Постанова № 97395022, 26.05.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6970/20

Провадження № 2/487/843/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2021 року м. Миколаїв

Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді – Бобрової І.В.,

за участю секретаря судового засідання – Тітова А.О.,

в присутності:

представників позивача: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представників відповідача: Шкаровського Д.О., Ващенка В.О., Карпенко О.В., Шевченко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миколаєва цивільну справу №487/6970/20 за позовною заявою громадської організації «СТОП ШЛАМ», що діє в інтересах своїх 1279 асоційованих членів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» про стягнення моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

19.11.2020 року громадська організація «СТОП ШЛАМ», що діє в інтересах своїх членів звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» на користь громадської організації «СТОП ШЛАМ» моральну шкоду, заподіяну її членам на загальну суму 9208800000,00 грн. та судові витрати.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що громадська організація «СТОП ШЛАМ», відповідно до ст. 21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», наділена правом на пред`явлення позовів про відшкодування шкоди, заподіяної її членам. В свою чергу, на переконання позивача, відповідач здійснює господарську діяльність із численними порушеннями вимог природоохоронного законодавства. Зокрема, позивач вважає, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» протиправно розміщує у власних шламосховищах відходи переробки іноземної сировини - червоні шлами, які є небезпечними відходами. Позивач стверджує, що відповідні відходи розміщенні протиправно, внаслідок підвищення швидкості вітру ці відходи пилять, порушуючи право кожного із членів ГО «СТОП ШЛАМ» на безпечне довкілля та безпечні і належні умови для життя.

Визначаючи розмір заподіяної асоційованим членам ГО «СТОП ШЛАМ» моральної шкоди, позивач посилається на дослідження, проведене Асоціацією психологів України, а також на висновок комісійної судової психологічної експертизи від 15.10.2020 № 19081/19082/20-61, складений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, у відповідності до якого: по-перше, екологічна ситуація, зумовлена протиправним розміщенням звалища відходів Миколаївського глиноземного заводу, забрудненням навколишнього природного середовища пилом червоного шламу зі шламосховищ ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», їх переповненням та іншими порушеннями екологічної безпеки є психотравмуючою для асоційованих членів ГО «СТОП ШЛАМ», зазначених у наданому реєстрі; по-друге, в асоційованих членів ГО «СТОП ШЛАМ», зазначених у наданому реєстрі, наявні суттєві зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню їх як особистостей та виникли внаслідок екологічної ситуації, яка зумовлена протиправним розміщенням звалища відходів Миколаївського глиноземного заводу, забрудненням навколишнього природного середовища пилом червоного шламу зі шламосховищ ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», їх переповненням та іншими порушеннями екологічної безпеки. Отже, асоційованим членам ГО «СТОП ШЛАМ», зазначеним у наданому реєстрі, завдані страждання (моральна шкода) значного ступеню.

Крім того, позивач зазначив, що згідно висновку вказаної судової експертизи орієнтовний (можливий) розмір грошової компенсації асоційованим членам ГО «СТОП ШЛАМ», зазначеним у наданому реєстрі, за спричинені їм страждання (моральну шкоду), з урахуванням значної вираженості показників психотравмування, з урахуванням психологічно значимих чинників складає 1 440 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом, кожній особі.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року відкрито провадження та справу призначено до підготовчого засідання.

11.12.2020 року генеральним директором ТОВ «МГЗ» Кожевніковим В.О. до суду надано письмовий відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення проти позовних вимог, з наступних підстав. Так відповідач зауважував, що дана справа не підсудна Заводському районному суду міста Миколаєва, позивачем не сплачений судовий збір у повному обсязі, не передбачено діючим законодавством України право на звернення до суду громадської організації з позовом про стягнення шкоди на свою користь з подальшим розподілом коштів між її членами, а також позивачем не надано доказів порушення відповідачем вимог екологічного законодавства та завдання моральної шкоди будь-яким особам.

Разом з тим, за заявою позивача судом було вжито заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все рухоме, нерухоме майно та майнові права відповідача в межах суми позовних вимог.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 22.01.2021 року ухвала суду від 23.11.2020 року про забезпечення позову була частково скасована, в частині накладення арешту в межах суми позову, що складає 9 208 800 000 гривень, на все рухоме майно та майнові права Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» (код ЄДРПОУ: 33133003), в тому числі шляхом накладення арешту на все рухоме майно та майнові права, що закріплені за представництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» у місті Києві, розташованому за адресою: 01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7, корпус В, в іншій частині ухвала про вжиття заходів про забезпечення позову була залишена без змін.

Ухвалою суду від 01.03.2021 року закрито підготовче засідання та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували, наголошуючи на його безпідставності та необгрунтованості, недоведеності факту наявності у діях ТОВ «МГЗ» протиправної поведінки, щодо зберігання червоного шламу, а також на відсутність у позивача права на пред`явлення даного позову. При цьому зазначали, що господарська діяльність ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» є цілком законною, органами державного нагляду та контролю не було зафіксовано порушень вимог природоохоронного законодавства, що виключає, на їх думку, обов`язок відшкодування будь-якої шкоди.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, свідка, експерта, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні надані сторонами письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до п. 1.1 Статуту, затвердженого рішенням установчих зборів засновників № 1 від 17.12.2019, ГО «СТОП ШЛАМ» є добровільним об`єднанням фізичних осіб, створеним для здійснення та захисту прав і свобод людини та громадянина, задоволення суспільних, зокрема, економічних, соціальних, культурних, освітніх та інших інтересів своїх членів та/або інших осіб.

Головною метою Організації є реалізація, захист та відновлення соціальних, економічних, екологічних та інших прав, свобод та законних інтересів членів Організації, які порушені внаслідок забруднення навколишнього природного середовища пилом червоного шламу зі шламосховищ Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», а також інших порушень екологічної безпеки, завданих діяльністю ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»; громадський нагляд за дотриманням Орхуської Конвенції та Міжнародних нормативно-правових актів у галузі екології та захисту навколишнього середовища і здоров`я; відшкодування моральної та матеріальної шкоди завданої членам Організації (п. 3.1 Статуту).

Згідно з п.п. 3.2.32, 3.2.35 Статуту ГО «СТОП ШЛАМ» основними напрямками діяльності Організації є: захист законних прав та інтересів членів Організації та інших громадян; створення умов для задоволення і захисту соціальних, економічних, екологічних та інших інтересів своїх членів.

В силу положень п.п. 2, 3 п. 3.3 Статуту ГО «СТОП ШЛАМ» до засобів досягнення мети діяльності та здійснення завдань Організації належать зокрема: захист прав, свобод та законних інтересів своїх членів (Дійсних та Асоційованих) в судах та інших компетентних органах, у тому числі стягнення на рахунок Організації грошових коштів та майна в якості відшкодування майнової (матеріальної) та моральної шкоди, завданої її членам, з подальшим розподілом серед них стягнених сум (майна); забезпечення здійснення заходів для відшкодування моральної та майнової шкоди, завданої членам Організації, у встановленому порядку.

При цьому, п-п. 2.4.2 п. 2.4 Статуту ГО «СТОП ШЛАМ» визначено, що для досягнення своєї мети та виконання статутних завдань Організація у встановленому чинним законодавством порядку має право представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів чи інших осіб у будь-яких органах державної влади, в тому числі судах, правоохоронних органах, у органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях усіх форм власності та підпорядкування.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.4 Статуту ГО «СТОП ШЛАМ» членство в Організації є добровільним та індивідуальним. Членами Організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років і які визнають Статут Організації та сприяють діяльності, що спрямована на досягнення мети і завдань Організації. У Організації членство поділяється на дійсне та асоційоване. Асоційований член – це особа, яка відповідає всім вимогам щодо членства в Організації згідно цього Статуту та набула статусу Асоційованого члена Організації на підставах відповідно до цього Статуту. Асоційований член має права члена Організації в обсязі, визначеному цим статутом.

Відповідно до протоколу засідання Правління ГО «СТОП ШЛАМ» від 01.06.2020 було вирішено затвердити реєстр асоційованих членів ГО «СТОП ШЛАМ», які пройшли соціально-психологічне дослідження, станом на 01.06.2020. У відповідності до вказаного реєстру, асоційованими членами ГО «СТОП ШЛАМ», які пройшли соціально-психологічне дослідження, є 1279 осіб, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 . ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 . ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 ,ь ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , ОСОБА_75 , ОСОБА_76 , ОСОБА_77 , ОСОБА_78 , ОСОБА_79 , ОСОБА_80 , ОСОБА_81 , ОСОБА_82 , ОСОБА_83 , ОСОБА_84 , ОСОБА_85 , ОСОБА_86 , ОСОБА_87 , ОСОБА_88 , ОСОБА_89 , ОСОБА_90 , ОСОБА_91 , ОСОБА_92 , ОСОБА_93 , ОСОБА_94 , ОСОБА_95 , ОСОБА_96 , ОСОБА_97 , ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_108 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_111 , ОСОБА_112 , ОСОБА_113 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_116 , ОСОБА_117 , ОСОБА_118 , ОСОБА_119 , ОСОБА_120 , ОСОБА_121 , ОСОБА_122 , ОСОБА_123 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_126 , ОСОБА_127 , ОСОБА_128 , ОСОБА_129 , ОСОБА_130 , ОСОБА_131 , ОСОБА_132 , ОСОБА_133 , ОСОБА_134 , ОСОБА_135 , ОСОБА_136 , ОСОБА_137 , ОСОБА_138 , ОСОБА_139 , ОСОБА_140 , ОСОБА_141 , ОСОБА_142 , ОСОБА_143 , ОСОБА_144 , ОСОБА_145 , ОСОБА_146 , ОСОБА_147 , ОСОБА_148 , ОСОБА_149 , ОСОБА_150 , ОСОБА_151 , ОСОБА_152 , ОСОБА_153 , ОСОБА_154 , ОСОБА_155 , ОСОБА_156 , ОСОБА_157 , ОСОБА_158 , ОСОБА_159 , ОСОБА_160 , ОСОБА_161 , ОСОБА_162 , ОСОБА_163 , ОСОБА_164 , ОСОБА_165 , ОСОБА_166 , ОСОБА_167 , ОСОБА_168 , ОСОБА_169 , ОСОБА_170 , ОСОБА_171 , ОСОБА_172 , ОСОБА_173 , ОСОБА_174 , ОСОБА_175 , ОСОБА_176 , ОСОБА_177 , ОСОБА_178 , ОСОБА_179 , ОСОБА_180 , ОСОБА_181 , ОСОБА_182 , ОСОБА_183 , ОСОБА_184 , ОСОБА_185 , ОСОБА_186 , ОСОБА_187 , ОСОБА_188 , ОСОБА_189 , ОСОБА_190 , ОСОБА_191 , ОСОБА_192 , ОСОБА_193 , ОСОБА_194 , ОСОБА_195 , ОСОБА_196 , ОСОБА_197 , ОСОБА_198 , ОСОБА_199 , ОСОБА_200 , ОСОБА_201 , ОСОБА_202 , ОСОБА_203 , ОСОБА_204 , ОСОБА_205 , ОСОБА_206 , ОСОБА_207 , ОСОБА_208 , ОСОБА_207 , ОСОБА_209 , ОСОБА_210 , ОСОБА_211 , ОСОБА_212 , ОСОБА_213 , ОСОБА_214 , ОСОБА_215 , ОСОБА_216 , ОСОБА_217 , ОСОБА_218 , ОСОБА_219 , ОСОБА_220 , ОСОБА_221 , ОСОБА_222 , ОСОБА_223 , ОСОБА_224 , ОСОБА_225 , ОСОБА_226 , ОСОБА_227 , ОСОБА_228 , ОСОБА_229 , ОСОБА_228 , ОСОБА_230 , ОСОБА_231 , ОСОБА_232 , ОСОБА_233 , ОСОБА_234 , ОСОБА_235 , ОСОБА_236 , ОСОБА_237 , ОСОБА_238 , ОСОБА_239 , ОСОБА_240 , ОСОБА_241 , ОСОБА_242 , ОСОБА_243 , ОСОБА_244 , ОСОБА_245 , ОСОБА_246 , ОСОБА_247 , ОСОБА_248 , ОСОБА_249 , ОСОБА_250 , ОСОБА_251 , ОСОБА_252 , ОСОБА_253 , ОСОБА_254 , ОСОБА_255 , ОСОБА_256 , ОСОБА_257 , ОСОБА_258 , ОСОБА_259 , ОСОБА_260 , ОСОБА_261 , ОСОБА_262 , ОСОБА_263 , ОСОБА_264 , ОСОБА_265 , ОСОБА_266 , ОСОБА_267 , ОСОБА_268 , ОСОБА_269 , ОСОБА_270 , ОСОБА_271 , ОСОБА_272 , ОСОБА_273 , ОСОБА_274 , ОСОБА_275 , ОСОБА_276 , ОСОБА_277 , ОСОБА_278 , ОСОБА_279 , ОСОБА_280 , ОСОБА_281 , ОСОБА_282 , ОСОБА_283 , ОСОБА_284 , ОСОБА_285 , ОСОБА_286 , ОСОБА_287 , ОСОБА_288 , ОСОБА_289 , ОСОБА_290 , ОСОБА_291 , ОСОБА_292 , ОСОБА_293 , ОСОБА_294 , ОСОБА_295 , ОСОБА_296 , ОСОБА_297 , ОСОБА_298 , ОСОБА_299 , ОСОБА_300 , ОСОБА_301 , ОСОБА_302 , ОСОБА_303 , ОСОБА_304 , ОСОБА_305 , ОСОБА_306 , ОСОБА_307 , ОСОБА_308 , ОСОБА_309 , ОСОБА_310 , ОСОБА_311 , ОСОБА_312 , ОСОБА_313 , ОСОБА_314 , ОСОБА_315 , ОСОБА_316 , ОСОБА_317 , ОСОБА_318 , ОСОБА_319 , ОСОБА_320 , ОСОБА_321 , ОСОБА_322 , ОСОБА_323 , ОСОБА_324 , ОСОБА_325 , ОСОБА_326 , ОСОБА_327 , ОСОБА_328 , ОСОБА_329 , ОСОБА_330 , ОСОБА_331 , ОСОБА_332 , ОСОБА_333 , ОСОБА_334 , ОСОБА_335 , ОСОБА_336 , ОСОБА_337 , ОСОБА_338 , ОСОБА_339 , ОСОБА_340 , ОСОБА_341 , ОСОБА_342 , ОСОБА_343 , ОСОБА_344 , ОСОБА_345 , ОСОБА_346 , ОСОБА_347 , ОСОБА_348 , ОСОБА_349 , ОСОБА_350 , ОСОБА_351 , ОСОБА_352 , ОСОБА_353 , ОСОБА_354 , ОСОБА_355 , ОСОБА_356 , ОСОБА_357 , ОСОБА_358 , ОСОБА_359 , ОСОБА_360 , ОСОБА_361 , ОСОБА_362 , ОСОБА_363 , ОСОБА_364 , ОСОБА_365 , ОСОБА_366 , ОСОБА_367 , ОСОБА_368 , ОСОБА_369 , ОСОБА_370 , ОСОБА_371 , ОСОБА_372 , ОСОБА_373 , ОСОБА_374 , ОСОБА_375 , ОСОБА_376 , ОСОБА_377 , ОСОБА_378 , ОСОБА_379 , ОСОБА_380 , ОСОБА_381 , ОСОБА_382 , ОСОБА_383 , ОСОБА_384 , ОСОБА_385 , ОСОБА_386 , ОСОБА_387 , ОСОБА_388 , ОСОБА_389 , ОСОБА_390 , ОСОБА_391 , ОСОБА_392 , ОСОБА_393 , ОСОБА_394 , ОСОБА_395 , ОСОБА_396 , ОСОБА_397 , ОСОБА_398 , ОСОБА_399 , ОСОБА_400 , ОСОБА_401 , ОСОБА_402 , ОСОБА_402 , ОСОБА_403 , ОСОБА_404 , ОСОБА_405 , ОСОБА_406 , ОСОБА_407 , ОСОБА_408 , ОСОБА_409 , ОСОБА_410 , ОСОБА_411 , ОСОБА_412 , ОСОБА_413 , ОСОБА_414 , ОСОБА_415 , ОСОБА_416 , ОСОБА_417 , ОСОБА_418 , ОСОБА_419 , ОСОБА_420 , ОСОБА_421 , ОСОБА_422 , ОСОБА_423 , ОСОБА_424 , ОСОБА_425 , ОСОБА_426 , ОСОБА_427 , ОСОБА_428 , ОСОБА_429 , ОСОБА_430 , ОСОБА_431 , ОСОБА_432 , ОСОБА_433 , ОСОБА_434 , ОСОБА_435 , ОСОБА_436 , ОСОБА_437 , ОСОБА_438 , ОСОБА_439 , ОСОБА_440 , ОСОБА_441 , ОСОБА_442 , ОСОБА_443 , ОСОБА_444 , ОСОБА_445 , ОСОБА_446 , ОСОБА_447 , ОСОБА_448 , ОСОБА_449 , ОСОБА_450 , ОСОБА_451 , ОСОБА_452 , ОСОБА_453 , ОСОБА_454 , ОСОБА_455 , ОСОБА_456 , ОСОБА_457 , ОСОБА_458 , ОСОБА_459 , ОСОБА_460 , ОСОБА_461 , ОСОБА_462 , ОСОБА_463 , ОСОБА_464 , ОСОБА_465 , ОСОБА_466 , ОСОБА_467 , ОСОБА_468 , ОСОБА_469 , ОСОБА_470 , ОСОБА_471 , ОСОБА_472 , ОСОБА_473 , ОСОБА_474 , ОСОБА_475 , ОСОБА_476 , ОСОБА_477 , ОСОБА_478 , ОСОБА_479 , ОСОБА_480 , ОСОБА_481 , ОСОБА_482 , ОСОБА_483 , ОСОБА_484 , ОСОБА_485 , ОСОБА_486 , ОСОБА_487 , ОСОБА_488 , ОСОБА_489 , ОСОБА_490 , ОСОБА_491 , ОСОБА_492 , ОСОБА_493 , ОСОБА_494 , ОСОБА_495 , ОСОБА_496 , ОСОБА_497 , ОСОБА_498 , ОСОБА_499 , ОСОБА_500 , ОСОБА_501 , ОСОБА_502 , ОСОБА_503 , ОСОБА_504 , ОСОБА_505 , ОСОБА_506 , ОСОБА_507 , ОСОБА_508 , ОСОБА_509 , ОСОБА_510 , ОСОБА_511 , ОСОБА_512 , ОСОБА_513 , ОСОБА_514 , ОСОБА_515 , ОСОБА_516 , ОСОБА_517 , ОСОБА_518 , ОСОБА_519 , ОСОБА_520 , ОСОБА_521 , ОСОБА_522 , ОСОБА_523 , ОСОБА_524 , ОСОБА_525 , ОСОБА_526 , ОСОБА_527 , ОСОБА_528 , ОСОБА_529 , ОСОБА_530 , ОСОБА_531 , ОСОБА_532 , ОСОБА_533 , ОСОБА_534 , ОСОБА_535 , ОСОБА_536 , ОСОБА_537 , ОСОБА_538 , ОСОБА_539 , ОСОБА_540 , ОСОБА_541 , ОСОБА_542 , ОСОБА_543 , ОСОБА_544 , ОСОБА_545 , ОСОБА_546 , ОСОБА_547 , ОСОБА_546 , ОСОБА_548 , ОСОБА_549 , ОСОБА_550 , ОСОБА_551 , ОСОБА_552 , ОСОБА_553 , ОСОБА_554 , ОСОБА_555 , ОСОБА_556 , ОСОБА_557 , ОСОБА_558 , ОСОБА_559 , ОСОБА_560 , ОСОБА_561 , ОСОБА_562 , ОСОБА_563 , ОСОБА_564 , ОСОБА_565 , ОСОБА_566 , ОСОБА_567 , ОСОБА_568 , ОСОБА_569 , ОСОБА_570 , ОСОБА_571 , ОСОБА_572 , ОСОБА_573 , ОСОБА_574 , ОСОБА_575 , ОСОБА_565 , ОСОБА_576 , ОСОБА_577 , ОСОБА_578 , ОСОБА_579 , ОСОБА_580 , ОСОБА_581 , ОСОБА_582 , ОСОБА_583 , ОСОБА_584 , ОСОБА_585 , ОСОБА_586 , ОСОБА_587 , ОСОБА_588 , ОСОБА_589 , ОСОБА_590 , ОСОБА_591 , ОСОБА_592 , ОСОБА_593 , ОСОБА_594 , ОСОБА_595 , ОСОБА_596 , ОСОБА_597 , ОСОБА_598 , ОСОБА_599 , ОСОБА_600 , ОСОБА_601 , ОСОБА_602 , ОСОБА_603 , ОСОБА_604 , ОСОБА_605 , ОСОБА_606 , ОСОБА_607 , ОСОБА_608 , ОСОБА_609 , ОСОБА_610 , ОСОБА_611 , ОСОБА_612 , ОСОБА_613 , ОСОБА_614 , ОСОБА_615 , ОСОБА_615 , ОСОБА_616 , ОСОБА_617 , ОСОБА_618 , ОСОБА_619 , ОСОБА_620 , ОСОБА_621 , ОСОБА_622 , ОСОБА_623 , ОСОБА_624 , ОСОБА_625 , ОСОБА_626 , ОСОБА_627 , ОСОБА_628 , ОСОБА_629 , ОСОБА_630 , ОСОБА_631 , ОСОБА_632 , ОСОБА_633 , ОСОБА_634 , ОСОБА_635 , ОСОБА_636 , ОСОБА_637 , ОСОБА_638 , ОСОБА_639 , ОСОБА_640 , ОСОБА_641 , ОСОБА_642 , ОСОБА_643 , ОСОБА_644 , ОСОБА_645 , ОСОБА_646 , ОСОБА_647 , ОСОБА_648 , ОСОБА_649 , ОСОБА_650 , ОСОБА_651 , ОСОБА_652 , ОСОБА_653 , ОСОБА_654 , ОСОБА_655 , ОСОБА_656 , ОСОБА_657 , ОСОБА_658 , ОСОБА_659 , ОСОБА_660 , ОСОБА_661 , ОСОБА_662 , ОСОБА_663 , ОСОБА_664 , ОСОБА_665 , ОСОБА_666 , ОСОБА_667 , ОСОБА_668 , ОСОБА_669 , ОСОБА_670 , ОСОБА_671 , ОСОБА_672 , ОСОБА_673 , ОСОБА_674 , ОСОБА_675 , ОСОБА_676 , ОСОБА_677 , ОСОБА_678 , ОСОБА_679 , ОСОБА_680 , ОСОБА_681 , ОСОБА_682 , ОСОБА_683 , ОСОБА_684 , ОСОБА_685 , ОСОБА_686 , ОСОБА_687 , ОСОБА_688 , ОСОБА_689 , ОСОБА_690 , ОСОБА_691 , ОСОБА_692 , ОСОБА_693 , ОСОБА_694 , ОСОБА_695 , ОСОБА_696 , ОСОБА_697 , ОСОБА_698 , ОСОБА_699 , ОСОБА_700 , ОСОБА_701 , ОСОБА_702 , ОСОБА_703 , ОСОБА_704 , ОСОБА_705 , ОСОБА_706 , ОСОБА_707 , ОСОБА_708 , ОСОБА_709 , ОСОБА_710 , ОСОБА_711 , ОСОБА_712 , ОСОБА_713 , ОСОБА_714 , ОСОБА_715 , ОСОБА_716 , ОСОБА_717 , ОСОБА_718 , ОСОБА_719 , ОСОБА_720 , ОСОБА_721 , ОСОБА_722 , ОСОБА_723 , ОСОБА_724 , ОСОБА_725 , ОСОБА_726 , ОСОБА_727 , ОСОБА_728 , ОСОБА_729 , ОСОБА_730 , ОСОБА_731 , ОСОБА_732 , ОСОБА_733 , ОСОБА_734 , ОСОБА_735 , ОСОБА_736 , ОСОБА_737 , ОСОБА_738 , ОСОБА_739 , ОСОБА_740 , ОСОБА_741 , ОСОБА_742 , ОСОБА_743 , ОСОБА_744 , ОСОБА_745 , ОСОБА_746 , ОСОБА_747 , ОСОБА_748 , ОСОБА_749 , ОСОБА_750 , ОСОБА_751 , ОСОБА_752 , ОСОБА_753 , ОСОБА_754 , ОСОБА_755 , ОСОБА_756 , ОСОБА_757 , ОСОБА_758 , ОСОБА_759 , ОСОБА_760 , ОСОБА_761 , ОСОБА_762 , ОСОБА_763 , ОСОБА_764 , ОСОБА_765 , ОСОБА_766 , ОСОБА_767 , ОСОБА_768 , ОСОБА_769 , ОСОБА_770 , ОСОБА_771 , ОСОБА_772 , ОСОБА_773 , ОСОБА_774 , ОСОБА_775 , ОСОБА_776 , ОСОБА_777 , ОСОБА_778 , ОСОБА_779 , ОСОБА_780 , ОСОБА_781 , ОСОБА_782 , ОСОБА_783 , ОСОБА_784 , ОСОБА_785 , ОСОБА_786 , ОСОБА_787 , ОСОБА_788 , ОСОБА_789 , ОСОБА_790 , ОСОБА_791 , ОСОБА_792 , ОСОБА_793 , ОСОБА_794 , ОСОБА_795 , ОСОБА_796 , ОСОБА_797 , ОСОБА_798 , ОСОБА_799 , ОСОБА_800 , ОСОБА_801 , ОСОБА_802 , ОСОБА_803 , ОСОБА_804 , ОСОБА_805 , ОСОБА_806 , ОСОБА_807 , ОСОБА_808 , ОСОБА_809 , ОСОБА_810 , ОСОБА_811 , ОСОБА_812 , ОСОБА_813 , ОСОБА_814 , ОСОБА_815 , ОСОБА_816 , ОСОБА_817 , ОСОБА_818 , ОСОБА_819 , ОСОБА_820 , ОСОБА_821 , ОСОБА_822 , ОСОБА_823 , ОСОБА_824 , ОСОБА_825 , ОСОБА_826 , ОСОБА_827 , ОСОБА_828 , ОСОБА_829 , ОСОБА_830 , ОСОБА_831 , ОСОБА_832 , ОСОБА_833 , ОСОБА_834 , ОСОБА_835 , ОСОБА_836 , ОСОБА_837 , ОСОБА_838 , ОСОБА_839 , ОСОБА_840 , ОСОБА_841 , ОСОБА_842 , ОСОБА_843 , ОСОБА_844 , ОСОБА_845 , ОСОБА_846 , ОСОБА_847 , ОСОБА_848 , ОСОБА_849 , ОСОБА_850 , ОСОБА_851 , ОСОБА_852 , ОСОБА_853 , ОСОБА_854 , ОСОБА_855 , ОСОБА_856 , ОСОБА_857 , ОСОБА_858 , ОСОБА_859 , ОСОБА_860 , ОСОБА_861 , ОСОБА_862 , ОСОБА_863 , ОСОБА_864 , ОСОБА_865 , ОСОБА_866 , ОСОБА_867 , ОСОБА_868 , ОСОБА_869 , ОСОБА_870 , ОСОБА_871 , ОСОБА_872 , ОСОБА_873 , ОСОБА_874 , ОСОБА_875 , ОСОБА_876 , ОСОБА_877 , ОСОБА_878 , ОСОБА_874 , ОСОБА_879 , ОСОБА_880 , ОСОБА_881 , ОСОБА_882 , ОСОБА_883 , ОСОБА_884 , ОСОБА_885 , ОСОБА_886 , ОСОБА_887 , ОСОБА_888 , ОСОБА_889 , ОСОБА_890 , ОСОБА_891 , ОСОБА_892 , ОСОБА_893 , ОСОБА_894 , ОСОБА_895 , ОСОБА_896 , ОСОБА_897 , ОСОБА_898 , ОСОБА_899 , ОСОБА_900 , ОСОБА_901 , ОСОБА_902 , ОСОБА_903 , ОСОБА_904 , ОСОБА_905 , ОСОБА_906 , ОСОБА_907 , ОСОБА_908 , ОСОБА_909 , ОСОБА_910 , ОСОБА_911 , ОСОБА_912 , ОСОБА_913 , ОСОБА_914 , ОСОБА_915 , ОСОБА_916 , ОСОБА_917 , ОСОБА_918 , ОСОБА_919 , ОСОБА_920 , ОСОБА_921 , ОСОБА_922 , ОСОБА_923 , ОСОБА_924 , ОСОБА_925 , ОСОБА_926 , ОСОБА_927 , ОСОБА_928 , ОСОБА_929 , ОСОБА_930 , ОСОБА_931 , ОСОБА_932 , ОСОБА_933 , ОСОБА_934 , ОСОБА_935 , ОСОБА_935 , ОСОБА_936 , ОСОБА_937 , ОСОБА_938 , ОСОБА_939 , ОСОБА_940 , ОСОБА_941 , ОСОБА_942 , ОСОБА_943 , ОСОБА_944 , ОСОБА_945 , ОСОБА_946 , ОСОБА_947 , ОСОБА_948 , ОСОБА_949 , ОСОБА_950 , ОСОБА_951 , ОСОБА_952 , ОСОБА_953 , ОСОБА_954 , ОСОБА_955 , ОСОБА_956 , ОСОБА_957 , ОСОБА_958 , ОСОБА_959 , ОСОБА_960 , ОСОБА_961 , ОСОБА_962 , ОСОБА_963 , ОСОБА_964 , ОСОБА_965 , ОСОБА_966 , ОСОБА_967 , ОСОБА_968 , ОСОБА_969 , ОСОБА_970 , ОСОБА_971 , ОСОБА_972 , ОСОБА_973 , ОСОБА_974 , ОСОБА_975 , ОСОБА_976 , ОСОБА_977 , ОСОБА_978 , ОСОБА_979 , ОСОБА_980 , ОСОБА_981 , ОСОБА_982 , ОСОБА_983 , ОСОБА_984 , ОСОБА_985 , ОСОБА_986 , ОСОБА_987 , ОСОБА_988 , ОСОБА_989 , ОСОБА_990 , ОСОБА_991 , ОСОБА_992 , ОСОБА_993 , ОСОБА_994 , ОСОБА_995 , ОСОБА_996 , ОСОБА_997 , ОСОБА_998 , ОСОБА_999 , ОСОБА_1000 , ОСОБА_1001 , ОСОБА_1002 , ОСОБА_1003 , ОСОБА_1004 , ОСОБА_1005 , ОСОБА_1006 , ОСОБА_1007 , ОСОБА_1008 , ОСОБА_1009 , ОСОБА_1010 , ОСОБА_1011 , ОСОБА_1012 , ОСОБА_1013 , ОСОБА_1014 , ОСОБА_1015 , ОСОБА_1016 , ОСОБА_1017 , ОСОБА_1018 , ОСОБА_1019 , ОСОБА_1020 , ОСОБА_1021 , ОСОБА_1021 , ОСОБА_1022 , ОСОБА_1023 , ОСОБА_1024 , ОСОБА_1025 , ОСОБА_1026 , ОСОБА_1027 , ОСОБА_1028 , ОСОБА_1029 , ОСОБА_1030 , ОСОБА_1031 , ОСОБА_1032 , ОСОБА_1033 , ОСОБА_1034 , ОСОБА_1035 , ОСОБА_1036 , ОСОБА_1037 , ОСОБА_1038 , ОСОБА_1039 , ОСОБА_1040 , ОСОБА_1041 , ОСОБА_1042 , ОСОБА_1043 , ОСОБА_1044 , ОСОБА_1045 , ОСОБА_1046 , ОСОБА_1047 , ОСОБА_1048 , ОСОБА_1049 , ОСОБА_1050 , ОСОБА_1051 , ОСОБА_1052 , ОСОБА_1053 , ОСОБА_1054 , ОСОБА_1055 , ОСОБА_1056 , ОСОБА_1057 , ОСОБА_1058 , ОСОБА_1059 , ОСОБА_1060 , ОСОБА_1061 , ОСОБА_1062 , ОСОБА_1063 , ОСОБА_1064 , ОСОБА_1065 , ОСОБА_1066 , ОСОБА_1067 , ОСОБА_1068 , ОСОБА_1069 , ОСОБА_1070 , ОСОБА_1071 , ОСОБА_1072 , ОСОБА_1073 , ОСОБА_1074 , ОСОБА_1075 , ОСОБА_1076 , ОСОБА_1077 , ОСОБА_1078 , ОСОБА_1079 , ОСОБА_1080 , ОСОБА_1081 , ОСОБА_1082 , ОСОБА_1083 , ОСОБА_1084 , ОСОБА_1085 , ОСОБА_1086 , ОСОБА_1087 , ОСОБА_1088 , ОСОБА_1089 , ОСОБА_1090 , ОСОБА_1091 , ОСОБА_1092 , ОСОБА_1093 , ОСОБА_1094 , ОСОБА_1095 , ОСОБА_1096 , ОСОБА_1097 , ОСОБА_1098 , ОСОБА_1099 , ОСОБА_1100 , ОСОБА_1101 , ОСОБА_1102 , ОСОБА_1103 , ОСОБА_1104 , ОСОБА_1105 , ОСОБА_1106 , ОСОБА_1107 , ОСОБА_1108 , ОСОБА_1109 , ОСОБА_1110 , ОСОБА_1111 , ОСОБА_1112 , ОСОБА_1113 , ОСОБА_1114 , ОСОБА_1115 , ОСОБА_1116 , ОСОБА_1117 , ОСОБА_1118 , ОСОБА_1119 , ОСОБА_1120 , ОСОБА_1121 , ОСОБА_1122 , ОСОБА_1123 , ОСОБА_1124 , ОСОБА_1125 , ОСОБА_1126 , ОСОБА_1127 , ОСОБА_1128 , ОСОБА_1129 , ОСОБА_1130 , ОСОБА_1131 , ОСОБА_1132 , ОСОБА_1133 , ОСОБА_1134 , ОСОБА_1135 , ОСОБА_1136 , ОСОБА_1137 , ОСОБА_1138 , ОСОБА_1139 , ОСОБА_1140 , ОСОБА_1141 , ОСОБА_1142 , ОСОБА_1143 , ОСОБА_1144 , ОСОБА_1145 , ОСОБА_1146 , ОСОБА_1147 , ОСОБА_1148 , ОСОБА_1149 , ОСОБА_1150 , ОСОБА_1151 , ОСОБА_1152 , ОСОБА_1153 , ОСОБА_1154 , ОСОБА_1155 , ОСОБА_1156 , ОСОБА_1157 , ОСОБА_1158 , ОСОБА_1159 , ОСОБА_1160 , ОСОБА_1161 , ОСОБА_1162 , ОСОБА_1163 , ОСОБА_1164 , ОСОБА_1165 , ОСОБА_1166 , ОСОБА_1167 , ОСОБА_1168 , ОСОБА_1169 , ОСОБА_1170 , ОСОБА_1171 , ОСОБА_1172 , ОСОБА_1173 , ОСОБА_1174 , ОСОБА_1175 , ОСОБА_1176 , ОСОБА_1177 , ОСОБА_1178 , ОСОБА_1179 , ОСОБА_1180 , ОСОБА_1181 , ОСОБА_1182 , ОСОБА_1183 , ОСОБА_1184 , ОСОБА_1185 , ОСОБА_1186 , ОСОБА_1187 , ОСОБА_1188 , ОСОБА_1189 , ОСОБА_1190 , ОСОБА_1191 , ОСОБА_1192 , ОСОБА_1193 , ОСОБА_1194 , ОСОБА_1195 , ОСОБА_1196 , ОСОБА_1197 , ОСОБА_1198 , ОСОБА_1199 , ОСОБА_1200 , ОСОБА_1201 , ОСОБА_1202 , ОСОБА_1203 , ОСОБА_1204 , ОСОБА_1205 , ОСОБА_1206 , ОСОБА_1207 , ОСОБА_1208 , ОСОБА_1209 , ОСОБА_1210 , ОСОБА_1211 , ОСОБА_1212 , ОСОБА_1213 , ОСОБА_1214 , ОСОБА_1215 , ОСОБА_1216 , ОСОБА_1217 , ОСОБА_1218 , ОСОБА_1219 , ОСОБА_1220 , ОСОБА_1221 , ОСОБА_1222 , ОСОБА_1223 , ОСОБА_1224 , ОСОБА_1225 , ОСОБА_1226 , ОСОБА_1227 , ОСОБА_1228 , ОСОБА_1229 , ОСОБА_1230 , ОСОБА_1231 , ОСОБА_1232 , ОСОБА_1233 , ОСОБА_1234 , ОСОБА_1235 , ОСОБА_1236 , ОСОБА_1237 , ОСОБА_1238 , ОСОБА_1239 , ОСОБА_1240 , ОСОБА_1241 , ОСОБА_1242 , ОСОБА_1243 , ОСОБА_1244 , ОСОБА_1245 , ОСОБА_1246 , ОСОБА_1247 , ОСОБА_1248 , ОСОБА_1249 , ОСОБА_1250 , ОСОБА_1251 , ОСОБА_1252 , ОСОБА_1253 , ОСОБА_1254 , ОСОБА_1255 , ОСОБА_1256 , ОСОБА_1257 , ОСОБА_1258 , ОСОБА_1259 , ОСОБА_1260 , ОСОБА_1261 , ОСОБА_1262 , ОСОБА_1263 , ОСОБА_1264 .

Статтею 36 Конституції України встановлено, що громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про громадські об`єднання» громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадські об`єднання» членами (учасниками) громадської організації, крім молодіжної та дитячої, можуть бути особи, визначені частиною першою статті 7 цього Закону, які досягли 14 років.

У відповідності до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про громадські об`єднання» засновниками громадської організації можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 18 років, а молодіжної та дитячої громадської організації - 14 років.

Статут громадського об`єднання має містити відомості про: 1) найменування громадського об`єднання та за наявності - скорочене найменування; 2) мету (цілі) та напрями його діяльності; 3) порядок набуття і припинення членства (участі) у громадському об`єднанні, права та обов`язки його членів (учасників); 4) повноваження керівника, вищого органу управління, інших органів управління (далі – керівні органи) громадського об`єднання, порядок їх формування та зміни складу, термін повноважень, а також порядок визначення особи, уповноваженої представляти громадське об`єднання, та її заміни (для громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи); 5) періодичність засідань і процедуру прийняття рішень керівними органами громадського об`єднання, у тому числі шляхом використання засобів зв`язку; 6) порядок звітування керівних органів громадського об`єднання перед його членами (учасниками); 7) порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності керівних органів громадського об`єднання та розгляду скарг; 8) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна громадського об`єднання; 9) порядок створення, діяльності та припинення діяльності відокремлених підрозділів громадського об`єднання (у разі їх створення громадським об`єднанням, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи); 10) порядок внесення змін до статуту; 11) порядок прийняття рішення щодо саморозпуску або реорганізації громадського об`єднання, а також щодо використання його коштів та іншого майна, що залишилися після саморозпуску, - для громадського об`єднання, яке має намір здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи. У статуті громадського об`єднання можуть бути передбачені додаткові положення щодо утворення, діяльності і саморозпуску чи реорганізації громадського об`єднання, що не суперечать закону. (ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про громадські об`єднання»).

Положеннями п. 4.5 Статуту ГО «СТОП ШЛАМ» визначено, що набуття статусу Дійсних або Асоційованого члена Організації здійснюється на підставі заяви. Заява вступника розглядається Правлінням, яке приймає рішення у відповідності із положеннями Статуту Організації, протягом місяця з дня подання відповідної заяви.

А тому, із урахуванням вищенаведених положень закону, досліджених в судовому засіданні: статуту ГО «СТОП ШЛАМ», протоколу засідання правління ГО «СТОП ШЛАМ» від 01.06.2020, заяв 1279 осіб про вступ до ГО «СТОП ШЛАМ», копій їх паспортів та довідок про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платників податків, суд дійшов до переконання, що особи, наведені вище по тексту рішення, станом на 01.06.2020 року свідомо реалізували своє право на вступ до громадської організації та станом на момент розгляду даної справи були її асоційованими членами.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 4 ЦПК України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Як зазначено у ч. 1 ст. 56 ЦПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах. При цьому органи державної влади, органи місцевого самоврядування повинні надати суду документи, що підтверджують наявність передбачених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 237 ЦК України не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.

Право громадських організацій на звернення до суду з позовом закріплене також у Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, яка ратифікована Законом України No 832-XIV від 06.07.1999 року «Про ратифікацію Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля» (далі – Орхуська конвенція).

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Орхуської конвенції закріплюється право громадськості, в тому числі громадських організацій, на звернення до суду для оскарження дій чи бездіяльності державних органів, які порушують вимоги законодавства. Так, держава забезпечує представникам громадськості, коли вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і державних органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.

Орхуська конвенція «широко інтерпретує» коло осіб, які мають право подавати позови. Зокрема, зазначено, що будь-яка особа може подати позов проти іншої приватної особи (включаючи підприємства) або державного органу (зокрема, державного департаменту або посадової особи) у зв`язку з порушенням національного екологічного законодавства; будь-яка особа повинна мати змогу подавати позов у зв`язку з відмовою в реалізації «права на проживання в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту». З вказаного випливає, що організації громадянського суспільства – громадські об`єднання, також можуть звертатися до суду, якщо їхньою метою є захист довкілля.

У конвенції чітко зазначено, що всі організації громадянського суспільства, які сприяють захисту довкілля та дотримуються всіх вимог національного законодавства, мають «достатню зацікавленість», а також наділені правами, які не повинні обмежуватися. Це означає, що особі, яка подає позов, не обов`язково бути постраждалою стороною або мати спеціальний інтерес. Дана конвенція вимагає тільки наявність «достатньої зацікавленості» або обмеження прав, що є підставою для законного порушення судової справи.

«Достатня зацікавленість» визначається відповідно до національного законодавства, але за умови, що такі вимоги також передбачають «широкий доступ до правосуддя». Національні обмеження не повинні суперечити цілям Орхуської конвенції. Якщо процедура участі громадськості порушується, то це, очевидно, шкодить інтересам громадськості. Подати справедливу скаргу стосовно таких порушень означає продемонструвати «достатню зацікавленість» (матеріальну чи іншу) щодо проблеми.

Тобто для того щоб мати право звернення до суду в розумінні Конвенції, не обов`язково доводити, що порушеними є майнові або особисті права саме заявника; достатньо бути громадською організацією, створеною за Законом «Про об`єднання громадян», якщо серед напрямів діяльності в статуті такої організації записаний захист екологічних прав громадян.

У мотивувальній частині рішення Конституційного Суду від 28.11.2013 № 12-рп/2013 зазначено, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Права громадської організації на звернення до суду в інтересах своїх членів чи інших осіб Закон України «Про громадські об`єднання» не деталізує. Відтак, такі права реалізуються відповідно до положень інших законів (п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 по справі № 199/1478/17 (14-52цс19).

Згідно частини першої статті 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадянин України має право на об`єднання в громадські природоохоронні формування.

Положеннями п. «ж» ч. 1 ст. 21 цього Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що громадські природоохоронні організації мають право подавати до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі здоров`ю громадян і майну громадських організацій.

Отже, можна зробити висновок про те, що чинним процесуальним законодавством передбачено можливість звернення до суду інших органів (громадських природоохоронних організацій), оскільки право на звернення з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, прямо передбачено нормами спеціального природоохоронного законодавства.

Зазначені висновки відповідають стандартам захисту прав людини відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що випливає з практики її застосування згідно з Рішенням ЕСПЛ у справі "Л Ераблієр А.С.Б.Л. проти Бельгії" від 24.02.2009, відповідно до якої Європейський суд з прав людини дійшов висновку щодо можливості громадської організації здійснювати захист суспільних інтересів в судовому порядку відповідно до статті 6 Конвенції, у випадку, якщо мета такого захисту обмежується просторовими та часовими межами, виходячи з обставин даної справи (про розширення сміттєвого полігону) і особливої природи оспорюваного заходу, з урахуванням статусу організації-заявника та його членів; відповідно, питання, порушене організацією-заявником, має достатній зв`язок з правом, на підставі якого він може стверджувати, що володіє ним, як юридична особа, для того, що стаття 6 Конвенції була прийнятною.

Громадський контроль в сфері природоохоронного законодавства може здійснюватися громадськими організаціями, якщо такі позови подані на захист статутних цілей або суспільного інтересу та зазначає про обґрунтоване посилання в даному випадку на практику ЄСПЛ у справі "Національна група інформації та протидії заводу "Мелокс" - Група "Ні заводу "Мелокс" та змішаному оксидному паливу" проти Франції" від 28.03.2006, в якій спростовуючи доводи уряду про відсутність порушення "цивільних прав" громадської організації, ЄСПЛ зазначив, що реальності сьогоднішнього суспільства, в якому громадські асоціації відіграють важливу роль, особливо захищаючи деякі справи в державних органах або в національних судах, зокрема в області охорони навколишнього середовища, дозволяють дійти висновку про те, що громадські організації можуть діяти в судах на захист суспільних інтересів, а обмежувальне тлумачення пункту 1 статті 6 Конвенції не відповідатиме цілям та меті даного положення про забезпечення права на справедливий суд у демократичному суспільстві.

Саме такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 по справі № 922/2513/17.

Проаналізувавши вищенаведені положення законів та статуту ГО «СТОП ШЛАМ», суд доходить висновку, що позивач наділений правом на пред`явлення позовів в інтересах своїх членів про відшкодування шкоди, заподіяної їм, порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, оскільки такі повноваження передбачені як статутом позивача, так і положеннями ст. 21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Наведене цілком відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.03.2020 по справі № 754/8602/18.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визначаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи – катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави (ст. 16 Конституції України).

Положеннями ч. 1 ст. 50 Конституції України визначено право кожного на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

При цьому, норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ст. 8 Конституції України).

Згідно з ч. 2 ст. 10 ГК України держава здійснює екологічну політику, що забезпечує раціональне використання та повноцінне відтворення природних ресурсів, створення безпечних умов життєдіяльності населення.

В ч. 1 ст. 270 ЦК України закріплено, що відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров`я, право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на недоторканість особистого сімейного життя.

В силу положень ч. 1 ст. 293 ЦК України фізична особа має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля, право на достовірну інформацію про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її збирання та поширення.

Положеннями ст. 1 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об`єктів, пов`язаних з історико-культурною спадщиною.

Згідно з п.п. «а», «з» ч. 1 ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадян України має право: на безпечне для його життя і здоров`я навколишнє природне середовище; на подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування шкоди, заподіяної їх здоров`ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище.

За правилами ч. ч. 4 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Україна гарантує своїм громадянам реалізацію екологічних прав наданих їм законодавством (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Таким чином, держава гарантує та визнає, що кожна людина має право жити в навколишньому середовищі, сприятливому для її здоров`я та добробуту, і це право є фундаментальним як в національному, так і міжнародному праві. Порушення відповідного права людини наділяє останню правом вимагати відшкодування заподіяної цим порушенням шкоди.

Шкода є неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.

Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір (постанова Верховного Суду від 29.04.2021 по справі № 405/500/18).

Положеннями ст. 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови), а саме: а) наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; в) причинний зв`язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою (вчинена неправомірна дія є головною причиною, яка призвела до завдання моральної шкоди); г) вина заподіювача шкоди.

На думку суду, про протиправну поведінку відповідача у спірних відносинах свідчить наступне.

Відповідач ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» є суб`єктом господарювання, основним видом діяльності якого є виробництво алюмінію.

Основними видами продукції підприємства є глинозем металургійний, в результаті виробництва якого утворюються відходи червоного шламу, що не заперечується відповідачем.

Походження відходів червоного шламу від виробництва відповідача підтверджується наступними обставинами. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2013 по справі № 2а-6239/12/1470 встановлено, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» укладено контракти від 20 листопада 2009 року за № 1-NAP-AT-COR/2009 з компанією «Alumina Trade LLP» та від 30 січня 2012 року за № 1-NAP-RSI-COR/2012 з компанією «RS International GmbH» на переробку давальницької сировини, згідно яких замовники (нерезиденти) зобов`язалися поставити давальницьку сировину (боксити) та оплатити вартість її переробки в готову продукцію (глинозем, пісок тригідрату), а виконавець (позивач) - прийняти, переробити поставлену замовником давальницьку сировину в готову продукцію та поставити її замовнику.

Пунктами 4.2 контрактів передбачено, що вартість переробки включає, зокрема, витрати по видаленню позивачем відходів переробки. У пунктах 3.3.8 названих контрактів визначено, що відходи переробки реалізуються замовниками на митній території України або видаляються виконавцем (позивачем) шляхом розміщення на власних шламосховищах. При цьому у додатках № 2 (специфікаціях № 1 і № 2) до зазначених контрактів, у яких розшифровуються складові витрат на переробку (а отже і складові вартості цих послуг), зазначено, що однією зі складових вартості послуг з переробки давальницької сировини є витрати на видалення відходів позивачем.

Також у цій справі судом встановлено, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» не є власником відходів, що розміщуються на його шламосховищі № 2.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03.12.2015 по справі № 814/3701/15, залишеною без змін ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 21.04.2016, встановлено, що відповідно до контрактів на переробку давальницької сировини №1-NAP-RSI-COR/2012 від 30.01.2012 року та №1- NAP-RSI-COR/2013 від 20.02.2013 року, позивач здійснював давальницьку переробку бокситів на глинозем на замовлення компанії "RS International GmbH" (м. Цуг, Швейцарія).

В ході переробки сировини (бокситу) в готову продукцію утворюються відходи переробки - червоний шлам.

Відповідно до п.1.4 контракту від 30.01.2012 року №1-NAP-RSI-COR/2012 давальницька сировина, виготовлена продукція та відходи переробки є власністю замовника, тобто "RS International GmbH".

У пункті 3.3.8 вказаного контракту визначено, що відходи переробки реалізуються замовником на митній території України або видаляються виконавцем (позивачем) шляхом розміщення на власних шламосховищах, а у п.3.3.8 контракту від 20.02.2013 року №1- NAP-RSI-COR/2013 зазначено, що відходи переробки реалізуються Замовником на митній території України або видаляються виконавцем шляхом кінцевого захоронення у власних шламосховищах.

Відповідно до п.п.4.2 п.4 контракту від 30.01.2012 року вартість переробки включає в себе всі витрати, понесені виконавцем при переробці поставлених бокситів, починаючи з їх прийому в пункті поставки і закінчуючи оплатою всіх витрат, пов`язаних з виробництвом та поставкою готової продукції, включаючи митні платежі та збори, встановлені на території України, а також витрати по видаленню виконавцем відходів переробки бокситів.

Підпунктом 4.2 п.4 контракту від 20.02.2013 року вартість переробки включає в себе всі витрати, понесені виконавцем при переробці поставлених замовником товарів, починаючи з їх прийому в пункті поставки і закінчуючи оплатою всіх витрат, пов`язаних з виробництвом та поставкою готової продукції, включаючи митні платежі та збори, встановлені на території України, а також витрати по видаленню виконавцем відходів переробки шляхом їх захоронення.

Червоні шлами, утворені в результаті переробки давальницької сировини, є власністю нерезидента компанії "RS International GmbH", проте залишаються на митній території України, а саме, на території ТОВ " Миколаївський глиноземний завод ". Частина цих відходів була реалізована нерезидентом також на території України ТОВ "Південьнафтозбуд".

Відходи виробництва глинозему, які утворились в процесі переробки давальницької сировини, неможливо вважати товаром, безоплатно наданим ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», оскільки контрактом на переробку та будь-якими іншими правочинами не передбачено надання без компенсації у власність ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» вказаних відходів, навпаки, відповідно до умов контракту, ці відходи є власністю контрагента позивача компанії "RS International GmbH", а відповідно до Паспорту місця видалення відходів шламосховища №2 ТОВ " Миколаївський глиноземний завод " з шламом проводиться операція з видалення відходів D5 "Складання у спеціально обладнанні звалища", яка, в свою чергу, відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 13.07.2000 р. №1120, належить до операцій по видаленню відходів (розділ А), які не призводять до можливої рекуперації, рециркуляції, утилізації, прямого повторного чи альтернативного використання відходів, тобто, після видалення зазначених відходів на спеціально обладнане звалище вони втратили можливість будь-якого використання у господарській діяльності і більше не є товаром та перестали бути об`єктом цивільних прав, право власності на них припиняється відповідно до ст.349 ЦК України.

За умовами контрактів, відходи переробки реалізуються Замовником на митній території України або видаляються Виконавцем шляхом кінцевого захоронення у власних шламосховищах.

Аналогічні обставини встановлені і рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 06.06.2019 по справі № 400/897/17, залишеним постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.09.2019.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У судових засіданнях було встановлено та не заперечувалося сторонами, що відходи червоного шламу, які утворюються в результаті діяльності відповідача, захоронюються ним у власних шламосховищах № 1 та АДРЕСА_1 . Шламосховище № 1 виведено із експлуатації, в той час як шламосховище № НОМЕР_1 є діючим.

На обидва шламосховища відповідачем було отримано паспорти місця видалення відходів. Щодо шламосховища № 2 відповідач щорічно подає інформацію до Миколаївської обласної державної адміністрації про обсяг видалених та захоронених у шламосховищі № 2 відходів, шляхом подання паспорту місця видалення відходів за відповідні календарні роки.

Тобто, за умовами вищенаведених контрактів на переробку визначено, що, з одного боку, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» не є власником відходів червоного шламу, що утворюються в результаті переробки іноземної сировини, а з іншого боку, відповідач здійснює захоронення цих відходів на території України.

Судом також встановлено, що відповідачем було отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (розміщення) у 2014 – 2016 роках № 01.181 від 11.12.2013.

Також, як свідчать матеріали справи, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» 15.14.2014 звернулось до відділу державних адміністраторів та забезпечення їх діяльності облдержадміністрації із заявою про отримання документів дозвільного характеру: дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (розміщення) та погодження проектів лімітів на утворення та розміщення відходів (небезпечних) на 2015-2017 роки.

Листом від 19.12.2014 за вих. № 01-04/1194-05 Управління екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації повідомило відповідача про відсутність можливості видачі дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами через відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку його видачі.

Відповідач ніколи не отримував ліцензії на поводження із небезпечними відходами, не звертався за її отриманням до органу ліцензування та не передавав відходи червоного шламу протягом року із моменту їх утворення спеціалізованому підприємству – ліцензіату господарської діяльності у сфері поводження із небезпечними відходами, оскільки докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Як свідчать наявні у матеріалах справи роздруківки електронних версій паспортів місця видаленні відходів – шламосховища № 2 за 2016-2018 роки, в результаті здійснення господарської діяльності ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» утворило наступну кількість відходів: за 2016 рік видалено 1 592 977,197 тон відходів; за 2017 рік видалено 1 763 772,910 тон відходів; за 2018 рік видалено 1 790 934,335 тон відходів. Тобто, протягом вказаного періоду мало місце систематичне збільшення обсягу утворених відходів. Вказані відходи червоного шламу віднесені відповідачем до 4 класу небезпеки.

Також, в матеріалах справи наявний дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами для шламосховища № 2 від 18.04.2016 № 4823380601-9, із терміном дії до 05.05.2016, в додатку до якого викладені низка обов`язків відповідача, яких він зобов`язаний: п. 2.1.1.11 – забезпечити щільне зрошування поверхні шламового поля; п. 2.1.1.12 – забезпечити зволоження за рахунок винесення вологи на поверхню; п. 2.1.1.13 – забезпечити укриття штучним снігом в період низьких температур; п. 2.2.2 – забезпечити вимірювання приземних концентрацій речовин на межі СЗЗ (раз на місяць) та обов`язкове вимірювання при швидкості вітру понад 12 м/с та штормовому попередженні.

Відповідно до досліджених в судовому засіданні регіональних доповідей про стан навколишнього природного середовища в Миколаївській області у 2016 – 2018 років, що складені Управлінням екології та природних ресурсів Миколаївської обласної державної адміністрації, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» є одним із найбільших забруднювачів атмосферного повітря в області та найбільшим утворювачем відходів. Станом на 01.01.2019 на шламосховищах накопичено – 43,46 млн. т червоного шламу або 82,2 % від усіх накопичених відходів 4 класу. Протягом 2016 року реалізовано лише 5,7 відсотків шламу від виробленого за цей період, протягом 2017 року – 0,9% від утвореного на рік, протягом 2018 року – 7,3 % від утвореного за рік.

У регіональній доповіді за 2017 рік у розділі висновки наведено актуальні проблеми регіону екологічного напряму, до яких віднесено низький відсоток використання та реалізації відходів виробництва червоного шламу ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», що призводить до збільшення обсягів утворення та накопичення відходів.

Також, у доповіді за 2016 рік зазначено про існування способу утилізації/реалізації відходів червоного шламу – залізобетонна домішка у виробництві цементу.

Існування відповідних технологій утилізації відходів червоного шламу, що розміщені у шламосховищах відповідача, підтверджуються також відомостями, викладеними у регіональній доповіді про стан навколишнього природного середовища в Миколаївській області у 2016 році, листі Чорноморської митниці Держмитслужби від 30.06.2020 року за № 7.16-08/18-1/14/4787, та статті «Перероблення червоних шламів на Миколаївському глиноземному заводі» за авторством ст. викл., канд.техн.наук ОСОБА_1265 ; ст.викл., канд.техн. наук ОСОБА_1266 – Львівський ДУ безпеки життєдіяльності, виклакленій у статті Наукового віснику НЛТУ України. – 2013. – Вип. 23.11, з яких вбачається, що існують такі технології утилізації червоного шламу в наступних видах господарської діяльності: сільське господарство (рекультивація грунтів, виробництво добрив тощо); скляна промисловість (використання в якості барвнику); чорна металургія; виробництво цементу; хімічна промисловість.

Як свідчить наявний у матеріалах справи технічний паспорт відходу, затверджений Генеральним директором ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» 19.11.2007 року та Першим заступником начальника Держуправління охорони навколишнього природного середовища по Миколаївській області 28.01.2008 року, у розділі «Відомості про існуючі і можливі технології переробки, зберігання, транспортування, утилізації або видалення відходу» зазначено про наявність таких технології використання (переробки) відходу при їх реалізації: 1. У сільському господарстві: як удобрювальний матеріал; для боротьби з хлорозом; для рекультивації малопродуктивних грунтів; для виробництва комплексних і складних добрив на основі ЧШ; для поліпшення екологічної ситуації в зв`язку з хімізацією сільського господарства; для нейтралізації фізіологічно кислих мінеральних добрив і кислих грунтів; 2. У чорній металургії: в аглодоменному виробництві при агломерації хишти; для виробництва залізорудних окатишів (замість бентоніту); 3. У цементному виробництві; 4. У скляній промисловості як барвник; 5. Створено спектр товарної продукції з червоного шламу: факрінт – ферроалюмокальцієвий реагент – інтенсифікатор процесу спікання, що збільшує газопроникність спекаємого шару, скорочує питому витрату палива, підвищує механічну і «гарячу» міцність агломерату, скорочує викиди пилу, СО, NOx в атмосферу; альбентофракрінт – альтернативний замінник бентоніту при виробництві залізорудних окатишів. Підвищу «гарячу» міцність і окатишів і зміст у них заліза; ферралокс – мінералізатор ферроалюмооксидний, для використання як компонент сировинної суміші виробництва цементного клінкера. Комплексна залізоглиноземиста добавка, що заміняє піритні недогарки і боксити, застосовувані для зниження температури спікання і формування заданого фазового складу клінкера, що визначає якість цементу; ферралокс-25П – мінералізатор пористий для застосування в якості комплексної залізо- і глиноземвмістної добавки при виробництві керамзитового гравію (знижується витрата палива, підвищується якість продукції); гемалпін – гематіто-алюмооксидний пігмент і наповнювач різного призначення (для паперової та лакофарбової промисловості, виробництва стійких кольорових бетонів і будівельних лицювальних розчинів, виробів з гуми, пластмасси й ін.); фералсорбент – сорбент для очищення промислових газів, що викидаються в атмосферу, від з`єднань сірки, фтору, азоту й ін., нейтралізації кислих промислових і сільськогосподарських стоків з уловлюванням ряду шкідливих речовин. Проведені пілотні іспити на печі випалу МГЗ і Череповецькому металургійному комбінаті показали ефективність застосування червоного шламу як сорбент для знешкодження вибросних газів від SO2 i NOx.

Відповідно до листа Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 07.09.2020 за вих. № 25/6-14/4405-20, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» та будь-які інші підприємства не звертались до Міністерства з метою отримання письмової згоди або висновку на транскордонне перевезення відходів у вигляді залишків бокситів «червоні шлами».

Наданий відповідачем акт, за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів від 22.06.2020 за № 2-03-07-08/92/20, складений посадовими особами Державної екологічної інспекції України, підтверджує, що паспортний об`єм шламосховища № 1 після реалізації проекту «Збільшення ємності шламосховища на 2.5 млн. куб.м.» складає 26,8 млн. куб.м. Станом на 01.06.2020 об`єм заповнення шламосховища складає 26 635 585,28 т. З метою організації відвантаження червоного шламу споживачам червоний шлам у вигляді двофазної пульпи в об`ємі реалізації надходить до відокремленої території шламосховища № 1 – дільниці по заготівлі та відвантаженню червоного шламу (згідно розробленого проекту) де здійснюється його підготовка та відвантаження споживачам. Відвантаження червоного шламу здійснюється силами організації ТОВ «Південьнафтозбут». За 2019 рік відвантажено споживачам 162 777,8 тон червоного шламу, в 2020 відвантаження не здійснювалось.

На даний час видалення відходів переробки давальницької сировини здійснюється у шламосховище № 2, згідно паспорту місця видалення відходів на яке, на ньому виконується операція D-5. Операція D-5 («Складання у спеціально обладані звалища» належить до переліку операцій по видаленню відходів, які, як вказується у розділі А Положення про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою КМУ від 13.07.2000 № 1120, не призводять до можливої рекуперації, рециркуляції, прямого повторного чи альтернативного використання відходів. Міністерство екології та природних ресурсів України у листі від 06.03.2012 № 4794/07-10-12 зазначило, що захоронення відходів є однією з форм їх видалення, а також що операція D-5 належить до операцій по захороненню відходів.

У акті перевірки зазначено, що ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» вживаються заходи, направлені на забезпечення пилопригнічення та ліквідації наслідків пилоутворення у 2011 році.

03.07.2019 о 17 год. 50 хв. зафіксовано короткочасне пилоутворення в межах чаші при поривах шквального вітру на протязі кількох хвилин. В результаті різкого погіршення погодних умов у вигляді штормових поривів північно-західного вітру понад 16 м/сек при відповідній вологості 50% сталося локальне запилювання червоного шламу на шламосховищі № 2 у межах санітрано-захисної зони, в сторону с. Лимани Вітовського району Миколаївської області. Розповсюдження червоного шламу було локалізовано о 18 год. 00 хв..

До проведення вказаного заходу нагляду (контролю) останнє пиління червоного шламу фіксувалось 08.02.2012.

Факт наявності періодичного пиління відходів червоного шламу, які розміщені у шламосховищах ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», підтверджується також публікаціями новин в мережі Інтернет, протокол огляду сторінок із розміщенням яких наданий позивачем.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відходи» відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів; захоронення відходів - остаточне розміщення відходів при їх видаленні у спеціально відведених місцях чи на об`єктах таким чином, щоб довгостроковий шкідливий вплив відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини не перевищував установлених нормативів; відходи як вторинна сировина - відходи, для утилізації та переробки яких в Україні існують відповідні технології та виробничо-технологічні і/або економічні передумови.

Положеннями п. «є» ст. 17 Закону України «Про відходи» визначено, що суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані здійснювати організаційні, науково-технічні та технологічні заходи для максимальної утилізації відходів, реалізації чи передачі їх іншим споживачам або підприємствам, установам та організаціям, що займаються збиранням, обробленням та утилізацією відходів, а також забезпечувати за власний рахунок екологічно обгрунтоване видалення тих відходів, що не підлягають утилізації.

В силу ч. 6 ст. 32 Закону України «Про відходи» забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.

Приймаючи до уваги, що реалізація відходів як вторинної сировини є одним із видів утилізації відходів, і такий спосіб утилізації прямо передбачений в тому числі і технічним паспортом відходу – червоного шламу, остаточне захоронення цих відходів є порушенням вимог ч. 6 ст. 32 Закону України «Про відходи» та свідчить про протиправність захоронення цих відходів відповідачем.

Твердження відповідача про відсутність попиту на ці відходи як вторинну сировину не підтверджується матеріалами справи, а тому сприймається як необґрунтоване. Крім того, не надано документів щодо вжиття ТОВ «МГЗ» реальних та дієвих заходів, направлених на утилізацію накопичених відходів до моменту їх захоронення.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» суб`єкти права власності на відходи повинні вживати ефективних заходів для зменшення обсягів утворення відходів, а також для їх утилізації, знешкодження або розміщення.

Крім того, п. «а» ст. 17 ЗУ «Про відходи» визначено, що суб`єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворення відходів.

Однак, в порушення наведених норм закону ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» не здійснює жодного заходу, направленого на зменшення обсягів утворення відходів, а навпаки збільшує обсяги їх утворення. Доказів, підтверджуючих вжиття відповідачем реальних заходів, направлених на зменшення обсягу утворених відходів червоного шламу, що протиправно захороняються, суду надано не було.

Як встановлено судом, відходи переробки утворюються із бокситової руди, що ввозиться на територію України в режимі переробки.

Положеннями ст. 147 Митного кодексу України наведено визначення, що переробка на митній території - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари піддаються у встановленому законодавством порядку переробці без застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, за умови подальшого реекспорту продуктів переробки.

Згідно з ч. 1 ст. 157 МК України відходи, що мають господарську цінність та/або можуть бути утилізовані підлягають поміщенню у відповідний митний режим (імпорт) до закінчення строку переробки. Інші відходи із дозволу митного органу можуть бути видалені згідно законодавства України.

У відповідності до ч. 2 ст. 159 Митного кодексу України продукти переробки, залишки (відходи), виготовлені (одержані) в процесі здійснення операцій з переробки іноземних товарів, мають статус іноземних товарів та вважаються такими, що поміщені у митний режим переробки на митній території.

При цьому, суд бере до уваги, що відповідно до п. 15, 26 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України іноземні товари - товари, що не є українськими відповідно до пункту 61 цієї статті, а також товари, що втратили митний статус українських товарів відповідно до цього Кодексу. Митний статус товарів - належність товарів до українських або іноземних.

А згідно з п. 61 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України українськими товарами є товари: а) які повністю отримані (вироблені) на митній території України та які не містять товарів, ввезених із-за меж митної території України. Товари, повністю отримані (вироблені) на митній території України, не мають митного статусу українських товарів, якщо вони отримані (вироблені) з товарів, які не перебувають у вільному обігу на митній території України; б) ввезені на митну територію України та випущені для вільного обігу на цій території; в) отримані (вироблені) на митній території України виключно з товарів, зазначених у підпункті "б", або з товарів, зазначених у підпунктах "а" і "б" цього пункту.

Положеннями ст. 72 Митного кодексу України передбачено, що за митним статусом товари поділяються на українські та іноземні. Усі товари на митній території України (за винятком територій вільних митних зон) вважаються такими, що мають статус українських товарів, якщо відповідно до цього Кодексу не встановлено, що такі товари не є українськими.

З огляду на наведені положення закону, відходи червоного шламу, що утворюються в результаті переробки іноземної сировини відповідачем, статусу українських відходів не мають.

Відповідно до ст. 2 Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, до якої приєдналась України згідно із Законом № 803-ХІV від 01.07.1999, "Транскордонне перевезення" означає будь-яке переміщення небезпечних або інших відходів з району, який перебуває під національною юрисдикцією однієї держави, у район чи через район, який перебуває під національною юрисдикцією іншої держави, або у район чи через район, який не перебуває під національною юрисдикцією будь-якої держави, за умови, що таке перевезення стосується принаймні двох держав.

На думку суду, зміна митного режиму відходів, які утворюються внаслідок господарської діяльності відповідача, із іноземних відходів на українські відходи в результаті їх видалення шляхом захоронення на власних шламосховищах призводить до виникнення юридичного механізму транскордонного перевезення відходів.

Наведене цілком узгоджується із положеннями ст. 34-1 Закону України «Про відходи», якими передбачено, що митні органи здійснюють митні формальності, необхідні для пропуску через митний кордон України, випуску у відповідний митний режим небезпечних відходів, на підставі письмової згоди (повідомлення) на транскордонне перевезення небезпечних відходів, отриманої від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, з використанням механізму "єдиного вікна" відповідно до Митного кодексу України.

Згідно з п. 3 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 № 1120, функції компетентного органу з питань контролю за перевезенням небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням в Україні виконує Міндовкілля. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката) письмової згоди (повідомлення) на транскордонне перевезення небезпечних відходів здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

В силу положень п. 4 вказаної постанови, дія пунктів 6 – 33 цього Положення поширюється на такі відходи, що є об`єктом транскордонного перевезення: а) небезпечні відходи, що включені до розділу А Жовтого переліку відходів; б) відходи, які потребують окремого розгляду, що включені до розділу Б Жовтого переліку відходів; в) відходи, що включені до Зеленого переліку відходів і є об`єктом транскордонного перевезення, у разі, коли вони містять матеріали, наведені у додатку 2 до цього Положення, в таких кількостях, що можуть виявляти небезпечні властивості, наведені у переліку небезпечних властивостей (затверджується Міндовкілля), а також якщо транскордонні перевезення таких відходів підпадають під державне регулювання у заінтересованих державах.

В інших випадках відходи, що включені до Зеленого переліку відходів, не підпадають під дію пунктів 6 – 33 цього Положення. Висновок щодо того, чи підпадають відходи Зеленого переліку відходів, які є об`єктом експорту або імпорту, під дію пунктів 6 – 33 цього Положення, чи не підпадають, надає Міндовкілля.

Таким чином, транскордонне переміщення червоних шламів на шламосховища ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» потребує або дозволу Міндовкілля на транскордонне переміщення таких відходів, або висновку Міндовкілля про те, що такі відходи не підпадають під дію п.п. 6 – 33 Положення № 1120.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 196 Митного кодексу України не можуть бути пропущені через митний кордон України товари, переміщення яких через митний кордон України заборонено законом або міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або відповідно до закону чи міжнародного договору України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Положеннями п. «и» ст. 32 Закону України «Про відходи» передбачено, що з метою обмеження та запобігання негативному впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров`я людини забороняється ввезення в Україну, за винятком транзитного перевезення, будь-яких відходів з метою їх зберігання чи видалення.

За правилами п. 31 Положення будь-яке транскордонне перевезення небезпечних відходів вважається незаконним обігом, якщо воно здійснюється: а) без повідомлення всіх заінтересованих держав, як це передбачено цим положенням; без згоди всіх заінтересованих держав, як це передбачено цим положенням.

Проте, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» не зверталось до Міндовкілля із запитом для отримання дозволу на транскордонне переміщення червоного шламу, утвореного в результаті переробки іноземної сировини, або висновку про те, що такі відходи не підпадають під дію п.п. 6 – 33 Положення № 1120, що свідчить про те, що відходи червоного шламу, утвореного в результаті переробки іноземної сировини, взагалі не могли бути розміщені на території України як об`єкт протиправного транскордонного переміщення.

Наведене є порушенням вимог п. «и» ст. 32 Закону України «Про відходи», п.п. 3, 4, 6 – 33 Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліків відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 № 1120 та свідчить про протиправність захоронення відходів червоного шламу відповідачем.

Як встановлено висновком судової експертизи від 14.05.2021 за № 34883/20-48/34884/20-48, виконаної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на замовлення Державної екологічної інспекції України:

-У відходах червоного шламу, зразок якого наданий на дослідження, наявні такі речовин, які наведено у Додатку 1 до Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, ратифікованої Законом України № 803-ХІV від 01.07.1999 та у Додатку II до Положення про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 №1120, та в таких кількостях: сполуки шестивалентного хрому (Y21) – загальний хром 49,61 мг/кг, сполуки купруму (Y 22) - 3,54 мг/кг, сполуки цинку (Y 23) - 2,16 мг/кг, селен; сполуки селену(Y 25) - 0,55 мг/кг, кадмій; сполуки кадмію (Y 26) – від 0,28 мг/кг до 0,31 мг/кг; меркурій; сполуки меркурію (Y 29) - 0,08 мг/кг, плюмбум; сполуки плюмбуму (Y 31) – від 4,67 мг/кг до 18 мг/кг; миш`як (Y 24) – 43,0.

-Наявність у відході червного шламу, зразок якого наданий на дослідження, речовин, які наведено у Додатку 1 до Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, ратифікованої Законом України № 803-ХІV від 01.07.1999 та у Додатку II до Положення про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 №1120, може викликати такі небезпечні властивості, перелік яких наведено у Переліку небезпечних властивостей, затвердженому наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 16.10.2000 № 165:

Н6.1 – Отруйні (сильнодіючі) речовини – речовини чи відходи, які, потрапляючи в середину організму через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини чи справляти на неї сильний негативний вплив);

Н11 – Токсичні речовини (що викликають затяжні чи хронічні захворювання) – речовини чи відходи, які при проникненні в середину організму через органи дихання, травлення або через шкіру можуть викликати затяжні чи хронічні захворювання, виключаючи ракові захворювання;

Н12 – Екотоксичні речовини – речовини чи відходи, які в разі потрапляння в навколишнє середовище справляють (одразу чи згодом) шкідливий вплив на навколишнє середовище в результаті біоакумулювання і/або мають токсичний вплив на біотичні системи.

-За своїми небезпечними властивостями відходи червоного шламу можуть мати негативний вплив на навколишнє природне середовище, а також життя і здоров`я людини шляхом прояву отруйних (сильнодіючих), токсичних та екотоксичних властивостей.

На думку суду, вказаний висновок судової інженерно-екологічної експертизи є таким, що відповідає вимогам ст.ст. 102, 106 ЦПК України, оскільки він виконаний із метою використання у судочинстві та експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправомірного висновку. Копія висновку засвідчена Державною екологічною інспекцією України як особою, що володіє оригіналом цього висновку.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладену постановах від 23.01.2020 по справі № 918/36/19, від 19.11.2019 у справі N 918/204/18, від 22.12.2020 по справі № 910/16280/18, від 26.04.2021 по справі № 910/1069/20, від 15.04.2021 по справі № 759/15556/18, від 18.12.2019 № 522/1029/18, у відповідності до яких при вирішенні спорів судом може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, господарської, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до суду в належним чином засвідченій копії.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» отримано дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами (розміщення) у 2014 – 2016 роках № 01.181 від 11.12.2013. Протягом грудня 2014 року відповідач звертався із заявою протягом отримання нового дозволу на операції у сфері поводження із відходами, проте такий дозвіл не був отриманий відповідачем через відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку видачі таких дозволів обласними державними адміністраціями. Доказів отримання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами у попередній період (до періоду 2014 - 2016 років) матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» здійснення операцій у сфері поводження з відходами дозволяється лише за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на визначених місцевими радами територіях із додержанням санітарних та екологічних норм у спосіб, що забезпечує можливість подальшого використання відходів як вторинної сировини і безпеку для навколишнього природного середовища та здоров`я людей.

Згідно з п. «с» ст. 17 Закону України «Про відходи» суб`єкт господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов`язані мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000.

В силу вимог ч.ч. 4, 5 ст. 33 Закону України «Про відходи» зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, в якому визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відходів відповідно до встановлених умов їх зберігання. Визначені для зберігання та видалення відходів місця чи об`єкти повинні використовуватися лише для відходів, заявлених на одержання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.

В свою чергу, згідно зі ст. 1 Закону України «Про відходи» показник загального утворення відходів (далі - Пзув) - критерій обсягу утворення відходів, що розраховується за формулою Пзув = 5000 х М1 + 500 х М2 + 50 х М3 + 1 х М4, де М1, М2, М3, М4 - маса в тоннах відходів 1, 2, 3 та 4 класів небезпеки відповідно, утворених за попередній рік.

Положеннями п. 40 Додатку до Закону України «Про перелік документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності» визначено такий дозвільний документ як «Дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами», видача якого передбачена Законом України «Про відходи».

Відповідно до паспортів місця видалення відходів за 2016-2018 роки, в результаті здійснення господарської діяльності ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» утворило наступну кількість відходів:

-за 2016 рік обсяг видалення 1 592 977,197 тон;

-за 2017 рік обсяг видалення 1 763 772,910 тон;

-за 2018 рік обсяг видалення 1 790 934,335 тон.

Із урахуванням визначеного класу утворених відходів як 4, показних Пзув для ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» за період 2016-2018 перевищував 1000 одиниць.

Наведене зобов`язувало ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, оскільки в протилежному випадку така діяльність прямо заборонена законом – ч. 2 ст. 55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Наведене узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2018 по справі № 910/8122/17.

Крім того, суд вважає за необхідне зауважити таке. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відходи» небезпечні відходи - відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров`я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Затвердження переліку небезпечних відходів відноситься до сфери повноважень КМУ (п. «е» ст. 18 Закону України «Про відходи»).

У Положенні про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліку відходів, затвердженого ПКМУ від 13.07.2000 № 1120, визначено, що небезпечними відходами є відходи, включені до розділу А Жовтого переліку відходів, що затверджується Кабінетом Міністрів України, і мають одну чи більше небезпечних властивостей наведених у переліку небезпечних властивостей, що затверджується Міндовкілля, та до Зеленого переліку, що затверджується Кабінетом Міністрів України, у разі, коли вони містять матеріали, наведені у додатку 2 до цього Положення, в таких кількостях, що можуть виявляти небезпечні властивості, наведені у зазначеному вище переліку небезпечних властивостей.

За даним положеннями, залишки бокситів (червоні шлами з рН менше 11,5) віднесені до Зеленого переліку (п. 82).

При цьому, у ст. 1 Базельської конвенції визначено, що для цілей цієї Конвенції серед відходів, які є об`єктом транскордонного перевезення, "небезпечними відходами" вважаються такі: а) відходи, що входять до будь-якої категорії, наведеної у Додатку І, крім випадку, коли вони не мають якої-небудь із властивостей, наведених у Додатку ІІІ; і b) відходи, які не охоплюються пунктом а), але які вважаються або визначені як небезпечні, згідно з внутрішнім законодавством держави експорту, імпорту або транзиту, що є Стороною.

У відходах червоного шламу, зразок якого наданий на дослідження, наявні такі речовин, які наведено у Додатку 1 до Базельської конвенції про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх видаленням, ратифікованої Законом України № 803-ХІV від 01.07.1999 та у Додатку II до Положення про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2000 №1120, та в таких кількостях: сполуки шестивалентного хрому (Y21) – загальний хром 49,61 мг/кг, сполуки купруму (Y 22) - 3,54 мг/кг, сполуки цинку (Y 23) - 2,16 мг/кг, селен; сполуки селену(Y 25) - 0,55 мг/кг, кадмій; сполуки кадмію (Y 26) – від 0,28 мг/кг до 0,31 мг/кг; меркурій; сполуки меркурію (Y 29) - 0,08 мг/кг, плюмбум; сполуки плюмбуму (Y 31) – від 4,67 мг/кг до 18 мг/кг; миш`як (Y 24) – 43,0.

Такі небезпечні речовини відповідно до висновку судової інженерно-екологічної експертизи можуть викликати такі небезпечні властивості, перелік яких наведено у Переліку небезпечних властивостей, затвердженому наказом Міністерства екології та природних ресурсів України 16.10.2000 № 165: Н6.1 – Отруйні (сильнодіючі) речовини – речовини чи відходи, які, потрапляючи в середину організму через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини чи справляти на неї сильний негативний вплив); Н11 – Токсичні речовини (що викликають затяжні чи хронічні захворювання) – речовини чи відходи, які при проникненні в середину організму через органи дихання, травлення або через шкіру можуть викликати затяжні чи хронічні захворювання, виключаючи ракові захворювання; Н12 – Екотоксичні речовини – речовини чи відходи, які в разі потрапляння в навколишнє середовище справляють (одразу чи згодом) шкідливий вплив на навколишнє середовище в результаті біоакумулювання і/або мають токсичний вплив на біотичні системи.

Таким чином, суд доходить до висновку, що в розумінні Базельської конвенції та Положення про контроль за транскордонними перевезеннями небезпечних відходів та їх утилізацією/видаленням і Жовтого та Зеленого переліку відходів, затвердженого ПКМУ від 13.07.2000 № 1120, відходи червоного шламу є небезпечними відходами.

Суд зауважує, що саме до компетенції Кабінету Міністрів України віднесено затвердження переліку небезпечних відходів, і за визначеними Урядом ознаками відходи червоного шламу виробництва відповідача є саме небезпечними відходами.

Відповідно до ст. 2 Базельської конвенції "Санкціоновані місця або об`єкти" - означають місця або об`єкти для видалення небезпечних або інших відходів, щодо яких отримано дозвіл або ліцензію від відповідного органу тієї держави, на території якої знаходяться такі місця або об`єкти.

Згідно з ч. 7 ст. 4 Базельської конвенції кожна Сторона зокрема забороняє всім особами, які знаходяться під її національною юрисдикцією, транспортування чи видалення небезпечних або інших відходів, якщо тільки ці особи не одержали дозвіл або згоду на проведення таких операцій.

Відповідно до ст. 34 Закону України «Про відходи» усі небезпечні відходи за ступенем їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та на життя і здоров`я людини поділяються на чотири класи і підлягають обліку.

Суб`єкт господарської діяльності, у власності або у користуванні якого є хоча б один об`єкт поводження з небезпечними відходами, зобов`язаний:

мати ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами (не підлягає ліцензуванню зберігання (накопичення) суб`єктом господарювання утворених ним небезпечних відходів, якщо протягом року з дня утворення небезпечні відходи передаються суб`єктам господарювання, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами).

Таким чином, суд приходить до переконання, що у випадку, коли виробник відходів протягом року не передає вироблені відходи спеціалізованому підприємству – ліцензіату, він зобов`язаний мати ліцензію на поводження із небезпечними відходами.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання відповідачем вимог ст. 34 Закону України «Про відходи» шляхом отримання ним ліцензії на поводження із небезпечними відходами або передачі утворених відходів підприємствам, що мають ліцензію на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами, що є порушенням наведених вимог закону.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що відповідачем допущено порушення ст. 55 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.ст. 17, 20, 32, 33 ЗУ «Про відходи» щодо здійснення захоронення відходів за відсутності дозвільного документу на здійснення такої діяльності.

За таких обставин суд доходить висновку про підтвердження матеріалами справи наявності істотних порушень з боку відповідача законодавства у сфері поводження з відходами, що призводить до протиправного захоронення значної кількості небезпечних відходів, які можуть мати отруйні, токсичні та екотоксичні властивості, на території України.

Твердження відповідачів про відсутність фіксації уповноваженими органами у сфері державного нагляду (контролю) порушень, допущених відповідачем у природоохоронній сфері, судом сприймаються критично з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 2, 3 ст. 89 ЦПК України визначено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (правова позиція Верховного Суду, викладена у постановах від 29.04.2021 по справах № 623/3979/19 та № 154/3667/19).

А тому, на думку суду, відсутність зафіксованих в порядку виконання контролюючими органами наглядових повноважень, порушень природоохоронного законодавства не є обставиною, яка беззаперечно може свідчити про реальну відсутність таких порушень. Такі доводи та подані на їх підтвердження докази, на думку суду, є менш вірогідними та переконливими, аніж докази, надані позивачем.

Визначаючи наявність вини відповідача у допущених порушеннях природоохоронного законодавства суд виходить із того, що положеннями ч.ч. 1, 5 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» об`єктом підвищеної небезпеки є об`єкт на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» чітко визначає обов`язок відшкодування шкоди, яка заподіяна аварією на об`єкті підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини власника цього об`єкту.

На думку суду, шламосховища відповідача є об`єктами підвищеної небезпеки, та в сукупності з допущеними порушеннями вимог природоохоронного законодавства, протиправним захороненням відходів червоного шламу іноземного походження на території України, свідчать про існування вини відповідача.

Суд також бере до уваги, що за умовами контрактів на переробку визначено, що, з одного боку, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» не є власником відходів червоного шламу, що утворюються в результаті переробки іноземної сировини, а з іншого боку, відповідач здійснює захоронення цих відходів на території України.

З аналізу змісту умов договорів на переробку, зміст яких відображений в судових рішеннях по справах № 2а-6239/12/1470, № 814/3701/5, № 400/897/17 і ці обставини є преюдиційними для даної справи по відношенню до відповідача, а також пояснення представників ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» щодо відсутності попиту та можливості здійснити реалізацію відходів червоного шламу, випливає, що сторони договорів на переробку, укладаючи ці договори, об`єктивно розуміли, що єдиним способом поводження із цими відходами може бути виключно їх захоронення на території України. При цьому, враховуючи, що вказані договори на переробку покладали обов`язок захоронення відходів відповідачем на власних шламосховищах на території України, суд доходить висновку, що фактично ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» за умовами цих договорів прийняв на себе зобов`язання в тому числі із надання послуг щодо захоронення іноземних відходів на території України. Однак достовірно розуміючи, що такі дії відповідача суперечать вимогами п. «и» ст. 32 Закону України (заборона ввезення відходів в Україну для їх видалення), ст. 33 Закону України «Про відходи» (заборона захоронення відходів, для утилізації яких існує технологія), останній не вжив заходів щодо повернення іноземних відходів їх власнику-нерезиденту або внесення змін до договорів на переробку із метою виключення у нього зобов`язань щодо захоронення цих відходів. Наведені обставини свідчать про наявність вини відповідача у протиправному захороненні відходів червоного шламу іноземного походження на території України.

Таки чином, суд доходить до висновку про наявність у діях відповідача вини, яка є підставою для покладення на ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» обов`язку здійснити компенсацію заподіяної постраждалим особам – 1279 асоційованим членам ГО «СТОП ШЛАМ» моральної шкоди.

Визначаючи розмір моральної шкоди, якої зазнали 1279 асоційованих членів ГО «СТОП ШЛАМ», суд виходить із наступного.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справі № 464/3789/17 Верховний Суд (постанова від 10.04.2019) дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров`я потерпілого.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи. Законодавець визначив мінімальний розмір моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом. Але визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості».

У постановах Верховного Суду від 25.08.2020 по справі № 357/14357/17, від 18.02.2021 по справі № 758/8728/16-ц, від 20.01.2021 по справі № 197/1330/14-ц підтверджено висновки судів попередніх інстанцій про правомірність визначення розміру моральної шкоди, визначеного на підставі висновку судово-психологічної експертизи.

З метою доведення підстав позову ГО «СТОП ШЛАМ» було надано висновок фахівців за результатами соціально-психологічного дослідження, складеного ГО «Асоціація психологів України», від 04.06.2020 № 010/0620, у відповідності до якого:

Екологічна ситуація, зумовлена протиправним розміщенням звалища відходів Миколаївського глиноземного заводу, забрудненням навколишнього природного середовища пилом червоного шламу зі шламосховищ Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», їх переповненням та іншими порушеннями екологічної безпеки є психотравмуючою для асоційованих членів ГО «СТОП ШЛАМ»;

Психотравмуючий вплив на особистість кожного з асоційованих членів ГО «СТОП ШЛАМ» за обставин, які було досліджено, є глибоким та потенційно небезпечним для психічного здоров`я громади.

Наявний прямий причинно-наслідковий зв`язок між психотравмуючими факторами та моральною шкодою, завданою асоційованим членам ГО «СТОП ШЛАМ».

Можливий розмір грошової компенсації ГО «СТОП ШЛАМ» за завдані моральні страждання, з урахуванням вираженості показників психотравмування, в сукупності становить 3 762 804 654 грн. (три мільярди сімсот шістдесят два мільйони вісімсот чотири тисячі шістсот п`ятдесят чотири грн.).

Індивідуальний розмір грошової компенсації на кожного із 1279 асоційованих членів ГО «СТОП ШЛАМ» визначений у додатку до висновку, разом із індивідуальними показниками моральних страждань постраждалих членів ГО «СТОП ШЛАМ».

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка голова ГО «Асоціація психологів України» ОСОБА_1267 пояснив, що для складання висновку за результатами соціально-психологічного дослідження на адресу ГО «Асоціація психологів України» надходили аудіозаписи розмов постраждалих осіб із спеціалістами-психологами, які є членами ГО «Асоціація психологів України», діагностичні анкети, які заповнювались постраждалими особами у присутності фахівців-психологів, із фаховими відмітками спеціалістів-психологів, що проводили опитування. За результатами опрацювання отриманої інформації ГО «Асоціаліція психологів України» було складено висновок соціально-психологічного дослідження від 04.06.2020 № 010/0620, в якому систематизовано отриману інформацію, визначено наявність ознак психотравматизації членів ГО «СТОП ШЛАМ», які проходили дослідження в кількості 1279 осіб, в результаті господарської діяльності ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», розміщення відходів червоного шламу у шламосховищах, їх періодичним пилінням, що постраждалі особи вважають протоправним та спричиняючим душевні страждання.

Відповідно до висновку експертів за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 15.10.2020 № 19081/19082/20-61, складеного комісією судових експертів Київського науково-дослідного інститут судових експертиз у складі судових експертів: Левчук Г.В., Ірхін Ю.Б., ОСОБА_1268 :

Екологічна ситуація, зумовлена протиправним розміщенням звалища відходів Миколаївського глиноземного заводу, забрудненням навколишнього природного середовища пилом червоного шламу зі шламосховищ ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», їх переповненням та іншими порушеннями екологічної безпеки є психотравмуючою для асоційованих членів ГО «СТОП ШЛАМ», зазначених у наданому реєстрі.

У асоційованих членів ГО «СТОП ШЛАМ», зазначених у наданому Реєстрі, наявні суттєві зміни в емоційному стані, індивідуально-психологічних проявах, які перешкоджають активному соціальному функціонуванню їх як особистостей та виникли внаслідок екологічної ситуації, яка зумовлена протиправним розміщенням звалища відходів Миколаївського глиноземного заводу, забрудненням навколишнього природного середовища пилом червоного шламу зі шламосховищ ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», їх переповненням та іншими порушеннями екологічної безпеки.

Отже, асоційованим членам ГО «СТОП ШЛАМ», зазначеним у наданому реєстрі, завдані страждання (моральна шкода) значного ступеню.

Орієнтовний (можливий) розмір грошової компенсації асоційованим членам ГО «СТОП ШЛАМ», зазначеним у наданому реєстрі, за спричинені їм страждання (моральну шкоду), з урахуванням значної вираженості показників психотравмування, з урахуванням психологічно значимих чинників складає 1 440 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом, кожній особі.

В судовому засіданні, викликаний за заявою позивача судовий експерт Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Ірхін Ю.Б. надав суду пояснення щодо складеного за його участю висновку, в тому числі щодо використаних під час дослідження методологічних засад.

Крім того, в матеріалах справи наявна рецензія від 09.12.2020 ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», рецензент Алікіна Н.В. (кандидат психологічних наук, наукове звання старший науковий співробітник, була атестована за спеціальністю 14.1 – «Психологічні дослідження»), у відповідності до якої за результатами рецензування, на думку рецензента, можна однозначно вивести, що висновок експертів від 15.10.2020 № 19081/19082/20-61 за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи, виконаний у Київському НДІСЕ Міністерства юстиції України, з точки зору методичної обґрунтованості, повноти та об`єктивності дослідження не відповідає вимогам до виконання експертних психологічних досліджень (судових психологічних експертиз) у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди, а саме: не відповідає вимогам до виконання судових психологічних експертиз як експертних досліджень «…явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду…» згідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про судову експертизу». Рецензію виконано на замовлення представника ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» адвоката Ващенка В.О..

Також, в матеріалах справи наявна рецензія від 11.02.2021 ТОВ «Центр судових експертиз «Альтернатива», рецензент Алікіна Н.В. (кандидат психологічних наук, наукове звання старший науковий співробітник, була атестована за спеціальністю 14.1 – «Психологічні дослідження»), у відповідності до якої Висновок фахівців за результатами соціально-психологічного дослідження від 04.06.2020, виконаний в Асоціації психологів України, не відповідає вимогам до виконання експертних психологічних досліджень по обставинах, що підлягають спеціальному розгляду, зокрема, включаються у предмет судового розгляду у справах щодо завдання особі/особам моральної шкоди та її відшкодування, а саме, не відповідає вимогам до виконання психологічних досліджень як експертних досліджень «…явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду…» згідно до ст.ст. 1, 3 Закону України «Про судову експертизу». Рецензію виконано на замовлення представника ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» адвоката Ващенка В.О..

Відповідно до п. 2 розділу І «Загальні положення» Порядку проведення рецензування висновків судових експертів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 03.02.2020 № 335/5, метою рецензування висновків судових експертів є вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх висновків. Рецензування не проводиться з метою спростування чи підтвердження висновків.

Отже, при оцінці доказів, наданих сторонами, враховуючи положення ч.2 ст.76, ст.102 ЦПК України, суд вважає, що рецензування не може спростовувати висновків судової експертизи, яка проведена експертами, попередженими про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, та у зв`язку з цим критично ставиться до посилань представників відповідача на неналежність та недопустимість висновку судової експертизи.

А тому, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент пред`явлення даного позову, а також приймаючи до уваги розмір компенсації моральної шкоди на кожного із 1279 асоційованих членів, визначений висновком експертів за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 15.10.2020 № 19081/19082/20-61, суд доходить висновку, що розмір компенсації моральної шкоди на 1 асоційованого члена ГО «СТОП ШЛАМ» становить 7 200 000 грн., а загалом сума компенсації моральної шкоди становить 9 208 800 000 грн. на всіх постраждалих осіб.

Що стосується зауважень відповідача до висновку судової експертизи щодо відсутності аварії на ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» як ознаку, яка свідчить про неправомірність здійсненого розрахунку розміру заподіяної моральної шкоди, то суд зауважує, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» аварія на об`єкті підвищеної небезпеки - небезпечна подія техногенного характеру, що виникла внаслідок змін під час експлуатації об`єкта підвищеної небезпеки (наднормативний викид небезпечних речовин, пожежа, вибух тощо) і яка спричинила загибель людей чи створює загрозу життю і здоров`ю людей та довкіллю на його території і/або за його межами.

Із урахуванням обставин, встановлених під час судового розгляду, а саме належності відходів червоного шламу до небезпечних відходів, які можуть викликати отруйні, токсичні та екотоксичні властивості, суд вважає, що неправомірне розміщення значної кількості відходів червоного шламу у шламосховищах відповідача підпадає під визначення аварії на об`єкті підвищеної небезпеки.

Даний висновок також базується на обставинах, відображених в акті за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів від 22.06.2020 за № 2-03-07-08/92/20, складений посадовими особами Державної екологічної інспекції України, з якого вбачається, що у 2011, 2012 та 2019 роках мали місце значне пиління відходів червоного шламу із їх винесенням за межі шламосховища, що лише підтверджує наявність ознак аварії у діяльності відповідача щодо розміщення небезпечних відходів із порушенням вимог закону.

А тому, враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент пред`явлення даного позову, а також приймаючи до уваги розмір компенсації моральної шкоди на кожного із 1279 асоційованих членів, визначений висновком експертів за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 15.10.2020 № 19081/19082/20-61, суд доходить висновку, що розмір компенсації моральної шкоди на 1 асоційованого члена ГО «СТОП ШЛАМ» становить 7 200 000 грн., а загалом сума компенсації моральної шкоди становить 9 208 800 000 грн. на всіх постраждалих осіб.

Досліджуючи наявність ознак причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та діями відповідача, суд враховує, що причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 грудня 2020 року у справі № 686/25718/19 (провадження № 61-7697св20), від 30 грудня 2020 року у справі № 482/48/19 (провадження № 61-11020св20).

На думку суду, само по собі розміщення у шламосховищах ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» відходів переробки імпортованої сировини є незаконним та протиправним, що також підтверджує факт протиправної поведінки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» у спірних правовідносинах. За умови відсутності таких порушень митного та природоохоронного законодавства з боку відповідача, відповідні відходи червоного шламу взагалі не були б розміщені у відповідних шламосховищах (або їх кількість була б значно меншою) та це не призводило до утворення біля міста Миколаєва величезного звалища іноземних відходів, щодо яких не надано будь-якої згоди на транскордонне переміщення. Розміщені відходи є небезпечними, можуть мати значний негативний вплив на навколишнє природне середовище, а також на життя та здоров`я людей. ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» не вживало та не вживає будь-яких заходів, направлених на зменшення обсягу утворення цих відходів, не отримує дозвільних документів на поводження з ними, не вживає будь-яких заходів, направлених на зменшення негативного впливу від цих відходів на навколишнє природне середовище, а також на життя та здоров`я людей. Саме цими обставинами зумовлено виникнення у асоційованих членів ГО «СТОП ШЛАМ» моральної шкоди.

А тому, протиправні дії відповідача у спірних відносинах перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку із заподіяною асоційованим членам ГО «СТОП ШЛАМ» моральною шкодою.

При вирішенні даного спору суд також враховує правові позиції ЄСПЛ. Так, у рішенні від 04 вересня 2014 року у справі «Дземюк проти України» Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що для того щоб порушити питання за статтею 8 Конвенції, втручання, щодо кого скаржиться заявник, має безпосередньо впливати на його житло, приватне або сімейне життя та має досягти певного мінімального рівня. Тому для рішення першочерговим є те, чи може забруднення довкілля, на яке скаржиться заявник, вважатися таким, що достатньо негативно впливає на користування зручностями його житла та якість його приватного і родинного життя.

Забруднення довкілля є одним з чинників, які впливають на стан здоров`я заявників, а отже - на їх можливість користуватися своїм житлом, вести приватне та сімейне життя (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Дубенська та інші проти України).

У справі «Дубецька та інші проти України» (заява № 30499/03) ЄСПЛ визнав, що тривалий вплив промислового забруднення на заявників спричинив їм багато незручностей, психологічне виснаження та навіть певну міру фізичних страждань і вони можуть почуватися розчарованими через реакцію органів влади на їх труднощі – це зрозуміло з підстав, ґрунтуючись на яких Суд визнав порушення статті 8. Враховуючи різні відповідні фактори, включно з тривалістю ситуації, яка оскаржується, і здійснюючи свою оцінку на засадах справедливості, Суд присуджує заявникам в повному обсязі ті суми відшкодування моральної шкоди, яких вони вимагали. Суд визнав, що у заявники зазнали моральної шкоди в зв`язку з проживанням на екологічно небезпечній території, а також психологічне виснаження через зруйнування їх повсякденного життя, складнощі в міжособистісному спілкуванні та розчарування через тривалі безуспішні спроби домогтися від органів влади виправлення ситуації.

Таки чином, суд доходить до висновку про наявність у діях відповідача ознак складу цивільного правопорушення, які є підставою для покладення на ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» обов`язку здійснити компенсацію заподіяної постраждалим особам – 1279 асоційованим членам ГО «СТОП ШЛАМ» заподіяної моральної шкоди в загальній сумі 9 208 800 000 грн., а саме по 7 200 000 грн. на кожного із асоційованих членів.

При цьому, суд враховує свої висновки про правомірність стягнення цих коштів саме на користь ГО «СТОП ШЛАМ», що відповідає положенням закону та статуту цієї організації.

При вирішенні даного спору суд враховує практику ЄСПЛ, згідно якої пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00).

При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово вказував ЄСЛП, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§ § 29-30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).

Таким чином, заявлені ГО «СТОП ШЛАМ» позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі шляхом присудження до стягненні із ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» на користь позивача моральної шкоди, заподіяної 1279 асоційованим членам ГО «СТОП ШЛАМ», в загальній сумі 9 208 800 000 грн.

При цьому суд критично ставиться до зауважень представників відповідача, щодо невідповідності дат, зазначених у заявах окремих осіб про вступ до ГО «СТОП ШЛАМ» даті затвердження реєстру відповідних асоційованих членів, як на підставу для відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне.

Згідно з ч.ч. 1 – 3 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідні докази – оптичні диски із письмовими доказами в електронній формі, на яких серед іншого містилися заяви про вступ у члени ГО «СТОП ШЛАМ» були подані позивачем до суду 15.01.2021 на стадії підготовчого засідання, які представник відповідача ОСОБА_1269 отримала від суду за своєю заявою до закриття підготовчого засідання.

Приписами ч. 1 ст. 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

А ч.ч. 3, 4 ст. 83 ЦПК України встановлено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Одним із завдань підготовчого провадження є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів (п. 3 ч. 1 ст. 189 ЦПК України).

У підготовчому засіданні суд в тому числі з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше (п. 7 ч. 2 ст. 197 ЦПК України).

При цьому, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що клопотання, пов`язані із постановленням під сумнів достовірності того чи іншого доказу мають бути заявлені на стадії підготовчого провадження, крім випадків, коли відповідний доказ із поважних причин був прийнятий судом на стадії розгляду справи по суті. В протилежному випадку, виходячи із положень ч. 4 ст. 12 ЦПК України, сторона, яка не зробила таку заяву під час підготовчого провадження, несе ризики невчинення нею відповідної процесуальної дії.

Отже, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», будучи обізнаним про зміст відповідних письмових доказів в електронній формі ще на стадії підготовчого засідання, не скористалось своїм правом на подання клопотання в порядку ч. 6 ст. 95 ЦПК України. Стверджуючи про фальсифікацію відповідних заяв, відповідач не клопотав перед судом про призначення відповідної судової експертизи для з`ясування питань належності підписів членам ГО «СТОП ШЛАМ».

Разом з тим, судом не приймаються до уваги оглянуті матеріали журналістського розслідування ТОВ «ІА «Стоп корупції ТВ», надані відповідачем на спростування членства окремих осіб у ГО «СТОП ШЛАМ», оскільки відеоматеріали не дають можливості встановити, яких саме осіб опитували журналісти та за якими адресами.

Також, суд бере до уваги той факт, що членство в ГО «СТОП ШЛАМ», виходячи із положень п. 4.5 її статуту, пов`язується саме із прийняттям правлінням ГО «СТОП ШЛАМ» відповідного рішення про прийняття особи до статусу члена. Факт наявності рішення правління ГО «СТОП ШЛАМ», оформленого протоколом від 01.06.2020, про затвердження переліку асоційованих членів, які пройшли соціально-психологічне дослідження, у кількості 1 279 осіб, в системному зв`язку із заявами цих осіб, засвідчує їх волевиявлення, підтверджує статус цих осіб як асоційованих членів ГО «СТОП ШЛАМ».

Крім того суд звертає увагу, що відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно зі ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).

У постанові Верховного Суду від 21.04.2021 по справі № 201/15019/14-ц зазначено, що первинною є експертиза, при проведенні якої об`єкт досліджується вперше. Додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо. Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об`єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер. В ухвалі про призначення додаткової експертизи суду необхідно зазначати, які висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Висновок визнається неповним, коли експерт не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання, у зв`язку з чим суд має обговорити питання про призначення додаткової або повторної експертизи залежно від обставин справи.

При цьому додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Додаткова та повторна експертизи призначаються у випадках, коли наданий первісний висновок є неповним або неякісним, а також при наявності сумнівів у правильності висновку експерта, зокрема, необґрунтованість, суперечить з іншими матеріалами справи, тощо. Крім того, з положень статті 107 ГПК України вбачається, що призначення додаткової експертизи є правом, а не обов`язком суду.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 по справі № 926/1299/19.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України року кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 88 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

На думку суду, відповідач не був позбавлений можливості у випадку незгоди із висновком судової психологічної експертизи заявити суду клопотання про призначення додаткової або повторної судової експертизи, належним чином мотивуючи у клопотанні підстави незгоди із висновком експертів за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 15.10.2020 № 19081/19082/20-61. Проте, ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» відповідного клопотання до суду подано не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.04.2021 по справі № 759/15556/18, від 14.04.2021 по справі № 910/15234/18.

Також судом відхиляється посилання відповідача на лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 21.05.2021 за № 34883/20-48/34884/20-48, адресованого Державній екологічній інспекції України, у відповідності до якої інститут просив повернути на доопрацювання висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 14.05.2021 за № 34883/20-48/34884/20-48, оскільки ані положеннями Закону України «Про судову експертизу», ані процесуальними законами, ані Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичними рекомендаціями з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджені наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 за № 53/5, не передбачено можливості відкликання або повернення на доопрацювання виданого державною експертною установою висновку судової експертизи.

При цьому, як неодноразово вказував ЄСЛП, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§ § 29-30 рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Таким чином, позовні вимоги ГО «СТОП ШЛАМ» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається відповідача у разі задоволення позову.

Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10 510 грн..

Керуючись ст.ст. 263,265,273,279,354, п.п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, суд,-

ВИРШИВ:

Позов громадської організації «СТОП ШЛАМ», що діє в інтересах своїх 1279 асоційованих членів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» про стягнення моральної шкоди– задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» на користь громадської організації «СТОП ШЛАМ» відшкодування моральної шкоди, яка заподіяна 1279 асоційованим членам громадської організації «СТОП ШЛАМ» в загальній сумі 9 208 800 000,00 грн..

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод» на користь громадської організації «СТОП ШЛАМ» судовий збір у розмірі 10510 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Позивач: громадська організація «СТОП ШЛАМ», м. Миколаїв, вул. Ольшанського, буд.13, корп. А, ідентифікаційний код 43456965.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївський глиноземний завод», Миколаївська область, Вітовський район, с. Галицинове, вул. Набережна, 64, ЄДРПОУ 33133003.

Повне судове рішення складено 03.06.2021 року.

Головуючий суддя І.В.Боброва