Рішення № 97390542, 02.06.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року м. Київ № 826/9155/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи адміністративну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ- ЛТД" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

13.06.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому висловило прохання:

- визнати незаконним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.11.2017 №14037/10/26-55-08-05;

- зобов`язати Державну податкову інспекцію у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць жовтень 2017 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих Позивачем документів від 10.11.2017.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.11.2017 №14037/10/26-55-08-05 протиправно визнано неподаною податкову декларацію ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" з податку на додану вартість за жовтень 2017 року у зв`язку із порушенням пункту 184.6 статті 184 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин - ПК України), адже рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.05.2016 №485/26-55-12-05 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД".

Позивач вважає, що повідомлення про відмову у прийнятті поданої у письмовій формі податкової декларації з ПДВ не наділяє ДПІ правом вважати таку податкову декларацію не поданою. ДПІ, на думку позивача, не є контролюючим органом.

Також позивач зауважив, що рішення від 25.05.2016 №485/26-55-12-05, станом на час прийняття рішення від 13.11.2017 №14037/10/26-55-08-05, не було узгодженим та не могло мати правових наслідків у вигляді створення підстав для ДПІ ухилятись від прийняття від ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" податкових декларацій з ПДВ, адже рішення від 25.05.2016 №485/26-55-12-05 оскаржується позивачем у судовому порядку. Анулювання реєстрації і анулювання свідоцтва є різними за своїми юридичними наслідками процедурами.

Вказав, що податкова декларація ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" з ПДВ за жовтень 2017 року містить всі обов`язкові реквізити, передбачені пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 ПК України. При цьому, відповідач безпідставно вважає, що відсутні підстави для прийняття такої декларації з огляду на пункт 49.11 статті 49 ПК України.

Крім того, позивач вважає незаконним подання податкової звітності з ПДВ лише в електронній формі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2018 відкрито провадження у справі і призначено її до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач не подав відзив на позовну заяву ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" чи письмові пояснення по суті спору.

Керуючись нормою частини п`ятої статті 262 КАС України, суд здійснював розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд дослідив матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надав їм юридичну оцінку та встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" як юридична особа зареєстроване 06.06.2005 за номером запису 1 070 102 0000 009384.

З 08.06.2005 ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" перебуває на обліку Державної податкової інспекції як платник податку та з 13.06.2005 є зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Позивач повідомив, що зважаючи на те, що подана засобами телекомунікаційного зв`язку податкова декларація з ПДВ за звітний період грудень 2014 року була одержана не ДПІ, а ДФС України, і електронна форма цієї податкової декларації виключала можливість декларувати від`ємне значення сум цього податку, з 10.02.2015 ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" вирішило у подальшому не подавати засобами телекомунікаційного зв`язку податкову звітність з ПДВ.

Рішенням ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.06.2016 №485/26-55-12-05 анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД". На підставі цього рішення ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" позбавлене індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість 33546852657.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.12.2018у у справі №826/15293/16 за позовом ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" до ДФС України, ДФС у м. Києві, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, Уповноваженої Верховної Ради України Денисової Л.Л., зокрема, про визнання незаконним та скасування рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 25.06.2016 №485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" - скасовано, позовні вимоги задоволено частково. Зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 25.06.2016 №485/26-55-12-05 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД".

10.11.2017 ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" у паперовій формі подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2017 року з додатками № 2, 3, 4 та 5 та викладенням доповнень до податкової декларації з податку на додану вартість відповідно до абзацу другого пункту 46.4 статті 46 ПК України у формі листа вих.№161.

Листом від 13.11.2017 №14037/10/26-55-08-05 «Про відмову у прийнятті» повідомлено, що за результатами перевірки наявності та достовірності обов`язкових реквізитів (пункт 49.8 статті 49 ПК України) податкова декларація з податку на додану вартість за жовтень 2017 року, яка надана 10.11.2017, вважається неподаною у зв`язку з порушенням вимог нормативно-правових актів, а саме відповідно до пункту 184.6 статті 184 ПК України, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку, останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" за ІПН335468526557 анульоване 25.05.2016.

Позивач не погодився із вказаною відмовою, а тому звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу вимог 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною.

Відповідно до положень пунктів 48.1, 48.2 статті 48 ПК України, податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Обов`язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.

Відповідно до пункту 48.3 статті 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Згідно з пунктом 48.4 статті 48 ПК України у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов`язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

За приписами пункту 49.8 статті 49 ПК України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Відповідно до пункту 49.9 статті 49 ПК України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Таким чином, процедура прийняття податкової декларації полягає у вчиненні посадовою особою податкового органу фактичних дій з:

1) перевірки наявності та достовірності заповнення обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 ПК України;

2) реєстрації податкової декларації у день її отримання контролюючим органом.

Відповідно до пункту 49.15 статті 49 ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв`язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 статті 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Одночасно, як встановлено пунктом 49.10 статті 49 ПК України, відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від`ємного значення об`єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов`язань тощо) забороняється.

ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" відмовлено у прийнятті вказаної податкової звітності за жовтень 2017 року, з підстав того, що свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" за ІПН 335468526557 анульоване 25.05.2016.

Статтею 184 ПК України визначені порядок, підстави та особливості анулювання реєстрації платником ПДВ.

Відповідно до пункту 184.1 статті 184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Згідно з пунктом 184.5 статті 184 ПК України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних.

Пункт 184.6 статті 184 ПК України передбачає, що у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно пункту 5.10 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 №1130, рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути оскаржене в адміністративному порядку відповідно до вимог статті 56 Кодексу або до суду.

Рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ за самостійним рішенням контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності такого рішення актам законодавства, а також у разі скасування судових рішень чи записів у Єдиному державному реєстрі, на підставі яких було прийняте рішення про анулювання реєстрації.

Підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ.

У разі скасування рішення про анулювання реєстрації, якщо інше не визначено судовим рішенням, контролюючий орган вносить до Реєстру запис про реєстрацію платника ПДВ із урахуванням таких особливостей:

1) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи відсутня наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється;

2) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована платником ПДВ повторно, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ;

3) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації особа зареєстрована як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість, дата реєстрації платником ПДВ не змінюється, дата анулювання реєстрації відповідає даті, що передує дню переходу особи до застосування відповідної ставки єдиного податку, а причина анулювання - підпункту "в" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу. Анулювання реєстрації проводиться за заявою про анулювання реєстрації платника ПДВ або за рішенням контролюючого органу;

4) якщо на дату скасування рішення про анулювання реєстрації в особи є анульованою наступна (повторна) реєстрація, дата реєстрації платником ПДВ відповідає даті попередньої реєстрації платником ПДВ, а дата та причина анулювання реєстрації - даті та причині анулювання повторної реєстрації.

Отже, якщо контролюючим органом особі анульовано реєстрацію платника ПДВ, то така особа втрачає всі права і обов`язки платника ПДВ.

Якщо у подальшому за рішенням судового органу, яке набрало законної сили, відбувається поновлення реєстрації особи платником ПДВ, то дата реєстрації такої особи платником ПДВ не змінюється.

Починаючи з дати анулювання реєстрації особи платником ПДВ до дати відновлення такої реєстрації на підставі прийнятого судовим органом рішення, яке набрало законної сили, особа не зобов`язана складати податкові накладні та не має права на формування податкового кредиту і отримання бюджетного відшкодування ПДВ. Крім того, така особа не подає податкову звітність з ПДВ за цей період.

Після набрання законної сили судовим рішенням про визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. Таке рішення податкового органу не може створювати будь-яких правових наслідків для платника податку. Протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття контролюючим органом рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29.10.2018 у справі №804/6726/16.

З урахуванням наведеного, у зв`язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі №826/15293/16, відновлено реєстрацію ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" як платника ПДВ та, як наслідок, право подавати звітність з ПДВ.

Станом на дату ухвалення даного рішення, дані реєстру платників ПДВ містять запис про дату реєстрації ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" - 13.06.2005.

Разом з цим, станом на час прийняття спірного рішення від 13.11.2017 №14037/10/26-55-08-05, ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" не було платником ПДВ, що свідчить про обґрунтованість висновку вказаного рішення про відсутність у такій декларації обов`язкових реквізитів, передбачених пунктом 48.4 статті 48 ПК України, адже якщо особа не зареєстрована як платник ПДВ у податковій декларації з ПДВ об`єктивно буде відсутній такий обов`язковий реквізит як індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період. Навіть якщо платник податків, якому анульовано реєстрацію як платника ПДВ, зазначає у податковій декларації свій індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру ПДВ, такий реквізит податкової декларації не відповідає вимозі достовірності.

При цьому, суд вважає помилковими доводи позивача про неузгодженість рішення від 25.06.2016 №485/26-55-12-05 у зв`язку із його оскарженням ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" у судовому порядку.

Так, питання оскарження рішень контролюючих органів врегульоване статтею 56 ПК України згідно якої у разі оскарження рішення контролюючого органу про визначення суми грошового зобов`язання, така сума грошового зобов`язання вважається неузгодженою до закінчення процедури оскарження, що зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених таким рішенням. Однак, положення даної статті не передбачають узгодження рішень контролюючих органів чи інших правил згідно яких зупиняється виконання рішення контролюючого органу у зв`язку із оскарженням такого рішення.

За змістом статті 2 КАС України серед критеріїв, які повинні застосовуватись суб`єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, принцип законності, відповідно до якого суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб`єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, станом на час прийняття спірного рішення від 13.11.2017 №14037/10/26-55-08-05, ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" були наявні підстави для відмови у прийнятті ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" податкової звітності з ПДВ за жовтень 2017 року.

Водночас, оскільки рішення про анулювання реєстрації ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" платником ПДВ визнано судом протиправним, породжені ним юридичні наслідки є нікчемними, у тому числі й неприйняття податкової декларації ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" за жовтень 2017 року з причини анулювання реєстрації ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" платником ПДВ.

У постанові Верховного Суду від 29.10.2018 у справі №804/6726/16 зазначено, що протиправно анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість слід вважати чинним протягом усього часу від моменту його видачі, у тому числі в період від дати прийняття контролюючим органом рішення про анулювання такого свідоцтва до набрання чинності відповідним рішенням суду. Після набрання законної сили рішенням про задоволення позовних вимог та визнання протиправним рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість відповідне рішення податкового органу вважається протиправним з моменту його прийняття. Таке рішення податкового органу не може створювати будь-яких правових наслідків для платника податку.

Відповідно частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з цим, визначаючись щодо можливості задоволення позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення від 13.11.2017 №14037/10/26-55-08-05 у зв`язку із наслідками набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2018 у справі №826/15293/16, суд виходить із правової позиції Верховного суду, яка висловлена у постанові від 30.01.2019 у справі №826/3793/17 за позовом ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання незаконним та скасування рішення ДПІ від 11.08.2016 №27735/10/26-55-08-05, зобов`язання ДПІ прийняти податкову декларацію ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" з податку на додану вартість за липень 2016 року з додатками та доповненням до неї з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 11.08.2016.

Так, у постанові від 30.01.2019 у справі №826/3793/17 Верховний Суд проаналізував аналогічні правовідносини та зауважив, що чинність анулювання реєстрації ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" як платника податку згідно рішення від 25.06.2016 №485/26-55-12-05 станом на час прийняття спірного рішення про відмову у прийнятті податкової декларації ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" з ПДВ за липень 2016 року унеможливлює прийняття поданої ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" у серпні 2016 року податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2016 року, відтак судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що у спірних правовідносинах ДПІ діяла відповідно до вимог чинного законодавства, у межах своєї компетенції та без порушень законних прав та інтересів позивача, що унеможливлює задоволення адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 21.08.2018 у справі №810/3508/17, від 18.06.2019 у справі №810/1702/18.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання незаконним та скасування рішення від 13.11.2017 №14037/10/26-55-08-05.

Разом з цим, для належного захисту прав позивача у межах спірних правовідносин логічним було б зобов`язати контролюючий орган прийняти податкову декларацію ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" з ПДВ за жовтень 2017 року з додатками та доповненням до неї, з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих документів від 10.11.2017.

Однак, у даному випадку суд не може застосувати вказаний механізм захисту прав позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 49.3 статті 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Згідно пункту 49.4 статті 49 ПК України (в редакції Закону №71 від 28.12.2014, яка діє з 01.01.2015), податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Аналогічні положення міститься у пункті 2 розділу ІІІ Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 №966 (у редакції наказу Міністерства фінансів України 23.01.2015 №13, в редакції чинній, станом на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких декларація та додатки до неї, а також інша податкова звітність з податку на додану вартість, зазначена у пункті 8 розділу I цього Порядку, подаються до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податку, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податковим кодексом України для платників податку на додану вартість з метою подання податкової звітності з податку на додану вартість встановлені інші, спеціальні вимоги щодо подачі податкової декларації з ПДВ, яка має бути подана виключно в електронній формі. Тобто у даному випадку пункт 49.3 статті 49 ПК України застосуванню не підлягає, а у платника податку відсутнє право вибору способу подачі декларації з податку на додану вартість.

Отримавши податкову декларацію та перевіривши її на відповідність положенням пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, настає етап вирішення питання про реєстрацію такої декларації відповідно до пункту 49.9 статті 49 ПК України, за якою посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника виключно за умови дотримання платником податків вимог цієї статті 49 Кодексу (у тому в числі в частині подання декларації з ПДВ в електронному вигляді).

Відтак, встановивши, що податкову декларацію подано не передбаченим законом способом, у податкового органу не виникає обов`язку з її реєстрації, а отже і прийняття такої декларації.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.02.2020 у справі №810/101/16, у якій Верховний Суд також зауважив, що не подання декларації у належний спосіб унеможливлює відображення визначених нею відомостей в податковій звітності в базах податкового органу, зважаючи на похідний характер цієї вимоги та передчасність її пред`явлення у межах спірних відносин відсутні підстави для задоволення позову у цій частині.

Встановлено, що податкова декларація з ПДВ за жовтень 2017 року з додатками подана позивачем до податкового органу на паперових носіях.

При цьому, 22.12.2015 між ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві та ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" укладено договір №4 про визнання електронних документів. Матеріали справи не містять доказів, які би вказували на те, що договір втратив чинність у часі або був розірваний.

Посилання позивача на надходження звітності засобами телекомунікаційного зв`язку не до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, а до ДФС України, судом не враховуються, оскільки система електронного адміністрування податку на додану вартість є єдиною для всіх платників на території України, і кожна ДПІ не має своєї окремої системи телекомунікаційного зв`язку, яка фіксує прийняття електронної звітності саме нею.

Факт доставлення електронної звітності до центрального рівня ДПС України (ДФС України) жодним чином прав та інтересів позивача не порушує, і жодних претензій щодо скерування електронної звітності не до належного адресата до позивача не заявлялося.

Доводи позивача про те, що форма податкової декларації з ПДВ, встановлена наказами Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №136 та від 28.01.2016 №217, не передбачала можливості включення до декларації з ПДВ від`ємного значення сум ПДВ за результатами діяльності у звітних періодах з лютого 2015 року, спростовуються змістом рядків 16 форми декларацій, затверджених вказаними наказами, які передбачають віднесення до від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, значення рядка 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) попереднього звітного (податкового) періоду.

До того ж, згідно пункту 46.4 статті 46 ПК України якщо платник податків вважає, що форма податкової декларації, визначена центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, збільшує або зменшує його податкові зобов`язання, всупереч нормам цього Кодексу з такого податку чи збору, він має право зазначити цей факт у спеціально відведеному місці в податковій декларації.

У разі необхідності платник податків може подати разом з такою податковою декларацією доповнення до такої декларації, які складені за довільною формою, що вважатиметься невід`ємною частиною податкової декларації. Таке доповнення подається з поясненням мотивів його подання. Платник податків, який подає звітність в електронній формі, подає таке доповнення в електронній формі.

Отже, у позивач не мав об`єктивних перешкод для подання у електронній формі податкової звітності з ПДВ за жовтень 2017 року.

Відповідно до пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Згідно підпункту 14.1.226-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України сервісне обслуговування платників - надання адміністративних, консультаційних, довідкових, інформаційних, електронних та інших послуг, пов`язаних з реалізацією прав та обов`язків платника відповідно до вимог податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Пункт 19-3.1 статті 19-3 ПК України державні податкові інспекції:

- здійснюють сервісне обслуговування платників податків;

- здійснюють реєстрацію та ведення обліку платників податків та платників єдиного внеску, об`єктів оподаткування та об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням;

- формують та ведуть Державний реєстр фізичних осіб - платників податків, Єдиний банк даних про платників податків - юридичних осіб, реєстри, ведення яких покладено законодавством на контролюючі органи;

- виконують інші функції сервісного обслуговування платників податків, визначені законом.

Згідно підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: контролюють своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

В даному випадку предметом розгляду є реалізація відповідачем повноваження щодо прийняття податкової звітності позивача, що саме по собі є сервісною функцією, тоді як подальша оцінка прийнятої звітності, що є функцією контрольною, не оцінюється.

Оскільки відповідач в даних правовідносинах здійснює саме сервісну функцію, то суд не вважає за необхідне надавати оцінку викладеному позивачем розумінню терміну "контролюючий орган" відносно відповідача.

Суд акцентує увагу на тому, що недотримання ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" форми подання податкової декларації ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" з ПДВ за жовтень 2017 року не слугувало підставою прийняття рішення від 13.11.2017 №14037/10/26-55-08-05, єдиною підставою прийняття вказаного рішення була відсутність реєстрації ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" як платника ПДВ.

Разом з цим, задоволення позовної вимоги про зобов`язання контролюючий орган прийняти податкову декларацію ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" з ПДВ за жовтень 2017 року з додатками та доповненням до неї, з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих документів від 10.11.2017, свідчитиме про зобов`язання відповідача до вчинення дій, які суперечать вказаним положенням ПК України та висновкам Верховного Суду, адже до подання ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" відповідної податкової звітності з ПДВ у електронній формі, суд не може зобов`язати контролюючий орган прийняти таку звітність.

Також суд зазначає, що у період з 25.06.2016 по 26.12.2018 позивач не мав статусу платника ПДВ, а отже й обов`язку подавати звітність з ПДВ, у тому числі за жовтень 2017 року. Таким чином, неподання чи несвоєчасне подання такої звітності не може мати негативних наслідків для позивача.

Крім того, за змістом позовної заяви, за результатами господарської діяльності з 2013 до 2015 року позивач сформував податковий кредит на значну суму. На думку позивача, неприйняття контролюючим органом податкових декларацій за умови анулювання реєстрації платником ПДВ позбавить його права на бюджетне відшкодування вказаних сум, саме це слугувало для позивача мотивацією для подання даного позову.

Однак, суд зазначає про необґрунтованість таких доводів позивача, адже відповідно до пункту 184.9 статті 184 ПК України у разі якщо за результатами останнього податкового періоду особа має право на отримання бюджетного відшкодування, таке відшкодування надається протягом строків, визначених цим розділом, незалежно від того, чи буде така особа залишатися зареєстрованою як платник цього податку на дату отримання такого бюджетного відшкодування, чи ні.

До того ж, у зв`язку із скасуванням рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ, на даний момент відсутні підстави для неприйняття податковим органом звітності ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" з ПДВ, оскільки судовим рішення, що набрало законної сили, відновлено право платника податків з моменту його порушення. За даних обставин, позивач не позбавлений права подати відповідачу вказану звітність, проте у формі, визначеній приписами ПК України.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, надавши оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ТОВ "НІКЕЯ-ЛТД" не доведено факту порушення його прав у межах спірних правовідносин оскаржуваним рішенням відповідача. Отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, підстави для стягнення сплаченого ним судового збору з відповідача відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД".

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКЕЯ-ЛТД" (місцезнаходження юридичної особи: 01133, місто Київ, вулиця Кутузова, будинок 18/7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 33546858).

Відповідач - Головне управління ДПС у місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ВП 44116011).

Суддя О.М. Чудак