Рішення № 97390544, 02.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

Дата ухвалення
02.06.2021
Номер справи
826/9194/18
Номер документу
97390544
Форма судочинства
Адміністративне
Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року м. Київ № 826/9194/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

14.06.2018 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» з позовною заявою до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2018 №00003131402.

В обґрунтування адміністративного позову з урахуванням відповіді на відзив, зазначено, що податкове повідомлення-рішення від 27.03.2018 №00003131402 прийняте на підставі необґрунтованих висновків відповідача, викладених в акті перевірки від 07.03.2018 №113/26-15-14-02-05/37849135 щодо встановлених в ході перевірки порушень ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» вимог Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (ПК України) під час формування податкової звітності з податку на додану вартість за результатами здійснення господарських операцій із ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» (39986154).

Позивач зазначив, що господарські відносини із ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» є реальними, підтверджені належними й достатніми первинними документами, пов`язані із господарською діяльністю позивача. Господарські операції ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» із ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» мали чітку економічну мету. При цьому, у ході перевірки первинним документам по взаємовідносинах ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» із ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» перевіряючи не надали належної оцінки, висновки відповідача про нереальність вказаних господарських операцій ґрунтуються виключно припущеннях та інформації з баз даних контролюючих органів, яка не можу мати самостійного доказового значення.

ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» вважає помилковими та необґрунтованими доводи відповідача про неможливість здійснення таких операцій у зв`язку із відсутністю інформації про наявність у ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» ресурсів для здійснення задокументованої діяльності, а також доводи відповідача про те, що вказаний контрагент не може здійснювати свою діяльність у різних сферах.

Щодо посилань відповідача на негативну інформацію щодо ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» та його найбільших постачальників ТОВ «Мега Тріумф 2016» (код 40873676) та ТОВ «Філд-Форс Лізинг» (код 35076340), яка міститься в матеріалах окремих кримінальних проваджень позивач зазначив, що така інформація сама собі не може розглядатись як підстава недійсності правочинів ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» із ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ», адже відсутні вироки у кримінальних провадженнях які б підтверджували фіктивність діяльності вказаних підприємств чи нереальність господарських операцій між ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» із ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ».

Крім того, позивач звернув увагу на практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання у податкових правовідносинах принципу індивідуальної відповідальності платника податку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» посилаючись на висновки, викладені в акті перевірки від 07.03.2018 №113/26-15-14-02-05/37849135, згідно яких не підтверджено реальність господарських операцій ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» із ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ», з огляду на:

- відсутність інформації про наявність у ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» та його найбільших постачальників ТОВ «Мега Тріумф 2016» (код 40873676) та ТОВ «Філд-Форс Лізинг» (код 35076340) ресурсів для здійснення задокументованої діяльності;

- відсутність можливості підтвердити надання послуг з послуг з комплексного прибирання приміщень ТОВ «АГРОМАТ-ЩВЕСТ», виходячи з недостатньої кількості працюючих та здійсненням останнім діяльності не тільки в сфері надання клінінгових послуг, а провадження діяльності з торгівлі товарами широкої номенклатурної групи та надання різнопланових послуг;

- наявність інформації щодо контрагентів ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» та його найбільших постачальників ТОВ «Мега Тріумф 2016» (код 40873676) та ТОВ «Філд-Форс Лізинг» (код 35076340), яка міститься в матеріалах окремих кримінальних проваджень та свідчить про використання реквізитів вказаних товариств для мінімізації податкового навантаження інших підприємств та здійснення операцій, направлених на легалізацію грошових коштів, одержаних злочинним шляхом.

Керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з контрагентом ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» за період з 01.04.2017 по 30.04.2017.

За результатом перевірки складено акт від 07.03.2018 №113/26-15-14-02-05/37849135 у якому зафіксовано порушення ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, шляхом формування податкової звітності з ПДВ за результатом документування нереальних господарських операцій з ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» за період з 01.04.2017 по 30.04.2017 на загальну суму 300000 грн, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на 50000 грн.

ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» подано заперечення на акт від 07.03.2018 №113/26-15-14-02-05/37849135, за результатом розгляду якого ГУ ДФС у м. Києві листом від 26.03.2018 №12253/10/26-15-14-02-05 повідомлено ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» про залишення без змін висновків вказаного акту перевірки.

На підставі вказаного висновку акту від 07.03.2018 №113/26-15-14-02-05/37849135 ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 №00003131402, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» з податку на додану вартість на загальну суму 62 500 грн, у тому числі за основним платежем на 50 000 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на 12 500 грн.

ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» оскаржило податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 №00003131402 в адміністративному порядку шляхом подання скарги до ДФС України. Однак, рішенням ДФС України від 14.05.2018 №32320/6/99-99-11-01-02-25 скаргу позивача залишено без задоволення, податкове повідомлення-рішення від 29.03.2018 №00003131402 - без змін.

Не погодившись із результатом адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 27.03.2018 №00003131402 та вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пункту 200.4 статті 200 ПК України, при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до

Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (Закон №996-XIV) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Встановлено, що основним видом діяльності ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» є прибирання будинків, промислових об`єктів і т.д.

Для надання послуг з прибирання, ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» самостійно здійснювало закупку інвентарю, техніки та інші засобів, що підтверджується договором купівлі-продажу №18/265 від 28.03.2017 та договором поставки №05-09/14-1 від 01.09.2014. Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку 10 за квітень 2017 року на балансі ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» знаходяться необоротні активи, які позивач використовує чи передає у використання контрагентам для надання послуг з прибирання.

З метою ефективного та своєчасного виконання зобов`язань перед своїми замовниками та у зв`язку з нестачею власних ресурсів, позивач залучає контрагентів для надання ними послуг з прибирання будинків та промислових об`єктів. Зокрема, у зв`язку з плинністю робочих кадрів на підприємстві та відсутністю в штаті ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» необхідної кількості працівників, які б виконували роботи по прибиранню, що підтверджує штатний розпис станом на 03.04.2017, у позивача виникла потреба у залученні інших підприємств для виконання прийнятих ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» зобов`язань з надання послуги з прибирання приміщень. Наказом директора ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» від 29.03.2017 №29/03/17 з метою вчасного виконання взятих на себе зобов`язань перед власними клієнтами (контрагентами), прийнято рішення залучати до роботи сторонні підприємства для виконання робіт з комплексного прибирання приміщень. На виконання вказаного наказу, у березні 2017 року позивач здійснив пошук підприємств, які б могли виконувати необхідні функції за оплату. Отримавши комерційну пропозицію від ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» позивач та залучив його до виконання ряду замовлень, які позивач отримував від свої клієнтів.

Так, між ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІРИНГ» (Замовник) та ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 01.04.2017 №01/04-17, згідно до якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов`язання по виконанню послуг з комплексного прибирання приміщень, а Замовник зобов`язується приймати і своєчасно оплачувати такі послуги.

Площі приміщень Замовника, щодо яких надаваються послуги складають: зали ресторанів - 7176 кв.м., торгівельні площі - 11162 кв.м., офісні приміщення - 6785 кв.м.

Роботи за даним Договором виконуються відповідно до Графіку.

Підставою для погодження вартості виконаних робіт є звіт про надані послуги до акту здачі приймання робіт.

У Додатку 1 до договору сторони визначили перелік та обсяги робіт, а також вказали адреси приміщень, щодо яких надаються послуги по прибиранню, а саме:

- прибирання торгівельної площі (вологе та сухе прибирання за допомогою ручного інвентарю, при генеральному прибирання за допомогою підлогомиючої машини). Адреси: м. Київ, пр. Мира, 2/1; м. Київ, вул. Червоноармійська, 72; м. Київ, Столичне шосе, 103; м. Київ, вул. Антоновича, 165; м. Київ, пр.-т Перемоги, 94/1;

- комплексне прибирання ресторанів: вологе прибирання залу прийому, вологе прибирання підвіконня, миття вікон в ресторанах, миття плінтусів, столів, стільчиків, радіаторів, прибирання санітарних приміщень. Адреси: м. Київ, вул. Червоноармійська, 40; м. Київ, вул. Кірпи, 3; м. Київ, вул. Гната Юри, 20; м. Київ, вул. Лютеранська, 3; м. Київ, пл. Контрактова, 2/1; м. Київ, вул. Басейна, 1/2; м. Київ, вул. Xрещатик/Заньковецької 15/4; м. Київ, м-н Незалежності, 1; м. Київ, вул.Будівельників, 40; м. Київ, вул. Довженка, 1; м. Київ, вул. Верхній Вал; м. Київ, вул. Білоруська, вул. Мішуги, 3; м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 3;

- прибирання офісних приміщень: сухе прибирання оргтехніки в офісних приміщеннях, поповнення місць загального користування витратними матеріалами, прибирання вхідної групи, чищення системи брудозахисту, чищення, миття, дезінфекція урн, забезпечення корзин та баків для сміття одноразовими мішками, прибирання та дезінфекція місць загального користування, видалення випадкових забруднень, локальне вологе прибирання місць інтенсивного потоку, заміна одноразових мішків в корзинах для сміття по необхідності, виніс сміття в контейнери, вологе прибирання підлоги, вологе прибирання підвіконь. Адреси: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; м. Київ, пр-т Московський, 19-В; с. Чайки, вул. Антонова, 1, 4-А; м. Київ, вул. Велика Васильківська, 40; вул. Лінійна, 40; пр-т. Голосіївський, 132;

- прибирання приміщень загального користування: (вологе та сухе прибирання сходів, сходових марі ліфтових кабін, коридорів, санітарі приміщень). Адреси: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; м. Київ, вул. Лінійна, 17; м. Київ, пр. Мира, 2/1; м. Київ, вул. Червоноармійська, 72; с. Чайки, вул. Антонова, 1-А, 4; пр-т. Голосіївський, 143.

На виконання пункту 1.7 договору про надання послуг від 01.04.2017 №01/04-17 між ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» та ТОВ «АГРОМАТ-ШВЕСТ» підписано акт приймання-передачі майна від 01.04.2017 №1, згідно до якого Виконавець прийняв від Замовника майно необхідне для виконання робіт з прибирання.

Після виконання визначеного договором об`єму робіт, ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» повернув ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» витратні матеріали, які залишилися після виконання робіт з прибирання, що відображено в Акті приймання-передачі від 30.04.2017 №2.

У квітні 2017 року, на виконання умов договору про надання послуг від 01.04.2017 №01/04-17 ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» надано ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» послуги з прибирання приміщень на загальну суму 300000 грн, у тому числі ПДВ 50000 грн, про свідчать підписані ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» та ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» акт здачі приймання робіт від 30.04.2017 №436 та звіт до акту здачі приймання робіт від 30.04.2017 №436 в якому зазначені конкретний перелік та обсяг робіт, які були виконані згідно Додатку 1 до договору про надання послуг від 01.04.2017 №01/04-17.

З огляду на надання ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» вказаних послуг, ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» у квітні 2017 року підписано зі своїми контрагентами (клієнтами) акти приймання-здачі робіт (надання послуг) на наступних об`єктах: село Чайки (замовник - ТОВ «МЛП -Чайка»), м. Київ, вул. Раїси Окіпної 3, вул. Кіпри, 3, вул. Гната Юри 20, вул. Будівельники 40, вул. Довженка 1 (замовник - ТОВ «Хелсфуд»), м. Київ, вул. Верхній Вал 28-30, Контрактова площа 2/1, Білоруська 2, Велика Васильківська 40 (замовник - TOB «АНТАРЕС-2016»), м. Київ, Майдан Незалежності 1, ПТП-1, вул. Басейна 1/2 (замовник - ТОВ «Фосфуд»), м. Київ, вул. Столичне шосе 103 (замовник - ДП «Рітейл Центр») і т.д. Вказані замовники позивача розрахувалася з ним за надані послуги з прибирання, а позивач в свою чергу оплатив послуги, які надавало йому ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ».

Проведення ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» у повному обсязі оплати за вказані послуги ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» підтверджується платіжними дорученнями 05.05.2017 №457 та від 07.06.2017 №590.

За фактом підписання акту здачі приймання робіт від 30.04.2017 №436 ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» виписана податкова накладна від 30.04.2017 №436, яка зареєстрована у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Сплачений у вартості вказаних послуг ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» податок на додану вартість у розмірі 50000 грн ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» включено до податкового кредиту за квітень 2017 року.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17 Верховний Суд зауважив, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог статті 77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Суд зазначає, що відповідачем не встановлено жодних недоліків у документах, наданих ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» на підтвердження господарських операцій з ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ». При цьому, матеріали справи мітять копії первинних документів, обсяг та зміст яких підтверджує реальність вказаних господарських відносин, що не заперечується відповідачем.

Стверджуючи про нереальність вказаних господарських операцій між ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» та ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» відповідач зазначає, що згідно фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва за 2017 рік ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» не мав у складі активів основних фондів, згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, суб`єктом господарювання на 01.04.2017 та 30.06.2017 працювало - 3 особи.

Згідно Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «АГРОМАТ-ЩВЕСТ» за період квітень 2017 декларував придбання наступних ТМЦ та послуг: чіпси, кава, насіння соняшника, оренда, комісійна винагорода, печиво, майонез, свині та інші ТМЦ широкої номенклатури та в істотних обсягах. Придбання клінінгових послуг чи залучення субпідрядних організацій для їх виконання ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» не встановлено.

При цьому, згідно наданих до перевірки документів встановлено надання ТОВ «АГРОМАТ- ІНВЕСТ» послуг з комплексного прибирання приміщень на загальній площі 25123 кв.м., виконання робіт мало здійснюватися щодня з 00:00 до 23:59, при цьому розташування об`єктів за якими надаються послуги з комплексного прибирання приміщень розташовані як на території м. Київ, так і за його межами (с. Чайки).

Тому, відповідач вважає, що відсутня можливість підтвердити надання послуг з послуг з комплексного прибирання приміщень ТОВ «АГРОМАТ- ІНВЕСТ», виходячи з недостатньої кількості працюючих та здійсненням останнім діяльності не тільки в сфері надання клінінгових послуг, а провадження діяльності з торгівлі товарами широкої номенклатурної групи та надання різнопланових послуг.

Також відповідач вказав, що в ході проведення досудового слідства в рамках кримінального провадження №42017100000000392 від 29.03.2017 року, за фактом вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.209, ч.3 ст.209, ч.3 ст.205 КК України встановлено, що у 2016-2017 роках, невстановлені особи, використовуючи реквізити, зокрема ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» (ЄДРПОУ 39986154), здійснили господарські операції, які мають ознаки операцій, направлених на легалізацію грошових коштів, одержаних злочинним шляхом.

Крім того, відповідач зазначив, що найбільшими постачальниками ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» у квітні 2017 року були ТОВ «Мега Тріумф 2016» (код 40873676) та ТОВ «Філд-Форс Лізинг» (код 35076340) щодо яких:

- відсутня інформація про наявність у них ресурсів для здійснення господарської діяльності;

- наявна інформація про придбання ними різного асортименту товарів;

- у ході розслідування кримінального провадження №32017050000000016 здобуто інформацію, яка свідчить про використання реквізитів ТОВ «Мега Тріумф 2016» для мінімізації податкового навантаження інших підприємств, а у протоколі допиту від 23.09.2017 засновник та директор ТОВ «Філд-Форс Лізинг» вказала про непричетність до діяльності такого товариства.

Надаючи правову оцінку вказаним висновкам відповідача, суд виходить з наступного.

Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 по справі №811/2154/13 зауважив, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.

Тому, суд не може вважати обґрунтованими вказані висновки відповідача, адже вони базуються виключно на даних автоматизованих систем контролюючих органів.

При цьому, суд зазначає, що зазначені розриви ланцюгів постачання встановлено відповідачем в результаті аналізу баз даних податкових органів до яких ні позивач, ні його контрагенти не мають доступу, при цьому відповідачем не доведено, що позивач мав можливість дізнатись про дані обставини.

Також суд наголошує на тому, що висновки відповідача ґрунтуються виключно на вибірковій інформації стосовно постачальників позивача та їх контрагентів.

Однак, згідно постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (частина друга статті 61 Конституції України).

У постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 у справі №802/4940/14 висловлено правову позицію згідно якої податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку.

У постанові від 30.06.2020 №440/426/19 Верховний Суд вказав, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару порушення податкового законодавства є підставою для притягнення їх до відповідальності, а не підставою для виключення з податкового обліку позивача сум ПДВ за операціями, в яких ці постачальники не приймали участь.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Отже, у разі підтвердження товарності здійснених поставок та реальності надання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені контрагентом, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Позивач пояснив, що при укладенні договорів з ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» перевірив цього контрагента в публічних реєстрах, а саме: в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з метою перевірки реєстраційних даних; в Єдиного державного реєстру судових рішень на наявність судових рішень за участю контрагента; в реєстрі платників ПДВ на наявність статусу у контрагента платника ПДВ; в реєстрі сумнівності платника податку та наявності заборгованості з податків з метою встановлення реальності контрагента та відсутності заборгованості зі сплати податків. ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» на момент укладення договору не викликав у позивача сумнів щодо реальності та податкової сумлінності.

Стосовно висновків щодо відсутності у ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» та його основних постачальників у квітні 2017 року ТОВ «Мега Тріумф 2016» та ТОВ «Філд-Форс Лізинг» ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій та відсутність факту (джерела) законного введення отриманих позивачем послуг в обіг, розрив ланцюга постачання, неподання вказаними товариствами податкової звітності, суд також зазначає наступне.

У постановах від 17.09.2019 у справі №807/2332/15, від 21.07.2020 у справі №804/9089/13-а Верховний Суд вказав, що норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки зокрема залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Водночас, відсутність достатніх (саме на думку контролюючого органу) матеріальних та трудових ресурсів не може беззаперечно свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань.

Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем (постанова Верховного Суду від 01.10.2019 у справі №804/9072/16).

У постанові від 10.09.2019 справа №814/2412/17 Верховний Суд вказав, що без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Верховний Суд у постанові від 20.03.2020 у справі №520/399/19 зауважив, що позивач є відокремленою юридичною особою від своїх контрагентів, а тому не може нести податкову відповідальність за відсутності вини, оскільки це б порушувало конституційний принцип індивідуального характеру відповідальності. Обов`язок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податків. При цьому, такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, відповідальність стосується кожного окремого платника податків і не може поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Необхідно зауважити, що залучення матеріальних та трудових ресурсів для надання вказаних послуг для ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» могло відбуватись без оформлення ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» та його постачальниками трудових відносин з працівниками та без укладання відповідних цивільно-правових договорів щодо залучення матеріальних ресурсів. У такому разі може йти мова про порушення вказаними товариствами вимог законодавства при оформленні відносин з отримання певних ресурсів та товарів.

До того ж, вказані послуги могли придбаватись ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» та його постачальниками у осіб, які не є платниками ПДВ, а тому відповідач не міг відслідкувати факти залучення таких осіб лише шляхом співставлення даних Єдиного реєстру податкових накладних, що свідчить про поверховість висновків відповідача про розриви ланцюгів постачання.

Також суд зазначає, що стверджуючи про відсутність у ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» та його постачальників необхідних ресурсів для здійснення задокументованих господарських операцій, відповідач оперує виключно припущеннями, адже не зазначає який саме обсяг ресурсів є достатнім для здійснення таких господарських операцій.

Крім того, у постанові від 09.10.2018 у справі №806/1013/17 Верховний Суд вказав, що обґрунтування податкового органу в акті перевірки та змісті касаційної скарги про непідтвердження надання послуг за ланцюгом постачання є таким, що не відповідає правовій природі послуги як явища та приписам статті 901 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що послуга споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, відтак її не можливо «перевиставити».

Щодо посилань відповідача на інформацію, здобуту під час розслідування кримінальних проваджень №42017100000000392 щодо ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ», №32017050000000016 щодо ТОВ «Мега Тріумф 2016» та протокол допиту директора ТОВ «Філд-Форс Лізинг» від 23.09.2017, суд зазначає наступне.

Верховний Суд України у постанові від 29.03.2017 у справі №826/11082/14 зазначив, що первинні документи, які стали підставою для формування суб`єктом господарювання податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, видані контрагентом, діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та підписані від імені особи, яка заперечила свою участь у його діяльності, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту є безпідставними.

У постанові від 14.03.2017 у справі №826/757/13 Верховний Суд України вказує, що недоведеність фактичного здійснення господарської операції (нездійснення операції) позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, і незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

Верховний Суд у рішенні у справі №2а-7075/12/2670 від 16.01.2018 констатує, що первинні документи є неналежними, адже підписані особою, яка значилась директором товариства, проте фактично ніякого відношення до діяльності товариства не мала, що встановлено в межах розслідування кримінальної справи за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частинами першою та третьою статті 358 Кримінального кодексу України.

У постанові від 27.03.2018 у справі №816/809/17 Верховний Суд зазначає, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків усіх господарських операцій, проведених позивачем та його контрагентами. Далі, аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, Верховний Суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

До того ж, відповідно до правої позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 24.07.2020 у справі №140/1504/19 сам по собі факт, що контрагент позивача є фігурантом у незавершеному кримінальному провадженні, не дає підстав до висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки їх реальність підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, і не спростована у встановлений законом спосіб (належними й допустимими доказами.

Згідно постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №814/569/16 факт наявності вироку, ухваленого у кримінальному провадженні, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого існує нагальна потреба перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення та здійснювати комплексне дослідження всіх складових господарських операцій, враховуючи обставини, встановлені вироком, який набрав чинності, період часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретну особу та наслідки її дій для реалізації конкретних господарських операцій.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінально процесуальний кодекс України (КПК України).

Відповідно до частини першої статті 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту чи пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили.

При цьому, сам факт існування обвинувального вироку за статтею 205 КК України не є безумовною підставою для такого висновку. Суд повинен встановити, чи мали взагалі місце операції між платником і його контрагентами та чи може вирок мати преюдиційне значення в податковому спорі, а після цього ще й дослідити його зміст. Наявність вироку не завжди свідчить про нереальність господарських операцій.

У постанові Верховного суду від 22.05.2020 у справі №804/9510/15 вказано, що посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взято до уваги, ще й з огляду на те, що в зазначеному кримінальному провадженні відсутній вирок, а отримані в ході оперативно-розшукових заходів чи досудового слідства, не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків.

До того ж, у постанові від 30.06.2020 №440/426/19 Верховний Суд вказав, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару порушення податкового законодавства є підставою для притягнення їх до відповідальності, а не підставою для виключення з податкового обліку позивача сум ПДВ за операціями, в яких ці постачальники не приймали участь.

З мотивів викладених вище, суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, вироки або рішення про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ», а також його постачальників ТОВ «Мега Тріумф 2016» та ТОВ «Філд-Форс Лізинг» - відсутні.

Також у матеріалах кримінальних проваджень на які посилається відповідач взагалі відсутні відомості про господарські операції між ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» та ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ».

Тому, посилання відповідача на наявність вказаної інформації за відсутності відповідних вироків, суд не може розцінювати як доказ нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ».

Підсумовуючи правову оцінку висновків відповідача про нереальність вказаних господарських операцій між ТОВ «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» та ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ», суд зазначає, що такі висновки ґрунтуються на неналежних доказах та припущеннях контролюючого органу, а за наявності належним чином оформлених первинних документів, які підтверджують придбання позивачем послуг у ТОВ «АГРОМАТ-ІНВЕСТ» та їх використання у господарській діяльності позивача, суд вважає вказані висновки відповідача необґрунтованими.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

З урахуванням наведеного у сукупності, суд вважає, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, враховуючи те, що відповідачем не доведено обґрунтованості висновків перевірки та правомірності податкового повідомлення-рішення від 27.03.2018 №00003131402, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Частинами першою, сьомою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Оскільки даний позов сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, підлягає задоволенню повністю, а згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення від 12.06.2018 №2631, позивачем за його подання сплачено судовий збір у розмірі 1762 грн, то вказана сума підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у місті Києві від 27.03.2018 №00003131402.

Стягнути з Головного управління ДФС у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ КЛІНІНГ» (місцезнаходження юридичної особи: 02094, місто Київ, вулиця Лінійна, будинок 17; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 37849135).

Відповідач - Головне управління ДФС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 39439980).

Суддя О.М. Чудак

Часті запитання

Який тип судового документу № 97390544 ?

Документ № 97390544 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 97390544 ?

Дата ухвалення - 02.06.2021

Яка форма судочинства по судовому документу № 97390544 ?

Форма судочинства - Адміністративне

В якому cуді було засідання по документу № 97390544 ?

В Окружний адміністративний суд міста Києва
Попередній документ : 97390543
Наступний документ : 97390545