127 від 25 грудня 2015 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

п.42. Для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р., подаються:

1) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли державна реєстрація права власності проводиться на індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, збудований на земельній ділянці, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі прав. У такому разі заявник в поданій заяві обов`язково зазначає відомості про кадастровий номер відповідної земельної ділянки.

п.43. Для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 р. та розташовані на території сільських, селищних, міських рад, якими відповідно до законодавства здійснювалося ведення погосподарського обліку, замість документів, передбачених пунктом 42 цього Порядку, можуть бути подані:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт нерухомого майна, у тому числі рішення відповідної ради про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність чи відомості про передачу (надання) земельної ділянки в користування або власність з погосподарської книги;

2) виписка з погосподарської книги, надана виконавчим органом сільської ради (якщо такий орган не створений, - сільським головою), селищної, міської ради або відповідною архівною установою.

Таким чином, оскільки житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , були побудовані до 05 серпня 1992 року, тому законодавча вимога щодо їх введення в експлуатацію відсутня, даний об`єкт відразу підлягав реєстрації права власності.

При цьому, для здійснення реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, заявником може бути тільки та особа, яка володіла або користувалась земельною ділянкою в період до 05 серпня 1992 року, тобто померлий батько позивача - ОСОБА_2 .

З матеріалів справи вбачається, що всі документи, необхідні для реєстрації права власності на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , були в наявності, а це - технічний паспорт БТІ від 04.07.2019 (інвентарна справа №19639), правовстановлюючі документи на земельну ділянку на якій знаходиться спірне майно, кадастровий номер 4810137200:04:011:0077 - Державний акт на право приватної власності на землю І-МК №003281, виданий Миколаївською міською Радою народних депутатів Миколаївської області 17 жовтня 1995 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №2276.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , як єдина особа, яка могла бути заявником для здійснення реєстрації права власності на спірне майно - житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , за свого життя, висловив волю, щодо такої реєстрації та вжив всіх необхідних дій для реєстрації права власності, але помер до прийняття компетентним органом відповідного рішення.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Згідно положень п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 передбачено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставинах, єдиним способом реалізації позивачем своїх спадкових прав після смерті батька є визнання права власності на спадкове майно у судовому порядку.

Як встановлено частинами 3 та 5 ст. 1268 ЦК України вся спадщина вважається належною позивачу з часу смерті спадкодавця.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , який проживаєза адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті його батька - ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м. Миколаєва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Саламатін